Рішення

від 23.05.2011 по справі 44/200

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  44/200

23.05.11

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»

до  Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах»

про відшкодування збитків в порядку регресу у розмірі 13 490,00 грн.

Суддя   Чеберяк П.П.

Представники:   

від позивача:     Великородний А.О. - представник

від відповідача: не з’явилися  

У судовому засіданні 23.05.2011 за згодою присутнього представника сторони (позивача) судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

         Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»в особі Дніпропетровської філії Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах»про відшкодування збитків в порядку регресу у розмірі 13 490,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.03.2011р. порушено провадження у справі № 44/200 та призначено до розгляду на 11.04.2011р.

11.04.2011р. у зв'язку з відпусткою судді розгляд справи не відбувся.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.04.2011р. розгляд справи призначено на 10.05.2011р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.05.2011 р. розгляд справи відкладено на 23.05.2011р.

Представник позивача в судовому засіданні 23.05.2011р. надав пояснення по суті справи та підтримав позовні вимоги в обсязі та з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзив на позовну заяву не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про причини неявки свого представника суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03 жовтня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»в особі Дніпропетровської філії Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» - страховик (далі –позивач) та ОСОБА_1 –страхувальник був укладений договір добровільного страхування транспортного засобу № 19G-0267381 (далі - договір), предметом якого є страхування автомобіля марки «Деу Ланос», державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до умов договору, страхувальником було застраховано свої майнові інтереси, пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом, який належить йому на праві власності, а саме автомобілем марки «Деу Ланос», державний номер НОМЕР_1.

04 вересня 2010р. в м. Дніпропетровську на вул. Комсомольській сталася дорожньо-транспортна пригода (далі –ДТП) за участю автомобіля марки «Івеко», державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2 та  автомобіля марки «Деу Ланос», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06.10.2010 р. ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави.

В результаті ДТП автомобіль марки «Деу Ланос», державний номер НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження, що підтверджується Довідкою УДАІ УМВС України в Дніпропетровській області № 14/1-32027 ск від 28.09.2010р., а його власнику ОСОБА_3 було завдано матеріальної шкоди на суму 13 700,00 грн., що підтверджується висновком експертної оцінки вартості відновлювального ремонту № 0933/10/10 від 24.09.2010р.

На виконання договору страхування позивач на підставі заяви страхувальника від 06.08.2010р. та  страхового акту № 1011853(112089) від 16.10.2010р. сплатив страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 13 490,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1998 від 20.10.2010р.  

Відповідно до договору, при розрахунку страхового відшкодування з розміру матеріального збитку вираховується франшиза, яка складає 210,00 грн.

Таким чином, позивач за страховим випадком, що стався 04.09.2010 року у в м. Дніпропетровську на вул. Комсомольській за участю автомобіля марки «Івеко», державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2 та  автомобіля марки «Деу Ланос», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 13 490,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 13 490,00 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 р. № 6 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Вина ОСОБА_2 встановлена Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06.10.2010 р.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент настання страхової події була застрахована Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Інкомстрах», що підтверджується полісом НОМЕР_3.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»договір страхування першого типу передбачає страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

          Згідно з п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

          Статтею 528 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

          Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

          Згідно з ст. 6 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

          Статтею 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ст. 35 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву.

          06.01.2011 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію вих. №12/1  про відшкодування збитків в порядку регресу у розмірі 13 490,00 грн.

          Згідно з п. 37.1 ст. 37  Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Таким чином, станом на день вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем становить 13 490,00 грн. і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене вище, а також те, що відповідач  не оспорив ціну позову, відзив на позовну заяву не подав, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних із розглядом справи.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на останнього покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 135,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  в повному обсязі.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 528, 614, 993, 1172, 1187 Цивільного кодексу України, ст.ст.6, 22, 29, 35, 37 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” ст.ст. 32, 33, 44, 49,  82-85 Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах»(01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська,64, код ЄДРПОУ 31282951) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»в особі Дніпропетровської філії Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»(49000, м. Київ, пр. К.Маркса, 59-а, ЗКПО 24227777) 13 490 (тринадцять тисяч чотириста дев’яносто) грн. 00 коп. –основного боргу, 135 (сто тридцять п’ять) грн. 00 коп. –витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                               П.П. Чеберяк

Дата підписання рішення: 30.05.2011р.