Рішення

від 26.05.2011 по справі 23/37

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

23/37

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

26.05.11 р.                                                                                 Справа № 23/37                               

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ідеал-2007” м. Торез   

до відповідача: Державного підприємства „Торезантрацит” м. Торез    

про стягнення 1 954 279,76 грн.      

Суддя              Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився  

Від відповідача: не з'явився

 В засіданні,  яке відбулось 12.04.2011р., згідно ст.77 ГПК України

 оголошувались перерви до 27.04.2011р., 05.05.2011р., 24.05.2011р. та 26.05.2011р.  

СУТЬ СПОРУ:  

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „Ідеал-2007” м. Торез, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, державного підприємства „Торезантрацит”             м. Торез, 1 554 496,66 грн. боргу, 308 439,58 грн. інфляційних та 91 543,52 грн. річних.   

 В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:

-          неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 68 від 14.04.2008р. щодо оплати вартості товару поставленого відповідачу за накладними пойменованими у позові;

-          ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК);

-          ст. 193 Господарського кодексу України (далі – ГК).

Відповідач вимоги позивача не визнав, тому що: згідно акта звірення розрахунків від 23.03.2011р. сальдо станом на 23.03.2011р. на користь позивача складає 996 384,86 грн.; платіжними дорученнями № 391, 519-522 від 13.04.2011р. позивачу було оплачено 321 783 грн.; рішеннями господарського суду Донецької області у справах № 23/222 від 28.02.2011р., № 4/317 від 28.02.2011р., № 9/26 від 22.02.2011р., № 35/4 від 23.03.2011р., № 34/15 від 16.03.2011р. та № 35/293 від 08.02.2011р. з нього на користь позивача була стягнута 709 379,80 грн., що перевищує сальдо на користь позивача на 34 777,94 грн.

Представник позивача підтвердив у судовому засіданні (відбулось 05.05.2011р.) отримання ним від відповідача 321 782,92 грн. (див. протокол судового засідання).

До закінчення слухання справи відповідач подав суду заяву про збільшення своїх вимог і просить суд стягнути з відповідача 2 157 769,56 грн. в т.ч. і 140 692,39 грн. пені.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

 Сторони уклали договір поставки № 68 від 14.04.2008р. (далі – договір № 68) згідно якого продавець (позивач) зобов'язався поставити у власність покупця (відповідача) продукцію, а покупець – прийняти її і своєчасно оплатити її вартість (п. 1.1 договору). Умовами цього договору було також встановлено, що:

-          кількість, строки, ціна і якісні характеристики продукції, погоджуються сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору  (п. 1.3);

-          розрахунки за поставлену продукцію здійснюються Покупцем протягом             6 місяців з моменту поставки продукції (п. 4.2);

-          сторони в специфікації можуть обумовлювати інші строки і порядок розрахунків (п. 4.3);

-          договір вступає в силу з момента його підписання і діє до 31.12.2008р.; якщо за один місяць до закінчення строку дії договору ні одна з сторін не сповістить другу сторону про наміри не продовжувати дію договору, то договір вважається продовженим (п. 7.1).  

Сторони підписали між собою специфікації №№ 1-33 до договору № 68 у яких узгодили найменування, кількість, ціну продукції та строки її поставки.

Згідно видатковим накладним №№ 00-218 від 23.04.2008р., 00-219 від 23.04.2008р., 00-217 від 22.04.2008р., 00-249 від 15.05.2008р., 00247 від 13.05.2008р., 00-248 від 14.05.2008р., 00-275 від 28.05.2008р., 00-314 від 20.06.2008р., 00-315 від 23.06.2008р., 00-319 від24.06.2008р., 00-378 від 05.08.2008р., 00-374 від 04.08.2008р., 00-370 від 01.08.2008р., 00-417 від 28.08.2008р., 00-411 від 22.08.2008р., 00-412- від 26.08.2008р., 00-458 від 23.09.2008р., 00-460 від 25.09.2008р., 00-459 від 24.09.2008р., 00-469 від 30.09.2008р., 00-495 від 13.10.2008р. та № 00-496 від 14.10.2008р. відповідач отримав від позивача продукцію на загальну суму 1 554 496,66 грн. Факт отримання продукції підтверджено: довіреностями відповідача на право отримання у позивача відповідного товару, зразки підписів яких збігаються з підписами проставленими у графі накладних „отримав”; актом звіряння станом на 23.03.2011р., який надав суду відповідач і представник якого підтвердив у суді дані в ньому зазначені.

Відповідач надав суду платіжні доручення №№ 391, 519-522 від 13.04.2011р. згідно яких він оплатив позивачу кошти в сумі 321 782,92 грн. В графі „призначення платежу” цих доручень зазначено, що гроші сплачуються в рахунок зобов'язань за договором № 68. Представник позивача підтвердив факт отримання ним цих коштів (див. протокол судового засідання від 05.05.2011р).

Сторони звірили розрахунки між собою, які стосуються їх взаємовідносин за декількома договорами, і результати цієї дії закріпили актом звірки взаємних розрахунків станом на 23.03.2011р.

Представник позивача не висловив своїх спростувань щодо всього акту звіряння взаємних розрахунків станом на 23.03.2011р. Однак він не погодився зі взаємозаліком на суму 4 694,40 грн. – відсутнє погодження позивача зі взаємозаліком та зі списанням 26 063,60 грн. у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Суд не приймає до уваги заперечення позивача щодо неправомірності проведення відповідачем взаємозаліку на суму 4 694,40 грн., тому що: листом-заявою про залік зобов'язань зустрічних однорідних вимог від 12.11.2009р. відповідач провів взаємозалік на цю суму, для чого згідно ст. 601 ЦК досить заяви однієї з сторін; підписавши акт звірки станом на 23.03.2011р. без зауважень (окрім суми 26 063,60 грн.) комерційний директор позивача по суті підтвердив взаємозалік на дану суму.

Перераховуючи позивачу кошти відповідач не зазначив у платіжних дорученнях (окрім доручень за квітень 2011р.) в рахунок якого договору чи накладної сплачуються ці кошти. Тому позивач, згідно ч. 5 ст. 8 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” міг віднести ці кошти на погашення будь-якої заборгованості у т.ч. і борг за договором уступки вимоги, що і зазначив представник позивача. У зв'язку з цим, суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача щодо того, що позивач не міг цього зробити, тому що у платіжних дорученнях у графі „призначення платежу” було зазначено „за  матеріали згідно акта звірки...”, а борг за договором уступки вимоги стосувався вугілля, яке не відшкодовується до категорії поняття „матеріали” оскільки: в акті звіряння станом на 23.03.2011р. фігурують платіжні доручення у графі „призначення платежу” яких зазначено, що кошти оплачувались за матеріали згідно акта звіряння, а відповідач відносив ці кошти як оплату за договором уступки вимоги про що зазначив у акті звіряння станом на 23.03.2011р.; суду не подано актів звіряння за 2008р. і суд не може зробити висновок, що у цих актах не фігурує в т.ч. і борг за договором уступки вимоги. Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно списав суму 26 063,60 грн., як таку, щодо якої сплив строк позовної давності.  

За накладною № 00319 від 24.06.2008р. позивач поставив відповідачу товар на суму 17 874 грн., тоді як відповідач помилково зазначив суму 12 672 грн. у акті звіряння станом на 23.03.2011р.  

Сторони не заявили суду, що між ними існують ще будь-які інші зобов'язання, ніж ті які означені у акті звіряння станом на 23.03.2011р. Рішеннями господарського суду Донецької області від 22.02.2011р. № 9/26, від 28.02.2011р. № 4/317 та № 23/222, від 16.03.2011р. № 34/15 та від 23.03.2011р. № 35/4 з відповідача було стягнуто основний борг (окрім розглядаємого) за договорами (накладними), які поіменовані у акті звіряння станом на 23.03.2011р. Ці суми не враховані як вже оплачені. Тому суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути борг в сумі 61 664,14 грн. (996 384,86 грн. + 5 202 грн. – 939 922,72 грн. (618 139,8 грн. за рішеннями суду + 321 787,92 грн. сплачені у квітні 2011р.).  

Суд припиняє провадження у справі щодо стягнення 321 782,92 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору. В решті вимог щодо стягнення боргу суд позивачу у позові відмовляє.

Суд не приймає до розгляду заяву позивача про стягнення позовних вимог щодо стягнення пені, оскільки ця вимога не була пред'явлена безпосередньо у позові – згідно норм            ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК) - збільшувати можна лише ті вимоги, які вже були заявлені.  

Згідно акту звірки станом на 23.03.2011р. борг відповідача становив суму               1 001 586,86 грн. (996 384,86 грн. за актом + 5 202 грн. недоврахування за накладною № 00-319 від 24.06.2008р.). За рішенням господарського суду Донецької області з відповідача на користь позивача було стягнуто 618 139,80 грн. боргу за договорами та накладними (окрім розглядаємого) поіменованими у цьому акті (станом на 23.03.2011р.). Останній платіж поіменований у даному акті датований 02.10.2008р. Зважаючи на це суд дійшов висновку, що борг відповідача за договором № 68 станом на 14.04.2009р. (кінцевий строк оплати за останньої накладною № 00-496 від 14.10.2008р.) становив суму 383 447,06 грн. І саме на цю суму з 14.04.2009р. по 12.11.2009р. нараховуються річні і інфляційні згідно ч. 2 ст. 625 ЦК, а за період з 13.11.2009р. по 31.03.2011р. – з суми 378 752,66 грн. (383 447,06 грн. – 4 694,40 грн. взаємозалік) Таким чином, суд стягує з відповідача на користь позивача 22 402,65 грн. річних та 71 990,98 грн. інфляційних. В решті вимог щодо стягнення річних та інфляційних суд позивачу у позові відмовляє у зв'язку з необґрунтованістю.  

На підставі ст.ст. 173, 174, 193, 265-267 Господарського кодексу України,                    530, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

                                                В И Р I Ш И В :

Стягнути з державного підприємства „Торезантрацит” (м. Торез, вул. Енгельса, 88, р/р 26001309461602 в філії ПІБ м. Торез, МФО 334282, ЄДРПОУ 32366906) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Ідеал-2007” (м. Торез, вул. Енгельса, 79, р/р 26008301040380 в ДФ ВТБ Банк м. Донецьк, МФО 335571, ЄДРПОУ 34546288) – 61 664 грн. 14 коп. боргу, 22 402 грн. 65 коп. річних, 71 990 грн. 98 коп. інфляційних, 4 778 грн. 41 коп. витрат на сплату держмита та 55 грн. 91 коп.. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Припинити провадження у справі щодо стягнення 321 782 грн. 92 коп. боргу.

В решті вимог позивачу у позові відмовити.   

Суддя                                                               Забарющий М.І.           

В судовому засіданні 26.05.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.                                                      Повний текст рішення складено та підписано 31.05.2011р.