Рішення

від 31.05.2011 по справі 5008/221/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5008/221/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ                    

31.05.2011р.                                                              Справа  № 5008/221/2011

          За позовом Товариства  з обмеженою відповідальністю  „Берест-Д”,                       м. Ужгород  

до Свалявського районного унітарного комунального  підприємства „Сольва”,                        м. Свалява

про стягнення  заборгованості у загальній сумі 22 463,88грн.,

                                                        Суддя                         В.І. Карпинець

За участю представників сторін:

від позивача:  Далекорей  В.М. –директор ТОВ „Берест-Д”

від відповідача:  не з”явився

          СУТЬ СПОРУ: Товариство  з обмеженою відповідальністю  „Берест-Д”,                  м. Ужгород   (далі –позивач)  звернулося до господарського суду з позовом  до Свалявського районного унітарного комунального  підприємства „Сольва”,                         м. Свалява (далі - відповідач) про стягнення  заборгованості у загальній                           сумі 22 463,88грн. (в тому числі сума 21 180,86грн. –основний борг, сума 755,55грн. –нарахована  пеня, сума 381,24грн. –інфляційні втрати та сума 146,23грн. –                      три проценти річних), з урахуванням заяви керівника позивача від 24.03.2011р. про уточнення розміру позовних вимог (а.с.25).  

          У відповідності до вимог ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався та строк розгляду спору продовжувався, відповідно до вимог ч.3 ст. 69 ГПК України, з підстав надання сторонам  можливості врегулювання спору у добровільному порядку із заявленого предмету позовних вимог та  необхідністю  для цього  додаткового часу, про що  зазначено в  ухвалі суду від 18.05.2011р. по даній справі.

          У даному судовому засіданні керівником позивача зазначено обставину щодо відсутності доказів у підтвердження досягнутого з відповідачем врегулювання спору у добровільному порядку із заявленого предмету позовних вимог  в уточненому розмірі.

          З урахуванням вищезазначеного, керівником позивача позовні вимоги підтримано повністю в уточненому розмірі позовних вимог, з посиланням  на обставини, зазначені позивачем у позовній заяві (а.с. 1-3) та з посиланням на підтвердження таких позовних вимог долученими до матеріалів справи доказами.                               Зокрема, посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов”язань  за укладеним Договором поставки  від 05.10.2010р. по оплаті в повному обсязі  вартості отриманого товару.

          Відповідач  у дане судове засідання свого уповноваженого представника не направив,  хоча  судом належним чином був повідомлений про час і місце розгляду даної справи   на підставі ухвали суду від 18.05.2011р. про  відкладення розгляду справи №5008/221/2011 на 31.05.2011р., яка була надіслана відповідачеві рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджено повідомленням про вручення 19.05.2011р. відповідачеві вищезазначеної кореспонденції суду  (а.с.37).  

          Дана обставина свідчить  про належне виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій по даній справі.

          Будь-які документальні докази у підтвердження  досягнутого примирення між сторонами  від відповідача до матеріалів справи не надходили.

          Оскільки у справі наявні всі доказові матеріали, необхідні для вирішення спору та з урахуванням відсутності доказів врегулювання між сторонами  спору по даній справі у добровільному порядку, спір вирішується судом по суті у даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення керівника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

          Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу,  інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до  звичаїв  ділового  обороту  або  інших вимог,  що  звичайно ставляться.

          Також дане правило закріплено в Господарському кодексі України. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Також необхідність виконання взятого на себе зобов”язання передбачена вимогами ст.530 Цивільного кодексу України.

          Відповідно до укладеного Договору поставки  від 05.10.2010р.                             (далі - Договір  (а.с.10),  позивачем, як Постачальником, 11.11.2010р. було поставлено відповідачеві, як Покупцеві, товар на загальну 27 270,86грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною  №РН-0000064 від 11.11.2010р., підписаною та скріпленою у двохстронноьму порядку печатками сторін (а.с.11).   

          Відповідно до п.4.1 р.4 Договору передбачено, що оплата 100% вартості кожної поставки товару повинна бути здійснена протягом 21 календарного дня з дати поставки. Пунктом 3.2  розділу 3 Договору, датою поставки вважається дата оформлення Постачальником відповідної видаткової накладної.

          Відповідачем, як Постачальником, було  частково проведено оплату за отриманий товар згідно видаткової накладної  №РН-0000064 від 11.11.2010р., а саме:  на суму 1375грн. - 18.11.2010р. та на загальну суму 4 715грн. - 19.11.2010р., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками по рахунку позивача за 18 та 19.11.2010р. (а.с.26-27).  Інша  сума 21 180,86грн. залишилась неплаченою.

          Оскільки відповідачем у визначені строки не було виконано в повному обсязі зобов”язання по оплаті отриманого  товару, позивачем на адресу відповідача надсилалась претензія №01 від 04.01.2011р. про необхідність оплати наявної заборгованості у сумі 21 180,86грн.  (а.с.15) та яка була залишена відповідачем без задоволення.

          Отже, наявна у відповідача перед позивачем заборгованість у                               сумі 21 180,86грн.  за отриманий товар,  позивачем належним чином                       відповідно  до вимог ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України підтверджена матеріалами справи та фактичними обставинами та не спростована відповідачем, тому                                    такі позовні вимоги  позивача підлягають до задоволення  та відповідно підлягає  стягненню з відповідача у примусовому порядку на користь                                        позивача сума 21 180,86грн.  боргу.  

Відповідно до п.7.2 р.2 Договору, за порушення Покупцем строків оплати                  (п.4.1 р.4 Договору), Покупець  зобов”язався сплатити Постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

          З  урахуванням несвоєчасного погашення відповідачем в повному обсязі вартості отриманого товару, є  також правомірним нарахування позивачем відповідачеві суми 755,55грн. пені, відповідно до п.7.2 р.2 Договору, розрахунок якої наведений у  детальному розрахунку (а.с.12) та що відповідає вимогам п.6 ст. 232 ГК України та вимогам  ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а тому вищезазначена сума 755,55грн. нарахованої пені також підлягає стягненню з відповідача у примусовому порядку на користь позивача.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти  річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За вищенаведених обставин, також  є правомірним,  відповідно                            до вимог ч.2 ст.625 ЦК України, нарахування позивачем відповідачеві                            суми 381,24грн. - індексу  інфляції  та суми  146,23грн. –трьох  процентів  річних, нарахованих  на суму 21 180,86грн. наявного боргу, розгорнутий розрахунок яких наведений у детальному розрахунку (а.с.13-14), а тому вказані суми  також  підлягають  стягненню з відповідача у примусовому порядку на користь позивача.   

          Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача від предмету задоволених позовних  вимог позивача в уточненому розмірі та відповідно підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сума 224,64грн.  відшкодування витрат по оплаті держмита та  сума 236грн.  відшкодування витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.           

На підставі викладеного, керуючись ст. 193, 232 Господарського кодексу України,  ст.ст. 258, 526, 530, 625 ч.2 Цивільного кодексу України та ст.ст. 4, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 77, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.  Позов задоволити  повністю в уточненому розмірі позовних вимог.

       2. Стягнути з  Свалявського районного унітарного комунального  підприємства „Сольва” /м. Свалява, вул. вул. Чорновола, 3, ідентифікаційний код 32076217,                 р/р 26006034103173 в ПАТ „КомІнвестБанк” м. Ужгород, МФО 312248/ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю  „Берест-Д” /м. Ужгород,                                  вул. Гагаріна, 101, ідентифікаційний код 37297036, р/р 26007015000636 в                        ПАТ „КомІнвестБанк” м. Ужгород, МФО 312248/  заборгованість у загальній                               сумі 22 463,88грн. (в тому  числі   сума 21 180,86грн.   - основний борг,                          сума 755,55грн. - нарахована пеня,  сума 381,24грн. - індекс інфляції  та                         сума 146,23грн. - три проценти річних),  суму 224,64грн. витрат по сплаченому  держмиту та суму 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.   Видати наказ.          

     3. Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

     Суддя                                                                      В.І. Карпинець