Постанова

від 19.05.2011 по справі 40/175-10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2011 р.                                                              Справа № 40/175-10  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Івакіна В.О., суддя Камишева Л.М.,

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників:

прокурора –Сухорукова І.К.

позивача –не з’явився

відповідача –не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1594 Х/1-12) на рішення господарського суду Харківської області від 3 вересня 2010 року у справі № 40/175-10

за позовом прокурора Комінтернівського району міста Харкова в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків

про стягнення 18 282,55 грн.,

встановила:

У червні 2010 року прокурор Комінтернівського району міста Харкова в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради  звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просив стягнути з відповідача 18 282,55 грн. заборгованості з орендної плати та пені.

Рішенням господарського суду Харківської області від 3 вересня 2010 року у справі № 40/175-10 (суддя Хотенець П.В.) позовні вимоги задоволено повністю.

Відповідач із рішенням місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від  03.09.2010р. у справі № 40/175-10 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування  норм матеріального права, а також розгляд справи за відсутності сторони, не повідомленої належним чином про місце та час засідання суду. Крім того, зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не надав правової  оцінки положенням п.п. 10.5, 10.6 договору.

Прокурор та позивач письмових відзивів на апеляційну скаргу відповідача не надали.

Позивач та відповідач, будучи належним чином повідомлені про місце та час розгляду справи, не реалізували своє право на участь у судовому процесі та не забезпечили явку своїх представників в судове засідання.

Враховуючи те, що явка представників сторін не була визнана обов’язковою, а також те, що їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності  представників позивача та відповідача за наявними матеріалами у справі.

В судовому засіданні прокурор, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення прокурора, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на  наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, 5 грудня 2006 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - позивач) та відповідачем укладено договір № 753 оренди нежитлового приміщення (будівлі), відповідно до умов якого орендодавець (позивач) надав, а орендар (відповідач) прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення в підвальній частині, загальною площею 93,0 кв.м. (технічний паспорт КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", інвентарний № 63231 від 01 листопада 1998 року), розташоване за адресою:       АДРЕСА_1.

На виконання пункту 2.1. договору 05.12.2006 р. сторонами складений акт приймання-передачі нежитлового приміщення, який підписаний та скріплений печатками сторін (а. с. 14).

Згідно з п. 10.1. договору термін його дії з 5 грудня 2006 року по 5 листопада 2007 року.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами статті 762 цього Кодексу за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Розділом 3 договору сторони визначили, порядок, розмір та строки внесення орендної плати за користування приміщенням.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що орендодавець свої зобов’язання, передбачені умовами договору, виконав повністю, передав в оренду відповідачеві приміщення, проте орендар систематично порушував пункт 3.5. договору, пункт 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", пункт 1 статті 762 Цивільного кодексу України, згідно яких він зобов’язаний сплачувати орендну плату щомісячно протягом 15 календарних днів, наступного місяця.

Проведеною прокуратурою перевіркою встановлено, що відповідач орендну плату вносив несвоєчасно та в неповному обсязі, в зв'язку з чим у нього  утворилась заборгованість з орендної плати, яка згідно з поданим розрахунком станом на 1 травня 2010 року складає 15 721,61 грн.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи те, що заборгованість відповідача в сумі 15 721,61 грн. за договором оренди нежитлового приміщення № 753 від 05.12.2006 р. документально підтверджується, зокрема, розрахунком позивача, доданим до матеріалів справи, а також те, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Пенею  є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового  зобов'язання  за  кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.3. договору сторони передбачили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця відповідно до чинного законодавства з урахуванням в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за якій сплачується пеня за кожний день прострочення.

Таким чином, нарахування позивачем пені за вищевказаним договором повністю відповідає вимогам розділу V Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР, у зв’язку з чим колегія суддів дійшла висновку про правомірність їх задоволення судом першої інстанції в сумі 2 560,94 грн., виходячи із розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не звернув увагу та не надав ніякої оцінки положенням розділу 10 договору оренди, в якому зазначено, що договір діє з 5 грудня 2006 року по 5 листопада 2007 року, а згідно з п. 10.6 дія договору оренди припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки закінчення терміну дії договору не звільняє зобов’язану сторони від виконання своїх договірних обов’язків.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази про надсилання йому копії позовної заяви та повідомлень про місце та час судових засідань, а також розгляд справи за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про місце та час засідання суду, що є порушенням норм процесуального права, колегія суддів не приймає до уваги.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвали про призначення справи до розгляду надсилались судом першої інстанції відповідачу за його юридичною адресою: АДРЕСА_1, що вказана у договорі № 753 оренди нежитлового приміщення від 05.12.2006 р. та підтверджується довідкою з ЄДРПОУ станом на 26.06.2010 р. Зазначену адресу відповідач також вказав і в апеляційній скарзі.

Приймаючи до уваги те, що суд першої інстанції ухвалами від 14.07.2010 р., 16.08.2010 р. відкладав розгляд справи у зв’язку з неявкою відповідача в судове засідання та надавав йому можливість скористатись своїми правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, останній ними не скористався.

При цьому колегія суддів зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", "за закінченням терміну зберігання" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Оскільки відповідач жодного разу в судове засідання суду першої інстанції не з’явився, ніяких доказів не представив, місцевий господарський суд правомірно на підставі статті 75 Господарського кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з’ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв’язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 33, 43, 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 3 вересня 2010 року у справі № 40/175-10 залишити без змін.   

        Головуючий суддя                                                                    Черленяк М.І.

                               Суддя                                                                    Івакіна В.О.

                               Суддя                                                                   Камишева Л.М.

Повний текст постанови по справі підписаний 16 травня 2011 року