Рішення

від 31.05.2011 по справі 33/107

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  33/107

31.05.11

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом  публічного акціонерного товариства "Екостандарт"

до                  комунального підприємства  по утриманню житлового господарства

                     Дніпровського району м. Києва

про                стягнення 4 278 490,89 грн.

Представники:

від позивача:   ОСОБА_1.–представник за довіреністю № 09/2487 від 03.03.2011року

від відповідача: ОСОБА_2. –представник за довіреністю № 64-2069 від 26.04.2011 року

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги закритого акціонерного товариства "Екостандарт" до комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва про стягнення 4 278 490,89 грн. заборгованості за договором на постачання теплової енергії  у вигляді гарячої води № 430023 від 01.01.2002 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між закритим акціонерним товариством «Енергогенеруюча компанія «Укр-Кан Пауер», що в подальшому перейменоване на закрите акціонерне товариство «Енергогенеруюча компанія теплоцентраль»,  що  в  подальшому  перейменоване  на  закрите акціонерне товариство «Екостандарт»(далі - позивач) та комунальним підприємством по утриманню житлового господарства   Дніпровського району             м. Києва (далі - відповідач) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.01.2002 № 430023 (надалі-договір).

Згідно з п.п. 1.1, 1.2, 2.1 договору і відповідно до законодавства України, позивач постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з відповідачем для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання і вентиляції - протягом року, яку відповідач зобов'язаний оплачувати своєчасно та в повному обсязі. Визначення кількості спожитої протягом розрахункового періоду теплової енергії здійснюється за приладами обліку та згідно договірних навантажень з урахуванням середньодобовому температурному перепаду.

Відповідно до п. 6.4. 6.5 договору, відповідач щомісячно з 12 по 14 число отримує у позивача оформлені бланки актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та доручення на сплату прийнятої теплової енергії за поточний місяць з урахуванням недоплати або переплати за попередній місяць і самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно отриманого платіжного доручення не пізніше 28 числа місяця.   Розрахункові   документи   відповідач   отримує  у   позивача   під підпис уповноваженої особи, але повернення їх відповідачем, в порушення умов договору, не відбулося. Зауважень до актів приймання передавання товарної продукції та інших розрахункових документів відповідачем не надано.

За період з 01.12.2010 року по 01.03.2011 року відповідачем за договором було отримано теплову енергію, вартість якої складає 5 798 980,71 грн. Однак свої зобов'язання за зазначеним договором відповідач виконує неналежним чином, оплату спожитої теплової енергії здійснює невчасно та не у повному обсязі, оскільки за вказаний вище період відповідачем сплачено лише 1 726 417,45 грн. Результатом неналежного виконання відповідачем умов договору є виникнення за період з 01.12.2010 року по 01.03.2011 року заборгованості за спожиту теплову енергію, яка станом на 01.03.2011 року складає 4 072 563,26 грн., що підтверджується довідкою про розрахунок суми боргу, особистою карткою (табуляграма), відомостями обліку теплової енергії.

Пунктом 9.2 договору, за несвоєчасне виконання його умов передбачено пеню, яка нараховується на суму боргу на початок місяця, у розмірі 0,75 % за кожний день прострочення до моменту його повного погашення. Враховуючи вимоги статті 3 Закону України від 22.11.96 №  543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня нараховується у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ в межах скороченого строку позовної давності, та відповідно до розрахунку ціни позову становить 107 093,36 грн.

Оскільки, відповідач не виконав свого грошового зобов'язання перед позивачем, останній керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України  та нормами  Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 4 072 563,26 грн. –основного боргу, 107 093,36 грн. –пені, 78 106,52 грн. –інфляційних витрат та 20 727,75 грн. –три відсотки річних.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.03.2011 року порушено провадження у справі № 33/107, розгляд справи призначено на 11.04.2011 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.04.2011 року, узв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідач та невиконанням сторонами вимог суду, розгляд справи відкладено на 16.05.2011 року.

В судових засіданнях 16.05.2011 року та 24.05.2011 року, відповідно до ст. 77 ГПК України,  оголошено перерви до 24.05.2011 року та до 31.05.2011 року, для надання додаткових доказів.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.05.2011 року продовжено строку вирішення спору на п'ятнадцять днів.

31.05.2011 року в судове засідання з’явились представники сторін. Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд стягнути комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва  4 072 563,26 грн. – основного боргу, 107 093,36 грн. –пені, 78 106,52 грн. –інфляційних витрат та 20 727,75 грн. –три відсотки річних, 25 500,00 грн. витрат зі сплати державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник відповідача надав пояснення по суті справи в яких заперечує проти заявлених позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2002 року між закритим акціонерним товариством «Енергогенеруюча компанія «Укр-Кан Пауер» (далі –позивач, енергопостачальна організація за договором) та комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва  (далі –відповідач, покупець за договором) укладено договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 430023 (далі - договір).

Згідно п.1.1. статуту публічного акціонерного товариства «Екостандарт»(нова редакція), дана редакція Статуту публічного акціонерного товариства «Екостандарт»затверджена загальними зборами акціонерів закритого акціонерного товариства «Екостандарт»на виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства»щодо приведення статуту акціонерного товариства у відповідність з нормами цього Закону. Дана редакція передбачає зміну найменування: закрите акціонерне товариство «Екостандарт»на найменування: публічне акціонерне товариство «Екостандарт».

Відповідно до п. 1.2. статуту (нова редакція) затвердженого рішенням Загальних зборів акціонерів ЗАТ «Екостандарт»протокол № 2/2011 від 18.04.2011 року,  товариство є правонаступником спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-КАН ПАУЕР», яке було створено в результаті реорганізації орендного підприємства «Дарницька ТЕЦ», у подальшому реорганізованого у ЗАТ «Енергогенеруюча компанія «Укр-Кан Пауер», перейменованого на закрите акціонерне товариство «Енергогенеруюча Компанія «ДАРтеплоцентраль»в подальшому на закрите акціонерне товариство «ЕКОСТАНДАРТ».

У відповідності до положень п.п. 1.1, 1.2, 2.1 договору, позивач зобов’язався виробляти, систематично поставляти та передавати у власність покупця теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності для потреб опалення, гарячого водопостачання  та вентиляції, яку відповідач зобов'язався приймати та оплачувати своєчасно та в повному обсязі.

Згідно з пунктом 4.1 договору, покупець зобов’язався:

-          забезпечити споживання теплової енергії в обсягах, що не перевищують максимальних договірних по кожному параметру, витримувати максимальну годинну витрату мережної води не більше 690,36 т/год, не перевищувати температуру зворотної води більш ніж на 3 t?С понад встановлену в температурному графіку;

-          забезпечити безперешкодний доступ в будь –який час представникам енергопостачальної організації до приладів обліку та тепловикористовуючих установок;

-          обслуговувати теплове обладнання персоналом, який пройшов навчання за програмою “Теплові мережі” та має відповідне посвідчення;

- тощо.

Пунктом 6.1. договору в редакції угоди від 16.06.2010 року про зміну і доповнення договору  на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 430023 від 01.01.2002 року  встановлено, що тарифи на теплову енергію розраховуються по групах споживачів енергопостачальною організацією, затверджуються у встановленому порядку і підлягають перегляду у випадках зміни розмірів складових калькуляцій собівартості теплової енергії, а також в інших випадках, передбачених діючими нормативними документами.

У відповідності положенням п. 6.1.1 договору в редакції угоди від 16.06.2010 року про зміну і доповнення договору  на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 430023 від 01.01.2002 року, тарифи на теплову енергію для житлових організацій застосовуються енергогенеруючою організацією з дня введення їх в дію при розрахунках за теплову енергію, що поставлена житлово-експлуатаційним організаціям на теплові пункти для вироблення (створення) комунальних послуг з центрального опалення і постачання гарячої води населенню.

Згідно п. 6.3 договору сторони узгодили, що всі розрахунки за договором виконуються на підставі рахунків, які покупець отримує від енергопостачальної організації, виключно у грошовій формі за винятком випадків передбачених чинним законодавством України.

Покупець щомісяця з 12 до 14 числа отримує в енергопостачальній організації бланки актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду. Табуляграми та доручення на оплату прийнятої теплової енергії за поточний місяць з урахуванням недоплати або передплати за попередній місяць. Один примірник підписаного акту покупець повертає в енергопостачальну організацію не пізніше 15 числа поточного місяця (пункт 6.4 договору).

Відповідно до пункту 6.5 договору, покупець самостійно оплачує за прийняту теплову енергію згідно отриманого платіжного доручення не пізніше 28 числа поточного місяця.

Згідно пункту 10.1. договору, даний договір укладений на термін з 01.01.2002 року до 01.01.2003 року і вважається продовженим на такий же строк, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною зі сторін не буде заявлено про протилежне, та при умові, якщо покупець до 1 серпня поточного року узгодить з енергогенеруючою організацією обсяги споживання на наступний період. В частині розрахунків дія договору триває до повного їх завершення.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.12.2010 року по 01.03.2011 року позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії на суму 5 798 980,71 грн., відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов’язання по оплаті отриманої енергії, у зв’язку з чим  в останнього виникла заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію в розмірі 4 072 563,26 грн.,  що підтверджується доданими до позовної заяви обліковими картками за спірний період та звітами про добові параметри теплопостачання  за підписом відповідача, належним чином завірені копії долучені до матеріалів справи.

Доводи відповідача щодо неправомірного застосування позивачем тарифів на теплову енергію для житлових організацій в розмірі 169,38 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) з 01.01.2011 року згідно постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 року № 1726 «Про затвердження тарифів на теплову енергію ЗАТ «Екостандарт»так як відповідно до положень п.п. 1, 2 Розпорядження КМДА від 29.12.2010 № 1222 «Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням, згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими Національною комісією регулювання електроенергетики України»встановлено тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням, з оплатою останнім після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, що вводяться в дію з 01.02.2011року, є  безпідставним, оскільки за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 430023 від 01.01.2002 року зобов’язаною стороною є відповідач, а не мешканці.

Твердження відповідача про те, що відповідно до платіжних доручень № 92 від 16.02.2011 року, № 273 від 03.02.2011 та № 6 від .03.02.2011 року останній здійснив перерахування в сумі 132 283,48 грн. в рахунок погашення заборгованості за спірним договором, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме:

- платіжне доручення № 92 від 16.02.2011 року на суму 46 092,00 грн. (призначення платежу: теплова енергія згідно з дог. № 430023 від 01.01.2002) відповідачем зараховано в рахунок погашення заборгованості за спірним договором, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по рахунку позивача за 16.02.2011 року;

- суду не надано доказів направлення позивачу листів про зарахування коштів перерахованих згідно платіжних доручень № 273 від 03.02.2011 року на суму 48 600,00 грн. (теплова енергія за січень 2011 року по дог. 430023, 460063 від 01.01.2002 року), № 6 від 03.02.2011 року на суму 12 400,00 грн. (теплова енергія за січень 2001 року згідно з дог. № 430023, 460063 від 01.01.2002 року) та № 3 від 28.01.2011 року на суму 50 400,00 грн. (теплова енергія згідно з дог. № 510162 від 01.01.2002 року). Отже, суд не може дійти однозначного висновку в рахунок погашення заборгованості за яким саме договором та в якому розмірі позивач перерахував кошти.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).  

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме Інформації про зарахування на розрахунковий рахунок ПАТ «Екостандарт»за опалення та підігрів холодної води від розчеплення сплат за житлово-комунальні послуги, що обслуговується КП УЖГ Дніпровського району за період з 01.12.2010 року по 02.02.2011 року включно, наданої комунальним підприємством «Головний інформаційно-обчислювальний центр»за період з грудня 2010 року по лютий 2011 року на розрахунковий рахунок ПАТ «Екостандарт»за теплову енергію, від розщеплення сплат на гарячу воду та опалення мешканців будинків, що знаходяться на обслуговуванні комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району  м. Києва, згідно договору № 430023 від 01.01.2002 року перераховано 2 319 843,95 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 593 426,50 грн. не підлягають задоволенню, в зв’язку з необґрунтованістю.

Отже, відповідно до вищевикладеного, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води              № 430023 від 01.01.2002 року в період з 01.12.2010 року по 01.03.2011 року в розмірі 3 479 136,76 грн. (5 798 980,71грн. - 2 319 843,95 грн.) за розрахунком суду.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його  у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).  

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором,  позивач просить суд стягнути з відповідача  на  свою користь неустойку в розмірі 107 093,36 грн. за період  прострочення вказаний в розрахунку.

Відповідно до ст. 216 ГК України за правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до п. 9.1. договору, сторони несуть відповідальність за порушення згідно  даного договору та чинного законодавства України. В разі несплати покупцем за прийняту теплову енергію у встановлені строки, енергопостачальна організація нараховує пеню у розмірі  0,75 % за кожний прострочений день, але не більше величини, яка встановлена чинним законодавством (п. 9.2. договору).

Дії відповідача є порушенням умов договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору (п. 9.2).

Суд наводить власний розрахунок пені з урахуванням зменшення суми основного боргу:

Сума

Період

Кількість днів

Розмір облікової

Розмір подвійної облікової

Сума пені за

період прострочення

боргу (грн.)

прострочення

прострочення

ставки НБУ

ставки НБУ в день

855952.92

01.12.2010-31.12.2010

31

7.7500 %

0.042 %*

11268.09

2105470.5

01.01.2011 -31.01.2011

31

7.7500 %

0.042 %*

27717.22

3479136.76

01.02.2011 -28.02.2011

28

7.7500 %

0.042 %*

41368.37

                                                                                                  Всього:

80353.68

Таким чином, в частині стягнення пені в розмірі 26 739,68 грн. відмовити.

Отже, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 80 353,68 грн., відповідно до розрахунку суду.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь збитків від інфляції  в сумі 78 106,52 грн. та 20 727,75 грн. –3 % річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових  зобов’язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд наводить власний розрахунок 3% річних та збитків від інфляції з урахуванням зменшення суми основного боргу:

Сума боргу (грн.)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір процентів річних

Загальна сума процентів

855952.92

01.12.2010-31.12.2010

31

3 %

2180.92

2105470.5

01.01.2011 -31.01.2011

31

3 %

5364.62

3479136.76

01.02.2011 -28.02.2011

28

3 %

8006.78

                                                                                                            Всього:

15552,32

Таким чином, в частині стягнення 3 % річних в розмірі 5 175,43 грн. відмовити.

Період заборгованості

Сума боргу (грн.)

Середній

індекс інфляції за період1

Інфляційне збільшення суми боргу2

01.12.2010-31.12.2010

855952.92

1.008

6847.62

01.01.2011 -31.01.2011

2105470.50

1.010

21054.71

01.02.2011 -28.02.2011

3479136.76

1.009

31312.23

                                                                              Всього:

59 214,56

Таким чином, в частині стягнення індексу інфляції в розмірі 18 894,96 грн. відмовити.

З огляду на вищенаведене, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача збитків від інфляції в розмірі 59 214,56 грн. та 3% річних у розмірі 15 552,32 грн. відповідно до розрахунку суду.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову  судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального  підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-Г; ідентифікаційний код 03366612) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь публічного акціонерного товариства «Екостандарт»(02094, м. Київ,              вул. Червоногвардійська, 20, ідентифікаційний код 21661022) заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 3 479 136 (три мільйони чотириста сімдесят дев’ять тисяч сто тридцять шість) грн. 76 коп., три проценти річних в розмірі 15 552 (п'ятнадцять тисяч п’ятсот п’ятдесят дві) грн. 32 коп., індекс інфляції в розмірі 59 214 (п’ятдесят дев’ять тисяч двісті чотирнадцять ) грн. 56 коп., пеню в розмірі 80 353 (вісімдесят тисяч триста п’ятдесят три) грн. 68 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 21 660 (двадцять одна тисяча шістсот шістдесят) грн. 33 коп. та 200 (двісті) грн. 46 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.  В іншій частині позову відмовити.

4.  Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.       

Суддя                                                                                                        С.М. Мудрий

Дата підписання рішення: 06.06.2011 року