Постанова

від 02.06.2011 по справі 5002-21/6175-2010

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛ ЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 травня 2011 року Справа № 5002-21/6175-2010

Севастопольсь кий апеляційний господарськ ий суд у складі колегії судді в:

головуючого судді Проце нко О.І.,

суддів Ткаче нка М.І.,

Вор онцової Н.В.,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, дов іреність № 02-38/322 від 12.03.11, Алушти нська міська рада;

відповідача: Халпахчі В олодимир Кузьмич (повноважен ня перевірені), довідка б/н в ід 10.05.11, керівник, відкрите акц іонерне товариство "Алустон" ;

ОСОБА_2, довіреність № б/н від 11.05.11, відкрите акціонерне товариство "Алустон";

розглянувши апеляційну ск аргу Алуштинської місько ї ради на рішення господарсь кого суду Автономної Республ іки Крим (суддя Чонгова С.І.) ві д 10 березня 2011 року у справі № 5002- 21/6175-2010

за позовом Алушти нської міської ради (пл. Радян ська, 1,Алушта,98500)

до відкритого акці онерного товариства "Алустон " (вул. Виноградна, 3,Алушта,98500)

про спонукання до виконанн я певних дії

ВСТАНОВИВ:

Алуштинська міська р ада звернулась до гос подарс ького суду Автономної Респуб ліки Крим із позовом до відкр итого акціонерного товарист ва «Алустон», в якому просила зобов'язати відповідача зві льнити та по вернути позивач у самовільно зайняту земельн у ділянку площею 2 га, розташов ану по вул. Виноградній в м. Ал ушта, та стягнути з відповіда ча на користь місцевого бю дж ету м. Алушта збиток у розмірі 196 180,76 грн., який складає сума нес плаченої відповідачем оренд ної плати за період з 2004 року по лютий 2007 року.

20 січня 2011 року позивач ем подано заяву до суду про зб ільшення позовних вимог, в як ий він просив зобов'язати від повідача звільнити та поверн ути по зивачу самовільно зай няту земельну ділянку площею 1,91 га, розташовану по вул. Вино град ній, 3, м. Алушта, та стягнут и з відповідача на користь мі сцевого бюджету м. Алушта зби ток у розмірі 470 851,60 грн. (том 1 а. с. 28).

03 лютого 2011 року на адре су господарського суду Автон омної Республіки Крим від ві дповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відпов ідач вимоги позову не визнав та просив відмовити позивач у у задоволені позову, також і з посиланням на норми діючог о законодавства, зазначив, що правомірно користується спі рною земельною ділянкою та н абув право користування нею в порядку передбаченому зако нодавством (том 1 а. с. 38-40).

17 лютого 2011 року відпов ідачем також було на дано зая ву про застосування строків позовної давності ( том 1 а. с. 70).

Рішенням господарськ ого суду Автономної Республі ки Крим (суддя Чонгова С.І.) ві д 10 березня 2011 року у справі №5002-21 /6175-2010 у задоволенні позову - від мовлено.

Відмовляючи в задоволенн і позовних вимог, суд першої і нстанції з посиланням на ста тті 328, 329 Цивільного кодексу Ук раїни зазначав, що розміщенн я на спірній земельній ділян ці об'єктів нерухомості виро бничого комплексу, який на те перішній час належить відпов ідачу, проводилося відповідн о до вимог законодавства, про що свідчать документи інвен таризації земельної ділянки , акти встановлення меж в нату рі попередником відповідача , акт на право користування зе мельною ділянкою, який видан ий попереднику відповідача.

Крім того, із посиланням на статтю 120 Земельного кодексу У країни, суд першої інстанції зазначив, що відсутні підста ви вважати, що відповідачем с пірна земельна ділянка зайня та самовільно, оскільки, якщо жилий будинок, будівля або сп оруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у корис туванні, то в разі набуття пра ва власності на ці об' єкти д о набувача переходить право користування земельною діля нкою, на якій вони розміщені, н а тих самих умовах і в тому ж о бсязі, що були у попереднього землекористувача.

Стосовно вимог позивача пр о стягнення суми збитків, спр ичинених самовільним зайнят тям ВАТ «Алустон»спірної зем ельної ділянки, як упущеної в игоди за час тимчасового нев икористання позивачем ділян ки, як власником, та неотриман ня ним орендної плати, суд пер шої інстанції визначив, що ві дповідач не міг спричинити п озивачу збитки саме самовіль ним заняттям відповідачем сп ірної земельної ділянки, оск ільки об'єкти нерухомого май на, які знаходяться на земель ній ділянці, передані відпов ідачу у статутній фонд у резу льтаті приватизації, а ні збу довані відповідачем самовіл ьно, отже і земельна ділянка, н а якій розташована дана неру хомість, не є самовільно зайн ятою.

Також суд першої інстанції звертав увагу на те, що між по зивачем та відповідачем дого вір оренди щодо спірної земе льної ділянки не укладався, т аким чином, вимоги позивача щ одо стягнення збитків саме з а підстав, зазначених у позов ній заяві, задоволенню не під лягають. Окрім цього, судом пе ршої інстанції було задоволе но заяву відповідача про зас то сування строків позовної давності до вимог про стягне ння суми збитків у роз мірі о рендної плати за період 2004, 2005, 2006 роки.

Не погодившись з рішенням с уду, Алуштинська міська рада звернулась до Севастопольс ького апеляційного господар ського суду із апеляційною с каргою, в якій просить скасув ати рішення господарського с уду першої інстанції, постан овити нове рішення, яким позо в задовольнити.

Заявник апеляційної ска рги з посиланням на статтю 182 Ц ивільного кодексу України, н а частину 2 пункту 1 статті 2, 18, 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на н ерухоме майно та їх обтяжень »зазначає, що ухвалюючи ріше ння по справі, суд помилково в важав доведеним факт наявнос ті права власності на нерухо ме майно, що знаходиться на сп ірній земельній ділянці, оск ільки факт існування права в ласності має бути підтвердже ний свідоцтвом про право вла сності на нерухоме майно та і нформацією із Державного реє стру прав про державну реєст рацію прав та їх обтяжень.

Також скаржник вважає, що у відповідача відсутні будь-як і документи на користування спірною земельною ділянкою, отже відсутні правові підста ви на користування спірною з емельною ділянкою, наслідком чого має бути повернення зем ельної ділянки позивачеві, і з відшкодуванням збитків, за вданих позивачу у вигляді не доотриманої орендної плати.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарськог о суду від 14 квітня 2011 року спра ву призначено до розгляду на 11 травня 2011 року у складі колег ії суддів: Головуючий суддя: П роценко О.І. судді: Фенько Т.П., Т каченко М.І.

11 травня 2011 року за розпорядж енням виконуючого обов' язк и секретаря судової палати О стапової К.А., суддю Фенько Т.П . замінено на суддю Градову О.Г .

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарськог о суду від 11 травня 2011 року розг ляд справи було відкладено н а 25 травня 2011 року, за клопотанн ям відповідача з приводу нео тримання ним копії апеляційн ої скарги, а також з виниклою н еобхідністю витребування до даткових документів.

25 травня 2011 року за розпорядж енням виконуючого обов' язк и секретаря судової палати О стапової К.А. суддю Градову О .Г. замінено на суддю Воронцов у Н.В.

В судовому за сіданні 25 травня 2011 року предст авник позивача підтримав апе ляційну скаргу та просив ска сувати рішення суду першої і нстанції вважаючи його таким , що не відповідає нормам мате ріального та процесуального права, представники відпові дача проти доводів апеляційн ої скарги заперечували, прос или залишити рішення суду пе ршої інстанції без змін.

Розглянувши справу повт орно в порядку статті 101 Госпо дарського процесуального ко дексу України судова колегія встановила наступне.

Наказом Міністерства мі ської промисловості УРСР №35 в ід 31 січня 1972 року «Алуштинськи й Промкомбінат» ліквідовани й , а на базі введених в експлу атацію нових промислових буд івель створена «Алуштинська фабрика іграшок та сувенірі в».

Наказом Кримського об ласного управління місцевої промисловості №464 від 29 грудня 1973 року «Алуштинська фабрика іграшок та сувенірів»перетв орена в «Алуштинську філію в иробничого об'єднання «Таврі я»(том 2 а.с. 54).

11 вересня 1980 року виробничом у об'єднанню «Таврія»був вид аний акт на право користуван ня земельною ділянкою, згідн о якому, у користування вироб ничому об'єднанню «Таврія»бу ло відведено до 2 га землі у вс тановлених межах (том 1 а.с. 7-8).

Наказом Міністерства міс цевої промисловості УРСР № 68 в ід 16 травня 1988 року на базі Алуш тинської філії виробничого о б' єднання «Таврія»створен о «Алуштинську фабрику іграш ок та сувенірів», виділивши ї ї із складу об' єднання у під приємство, що користується у сіма правами, передбаченими Законом про держане підприєм ство (об' єднання) (том 2 а.с. 59-60).

У виконання наказу Мініс терства місцевої промислово сті УРСР № 68 від 16 травня 1988 року , Наказом Кримського обл асного управління місцевої п ромисловості №149 від 24 травня 19 88 року на базі Алуштинської фі лії виробничого об'єднання « Таврія», створено «Алуштинсь ку фабрику іграшок та сувені рів»(том 2 а.с. 75).

Відповідно наказу ММП-УР СР №120 від 11 серпня 1988 року „Про с хему управління місцевою про мисловістю Української РСР” на базі Кримського обласног о управління місцевої промис ловісті створено Кримське ви робниче об' єднання „Скіф”.

Наказом Кримського виробн ичого об'єднання «Скіф»№244 від 01 вересня 1988 року «Алуштинська фабрика іграшок та сувенірі в»перейменована в фабрику «А лустон»(том 2 а.с. 76).

На базі концерну «Укрместп ром», згідно «Основ законода вства Союзу РСР та союзних ре спублік про оренду»та рішенн ям зборів трудового колектив у, протокол №1 від 23 червня 1991 рок у, фабрика «Алустон»перетвор ена в орендне підприємство « Фабрика «Алустон».

Наказом Фонду майна Автон омної Республіки Крим № 7 від 09 січня 1996 року та наказом п редставництва Фонду майна Ав тономної Республіки Крим в м .Алушта №256 від 12 липня 1996 року ор ендне підприємство «Фабрика «Алустон»перетворено у відк рите акціонерне товариство « Алустон»(том 2 а.с.92-93).

Згідно акту прийому - пере дачі від 04 травня 1998 року, Фондо м у власність ВАТ «Алустон»п ередано на баланс нерухоме м айно, згідно переліку у кільк ості 17 об'єктив, а саме цілісни й майновий комплекс орендног о підприємства «Фабрика «Алу стон»(том 1 а.с. 56).

Відповідно до переліку не рухомого майна, яке передане у власність відпові дача, так ими об'єктами є: будівля фабри ки, рік введення до експлуата ції -1972 р.; будівля котельної, рі к введення до експлуатації - 19 71 р.; другий поверх будівлі суш арні, рік введення до експлуа тації - 1974 р.; склад нітропродук ції, рік введення до експлуат ації - 1971 р.; прохідна, рік введен ня до експлуатації - 1974 р.; клуб-ї дальня, рік введення до експл уатації - 1985 р.; Севастопольськи й ДОК, рік введення до експлуа тації - 1986 р.; будівля складу, рік введення до експлуатації - 1985 р .; будівля заготівельної діля нки, рік введення до експлуа т ації - 1975 р.; будівля сушарні, рік введення до експлуатації - 1970 р .; будівля столярки, рік введен ня до експлуатації - 1970 р.; будів ля техмайстерні, рік введенн я до експлуатації - 1970 р.; будино чок в Понізовці, рік введення до експлуатації - 1994 р.; магазин -салон «Алустон», рік введенн я до експлуатації -1994 р.; ларьок на набережній, рік введення д о експлуатації - 1994 р.; магазин « Алустон», рік введення до екс плуатації - 1994 р. (том 1 а.с. 113).

Об'єкти виробничого майн ового комплексу знаходяться за юридичною адресою реєстр ації відповідача - м. Алушта, в ул.. Виноградна, 3.

Згідно вищевказаному на казу №256 від 12 липня 1996 року було затверджено статут ВАТ «Алу стон».

Відповідно до пункту 1.1 вказ аного Статуту, відкрите акці онерне товариство «Алустон» створено шляхом перетворенн я орендного підприємства «Фа брика Алустон».

В пункті 3.3 Статуту зазначен о, що відкрите акціонерне тов ариство «Алустон»є правона ступником прав та обов' язкі в орендного підприємства «Фа брика Алустон».

Відповідно до пункту 3.5 Стат уту, товариство є власником м айна, яке передано йому засно вником у власність.

Пунктом 4.1 Статуту встановл ено, що засновниками товарис тва є представництво Фонду м айна Автономної Республіки К рим в м.Алушта та організація орендаторів орендного підпр иємства «Фабрика Алустон».

Позивач вважає, що відповід ач не має будь-яких правових п ідстав на користування спірн ою земельною ділянкою, тобто відповідач самовільно займа є земельну ділянку площею 1,91 г а, розташовану по вул. Виногр ад ній, 3 в м.Алушта, чим порушує права позивача на розпорядж ення цією земельною ділянкою та на отримання орендної пла ти, зокрема за час неможливос ті використовування земельн ої ділянки, що змусило позива ча звернутися до господарсь кого суду із відповідним поз овом.

Дослідивши матеріали спра ви, заслухавши пояснення пре дставників сторін, обговорив ши доводи апеляційної скарги , перевіривши правильність з астосування судом першої інс танції норм матеріального та процесуального права та від повідність висновків суду об ставинам справи, колегія суд дів Севастопольського апеля ційного господарського суду дійшла висновку про відсутн ість підстав для задоволення апеляційної скарги Алуштінс ької міської ради з огляду на наступне.

Стаття 37 Цивільного кодек су Української РСР (в редакці ї 1963 року зі змінами та доповне ннями, що діяв під час виникне ння та існування вищезазначе них правовідносин) зміст яко ї на даний час кореспондуєть ся у главу 7 Цивільного кодекс у України (в редакції 2004 року) в становлює, що юридична особа припиняється шляхом ліквіда ції або реорганізації (злитт я, поділу або приєднання). При злитті і поділі юридичних ос іб майно (права і обов'язки) пе реходить до нововиниклих юри дичних осіб. При приєднанні ю ридичної особи до іншої юрид ичної особи її майно (права і о бов'язки) переходить до остан ньої. Майно переходить в день підписання передаточного ба лансу, якщо інше не передбаче не законом або постановою пр о реорганізацію. Порядок лік відації і реорганізації юрид ичних осіб визначається зако нодавством Союзу РСР і поста новами Ради Міністрів Україн ської РСР. Порядок ліквідаці ї і реорганізації кооператив них та інших громадських орг анізацій може бути визначени й їх статутами (положеннями).

Таким чином, здійсню ючи системний аналіз правови х норм цивільного законодавс тва що регулює правовідносин и у цієї сфері, судова колегія зазначає, що оскільки припин ення діяльності юридичної ос оби відбувається шляхом реор ганізації або ліквідації, а р еорганізація юридичної особ и у свою чергу, відбувається у поділі підприємства або уст анови і створенні на їх основ і декількох юридичних осіб; з литті декількох юридичних ос іб в одне; приєднанні однієї ю ридичної особи до іншої, то в у сіх цих випадках, права та обо в' язки юридичної особи, що п рипинила діяльність чи юриди чних осіб, переходять до юрид ичних осіб, створених на їх ос нові, таким чином виникає пра вонаступництво прав та обов' язків. Правонаступництво нас тає також при перетворенні о днієї юридичної особи в іншу , прикладом цього є створення на базі державного підприєм ства орендного підприємства шляхом здачі його майна у дов гострокову оренду, яке має мі сце і у випадку розгляду цієї справи.

Із матеріалів справ и, шляхом дослідження устано вчих документів, зокрема ста тутів, вбачається, що відпові дач - відкрите акціонерне тов ариство «Алустон»було створ ено шляхом неодноразової рео рганізації зазначених вище ю ридичних осіб, починаючи з ре організації ДП «Алуштинська фабрика іграшок та сувенірі в»у 1973 році.

Таким чином, з урахув анням наведеного вище судова колегія дійшла висновку, що п ротягом усього часу, що дослі джений судом, мала місце реор ганізація підприємств шляхо м перетворення, при цьому фак тично відбувалася зміна орга нізаційно-правової форми під приємств, а тому ВАТ «Алустон »є правонаступником прав та обов' язків Алуштинської фі лії виробничого об' єднання „Таврія”, якому 11 вересня 1980 ро ку був виданий державний Акт на право користування земле ю, площею 1,91 га, яка розташована за адресою: вул. Виноград на, 3, м. Алушта, при цьому, судова ко легія звертає увагу, що у позо вній заяві сам позивач не спр остовує ці обставини, але пос илається на те, що відповідач не звертався до відповідних органів із вимогами переофо рмити правовстановлюючі док ументи на землю, а тому акт на право користування земельно ю ділянкою від 1980 року не є нале жним правовстановлюючим док ументом на землю.

Проте судова колегія не м оже погодитися із наведеними доводами виходячи з наступн ого.

Відповідно до статті 21 Земе льного кодексу УРСР (у редакц ії 1970 року, зі змінами та доповн еннями на час виниклих право відносин) видача державних а ктів на право користування з емлею, а також актів на право д овгострокового тимчасового користування землею провади ться виконавчими комітетами районних (міських) Рад народн их депутатів.

Статтею 35 Земельного кодек су УРСР передбачено, що право підприємств, організацій та установ на користування над аною їм землею підлягає прип иненню повністю, або частков о у випадках:

1) відпадання потреби в зем ельній ділянці;

2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянк у;

3) ліквідації підприємства, організації або установи;

4) виникнення потреби вилуче ння земельної ділянки для ін ших державних або громадськи х потреб;

5) неосвоєння протягом двох років підряд наданої земельн ої ділянки.

Припинення права користув ання землею у випадках, перед бачених пунктами 1, 3, 5 частини п ершої і частиною другою цієї статті провадиться за рішен ням (постановою) органів, які н адали земельні ділянки, а у ви падку, передбаченому пунктом 4 частини першої цієї статті, - за рішенням (постановою) орга нів, які мають право вилучати земельні ділянки.

Враховуючи наведену норму, суд апеляційної інста нції зазначає, що рішення про вилучення земельної ділянки або припинення права корист ування нею відповідним орган ом не приймалось.

Статтями 89, 90 Земельного ко дексу УРСР (у редакції до діял а до 1992 року), встановлено, при п ередачі державними підприєм ствами, організаціями і уста новами будівель і споруд, що з находяться в їх оперативному управлінні, в оперативне упр авління іншим державним підп риємствам, організаціям і ус тановам разом з цими об'єктам и переходить і право користу вання земельною ділянкою, не обхідною для обслуговування будівель і споруд, що передаю ться. На землях міст при перех оді права власності на будів лю переходить також і право к ористування земельною ділян кою або її частиною, аналогіч ні за змістом правові тези, зн айшли своє відображення і у ч астині 3 статі 30 Земельного ко дексу України (в редакції 1990 ро ку) відповідно до якої, при пер едачі підприємствами, устано вами і організаціями будівел ь та споруд іншим підприємст вам, установам і організація м разом з цими об'єктами до них переходить право користуван ня земельною ділянкою, на які й знаходяться зазначені буді влі та споруди, та у нині діючо му Земельному Кодексі Україн и стаття 120.

Статтею 128 Цивільного код ексу Української РСР (в редак ції 1963 року) встановлено, що пра во власності (право оператив ного управління) у набувача м айна за договором виникає з м оменту передачі речі, якщо ін ше не передбачено законом аб о договором.

Отже, законодавчо закріпле но, що майнові права, до яких в ідноситься і право користува ння землею, можуть переходит и від особи до її правонаступ ника, а тому суд робить виснов ок, що в даному випадку, до від повідача ВАТ «Алустон», пере йшли, як майнові права так і пр аво користуватися земельною ділянкою, яка розташована у м . Алушта, вул. Виноградна,3.

Таким чином судова колегія , погоджується із висновками суду першої інстанції, щодо б езпідставності доводів пози вача, про самовільне зайнятт я відповідачам спірної земел ьної ділянки, до того ж суд апе ляційної інстанції не може п огодитися із доводами апеляц ійної скарги щодо відсутност і законних підстав у ВАТ «Алу стон»користуватися земельн ою ділянкою.

Так у підтвердження права к ористування спірною земельн ою ділянкою, відповідачем у м атеріали справи наданий держ авний акт на право користува ння земельною ділянкою від 11 в ересня 1980 року, долучені акти в становлення меж в натурі, пас порт на обкладену податком з емельну ділянку, технічні зв іти по інвентаризації земель ної ділянки Фабрики «Алустон », витяг із технічної докумен тації про нормативно грошову оцінку земель. До того ж, відп овідно до листа Державної по даткової інспекції в м.Алушт і спірна земельна ділянка за кріплена в Державному земель ному кадастрі за ВАТ «Алусто н»(том 1 а.с. 15), має кадастровий н омер №01:103:000:00:00:05:057.

Таким чином, у суду апеля ційної інстанції відсутні пі дстави вважати, що відповіда чем спірна земе льна ділянка зайнята самовільно та з пору шенням вимог законодавства.

Ствердження позивача, щодо безпідставності посилання в ідповідачам на державний акт на права користування земел ьною ділянкою від 11 вересня 1980 року, виданий Алуштинській філії виробничого об' єднан ня „Таврія”, як на правовстан овлюючий документ, оскільки відповідач в супереч вимог п ункту 6 Перехідних положень З емельного кодексу України не переоформив своє право пост ійного користування земельн ою ділянкою на право власнос ті або право оренди без відпо відного законодавчого та фін ансового забезпечення, суд з находить неспроможними, оскі лки відповідно рішення Конст итуційного суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 у справі №1-17/2005 положення пункту 6 розділ у Х "Перехідні положення" Земе льного кодексу України щодо зобов'язання переоформити пр аво постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди б ез відповідного законодавчо го, організаційного та фінан сового забезпечення - визна ні такими, що не відповідають Конституції України (є некон ституційними).

Більш того, суд апеляційно ї інстанції зазначає, що в пос танові Кабінету Міністрів Ук раїни від 02 квітня 2002 року №499 "Пр о затвердження форм державно го акта на право власності на земельну ділянку та державн ого акта на право постійного користування земельною діля нкою" зазначено, що раніше вид ані державні акти на право пр иватної власності на землю, д ержавні акти на право власно сті на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на п раво постійного користуванн я землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі до бровільного звернення грома дян або юридичних осіб.

З вищевикладеного вбачаєт ься, що заміна раніше виданог о акту на право постійного ко ристування земельною ділянк ою, це право відповідача а, а н і обов' язок, як стверджує по зивач.

Крім цього слід звернути ув агу на те, що вказаний Акт ні к им не оспорювався, недійсним не визнавався, та на сьогодн ішній час є чинним.

Також колегія суддів апеля ційної інстанції не може при йняти до уваги доводи заявни ка апеляційної скарги, щодо п осилань в обґрунтування свог о позову на той факт, що за рез ультатами перевірки Державн ою інспекцією з контролю за в икористанням і охороною земе ль Автономної Республіки Кри м дотримання вимог земельног о законодавства 17 травня 2005 рок у, був складений акт, протокол та припис, щодо самовільно за йнятої земельної ділянки ВАТ «Алустон», та керівник ВАТ «А лустон»був притягнутий до ад міністративної відповідаль ності, оскільки ці доводи не в ідповідають фактичним обста винам по справі та спростову ються доказами, що містяться у матеріалах справи. Так, пост ановою Алуштинського місько го Управління по земельних р есурсах від 23 травня 2005 року пр овадження по справі про адмі ністративне правопорушення відносно керівник ВАТ «Алус тон»- було припинено (а.с.65 т.1).

Крім цього слід зазначити, щ о позивачем в супереч вимог с таттей 33, 34 Господарського про цесуального кодексу України , матеріалів повторної перев ірки суду не представлено.

Стосовно вимог позивача , щодо стягнення суми збитків , спричинених самовільним за йняттям ВАТ «Алустон»спірно ї земельної ділянки, як упуще ної вигоди за час тимчасовог о невикористання позивачем д ілянки як власником та неотр имання орендної плати, судов а колегія вважає за необхідн о зазначити наступне.

Як було встановлено вище, на спірній земельній ділянці р озташовані об'єкти нерухомог о майна, які передані відпові дачу у статутний фонд (у влас н ість) в результаті приватиза ції (відчуження державного м айна на користь юридичних аб о фізичних осіб).

Стаття 2 Закону України «П ро плату за землю»(в редакції 1992 року) передбачає, що викорис тання землі в Україні є платн им. Плата за землю справляєть ся у вигляді земе льного пода тку або орендної плати, що виз начається від грошової оцінк и зе мель.

Статтею 13 Закону України « Про плату за землю»визначено , що підста вою для нарахуванн я земельного податку є дані д ержавного земельного кадас т ру, а орендної плати за земель ну ділянку, яка перебуває у де ржавній або ко мунальній вла сності, договір оренди такої ділянки.

Слід зазначити, що між позив ачем та відповідачем договір оренди щодо спірної земельн ої ді лянки не укладався.

Крім цього, в матеріалах с прави наявні документи, яки п ідтверджують сплату земельн ого по датку та єдиного подат ку, а також: довідки Державної податкової інспекції у м. Алу шта про відсутність за борго ваності відповідача перед бю джетом по земельному податку станом на 01 січня 2011 року (том 1 а .с. 66).

Таким чином, вимоги позива ча щодо стягнення збитків са ме за підста вами, зазначеним и у позовній заяві, задоволен ню не підлягають.

Суд апеляційної інстан ції також погоджується з вис новками суду першої інстанці ї, щодо застосування строків позовної давності до вимог п ро стягнення суми збитку у ро змірі орендної плати за пері од з 2004-2006 р.

Так відповідно до статті 257 Ц ивільного кодексу України з агальна позовна дав ність вс тановлюється тривалістю у тр и роки.

Перебіг строку починаєтьс я з наступного дня після відп овідної календар ної дати аб о настання події, з якою пов'яз ано його початок, що зазначен о стат тею 253 Цивільного кодек су України.

Частина 1 статті 254 Цивільног о кодексу України визначає, щ о строк, що визначений роками , спливає у відповідні місяць та число останнього року стр оку.

Згідно вимог статті 267 Цивіл ьного кодексу України - позов на давність застосовується с удом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесенн я ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування я кої заявлено сторо ною у спор і, є підставою для відмови у по зові.

З урахуванням викладеного , суд апеляційної інстанції д ійшов переконливого висновк у про те, що відповідач цілком обґрунтовано та у встановле ному законом порядку отримав та займає земельну ділянку п лощею 1,91 га, розташовану по вул . Виноградної, 3, м. Алушта, а вим оги позивача про звільнення спірної земельної ділянки як самовільно зайнятої задовол енню не підлягають, оскільки їх обґрунтованість не була д оведена суду протягом розгля ду справи.

Таким чином, оскільки оскар жуване рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обста вин, що мають значення для спр ави, та при правильному засто суванні норм процесуального права, судова колегія не вбач ає підстав для його скасуван ня.

Керуючись статтями 101, 103 (пунк т 1), 105 Господарського процесуа льного кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну ск аргу Алуштинської міської ра ди залишити без задоволення.

2.Рішення господ арського суду Автономної Рес публіки Крим від 10 березня 2011 р оку у справі № 5002-21/6175-2010 залишити без змін.

Головуючий суддя О.І . Проценко

Судді М.І. Ткаченко

Н.В. В оронцова