Постанова

від 18.04.2011 по справі 2а-14083/10/12/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2011 р. 17:44

Справа №2а-14083/10/12/0170

Окружний  адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді

Котаревої Г.М., при секретарі Лиган М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу  

за позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю "Джонаголд"          

до   Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим              

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників:

позивача – ОСОБА_2, довіреність №22 від 01.04.11р.;

відповідача – ОСОБА_3, довіреність №127/10-0 від 30.11.10р.;

          Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Джонаголд» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0017171502/0 від 21.10.10р.

            Позов тим, що зазначене податкове повідомлення-рішення винесено із порушенням норм Законів України «Про державну податкову службу в Україні», «Про податок на додану вартість».   

            Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.11.10р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

           Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

           Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, наведених у запереченні на позов від 25.01.11р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

    Відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

    Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

    Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття  справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

    Суд зазначає, що при вирішенні цієї справи він керувався положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

    Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

Статтею 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обов’язкових платежів).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Джонаголд» є юридичною особою, ідентифікаційний код 34700645 (а.с.7).

Судом встановлено, що працівниками відповідача було проведено невиїзну  документальну перевірку  податкової декларації позивача з податку на додану вартість за квітень, травень 2010 року,  за результатами  якої  06.10.10р.  було складено Акт №14207/15-2/34700645. Відповідно до висновків акту було зафіксовано порушення п.п. 7.2.3 пункту 7.2 та п.п 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» що призвело до завищення податкового кредиту за квітень 2010 року у сумі 18104,84грн. та за травень 2010 року у сумі 20069,11грн.

Під час перевірки було встановлено: згідно отриманої інформації з ДПІ в Суворовському районі м. Одеси визначено те, що у ПП «Вітпродком» (код ЄДРПОУ 36674319), яке було контрагентом позивача у квітні-травні 2010 року по операціям з придбання на митній території України, відсутні поставки товарів (робіт, послуг) у квітні 2010 року між ним та його контрагентами, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків, отже укладені договори, відповідно до п.п. 1,2 ст. 215 та п.п. 1,5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю. ПП «Вітпродком» не надана податкова декларація з ПДВ або прийняті «до відома» по встановлених порушеннях (та інші випадки) до податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси   за квітень 2010 року у сумі 18104,84грн. та за травень 2010 року у сумі 20069,11грн., у яких необхідно було задекларувати податкові зобов’язання по контрагенту  ТОВ «Джонаголд» відповідно (а.с. 12-16).

На підставі зазначеного акту перевірки  відповідачем прийнято податкове повідомлення – рішення №0017171502/0 від 21.10.10р.,  згідно з яким   позивачу  було визначено суму податкового  зобов'язання  з податку на додану вартість в сумі  38173,95грн. та штрафних санкцій у сумі 19086,98грн.(а.с.21).

Вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування  зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Платники податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування  операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в законі України «Про податок на додану вартість».

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення  зобов’язань  юридичних або фізичних осіб  перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків  і зборів (обов‘язкових платежів) є Закон України «Про порядок  погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобов’язання  - це загальна сума  податку, одержана (нарахована) платнику  податку у звітному (податковому)  періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит – це сума, на яку платник податку  має право зменшити податкове зобов’язання  звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

            Як вбачається з матеріалів справи та зафіксовано в акті перевірки 14207/15-2/34700645, у контрагента позивача – ПП «Вітпродком» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, а отже угоди, укладені позивачем із ними у квітні-травні 2010 року мають ознаки нікчемності.

           На підставі чого, відповідач зробив висновок, що ТОВ «Джонаголд» необґрунтовано до складу податкового кредиту були включені податкові накладні на суму ПДВ 18104,84грн. за квітень 2010 року та 20069,11грн. за травень 2010 року від ПП «Вітпродком».

Підпунктами 4.5.1., 4.5.2, пунктом 4.5 ст. 4 Закону встановлено, якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення перерахунку.  

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем разом із податковими деклараціями з податку на додану вартість за квітень-травень 2010 року були надані розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за квітень-травень 2010 року, відповідно до яких загальна сума ПДВ по угодам склала 516758,00грн. (а.с. 47-58).

Суд вважає, що вказані висновки відповідача є безпідставними та не ґрунтуються на положеннях Закону України «Про податок на додану вартість», з огляду на наступне.

Відповідно п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р., з наступними змінами і доповненнями, зазначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної –вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Платники податку   повинні   зберігати   податкові   накладні протягом  строку,  передбаченого законодавством для зобов'язань із  сплати податків (ч.5 п.п.7.2.3 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість».

Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст. 7 вищевказаного Закону визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника  податку  на  податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-          або дата  списання  коштів  з  банківського  рахунку платника податку  в  оплату   товарів   (робіт,   послуг),   дата   виписки відповідного  рахунку  (товарного  чека)  -  в  разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-              або дата  отримання  податкової накладної,  що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, контрагент позивача ПП «Вітпродком», на момент складання угод з позивачем у квітні-травні 2010 року, був зареєстрований у якості платника ПДВ та здійснював господарську діяльність, про що свідчить ухвала Господарського суду Одеської області від 24.01.11р. по справі №1/103-10-3898 за заявою Приватного підприємства «Вітпродком» про визнання заявника банкрутом, відповідно до якого рішення про припинення діяльності ПП «Вітпродком» було прийнято засновником 07.09.10р. (а.с. 71-73).

Судом встановлено, що спірні суми ПДВ включені за фактом отримання від постачальника податкових накладних , які є належним чином оформленими.

Таким чином, висновки відповідача не відповідають зазначеним приписам Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про порядок  погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Закон України «Про податок на додану вартість», а саме п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 визначає єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) –коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Жодної з наведених підстав, відповідачем під час перевірки встановлено не було.

Крім того, законом не передбачений зв'язок між виникненням права платника податку на податковий кредит  та наданням податкової звітності його контрагентом.

На час виписки податкової накладної та отримання зазначеної податкової накладної позивач є платником податку на додану вартість.

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності своїх дій суду не доведено.

В той же час, як свідчать матеріали справи та відображено в акті перевірки, в даному випадку спірна сума податкового кредиту в розмірі 38173,95грн. підтверджується належним чином оформленими та складеними платником ПДВ податковими накладними (а.с. 24-46).

Таким чином, суд вважає, що  відсутні законодавчо визначені обставини, які б позбавляли платника ПДВ права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів пп п.п. 7.2.3 пункту 7.2 та п.п 7.5.1 п. 7.5 статті 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, у зв’язку з чим у відповідача не було правових підстав для зменшення податкового кредиту за квітень-травень 2010 року та донарахування податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 38173,95грн. та відповідно штрафних(фінансових) санкцій) в сумі 19086,98грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо неправомірного визначеного податкового зобов'язання відповідачем в податковому повідомленні-рішенні №0017171502/0 від 21.10.10р.  ДПІ в м. Сімферополі АР Крим на загальну суму 57260,93грн., з яких: 38173,95грн. за основним платежем та 19086,98грн. зі штрафних санкцій.

В силу викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.      

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо  судове  рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних  повноважень, суд присуджує  всі  здійснені нею  документально підтверджені судові  витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 18.04.11р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.ст.160,163 КАС України повний текст постанови виготовлено 23.04.11р.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.              Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0017171502/0 від 21.10.10р. на загальну суму 57260,93грн., з яких: 38173,95грн. за основним платежем та 19086,98грн. зі штрафних санкцій.

3.  Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Джонаголд» (ЄДРПОУ 34700645, м. Сімферополь, вул. М. Залки, 17а) 3,40грн.

У разі неподання  апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі – з дня отримання нею копії постанови).

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя                                                                Котарева Г.М.