Постанова

від 23.05.2011 по справі 2а/0470/4918/11

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

   

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2011 р.  

Справа № 2а/0470/4918/11

          Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді

Кальника Віталія Валерійовича  

при секретарі

Петранцові О.Ю.

за участю:

представника позивача Колошина В.П.

представника відповідача Кривоніс І.А.

представника відповідача Снісаренко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Гамма" до Лівобережнаої міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 26.04.2011 року надійшов адміністративний позов Приватного підприємства "Гамма" до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська, в якому з урахуванням уточнень до позовної заяви, позивач просить: визнати протиправними дії Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська, які полягають у проведенні перевірки ПП “Гамма” без витребування відповідної документації та виходу на місце фактичного провадження платником податків діяльності (код ЄДРПОУ 31217243), в результаті якої було складено Акт № 254/23-3/31217243 від 27.01.2011р. Про результати документальної невиїзної перевірки ПП “Гамма” (код ЄДРПОУ 31217243) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період жовтень 2009р. - грудень 2009р., січень 2010р. - жовтень 2010р., а не було складено довідку; визнати протиправними дії Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська щодо визнання правочинів ПП “Гамма” (код ЄДРПОУ 31217243) з контрагентами, переліченими у Акті № 254/23-3/31217243 від 27.01.2011р., такими, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП “Гамма”(код ЄДРПОУ 31217243) при придбанні та продажу товарів (послуг) об'явлення цих правочинів нікчемними (замість суду); визнати відсутність компетенції Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська відносно об'явлення правочинів (договорів) нікчемними.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив визнати дії Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська щодо проведення документальної невиїзної перевірки Приватного підприємства «Гамма»та встановлення правопорушення з боку Приватного підприємства "Гамма", викладені в акті від 27.01.2011р. та складання даного акту перевірки за № 254/23-3/31217243 від 27.01.2011р., –протиправними, мотивуючи вимоги тим, що Лівобережною МДПІ в акті зроблені висновки без дослідження всіх матеріалів, наявних у позивача, та могли бути надані Лівобережній МДПІ з метою отримання повної інформації щодо діяльності підприємства.

Представники відповідача у  судовому засіданні проти позову заперечували,  у письмових запереченнях на позов просили в їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що дії податкової інспекції щодо складення за результатами перевірки Акту №254/23-3/31217243 від 27.01.2011р. є законними, Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська додержані всі вимоги правових норм чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, які беруть участь у справі,  з’ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм  належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про  необхідність часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 27.01.2010р. Лівобережною МДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку Приватного підприємства «Гамма»(код ЄДРПОУ 31217243), яке зареєстроване рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 20.10.2000 року за реєстраційним номером Ю0010435.

За результатами зазначеної перевірки  податковою інспекцією було складено акт № 254/23-3/31217243 від 27.01.2011р. з питань дотримання вимог податкового законодавства за період жовтень 2009 року –грудень 2009 року, січень 2010 року –жовтень 2010 року, яким встановлено відсутність об’єктів оподаткування при придбання та продажу товарів (послуг) за період жовтень 2009 року –грудень 2009 року, січень 2010 року –жовтень 2010 року, які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р., відсутність об’єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг за період жовтень 2009 року –грудень 2009 року, січень 2010 року –жовтень 2010 року, які підпадають під визначення податкового кодексу України,  встановлено порушення ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Гамма»при придбанні та продажу товарів (послуг) з контрагентами, тому правочини, укладені з контрагентами, порушують публічний прядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

          Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 75.1.1 ст.75ПК камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

          Відповідно до п.75.1.2. ст. 75 документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

          З матеріалів спраи вбачається, що перевірка ПП «Гамма»по своєї суті була камеральною, а не документальною невиїзною, як зазначено в Акті перевірки, так як проведена без витребування первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку позивача. Тому інформація, яка зазначена в Акті перевірки щодо не надання жодних первинних документів бухгалтерського обліку щодо фінансово-господарської діяльності ПП «Гамма»є безпідставною, оскільки перевірка проведена виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, що унеможливлює встановлення обставин, які можуть бути встановлені тільки після витребування та вивчення відповідних документів та вивчення фактичних обставин, які можливо встановити тільки на підставі фактичної та документальної перевірки.   

Згідно з п. 79.1 ст.79 ПК документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до 79.2. ст. 79 ПК Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Суд зазначає, що податковим органом не надані докази щодо прийняття рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, що порушує вимоги ст.79 ПК. Також, відсутні докази щодо надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Також, у  зазначеному акті податковим органом зроблено висновок про те,  що відповідно до частини 1, 5 ст. 203, п.1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними –в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв’язку  з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. В даному випадку, відсутні як база, так і об’єкт оподаткування податком на додану вартість та податок на прибуток. Вищевикладене свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, в т.ч. щодо сплати належних сум податків та обов’язкових платежів. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер (а.с.23-32).

Частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.

Виходячи з  наведеної норми, до правовідносин, які виникли між сторонами  в 2009-2010рр., слід застосовувати законодавство України, яке діяло на момент виникнення правовідносин, а також з урахуванням того, що відповідачем проведено  перевірку ПП «Гамма»у січні 2011р. та складено акт перевірки від 27.01.2011р. –до зазначених правовідносин слід застосовувати  норми Податкового Кодексу України.

Згідно з п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження  рішень,  дій  чи  бездіяльності  суб'єктів  владних  повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.19 Конституції України  органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" визначені функції  податкових органів, а саме: державні  податкові інспекції в районах, містах без районного поділу,  районах  у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові  інспекції  виконують  такі  функції:  здійснюють   контроль  за  своєчасністю, достовірністю, повнотою  нарахування  та  сплати  податків  та  зборів; забезпечують  облік платників  податків,  інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих  податків, платежів,  а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють   своєчасність   подання  платниками  податків бухгалтерських   звітів   і   балансів,   податкових   декларацій, розрахунків   та   інших документів,  пов'язаних  з  обчисленням податків,  інших платежів,  а також перевіряють достовірність  цих документів щодо  правильності  визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів;  забезпечують   застосування  та  своєчасне  стягнення сум фінансових   санкцій,   передбачених   цим   Законом   та   іншими законодавчими актами України    за   порушення   податкового законодавства, а  також  стягнення  адміністративних штрафів   за порушення  податкового законодавства,  допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; аналізують  причини  і  оцінюють  дані про факти порушень податкового законодавства;   проводять  перевірки фактів приховування і заниження сум податків    та   зборів   (обов'язкових   платежів)   у   порядку, встановленому цим  Законом  та іншими законами України;   за   дорученням  спеціальних  підрозділів  по боротьбі  з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності  документів,  пов'язаних з обчисленням і сплатою податків,   інших   платежів в порядку,  встановленому  законом;   подають   до  судів  позови  до  підприємств,  установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход  держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках  -  коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також  про  стягнення  заборгованості  перед бюджетом і державними цільовими  фондами  за  рахунок  їх майна;  звертаються  до  суду в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 20 Податкового кодексу України податковим органам надано право, а саме : запрошувати  платників  податків або їх представників для перевірки  правильності нарахування  та  своєчасності  сплати податків   та   зборів,  дотримання  вимог  іншого законодавства, здійснення контролю  за  дотриманням  якого  покладено  на  органи державної   податкової  служби.  Письмові  повідомлення  про  такі запрошення надсилаються в порядку,  встановленому статтею 42 цього Кодексу,  не  пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами,  в яких зазначаються підстави запрошення, дата  і  час,  на  які  запрошується платник податків (представник платника податків);   під час проведення  виїзних  перевірок  отримувати  у платників  податків   (представників  платників  податків)  копії документів  (засвідчені підписом  платника  податків   або   його посадовою   особою  та  скріплені  печаткою  (за наявності),  що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або  іншого законодавства,  контроль  за дотриманням якого покладено на органи державної  податкової служби;  перевіряти  під   час   проведення перевірок  у  платників  податків  -  фізичних осіб, а  також  у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу; проводити    перевірки   платників   податків   (крім Національного  банку  України)  в   порядку,   встановленому   цим Кодексом; вимагати  від платників податків,  що перевіряються в ході  перевірок,  проведення   інвентаризації основних   фондів, товарно-матеріальних   цінностей,  коштів,  у  тому  числі  зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків  (його посадових  осіб  або осіб,   які   здійснюють  готівкові  розрахунки  та/або  проводять діяльність,  що підлягає  ліцензуванню  та/або  патентуванню)  від проведення інвентаризації основних фондів,  товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки),  передбаченої абзацом першим цього пункту, або ненадання для перевірки документів,  їх  копій  (за  умови  наявності  таких документів) застосовуються  заходи,  передбачені статтею 94 цього Кодексу; для   здійснення   функцій, визначених   податковим законодавством,  отримувати  безоплатно від платників податків,  у тому числі  благодійних  та  інших  неприбуткових  організацій,  у порядку,  визначеному цим Кодексом,  інформацію,  довідки,  копії документів  (засвідчені  підписом  платника податків   або   його посадовою   особою   та  скріплені  печаткою  (за  наявності)  про фінансово-господарську  діяльність,  отримувані  доходи,   видатки платників податків та іншу інформацію,  пов'язану з обчисленням та сплатою  податків,   дотриманням   вимог іншого   законодавства, здійснення   контролю   за  яким  покладено  на  органи  державної податкової служби,  а також фінансову та статистичну звітність,  в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; під  час проведення перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних документів (засвідчені  підписом  платника податків  або  його  посадовою особою та скріплені печаткою),  які свідчать  про  порушення  податкового  та  іншого законодавства, контроль  за  дотриманням  якого  покладено  на  органи  державної податкової  служби,  та  отримувати  їх  у  платників  податків  у порядку, встановленому цим Кодексом;   під  час  проведення  перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які  використовуються  в  бухгалтерському  та податковому   обліку,   інші   регістри, фінансову,  статистичну звітність,  пов'язані з обчисленням і сплатою податків та  зборів, виконанням  вимог  іншого  законодавства,  контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

З аналізу  вищенаведених норм  чинного законодавства  України, вбачається, що відповідачу відповідно до  покладених на нього функцій та  повноважень  не надано право щодо  встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб’єктами господарювання при перевірці  їх господарської діяльності.

Податковим органом  в акті перевірки від 27.01.2011р. зроблено висновок про те, що правочини, укладені ПП «Гамма» з контрагентами мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, такий правочин свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю, тобто, такі правочини носять фіктивний характер.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим висновок суду  стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є:

     1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

       2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу —землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки від 27.01.2011р. не тільки не містить таких посилань, а й не доводить умислу  ПП «Гамма»на порушення публічного порядку,  не містить посилання і  на те, в чому таке порушення полягає.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов’язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Отже, відповідач, зробивши висновок у акті від 27.01.2011р. про нікчемність правочинів, не міг керуватися лише припущеннями щодо нікчемності укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини  очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. При цьому, як вже вище було зазначено, судові рішення про визнання правочинів недійсними (нікчемними), укладених позивачем з контрагентами, відсутні.

Сам же  факт неналежного ведення ПП "Гамма" бухгалтерського обліку, про що йдеться у акті перевірки від 27.01.2011р. та відсутність первинних бухгалтерських документів не може бути безумовною підставою  для  висновку в акті перевірки про визнання договорів нікчемними податковими органами ще й тому, що фактично під час проведення перевірки вимоги щодо їх витребування податковою не висувалися.

          Також, слід зазначити, що відповідно до статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість", чинного станом на серпень 2010 року та статей 1, 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", чинного  станом на серпень 2010р.,  ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов’язки іншого платника податків.

          Частина 1 статті 71 КАС України  встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а  ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у ході судового розгляду справи не доведено правомірність своїх висновків щодо нікчемності правочинів, викладених в акті перевірки від 27.01.2011р. з урахуванням наданих відповідачу повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України.

За викладеного, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо висновків, зазначених у акті перевірки від 27.01.2011р. щодо нікчемності правочинів є неправомірними та такими, що прийняті за межами наданих відповідачу повноважень та у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України.

При цьому, слід зазначити, що адміністративний суд також не може встановлювати недійсність або нікчемність правочинів, оскільки розгляд спорів щодо визнання договорів недійсними (нікчемними)  не віднесені до юрисдикції адміністративних судів у відповідності до вимог ст. 17 Кодексу  адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з’ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Зазначеною правовою нормою встановлено перелік засобів доказування, які можуть застосовуватися у адміністративному процесі, за допомогою яких суд може встановити наявність чи відсутність певних обставин.

          В ході розгляду справи  позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову

          З огляду на викладене, позовні вимоги є такими, які підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачем при  подачі позову до суду понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у  сумі 13 грн. 60 коп., що підтверджується квитанцією № від 26.04 11 № ПН 964166, а відповідно до ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених позовних вимог,

Виходячи з часткового задоволення позову,  судові витрати  підлягають стягненню з державного бюджету частково в сумі 6,80 грн.  

 Керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 71, 86, 94, 160, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  -           

                                         ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська, які полягають у проведенні перевірки Приватного підприємства “Гамма” без витребування відповідної документації та виходу на місце фактичного провадження платником податків діяльності (код ЄДРПОУ 31217243), в результаті якої було складено Акт № 254/23-3/31217243 від 27.01.2011р. Про результати документальної невиїзної перевірки ПП “Гамма”(код ЄДРПОУ 31217243) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період жовтень 2009р. - грудень 2009р., січень 2010р. - жовтень 2010р.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства “Гамма” судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 грн. 80 коп. (6 грн. 80 коп.).  

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Повний текст постанови складений 25.05.11р.  

Суддя                       

В.В. Кальник