Рішення

від 31.05.2011 по справі 17/53/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/53/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.11                                                                                 Справа № 17/53/2011

За позовом Приватного підприємства науково-виробничої фірми «Інтелект-сервіс», м.Луганськ

до Приватного підприємства «Укрпромтранс», м. Луганськ

про  стягнення 1398 грн. 96 коп.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача –Попов С.П. директор, наказ б/н від 01.04.2001

від відповідача –не прибув

Суть спору: Приватне підприємство науково-виробнича фірма «Інтелект-сервіс»звернулась до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача 453 грн. 60 коп. основного боргу, 95 грн. 79 коп. втрат від інфляції,  24 грн. 02 коп. 3% річних та 825 грн. 55 коп. штрафу.

13.05.2011 у зв'язку з хворобою судді Фонової О.С., в порядку  вимог ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України справу передано на розгляд судді Васильченко Т.В.

17.05.2011р. позивачем подана заява, в якій користуючись правом наданим ст. 22 ГПК України, він збільшив свої позовні вимоги в частині стягнення інфляції та трьох відсотків річних та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 453 грн. 60 коп. основного боргу,  149 грн. 23 коп. інфляційних втрат та 39 грн. 72 коп. три відсотка річних, які нараховані за період з 30.05.2008р. по 30.04.2011р.

Також, 17.05.2011р. позивачем подана заява, в якій користуючись правом наданим ст. 22 ГПК України, він відмовився від позовних вимог в частині стягнення штрафу в сумі 825 грн. 55 коп. В заяві позивач зазначив про те, що йому відомі та зрозумілі наслідки відмови від позову.

Подані заяви не протирічить вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, тому приймаються судом і розгляд справи здійснюється з її урахуванням.

Відповідач у справі в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. У відповідності до ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру. Отже, виходячи з наведеного, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.

Оскільки, відповідачу була направлена кореспонденція про час та місце розгляду справи на юридичну адресу, яка визначена в направленій суду довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №9537471 від 11.04.2011, то суд дійшов висновку, що відповідач був повідомлений належним чином.

Відзив на позовну заяву та інші витребувані судом матеріали відповідачем не надані, тому на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними матеріалами.   

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, оцінивши подані докази в їх сукупності  та оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

в с т а н о в и в:

29 лютого 2008 року між сторонами у справі укладено договір на поставку програмного забезпечення, за умовами п. п.  1.1, 1.2, 3.1 якого постачальник (позивач у справі) зобов'язався поставити замовнику (відповідач у справі)  програму 1С: Бухгалтерія версія 7.7 професійна одного користувача, а замовник, в свою чергу, зобов'язався  перерахувати постачальнику 1296 грн. 00 коп., із яких 842 грн. 40 коп. передплата, а 453 грн. 60 коп. –товарний кредит, оплата якого здійснюється протягом трьох місяців з дня підписання договору, в наступному порядку:  перший місяць - (до 29.05.2008р.) –151 грн. 20 коп., другий місяць –(до 29.04.2008р.) –151 грн. 20 коп., третій місяць –(до 29.05.2008р.) –151 грн. 20 коп.

Позивач на виконання умов укладеного договору передав уповноваженому представнику відповідача  програму 1С:Бухгалтерія 7.7 профісійна одного користувача в кількості 1 штуки на загальну суму 1296 грн. 00 коп., про що свідчить наявна в матеріалах справи видаткова накладна №РК-00002/6 від 29.02.2008р. яка підписана сторонами без заперечень та довіреність на отримання матеріальних цінностей серії ЯОС №627922 від 29.02.2008р.

Натомість, відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання щодо повної оплати отриманого програмного забезпечення  в межах наданого товарного кредиту  не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за отримане програмне забезпечення в сумі 453 грн. 60 коп.

27.07.2009р. позивач звернувся до відповідача з претензією №7/2 від 27.07.2009р., в якій просив сплатити наявну заборгованість в розмірі 453,60 грн., яка отримана відповідачем 28.07.2009р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №647611, однак відповідач дану вимогу  залишив без відповіді та  задоволення.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України  має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням  вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу визначеного умовами договору від 29.02.2008р. програмного забезпечення та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині повної оплати отриманого програмного забезпечення підтверджений матеріалами справи, її фактичними обставинами та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 453 грн. 60 коп. боргу, тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання  на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором, або законом.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем йому нараховані та заявлені до стягнення, виходячи з заяви про збільшення позовних вимог,  за період з 30.05.2008р. по 30.04.2011  інфляційні втрати в сумі 149 грн. 23 коп. та три відсотка річних в сумі 39 грн. 72 коп.

Перевіривши надані позивачем  розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 825 грн. 55 коп. штрафу, то позивач в процесі розгляду справи, користуючись правом наданим йому ст. 22 ГПК України,  відмовився від них.

Відповідно до ст. ст. 22, 78 ГПК України позивач має право відмовитись від позову, відтак, оскільки дана відмова не  порушує чиїх - небудь прав  і законних  інтересів, з правовими  наслідками  відмови від  позову позивач ознайомлений, повноваження на вчинення цих дій перевірені, вона приймається судом і провадження у справі в частині цих вимог підлягає припиненню в порядку п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду справи доказів часткової або повної сплати суми боргу за отримане програмне забезпечення відповідачем надано не було, а також відповідач не скористався правом участі у судових засіданнях у даній справі.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.

За таких обставин, враховуючи, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та її фактичними обставинами, а також те, що зобов'язання повинні ґрунтуватися на принципах справедливості, добросовісності та розумності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати розподіляються в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 78, п. 4 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

                                               в и р і ш и в :

1.   Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «Укрпромтранс», м. Луганськ, кв. Зарічний, 4, кв. 17, ідентифікаційний код 24849148 на користь приватного підприємства науково-виробничої фірми «Інтелект-сервіс», м. Луганськ, пров. Союзний, 27, код ЄДРПОУ 31376431,  453 грн. 60 коп. основного боргу, 39 грн. 72 коп. три відсотка річних, 149 грн. 23 коп. інфляційних втрат, а також  витрати зі сплати державного мита у сумі 44  грн. 64 коп. та 103 грн. 29 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.          

3. В частині стягнення штрафу провадження у справі припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 01.06.2011.

           Суддя                                                                                     Т.В.Васильченко