Постанова

від 17.05.2011 по справі 11/139-10(6/358-09(33/62 (34/188)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2011 року                            Справа №  11/139-10(6/358-09(33/62 (34/188)

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:  

головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач),

суддів: Білецької Л.М., Тищик І.В.

при секретарі судового засідання Ревковій Г.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність № 3 від 07.05.10р.;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність ВМТ№764394 від 18.05.10р.;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Валекс” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2011 року  у  справі  № 11/139-10(6/358-09(33/62(34/188)

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю “Валекс”,                               м. Дніпропетровськ

до  приватного підприємця ОСОБА_3, с. Красний Луг, П’ятихатського району Дніпропетровської області 

про стягнення 96 000 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області                            від 10.02.2011року у справі № 11/139-10(6/358-09(33/62(34/188) (суддя –Мельниченко І.Ф.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позивач передав право вимоги грошових коштів за договором №06/1 від 18.06.2003 року у сумі 96 000 грн. іншій юридичній особі – “НПФ “Варіант” і уклав з цього приводу договір №2004/1 від 08.12.2004 року.

Остання в свою чергу, згідно договору №2006/1 від 17.03.2006 року відступила своє право вимоги по поверненню попередньої оплати від ОСОБА_3 згідно умов договору №06/1 від 18.06.2003 року ТОВ “ДПНФ “Соло”.

“ДПНФ “Соло” звернулася з позовом до господарського суду  про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_3 попередньої оплати в розмірі 96 000 грн. за договором №06/1 від 18.06.2003 року та за вказаним позовом у справі №25/79 постановлено судове рішення.

        Враховуючи викладені обставини, господарський суд дійшов висновку про те, що позивач не довів суду, порушення яких саме його прав і охоронюваних законом інтересів мало місце з боку відповідача.

Не погодившись з даним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області у даній справі змінити частково, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов частково, в сумі 1 000 грн.

Посилається на те, що суд не врахував, що згідно додаткової угоди №03/1 від 23.03.2006 року до договору від 08.12.2004 року розмір переданих прав вимоги “НПФ “Варіант” зменшено на 1 000 грн., тобто до 95 000 грн. Вважає що позивачу належить право вимоги цієї суми 1 000 грн. і суд відмовив в цій частині позову безпідставно.

        Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав.

        Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційна скарга –без задоволення з наступних підстав:

        Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами було укладено договір № 06/1 від 18.06.2003 року, за умовами якого покупець (позивач у справі) зобов`язався оплатити, а продавець (відповідач у справі) взяв на себе зобов`язання відпустити соняшник в кількості 150 тон по ціні 640,00 грн. за кожну тону залікової ваги на суму  96 000,00 грн. (том.1 а.с.6).

        Відповідно до п. 2.1. договору покупець здійснює 100% попередню оплату за поставляємий товар одночасно з підписанням даного договору готівковими коштами в касу продавця.

        Позивач, посилаючись на здійснення ним попередньої оплати у розмірі 96 000 грн., про що свідчить копія квитанції до прибуткового касового ордеру № 1 від 18.06.2003 року (том 1 а.с.7) та в  зв`язку з невиконанням відповідачем зобов’язань по договору, звернувся з позовом про стягнення передоплати (том 1 а.с.3).

        Відповідно до заяви про зміну предмету позову від 18.05.2010 року просив суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 96 000 грн. згідно п.4.2 договору №06/1 від 18.06.2003 року (том 6 а.с.79-80).

        Пізніше позивач також  змінював позовні вимоги (том 6 а.с.119,152) та в заяві від 10.02.2011 року просив суд стягнути з відповідача 96 000  грн. отриманих ним коштів по квитанції до прибуткового касового ордеру №1 від 18.06.2003 року з посиланням на договір  №06/1 від 18.06.2003 року.               

        Відповідач заперечував наявність договірних відносин з позивачем та отримання ним коштів взагалі, стверджував на те, що в наданих позивачем доказах підпис та печатка ОСОБА_3 не належать відповідачу.

        Рішенням господарського суду по даній справі від 13.12.2004 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.05.2005 року позовні вимоги у їх первісному викладенні задоволено.

        Постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2005 року у даній справі рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції скасовано, справа №34/188 направлена до господарського суду на новий розгляд (том 2 а.с.135).

        З постанови Вищого господарського суду України від 16.05.2006 року по справі №25/79 (том 3 а.с.116), за касаційною скаргою СПД - фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2006 року про вжиття заходів забезпечення позову вбачається, що до відповідача –СПД - фізичної особи ОСОБА_3 з позовом звернулося ТОВ “ДПНФ ”Соло” та вимагало повернення попередньої оплати в розмірі 96 000 грн. за договором №06/1 від 18.06.2003 року, укладеному між ТОВ “Валекс” та СПД - фізичною особою ОСОБА_3

       Як вбачається з постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду по справі №25/79 від 12.02.2009 року, позовні вимоги ТОВ “ДПНФ “Соло”  обґрунтовувало наявністю договору про відступлення права вимоги між ТОВ “ДПНФ “Соло”  та “НПФ “Варіант” №2006/1 від 17.03.2006 року на суму 96 000 грн. Останній отримав право вимоги до СПД - фізичної особи ОСОБА_3 згідно аналогічного договору з ТОВ “Валекс” від 08.12.2006 року №2004/1 (том 6 а.с.25-27).

        В задоволенні позову  постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.02.2009 року у справі №25/79 ТОВ “ДПНФ “Соло” відмовлено з тих підстав, що рукописний текст на квитанції до прибуткового касового ордеру  та на договорі №06/1 від 18.06.2003 року виконаний не відповідачем, а іншою особою і це підтверджено висновком комісійної експертизи, проведеної Київським НДІСЕ. Вказана постанова є чинною.

       В силу ст.35 ГПК України при розгляді даної справи факти щодо відсутності підпису ОСОБА_3 на договорі та прибутковому касовому ордері повторному доведенню не підлягають.

       Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок  передання ним  своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

       Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора  у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

       Таким чином, господарський суд правомірно зазначив, що право вимоги у позивача на час розгляду даної справи відсутнє. Воно передано іншій юридичній особі,  щодо законності вимог якої до СПД –фізичної особи ОСОБА_3 постановлено судове рішення.

       Позовні вимоги у даній справі обґрунтовані безпідставністю отримання грошових коштів за прибутковим касовим ордером, який відповідач не підписував, і даний факт встановлено  постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.02.2009 року по справі №25/79,

        Доводи скаржника про те, що згідно додаткової угоди №03/1 від 23.03.2006 року до договору від 08.12.2004 року розмір переданих прав вимоги “НПФ “Варіант” становить 95 000 грн. у суді першої інстанції не були доведені належними та допустимими доказами. Так, в матеріалах справи наявний договір №2004/1 від 08.12.2004 року між ТОВ “Валекс” та ТОВ “НПФ “Варіант”, в якому зазначений розмір переданих прав вимоги –96 000 грн. (том 6 а.с.110). На таку ж суму укладено договір між ТОВ “ДПНФ “Соло”  та “НПФ “Варіант” №2006/1 від 17.03.2006 року.

       Дані договори є чинними,  протилежне позивачем не спростовано.

       Доводи апеляційної скарги про те, що судом не досліджено вказані договори, що суд не надав можливості позивачу надати додаткову угоду  до договору з ТОВ “НПФ “Варіант” є безпідставними. В силу ст.33 ГПК України позивач мав право надавати будь-які докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Додаткову угоду №1 до договору №2002/1 від 08.12.2004 року надав до апеляційної скарги та не обґрунтував неможливість його пред’явлення суду першої інстанції.

        Таким чином, матеріалами справи доведено, що право вимоги у позивача відсутнє як за договором №06/1 від 18.06.2003 року, так і в силу вимог ст.1212 ЦК України. Оскаржуване судове рішення постановлено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з урахуванням наявних у справі доказів, підстав для його зміни та задоволення    апеляційної скарги не вбачається.

    Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -     

ПОСТАНОВИВ:

       Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

       Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2011 року  у  справі  № 11/139-10(6/358-09(33/62(34/188) залишити без змін.

       Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

 Головуючий суддя:                                                                Т.А. Верхогляд

 Суддя:                                                                                       Л.М. Білецька

     Суддя:                                                                                       І.В. Тищик

Підписано в повному обсязі   26.05.2011 року.