Рішення

від 31.05.2011 по справі 16/053-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" травня 2011 р.                                                                  Справа № 16/053-11

       Господарський суд Київської області  у складі  судді  Христенко О.О. розглянув позов     Товариства з обмеженою відповідальністю «Технолаб-А», м. Одеса

до     Закритого акціонерного товариства гірничовидобувний і каменеобробний комбінат «Біличі», смт. Коцюбинське

про   стягнення 12 567,97 грн.         

               за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 –довіреність від 28.04.2011р. (представник);

від відповідача: не з’явився.                                                            

                                                                 Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технолаб-А»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою (Вх. № суду 1311 від 04.04.2011р.) до Закритого акціонерного товариства гірничовидобувний і каменеобробний комбінат «Біличі»(далі –відповідач) про стягнення основного боргу в сумі 10 466,59 грн., 1 074,62 грн. пені, 819,44 грн. інфляційних, 207,32 грн. 3% річних, а всього 12 567,97 грн. та судові витрати.

Відповідно до ухвали від 07.04.2011 року порушено провадження у справі №   16/053-11 та призначено її розгляд на 19.04.2011 р. о 12 год. 00 хв.

       Представник позивача в судовому засіданні 19.04.2011р. позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 19.04.2011р. не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в установленому законом порядку ухвалою суду від 07.04.2011р. Витребувані документи (п. 4 ухвали від 07.04.2011р.) відповідач суду не надав.

Враховуючи неявку відповідача, господарським судом було відкладено розгляд справи відповідно до п. 1, 2 частини першої ст. 77 ГПК України для повного, всебічного та об’єктивного вирішення спору на 10.05.2011р. за участю повноважних представників сторін.

Представник відповідача, який був присутній в судовому засіданні 10.05.2011 року проти позову не заперечував та усно просив суд відкласти розгляд справи для укладення мирової угоди з позивачем. Представник позивача не заперечував проти клопотання відповідача. Розгляд справи відкладено на 31.05.2011 р.

      Представник позивача в судовому засіданні 31.05.2011р. позовні вимоги підтримав, та просив суд задовольнити позов.  

      Відповідач в судове засідання 31.05.2011р. не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в установленому законом порядку ухвалою суду від 10.05.2011р. Витребувані документи (п. 2 ухвали від 10.05.2011р.) відповідач суду не надав.

         Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у матеріалах справи документами, оскільки останній був належним чином повідомлений про місце і час судових засіданнь. Неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті.    

   Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін присутніх в судових засіданнях, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, господарський суд                                                                     

                                                              встановив:

Позивач поставив відповідачу товар (Абразивний інструмент) на суму 35 466,59 грн., що підтверджується накладною № 40 від 06.10.2008р. Про приймання товару по вказаній накладній свідчить підпис представника відповідача засвідчений відбитком печатки (штампу).

Факт надання позивачем та отримання відповідачем (а саме його представником –Мельник В.В.) поставленого товару підтверджується наявною в матеріалах справи (доданою до позовної заяви) копією Довіреності на отримання матеріальних цінностей (з відбитком печатки відповідача, підписами керівника та головного бухгалтера ЗАТ гірничовидобувний і каменеобробний комбінат «Біличі») серія ЯПМ № 296590 від 07.10.2008р.  

З доказів по справі вбачається, що позивач виконав свої зобов’язання належним чином, претензій щодо якості поставленого товару від відповідача не надходило.

Як зазначає позивач у позові, відповідач частково розрахувався за поставлений товар всього в розмірі 25 000,00 грн.

Таким чином, станом на час звернення до суду з позовною заявою борг відповідача становить 10 466,59 грн. Відповідачем заборгованість в сумі 10 466,59 грн. оплачена не була, доказів сплати до суду не надано.

Відповідно до п. 1. ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, правочини  можуть бути двохсторонніми.

В силу ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

      Отже, поставивши відповідачу за накладною № 40 від 06.10.2008р. товар, сторони на підставі ст. ст. 202, 205 Цивільного кодексу України уклали угоду, згідно з якою у відповідача на підставі ст. ст. 11, 509, 626 ЦК України виникло зобов’язання щодо оплати за отриманий товар.

       Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

     Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння  відмова  від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

        Згідно з вимогами частини першої ст. 221 Господарського кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов’язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов’язання.

    Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв’язку; зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України.

     Таким чином, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли договірні правовідносини відповідно до яких позивач надав відповідачу товар, а останній зобов’язаний за нього розрахуватись.

 Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.  

  Позивач на адресу відповідача направляв претензію № 44 від 06.10.2009 р. з вимогою звірити розрахунки та розрахуватись повністю за поставлений товар (претензія та докази її направлення в матеріалах справи).

  Відповідач надав лист вих. №2/216 від 04.11.2009р., у якому зазначив графік погашення заборгованості ЗАТ ГВКК «Біличі»перед ТОВ «Технолаб-А». Відповідно до цього графіку заборгованості у сумі 18 467,66 грн. відповідач повинен був сплатити позивачу з листопада 2009р. по липень 2010р. (включно).

     Незважаючи на нагадування позивача та наданий відповідачем графік погашення заборгованності, відповідач повністю не розрахувався за отриманий товар. Заборгованість відповідача в сумі 10 466,59 грн. станом на момент подання позовної заяви до господарського суду Київської області є непогашеною.

          Оскільки відповідач не розрахувався за отриманий товар, останній вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, в зв’язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України.

      Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В результаті невиконання відповідачем зобов’язань щодо своєчасної оплати за поставлений товар за ним утворилась заборгованість, яка згідно позовних вимог становить 10 466,59 грн.

        Доказів оплати на час вирішення спору відповідачем до суду не подано. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов‘язок доказування та заперечування покладається на сторони.

        Відповідач у судове засідання 31.05.2010 р. не з’явився, доказів укладання (чи намагання укласти) мирової угоди, відзиву або доказів оплати отриманого товару суду не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

       Враховуючи, що заборгованість у розмірі 10 466,59 грн. відповідачем на день розгляду справи не погашена, розмір зазначеної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, отже вимога позивача про стягнення з відповідача 10 466,59 грн. основного боргу є правомірною та підлягає задоволенню.

        Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 074,62 грн. пені нарахованої за період з 02.08.2010 р. по 30.03.2011 р. на підставі п. 6. ст. 231 ГК України.

  Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

        Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

         Згідно ч. 1 ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов‘язання вчиняється у письмові формі.  

       В позовній заяві позивач зазначив, що 23.09.2008р. між ТОВ «Технолаб-А»та ЗАТ гірничовидобувний і каменеобробний комбінат «Біличі»була укладена угода про поставку продукції, але до позовної заяви не додано жодної письмової угоди згідно якої встановлений розмір пені за згодою сторін. Тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 074,62 грн. пені задоволенню не підлягають.

 У зв’язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов’язання позивач також просить стягнути з відповідача інфляційні в розмірі 819,44 грн. з серпня 2010 р. по лютий 2011р. та 3% річних в розмірі 207,32 грн. з 02.08.2010 р. по 30.03.2011р. на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню частково у розмірі:             10 466,59 грн. основної заборгованості, 819,44 грн. інфляційних та 207,32 грн. 3% річних.

         Витрати по сплаті державного мита відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.           Позов задовольнити частково.

2.           Стягнути з Закритого акціонерного товариства гірничовидобувний і каменеобробний комбінат «Біличі»(08298, Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 13, код ЄДРПОУ 00292474; р/р 2600273155 в АТ «Райффайзен Банк аваль»м. Київ; МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технолаб-А» (65007, м. Одеса, вул. Прохорівська, 3, код ЄДРПОУ 32679161; р/р 26009310835301 в АБ «Південний»м. Одеса; МФО 328209) 10 466 (десять тисяч чотириста шістдесят шість) грн. 59 коп. основного боргу, 819 (вісімсот дев’ятнадцять) грн. 44 коп. інфляційних, 207 (двісті сім) грн. 32 коп. 3% річних, 114 (сто чотирнадцять) грн. 93 коп. державного мита та 215 (двісті п'ятнадцять) грн. 82 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           В решті позову відмовити.

4.           Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

           Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

             Суддя                                                                                                  Христенко О. О.