Постанова

від 20.05.2011 по справі 2а-18291/10/0570

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Мозгова Н.А.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2011 року            справа № 2а-18291/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гаврищук Т.Г.

суддів  Білак С.В. ,  Сухарька М.Г.

при секретарі судового засідання Чеплигіні П.І.                

за участю представників:           

від позивача: ОСОБА_2 – довіреність від 28.03.11р.          

від відповідача: ОСОБА_3 – довіреність від 01.03.11р., ОСОБА_4 – довіреність від 17.11.10р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросервіс", Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2011р. у справі  № 2а-18291/10/0570 (головуючий І інстанції Мозгова Н.А.)  за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросервіс" до Державної податкової інспекції у Калінінському районі                             м. Донецька  про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2011р. у справі                 № 2а-18291/10/0570 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросервіс" до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька № 0041921542/0 від 07.07.2010року, відповідно до якого визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 17452686 грн., у тому числі за основним платежем – 8956077грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 8496609грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька  № 0041931542/0 від 07.07.2010року, відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 36270105,51грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція в сумі 14168121,76грн.; визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька                  № 0041941542/0 від 07.07.2010 року, відповідно до якого визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 10228443грн., у тому числі за основним платежем – 5118045грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5110398 грн.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду Державна податкова інспекція у Калінінському районі м. Донецька  просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросервіс"  просить змінити постанову суду першої інстанції в частині стягнення витрат на проведення судово-економічної експертизи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

                    Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем була проведена документальна невиїзна  перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.03.2010р. за результатами якої складений акт від 25.06.2010р.

№5435/23-313/23980432 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.07.2010р., а саме:

- № 0041921542/0, яким позивачеві згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 17452686, у тому числі основний платіж 8956077 грн., штрафні (фінансові) санкції – 8496609грн. Штрафні (фінансові) санкції нараховані згідно  п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”;

- № 0041931542/0, яким позивачеві згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень2008р.- січень 2010р. на загальну суму 36270105,51 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції – 14168121,76грн. згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”;

- № 0041941542/0, яким позивачеві згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 10228443, у тому числі основний платіж 5118045грн., штрафні (фінансові) санкції – 5110398 грн. Штрафні (фінансові) санкції нараховані згідно  п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

           Підставою для прийняття наведених рішень послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.4.1 ст.4, п.п.6.1.1 п.6.1, п.6.2 ст.6, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” та па.п.4.16 п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

           При здійсненні перевірки встановлено, що позивачем було сформовано валові витрати та віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за договорами, укладеними з ТОВ “Донецькагро-маркет”, ТОВ “Торгівельна компанія “Грейн Корн”, ЗАТ “Донагроімпекс”,, ТОВ “Агро бум”, ПП “ТриИ”, ПП “Максима”, які є нікчемними з огляду на положення ч.1 ст.203,  ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України.

          Податковий орган вважає, що операції із придбання та реалізації мали нереальний товарний характер, товар не перевозився і не зберігався. Відповідно наданих документів немає можливості встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного.

Перевіркою не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формуванням податкового кредиту та валових витрат для інших суб’єктів підприємницької діяльності.

           Пунктом 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

                   Відповідно до п.п.5.2.1.п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених  пунктами  5.3-5.7  цієї  статті.

                Вичерпаний перелік витрат платника податків, які не включаються до складу валових витрат для цілей оподаткування, визначені в п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Дана правова норма не містить обмежень щодо включення до складу валових витрат вказаних вище витрат.

                    Крім того, пункт 5.11 ст. 5 зазначеного Закону встановлює, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

          Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”,  встановлено, що не належать  до  складу  валових витрат будь-які витрати,  не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 наведеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:  або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

                    Факт вчинення господарських операцій з придбання сільськогосподарської продукції за договорами, укладеними  з ТОВ “Донецькагро-маркет”, ТОВ “Торгівельна компанія “Грейн Корн”, ЗАТ “Донагроімпекс”,, ТОВ “Агро бум”, ПП “ТриИ”, ПП “Максима” підтверджується відповідними видатковими накладними, рахунками-фактурами, податковими накладними, платіжними дорученнями на оплату отриманої продукції. Транспортування продукції підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, які згідно до п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затв. наказом Міністерчства транспорту України №363 від 14.10.1997р., є первинним транспортним документом.. Наведені операції були відображені у бухгалтерському обліку по рахунку 631 “Розрахунки з вітчизняними виробниками”.

                  Висновком судово-економічної експертизи №135 від 31.01.2011р., призначеній судом першої інстанції по цій справі, встановлено, що первинними документами і обліковими регістрами підтверджується придбання і оприбуткування сільськогосподарської продукції від з ТОВ “Донецькагро-маркет”, ТОВ “Торгівельна компанія “Грейн Корн”, ЗАТ “Донагроімпекс”,, ТОВ “Агро бум”, ПП “ТриИ”, та отримання транспортних послуг від ПП “Максима”.    

                     З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що понесені позивачем витрати пов’язані з господарською діяльністю та підтверджені відповідними документами. Зазначені документи містять в собі всі обов’язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову  звітність в Україні», а тому понесені позивачем витрати правомірно були включені до складу валових витрат за першою із подій.              

                    Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий   кредит  звітного  періоду  визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

                    Право на нарахування податкового  кредиту  виникає  незалежно від  того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

                    Датою виникнення права платника  податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:  або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.5.1.п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” ).  

                  Підпунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” забороняється  включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

          Згідно п.п.7.2.3 п.7.2. ст.7 наведеного Закону  податкова накладна є звітним податковим документом, який складається в момент виникнення податкових зобов‘язань у продавця. Відповідальність за складання податкових накладних і відповідність їх податковим зобов‘язанням несе саме продавець, а не покупець, який отримує податкові накладні.

          За вимогами п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

          Зазначені в акті перевірки податкові накладні, що складені ТОВ “Донецькагро-маркет”, ТОВ “Торгівельна компанія “Грейн Корн” , ЗАТ “Донагроімпекс”,, ТОВ “Агро бум”, ПП “ТриИ”, ПП “Максима”, відповідають вимогам п.п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”. При здійсненні перевірки було встановлено відображення позивачем спірних податкових накладних у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

          Факт отримання позивачем продукції  з ТОВ “Донецькагро-маркет”, ТОВ “Торгівельна компанія “Грейн Корн” , ЗАТ “Донагроімпекс”,, ТОВ “Агро бум”, ПП “ТриИ”, та транспортних послуг від ПП “Максима” підтверджується  наданими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами.

                   На підтвердження факту реальності наведених господарських операцій позивачем також надані зовнішньоекономічні контракти на експорт придбаної сільськогосподарської продукції та вантажно-митні декларації.

                  Факт здійснення експортної операції з “Companу Finances INS” США підтверджується належним чином оформленими  вантажно-митними деклараціями, які містять в собі відмітку митного органу про вивезення товару за межі митної території України. За таких обставин, посилання відповідача на інформацію, яка надійшла від Податкового управління Міністерства фінансів США від 20.04.2010р. колегією суддів не прийнято до уваги.

          Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо  правомірності формування позивачем податкового кредиту за спірними господарськими операціями за першою із подій.

                  Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 08.07.2010року, 26.07.2010року, 02.08.2010року старшим слідчим ВВС ОРУД СВ ПМ ДПА у Донецькій області порушені кримінальні справи №75-10-05-08/1, №75-10-05-08/2, №75-10-05-08/3 у відношенні директора та головного бухгалтера ТОВ "Агросервіс" за фактом заволодіння чужим майном за попереднім зговором групою осіб шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах за ч. 5 ст.191 Кримінального кодексу України, за фактом ухилення від сплати податків в бюджет в особливо великих розмірах за ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України, за фактом легалізації грошових коштів, отриманих злочинним шляхом за ч.3 ст.209 Кримінального кодексу України (по взаємовідносинах ТОВ "Агросервіс" з Company Kulberg Finances INC, США та ТОВ " ТК Грейн Корн").

               Кримінальні справи №75-10-05-08/1, №75-10-05-08/2, №75-10-05-08/3 об'єднані в одно провадження та присвоєно реєстраційний номер №75-10-05-08/1.

               03.11.2010року до Київського районного суду м. Донецька надійшла скарга ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого від  08.07.2010року, 26.07.2010року, 02.08.2010року про порушення кримінальних справ №75-10-05-08/1, №75-10-05-08/2, №75-10-05-08/3.

               Постановою Київського районного суду м. Донецька від 30.11.2010року по справі №4-1675/10 скаргу ОСОБА_2 задоволено, постанови старшого слідчого від  08.07.2010року, 26.07.2010року, 02.08.2010року про порушення кримінальних справ №75-10-05-08/1, №75-10-05-08/2, №75-10-05-08/3 скасовані та зазначено, що ТОВ "Агросервіс" здійснювало товарно-експортні операції по постачанню продукції сільськогосподарського призначення в сфері зовнішньоекономічної діяльності з нерезидентом Company Kulberg Finances INC, США протягом 2007-2010років з додержанням усіх норм Закону України "Про міжнародне приватне право", норм Конституції України, Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Конвенції Організації Об'єднаних Націй "Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів", міжнародних угод, які ратифіковані Верховною Радою України.

             Статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

                    Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про недоведеність відповідачем тих обставин, що укладені позивачем договори порушують публічний порядок, та відсутність підстав вважати їх нікчемними. Доказів визнання спірних правочинів недійсними в судовому порядку податковим органом не надано.

                    Відповідно до ст. 11 Закону України „Про систему оподаткування” платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов’язкових  платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

          Законом України „Про податок на додану вартість” введено непрямий податок на додану вартість, запровадження якого не повинно впливати на фінансово-господарську діяльність суб’єктів  господарювання.

          Згідно із цим Законом, яким визначено ставки та механізм справляння податку на додану вартість, обов’язок  щодо визначення об’єкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку – продавця товару.

          Обов’язок  сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку – покупця.

  Закон України „Про податок на додану вартість” не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку – покупця товару (послуг) за правильність визначення платником податку – продавцем об’єктів  оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше. Порушення норм Закону України „Про податок на додану вартість” контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств .

             Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

  Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

  Доводи апеляційної скарги відповідача не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

  Скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросервіс" підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

          Відповідно до ч.5.ст.92 Кодексу адміністративного судочинства України граничний  розмір  компенсації  витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

 Постановою Кабінету Міністрів України  від 27 квітня 2006р. N 590 затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з  розглядом цивільних та адміністративних справ, і            порядок їх компенсації за рахунок держави, згідно до п.5 додатку до якої витрати, пов’язані з проведенням судової експертизи не можуть перевищувати нормативну вартість проведення відповідних видів судової експертизи у науково-дослідних установах Мін'юсту.

            Наказом Міністерства юстиції України “Про встановлення нормативної вартості                однієї експертогодини у 2010 році” від  09.04.2010  N 288/7, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 квітня 2010 р. за N 287/17582, встановлено, що з урахуванням  індексу  споживчих  цін  за 2009 рік нормативна вартість однієї експертогодини у 2010 році становить: експертиза проста - 43,0грн., експертиза середньої складності - 53,7 грн., експертиза особливої складності - 64,6 грн.

          Судовим експертом надано розрахунок вартості проведеної судово-економічної експертизи, призначеній по цій справі, згідно до якої затрати робочого часу експерта становлять 1625год., з них по графіку робочого часу 560год., понаднормовий – 1065год., вартість однієї експертогодини – 64,60грн.

          Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відшкодуванню підлягають витрати на проведення судової експертизи в розмірі 36176грн., виходячи із 560год. робочого часу експерту.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

                  Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2011р. у справі  № 2а-18291/10/0570 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросервіс" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2011р. у справі  № 2а-18291/10/0570 – задовольнити частково.

          Змінити постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2011р. у справі № 2а-18291/10/0570 в частині відмови в задоволенні компенсації витрат, пов’язаних з проведенням експертизи.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросервіс" витрати по проведенню судової експертизи в сумі 36176грн.

В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2011р. у справі № 2а-18291/10/0570 – залишити без змін.

             Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 20 травня 2011 року. Постанова  у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті  20 травня 2011 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України  протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:                                                                                       Т.Г. Гаврищук

Судді:                                                                                                    С.В. Білак

                                                                                                              М.Г. Сухарьок