Рішення

від 28.09.2006 по справі 11/196

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/196

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

28.09.2006                                                                                           Справа  № 11/196

За позовом Обласного дитячого туберкульозного санаторію „Човен”, с.Керецьки Свалявського району

до відповідача Приватного підприємства „Левтер”, с.Березники Свалявського району

про  розірвання договорів та стягнення 2942,44 грн.                          

                                                                                           Суддя     Л.М.Якимчук

Представники:

від позивача: Попелич М.Й. - представник, доручення від 06.07.2006

від відповідача: Варга М.М. –директор

СУТЬ СПОРУ: Позивач - обласний дитячий туберкульозний санаторій „Човен” звернувся до суду з позовом до приватного підприємства „Левтер” про розірвання договорів оренди від 24.02.2004 №1 будівлі ферми і №2 - приміщення їдальні та стягнення 2942грн. 44коп. заборгованості по орендній платі і за харчові відходи.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що починаючи з травня 2005 року відповідач систематично порушував строки сплати орендної плати, яку відповідно до ч.6 п.5 договорів зобов'язався щомісячно, але не пізніше 15 числа наступного місяця, перераховувати орендодавцю, а з лютого 2006 року взагалі не виконує умови договорів.

Орендарю 18.05.2006 було направлено пропозицію про дострокове розірвання договорів, відповідно до ст.188 Господарського кодексу України. Про результати розгляду даної пропозиції орендар у встановлені строки не повідомив.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав з мотивів, викладених у ньому. Зокрема вказав, що пропозиція про розірвання договору не є повідомленням про відмову від договору, крім того він не отримував від позивача жодних пропозицій про дострокове розірвання договорів.

На день звернення позивача до суду у нього не було заборгованості з орендної плати та плати за відходи протягом трьох місяців підряд, а відтак норми ст.782 ЦК України не можуть застосовуватись, а на день подачі відзиву заборгованість взагалі відсутня.

Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У даному випадку позивачеві не було завдано відповідачем істотної шкоди.

Законом України „Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань. У даному випадку мало місце неналежне виконання відповідачем зобов'язання  у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем. За дане прострочення позивач вправі скористатись ч.2 ст.625 ЦК України.

У запереченні на відзив позивач вказує, що у постанові Вищого господарського суду України „Про судовий розгляд спорів, що пов'язані з договорами оренди” сказано: „У ч.3 ст.291 ГК України передбачена можливість застосування додаткових підстав для дострокового розірвання договору оренди згідно з відповідними нормами Цивільного кодексу України. Однією з найбільш поширених таких підстав є передбачена ч.1 ст.782 ЦК України - невнесення орендної плати протягом трьох місяців підряд”.

Відповідно до ст.188 ГК України він, позивач, надіслав відповідачу 18 травня 2006 року пропозицію про розірвання договорів.

За лютий місяць відповідач повинен був розрахуватися не пізніше 15 березня, але ні в березні, ні в квітні, ні до 15 травня 2006 року відповідач не розрахувався. Крім того не сплачував орендну плату ні в січні, ні в лютому. Оплату проведено за всі місяці тільки в червні-липні (за лютий –13.07.2006). Згідно Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” –переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі (п.1.24).  

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу  на рахунок  одержувача або її видачі йому в готівковій формі” (п.30.1).

Як видно з банківської виписки борг за березень зарахований на рахунок позивача 16.06.06, тобто і тут є  несплата орендної плати 3 місяці підряд.

Заява відповідача про те, що йому не надсилалася пропозиція про розірвання договорів безпідставна, оскільки 18.05.06 позивачем надіслана пропозиція за №56 від 18.05.06 (квитанція додана до позовної заяви), а 19.05.06 йому надіслано претензію на суму 2414,85грн. за № 57.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, суд

                                                            ВСТАНОВИВ:

Між сторонами у спорі 24 лютого 2004 року  укладено договори оренди нерухомого   майна,  що   належать   до   спільної   власності   територіальної

громади села Березники Свалявського району, зокрема № 1 –на оренду будівлі  ферми та №2 - підвальних приміщень для використання під їдальню. Приміщення передані відповідачу згідно акту приймання-передачі від 26.04.2004.

Відповідно до пунктів 5.6 договорів орендар зобов'язаний щомісяця перераховувати орендодавцю встановлену договором орендну плату, але не пізніше 15 числа наступного місяця.

Договори укладені строком на п'ять років - з 01.04.2004 до 01.04.2009.

Позивач просить достроково розірвати зазначені договори, посилаючись на те, що відповідач з травня 2005 року систематично порушував строки орендної плати, а з лютого 2006 року взагалі не виконує умови договорів.

Пропозицію про дострокове розірвання договорів направлено відповідачу 18.05.2006, що підтверджується поштовою квитанцією. Однак, відповіді від відповідача позивач не одержав.

Орендар протягом лютого-травня 2006 року проводив розрахунки з орендної плати з порушенням встановленого договорами строку.

Зокрема, згідно виписки банку, за лютий 2006 року кошти надійшли на рахунок орендодавця 13.07.2006 (перераховані 13.07.06, квитанція № 10/175), за березень - 16.06.06 (квитанція від 14.06.06 №0/12),  за квітень - 27.06.06 (квитанція від 20.06.06 № 0/22), за травень - 06.07.06 (квитанція від 04.07.06 № 8/9).

Оскільки нерухоме майно, яке передано в оренду знаходиться у комунальній власності територіальної громади села, то до спірних правовідносин застосовуються норми Закону України „Про оренду державного і комунального майна”, а також параграф  5 глави 80 Господарського кодексу України та глава 58 Цивільного кодексу України.

Відповідно до припису частини 3 статті 18 Закону України „Про оренду державного і комунального майна”, орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно та у повному обсязі. А згідно з частиною 3 статті 26 цього ж Закону, на вимогу однієї із сторін, договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань, та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно зі ст.291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї з сторін, договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму в порядку, встановленому статтею 188 ГПК України, яка передбачає, що у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору, або у разі неодержання відповіді у встановлений строк, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

За змістом частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору,  коли  внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою

позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Однією з підстав розірвання договору найму на вимогу наймодавця, передбачених ст.783 ЦК України, є користування річчю наймачем всупереч договору.

Сплата орендної плати відповідачем протягом лютого-травня 2006 року з значним порушенням строків, передбачених договорами свідчить про неналежне їх виконання останнім, тобто про порушення умов договорів оренди, а тому вимоги позивача про дострокове розірвання договорів оренди є обґрунтованими і правомірними, а отже підлягають до задоволення.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача борг у сумі 2489,77грн. за оренду приміщень, 420грн. - за харчові відходи згідно доповнення до договору оренди №1 від 01.05.2004 та 32, 67грн. пені за прострочення платежу за період 16.03 - 14.06.2006. Зазначена позовна вимога підлягає задоволенню частково.

Зокрема, у стягненні орендної плати за березень 2006 року у сумі 458,71грн. та 84грн. за харчові відходи належить відмовити, оскільки оплата здійснена до подачі позовної заяви до суду (позов подано 16.06.2006 оплата проведення 14.06.2006 - квитанція №0/12).

Належить відмовити також у стягненні 433,66грн. орендної плати за червень 2006 року та  84грн. за харчові відходи, так як строк оплати згідно договору встановлений до 15.07.2006 і до подачі позовної заяви до суду ще не настав, а у процесі розгляду справи відповідач провів оплату (11.07.06).

Пеня, нарахована за період з 16.03.06 по 14.06.06 у сумі 32,67грн. за прострочку платежу, відповідно до пункту 3 договорів, з дотриманням вимог ст. 232 Господарського кодексу України та ст.258 Цивільного кодексу України, тому підлягає стягненню.

Провадження у справі щодо стягнення решти суми позову належить припинити на підставі пункту 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (відсутній предмет спору), оскільки борг погашений у процесі розгляду справи, що підтверджується поштовими квитанціями про приймання поштового переказу, поданими відповідачем та виписками банку, поданими позивачем.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 80 п.1-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Розірвати договори оренди від 24.02.2004 №1 - будівлі ферми та №2 - приміщення їдальні, укладені між обласним дитячим туберкульозним санаторієм „Човен”, с.Керецьки Свалявського району та приватним підприємством „Левтер”, с.Березники Свалявського району.

3.          Стягнути з приватного підприємства „Левтер” (с.Березники Свалявського району, код: 30708965) на користь обласного дитячого туберкульозного санаторію „Човен” (с.Керецьки Свалявського району, код 01992280) 32,67грн. пені, а також 150,28грн. у відшкодування витрат по оплаті державного мита, 94,40грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                              Видати наказ позивачу.

4.          У стягненні 1060,37грн. відмовити.

5.  В іншій частині позову провадження у справі припинити.

6.          Рішення набирає законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Суддя                                                                                                     Л.М.Якимчук