Постанова

від 12.05.2011 по справі 2а-6754/10/2370

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 12 травня 2011 року                                                         Справа № 2а-6754/10/2370

11 год. 10 хв.                                                                                

Черкаський окружний адміністративний суд  у складі:

головуючого судді –Чубар Т.М.,

секретар –Кузнецов В.С., Дуженко С.А.,

за участю представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Умань-Рось» ОСОБА_1 –за довіреністю № 16 від 27.03.2011р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Умань-Рось»до Уманської об’єднаної державної податкової інспекції Черкаської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Умань-Рось», в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Уманської об’єднаної державної податкової інспекції Черкаської області № 0000832310/0 від 30.06.2010р., № 0000832310/1 від 30.08.2010р. та № 0000832310/2 від 11.10.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, обґрунтовуючи їх тим, що згідно вимог Закону України «Про податок на додану вартість»нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства та виписки особою, що має на це право. При цьому даний закон не ставить в залежність отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб’єкта оподаткування від підтвердження правомірності віднесення ним до податкового кредиту сум податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Представник відповідача належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився, про причину своєї неявки не повідомив.  Разом з тим, в судовому засіданні 27.04.2011р., заперечуючи проти заявленого адміністративного позову представник відповідача зазначив, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими вище зазначеними документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Заслухавши пояснення та доводи представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу суми податкового зобов’язання згідно спірних повідомлень-рішень № 0000832310/0 від 30.06.2010р., № 0000832310/1 від 30.08.2010р. та № 0000832310/2 від 11.10.2010р. слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті за результатами невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Умань-Рось», ідентифікаційний код 21389309, свідоцтво платника податку на додану вартість № 32272999, з питань правових відносин з приватним підприємством «Хвиля-V», ідентифікаційний код 24415510, за період серпень 2009 року, з питань повноти обчислення та правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.08.2009р. по 31.08.2009р. № 810/23/21380309 від 23.06.2010р., про порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997р., в результаті чого занижений податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету за серпень 2009 року, на суму 2 633 грн. 34 коп.

Відповідного висновку відповідач дійшов з тих підстав, що перевіркою товариства з обмеженою відповідальністю «Умань-Рось»встановлено взаємовідносини з приватним підприємством «Хвиля-V»за період серпень 2009 року на загальну суму 15 800 грн. (мішки на суму 5 800 грн., набір сит до млина на суму 10 000 грн.). За результатами перевірки державної податкової інспекції у Жашківському районі Черкаської області приватного підприємства «Хвиля-V»(акт № 781/23/24415510 від 18.03.2010р.) встановлено факт отримання товару (мішки на суму 5 600 грн., набір сит до млина на суму 9 730 грн.) у приватного підприємства «Сав Технології»; за результатами перевірки приватного підприємства «Сав Технології», ідентифікаційний код 36504669 (акт державної податкової інспекції у м. Херсоні № 3556/23-2/36504669 від 20.11.2009р.) встановлено відсутність фінансово-господарської діяльності, операцій з оприбуткування, приймання-передачі товарів та, як наслідок, у ході перевірки не виявлено факту передачі товарів від продавця (приватного підприємства «Сав Технології») до покупця (приватного підприємства «Хвиля-V») у зв’язку з його відсутністю. Враховуючи результати перевірки приватного підприємства «Сав Технології», перевіркою приватного підприємства «Хвиля-V»визнано, що взаємовідносини між приватним підприємством «Сав Технології»за серпень 2009 року та його контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків. Відсутність факту придбання приватним підприємством «Хвиля-V»у приватного підприємства «Сав Технології»у серпні 2009 року товару: мішків на суму 5 600 грн., набору сит до млина на суму 9 730 грн. унеможливлює факт придбання вказаного товару товариством з обмеженою відповідальністю «Умань-Рось»у приватного підприємства «Хвиля-V». Таким чином, товариством з обмеженою відповідальністю «Умань-Рось»порушено статтю 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочинів, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним. Згідно із ч. 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. Отже, угоди між товариством з обмеженою відповідальністю «Умань-Рось»та приватним підприємством «Хвиля-V»укладені без мети настання реальних наслідків та відповідно до пп. 1, 2 статті 215, пп. 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю.

Спеціальним законом, який до 01.01.2011р. визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997р. (далі по тексту –Закон).

Так, відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.1 статті 7 Закону сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.   

У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.7 статті 7 Закону, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.       Відповідно до п. 1.8 статті 1 Закону бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.   

Сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, є податковим кредитом.   

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.   

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону).   

Податкова накладна, в свою чергу, згідно п.п. 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер, дату виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, податковий номер платника податку (продавця та покупця), опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг).   

При цьому право на нарахування податку та складання податкових накладних згідно вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні № 334 від 20.08.2009р. та № 348 від 31.08.2009р., виписані позивачу приватним підприємством «Хвиля-V», свідоцтво про реєстрацію платника на додану вартість № 100096924, видане 10.02.2000р., складені у відповідності до вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону, а також наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення»№ 165 від 30.05.1997р.   

Відповідно ж до п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону саме податкова накладна є підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.   

При цьому податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.  

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що окрім наявності належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, в тому числі податкової накладної, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку.

Судом встановлено, що в серпні 2009 року позивач мав господарські відносини з приватним підприємством «Хвиля-V», ідентифікаційний код 24415510, обумовлені господарською діяльністю позивача «виробництво продуктів борошномельно-круп’яної промисловості», про що свідчать видаткові накладні № 334 від 20.08.2009р. та № 348 від 31.08.2009р. на поставку мішків, кількістю 4 000 шт. на загальну суму 5 800 грн. та набору сит для млина на суму 10 000 грн., платіжне доручення № 25 від 20.08.2009р. з призначенням платежу –за мішки згідно рахунку № 272 від 19.08.2009р. на загальну суму 5 800 грн., виписка по особовому рахунку позивача за 02.09.2009р. про перерахування коштів в розмірі 10 320 грн. за набір сит для млина згідно рахунку № 281 від 31.08.2009р.

В підтвердження використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивачем також надано акт на списання товарно-матеріальних цінностей від 31.08.2009р., зокрема набір сит, вартістю 8 333 грн. 33 коп.; звіт про виробництво промислової продукції за 2009 рік, зокрема борошна пшеничного в розмірі 475 тон; звіт про виробництво промислової продукції за січень-червень 2010 року, зокрема борошна пшеничного в розмірі 203,7 тон; інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей від 31.10.2009р., в тому числі мішки в кількості 1 200 шт. та накладні на поставку борошна закритому акціонерному товариству ТК «Умань-хліб»з мішко-тарою  40 шт. (з поверненням) за кожну поставку № 177 від 04.08.2009р., № 197 від 20.08.2009р., № 201 від 21.08.2009р., № 203 від 26.08.2009р., № 204 від 27.08.2009р. Викладене свідчить про реальність вчинених господарських операцій. Разом з тим, як вбачається з доданих до матеріалів адміністративного позову актів звірки взаємних розрахунків між  приватним підприємством «Хвиля-V»та товариством з обмеженою відповідальністю «Умань-Рось»від 01.10.2005р., від 01.01.2006р., від 01.10.2007р., від 01.03.2010р., господарські відносини між означеними підприємствами тривають з 2005 року та носять постійний характер.

Ведення податкового обліку відповідно до статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»та статей 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-III від 21.12.2000р. покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов’язки іншого платника податків. Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Надання ж податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про оподаткування, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування) є підставою для її одержання, якщо контролюючий орган не доведе і не встановить, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Уманською об’єднаною державною податковою інспекцією Черкаської області жодних доказів в підтвердження необґрунтованості заявлених платником податків вимог про надання податкової вигоди, в тому числі щодо безтоварності операцій чи одержання доходу за рахунок податкової вигоди, зокрема відшкодування податку на додану вартість з бюджету, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, ні під час складання акту перевірки, покладеного в основу оскаржуваних в судовому порядку податкових повідомлень-рішень, ні під час розгляду справи по суті не надано.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, а отже не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Уманської об’єднаної державної податкової інспекції Черкаської області № 0000832310/0 від 30.06.2010р., № 0000832310/1 від 30.08.2010р. та № 0000832310/2 від 11.10.2010р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Умань-Рось»3 (три) грн. 40 коп. судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                          Т.М. Чубар

Повний текст постанови виготовлений 16 травня 2011 року.