Рішення

від 30.05.2011 по справі 21/5007/42/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

   

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "30" травня 2011 р.                                                     Справа № 21/5007/42/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді  

                         судді Вельмакіної Т.М.

                         судді  

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - довіреність б/н від 05.01.11р.;

від відповідача не з'явився.

розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковель - Агро - Альянс" (с. Воля Ковельська, Ковельський район, Волинська область)  

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Житомир)

про стягнення 10013,75 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 10013,75 грн., з яких: 8455,40 грн. основного боргу, 493,31 грн. інфляційних, 172,91 грн.  3% річних та 892,13 грн. пені.

Згідно письмових пояснень від 16.05.11р., які судом розцінено як заяву про зменшення позовних вимог та прийнято до розгляду, позивач просить стягнути з відповідача 9734,27 грн., а саме: 8455,40 грн. основного боргу, 493,31 грн. інфляційних, 172,91 грн.  3% річних та 612,65 грн. пені (а.с. 51, 52,62).

Спір вирішується в межах заяви від 16.05.11р.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 63).

Враховуючи викладене, відсутність представника відповідача, на думку суду, не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Справа розглядається, у відповідності до ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши надані до справи документи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 07.04.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковель-Агро-Альянс" (продавець, позивач) та Приватним підприємцем ОСОБА_2 (покупець, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу №21/04-10 (далі - Договір, а.с. 11).

За даними позивача, на виконання умов Договору, за період з 07.04.10р. по 22.04.11р. ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 105765,00грн., на підтвердження чого надано відповідні накладні (а.с. 12,16,18,23, 66,68).

Відповідач свої зобов'язання у строки, що передбачені Договором, виконав частково на суму 97309,60грн., заборгувавши 8455,40грн., на підтвердження чого надано банківські виписки (а.с. 14, 15, 17, 19-22, 25-26,70).

У зв'язку з зазначеним, 22.04.11р. позивач направив відповідачу претензію з вимогою сплатити, зокрема, вищевказану суму боргу (а.с.37), однак претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Враховуючи вказане, за даними позивача, на дату звернення його до суду, заборгованість відповідача склала 8455,40грн.

Оскільки відповідач свої зобов'язання по оплаті належним чином не виконав, на підставі п. 7.1. Договору, ст. 625 ЦК України, позивач нарахував до стягнення з ФОП ОСОБА_2, за період з 06.11.10р. по 22.04.11р. - 612,65грн. пені (а.с.59), з 06.10.10р. по 22.04.11р. - 3% річних у розмірі 172,91грн. (а.с.7), та 118,38грн. інфляційних за період з жовтня 2010 року по березень 2011 року (а.с.5).

Відповідач за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив. Письмового відзиву на позовну заяву та доказів погашення боргу не подав.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні відносини, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.ст.526,527 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.  Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти  виконання  особисто,  якщо інше не встановлено договором  або  законом,  не  випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно матеріалів справи, спір між сторонами виник у процесі договірних відносин купівлі-продажу, що грунтуються на договорі №21/04-10 від 07.04.10р. (а.с.11).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, відповідно до п.1.1 Договору, продавець зобов'язується продати, а покупець купити товар і оплатити його вартість на умовах даного Договору.

Продавець продає, а покупець купує товар в асортименті та на суму, що вказані в накладній продавця та на умовах, викладених у даному Договорі (п.1.2. Договору).

Як передбачили сторони у п. 1.4. Договору, останній укладається для забезпечення та проведення багаторазових операцій купівлі-продажу.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору, за період з 07.04.10р. по 22.04.11р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 105765,00грн., доказом чого є наступні накладні: №РН-0000108 від 07.04.10р., №РН-0000179 від 20.05.10р., №РН-0000241 від 24.06.10р., №РН-0000369 від 21.09.10р. (а.с. 12,16,18,23,66,68).

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 5.1. Договору, сторони погодили, що покупець зобов'язується здійснити оплату за отриманий товар згідно накладних або виставленого рахунку-фактури продавцем:

- на умовах передоплати або відстрочки платежу за замовлений товар не більше як 14 календарних днів від дати його відвантаження продавцем.

Як вбачається з банківських виписок (а.с. 14, 15, 17, 19-22, 25-26), відповідач свої зобов'язання по оплаті товару у строки, що передбачені Договором, виконав частково на суму 97309,60грн.

При цьому судом встановлено та не заперечується позивачем (а.с. 51-52), що не оплаченим залишився товар, поставлений згідно Договору на підставі накладної №РН-0000369 від 21.09.10р. (а.с.23), розрахунки по якій було здійснено відповідачем частково на суму 16247,80грн. (а.с. 22, 25-26).

Оскільки згідно накладної №РН-0000369 (а.с.23) товар відповідачу був поставлений 21.09.10р., враховуючи умови Договору, заборгованість по вказаній накладній  виникла з 06.10.10р. (21.09.10р. + 14 календарних дні (п.5.1 Договору)).

Таким чином, наданими до справи документами підтверджено, що заборгованість відповідача перед позивачем, як на дату звернення останнього до суду, так і на дату вирішення спору склала 8455,40грн.

Тому позивачем правомірно заявлено про стягнення з відповідача 8455,40грн.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.2. Договору від 07.04.10р., за безпідставну відмову від оплати або несвоєчасну оплату замовленого чи придбаного товару, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми угоди за кожен день прострочки.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу нарахована пеня, яка згідно розрахунку позивача (а.с.59) складає 612,65грн.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку,  суд встановив, що у ньому не вірно визначено період, за який може бути стягнуто пеню.

Так, враховуючи, що заборгованість виникла з 06.10.10р., згідно ч.6 ст 232 ГК України, період її нарахування закінчується 06.04.11р., а не 22.04.11р, як визначив позивач.

Враховуючи вказане, згідно здійсненого судом перерахунку, стягненню з відповідача підлягає 549,47грн. пені. В стягненні 63,18грн. пені суд відмовляє за безпідставністю її нарахування.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно  розрахунку позивача (а.с.7), розмір  3% річних складає 172,91грн., сума інфляційних - 493,31грн. (а.с.5).

В частині стягнення інфляційних нарахувань, слід зазначити, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 р., № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

З огляду на викладене, індекс інфляції має нараховуватись в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.

Натомість позивач помилково застосував індекс інфляції, що був визначений за місяць, в якому  відповідач, згідно договору, мав  здійснити остаточний розрахунок за видатковою накладною.

Судом перераховано та встановлено, що розмір інфляційних за несвоєчасно проведені розрахунки становить 419,36 грн.

Отже, позивач безпідставно заявив до стягнення 73,95грн. інфляційних (493,31 грн. - 419,36 грн.), в стягненні яких слід відмовити.

Здійснивши перерахунок 3% річних, суд встановив, що в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 170,97грн. У стягненні 1,94грн. 3% річних слід відмовити за безпідставністю.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є  будь-які фактичні  дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку  встановлює наявність  чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що позов обгрунтований, підтверджується належними доказами та підлягає задоволенню на суму 9595,20грн., з яких: 8455,40 грн. основного боргу, 170,97грн. 3% річних, 549,47 грн. пені та 419,36грн. інфляційних.

У стягненні 63,18грн. пені, 73,95грн. інфляційних та 1,94грн. 3% річних суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд  

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (10001, АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковель-Агро-Альянс" (45060, Волинська обл., Ковельський р-н., с. Воля-Ковельська, вул. Центральна, 50, код 32895297):

- 8455,40 - основного боргу;

- 170,97грн. - 3% річних;

- 549,47грн. - пені;

- 419,36грн. інфляційних;

- 100,54грн. державного мита;

- 232,63грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до ст. 85 ГПК України.  

Суддя                                                                       Вельмакіна Т.М.  

                                            Повне рішення складено 02 червня 2011 року.

Віддрукувати: 1-у справу; 2,3-сторонам (відповідачу - рек. з повід.)