Рішення

від 20.05.2011 по справі 13/11/5022-529/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/11/5022-529/2011

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" травня 2011 р.Справа № 13/11/5022-529/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Стопника С.Г.             

Розглянув матеріали справи

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Polfurnitur", 89-340, Республіка Польща, Бялосливе, вул. Лісна, 1 (адреса для кореспонденції: 43026, м. Луцьк, вул. Федорова, 2-Б, кв. 44)        

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернополіс", вул. Грушевського, 70, м.Козова, Козівський район, Тернопільська область, 47600         

про стягнення заборгованості в сумі 61863 Євро 35 євроцентів.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Polfurnitur", Республіка Польща звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернополіс", м. Козова, Козівський район, Тернопільська область, заборгованості в сумі 61863 Євро 35 євроцентів.

В розпочатому судовому засіданні представнику позивача роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 811 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Розгляд справи 13.05.2011р. судом відкладався на 20.05.2011р. для надання можливості відповідачу подати свої заперечення проти позову та забезпечити явку представника в засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні 29.04.2011р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на докази, додані до позовної заяви, а також додатково зазначив, що станом на дату розгляду справи заявлена до стягнення сума заборгованості відповідачем не погашена.

Відповідач відзиву на позов та інших витребуваних судом документів не подав, участь повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча про час та дату його проведення повідомлявся у відповідності до вимог ст.ст.64, 77 ГПК України за адресою, вказаною в позовній заяві та у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 05.04.2011р.

Відтак, з урахуванням п.3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (із змінами і доповненнями), господарський суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Оскільки участь представників сторін не визнавалася судом обов'язковою, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, поданих позивачем доказів є достатньо для вирішення спору по суті, а тому справа розглядається за наявними у ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

Статтею 73 Закону України "Про міжнародне приватне право" від  23.06.2005 року (з наступними змінами і доповненнями) передбачено, що  іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.76 вказаного Закону, суди можуть приймати до свого  провадження  і  розглядати  будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у випадку,  якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Відповідно до ст.ст. 1, 123 Господарського процесуального кодексу України іноземні суб'єкти господарювання наділені правом на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів та мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання, згідно ст. 124 ГПК України, визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Polfurnitur" Sp z o.o., вул. Лісна, 1, Бялосливе, Республіка Польща, зареєстрований як юридична особа, правосуб'єктність якого підтверджується Актуальним витягом з реєстру підприємців, виданим Відділом центральної інформації Державного судового реєстру (Польща) станом на 19.10.2010р., а отже наділений правом на звернення до господарського суду за захистом своїх прав.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 вересня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернополіс", м. Козова Тернопільської області, (Покупець) та  "Polfurnitur" Sp z o.o., Республіка Польща, (Продавець) укладено зовнішньоекономічний Договір №1, у відповідності до п.1.1. якого Продавець продає, а Покупець купує товар, кількість, асортимент та якість яких вказані в специфікаціях, доповненнях до даного Договору, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно положень розділу 2 Договору, ціни на товари, які поставляються по даному Договору, вказані в Специфікаціях до даного Договору на кожну окрему партію і встановлюються у євро із урахуванням умов DDU.

Відповідно до п.3.1. Договору Продавець зобов'язався поставляти товар згідно даного Договору на умовах DDU –Козова (Міжнародні правила ІНКОТЕРМС в редакції 2000р.).

Оплата за поставлений товар здійснюється після його реалізації, але не пізніше 180 календарних днів з дати поставки товару в пункт призначення (п.5.2. Договору).

У пунктах 10.1., 10.2. Договору сторони погодили, що останній  набуває чинності з моменту його підписання; зміни до даного Договору можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього Договору.

15 червня 2010р. сторонами укладено Додаток №1 до Договору №1 від 29 вересня 2008 року, у відповідності до якого погодили викласти п.9.1. Договору в наступній редакції: "9.1.Усі спори, що пов'язані з цим Договором, його укладанням або такі, що виникають в процесі виконання умов цього договору, вирішуються шляхом переговорів між представниками сторін. Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується відповідним господарським судом за місцезнаходженням відповідача. При цьому застосовується право країни відповідача."

У зв'язку із наведеним, до виконання вищезгаданого договору застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Як передбачено ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Стаття 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" визначає зовнішньоекономічний  договір  (контракт) як матеріально оформлену угоду двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. Відповідно до ст.6 вказаного Закону, зовнішньоекономічний  договір (контракт) повинен складатися відповідно до цього та інших законів України з урахуванням  міжнародних  договорів  України.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу, згідно якого та в силу ст. 665 Цивільного кодексу України, продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність покупця, а покупець приймає або зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем на виконання умов договору від 29 вересня 2008 р. поставлено відповідачу: у відповідності до специфікації №1 від 29.09.2009 р. товар на загальну суму 71445,35 Євро; у відповідності до специфікації №2 від 17.10.2008 р. товар на загальну суму 16798,00 Євро; у відповідності до специфікації №3 від 27.03.2009 р. товар на загальну суму 29620,00 Євро, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями фактур №821, №822 від 29.09.2008 р., №886, №887 від 17.10.2008 р., №229 від 27.03.2009р., вантажно-митних декларацій (ВМД) №403000001/8/008720, №403000001/8/009451, №403000001/9/001674, міжнародних товаротранспортних накладних (CMR).

Всього на виконання вищезгаданого договору від 29.09.2008 р. по зазначених специфікаціях поставлено товару на загальну суму –117863,35 Євро.

Як стверджує позивач при обгрунтуванні позову, відповідач – ТОВ "Тернополіс", м.Козова, Тернопільська область, не здійснив оплату товару в строк, передбачений умовами договору (180 календарних днів з дати доставки товару в пункт призначення), у зв'язку з чим просить в судовому порядку стягнути з відповідача заборгованість в сумі 61863,35 Євро (з урахуванням часткового погашення заборгованості в сумі 56000,00 Євро згідно підписаного представниками сторін договору №6 від 01.10.2010р. про зарахування зустрічних однорідних вимог, в пункті 6 якого відповідач підтвердив наявність заборгованості перед позивачем по договору №1 від 29.09.2008р. станом на 01.10.2010 року в сумі 61863,35 Євро), яка станом на дату звернення з позовом до суду залишилась непогашеною.

У відповідності до ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідач в судове засідання не з'явився, на день розгляду спору не надав суду будь-яких заперечень по суті заявлених позовних вимог, як і не подав доказів погашення заявленої до стягнення заборгованості перед позивачем, позовні вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернополіс", м.Козова, Козівський район, Тернопільська область, заборгованості в сумі 61863 Євро 35 євроцентів підлягають до задоволення як обгрунтовані, підтверджені матеріалами справи та неоспорені відповідачем.

У відповідності до вимог ст.ст.44-49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.33, 34, 44-49, 75, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.  Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернополіс", вул. Грушевського, 70, м. Козова, Козівський район, Тернопільська область, код 31974152, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Polfurnitur" Sp z o.o., 89-340, Республіка Польща, Бялосливе, вул. Лісна, 1 (ідентифікаційні номери: REGON 570131568, NIP 7661002502): 61863 (шістдесят одну тисячу вісімсот шістдесят три) Євро 35 євроцентів заборгованості, 618 (шістсот вісімнадцять) Євро 63 євроцентів - в повернення сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття рішення, через місцевий господарський суд.

          Суддя                                                                                          С.Г. Стопник