Постанова

від 18.03.2011 по справі 2а-1179/10/8/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43,  м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна,  95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 березня 2011 р.  

Справа №2а-1179/10/8/0170

   (12:56 год.)                                                                     м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Гнатенко І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства «Корунд Техно»

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н  від 09.03.11,

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 4/10  від 21.01.11,

Сутність спору: Позивач – Мале підприємство «Корунд» звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим, в якому просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим №0006982301/3 від 15.01.2010р. на суму 34 742,00грн., № 0014182301/3 від 15.01.2010р. на суму 30165,00грн. та № 0014192301/2 від 06.11.2010р. на суму 8763,50грн., всього на загальну суму 73670,50грн.

Позовні вимоги щодо податкового повідомлення-рішення № 0014182301/3 від 15.01.2010р. про донарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість в розмірі 30165,00грн. мотивовані тим, що дійсно, МП «Корунд» у податкових деклараціях з ПДВ за січень 2007р., лютий 2007р. та квітень 2007р. було задекларовано податковий кредит по податковим накладним, виписаним постачальниками товарів (робіт, послуг) у звітні місяці 2006р.: квітні, червні, липні, серпні, листопаді та грудні на загальну суму 20 844грн., які відповідно до реєстрів отриманих податкових накладних були отримані МП «Корунд» у січні, лютому та квітні 2007р., але позивач вважає, що таке формування податкового кредиту здійснено ним правомірно, адже відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 169/97-ВР від 03.04.1997р. датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата одержання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). У зв’язку з цим, як пояснив позивач, він включив ПДВ до податкового кредиту після фактичного отримання від продавця спірних податкових накладних. Що ж стосується неподання ним до ДПІ заяви зі скаргою на постачальників у разі відмови з боку постачальників товарів надати податкові накладні або при порушенні ними порядку їх заповнення, то як зазначив позивач, відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» це право, а не обов’язок отримувача товарів, до того ж, даною нормою не передбачено подання скарги за несвоєчасне подання податкових накладних, а тому МП «Корунд» не зобов’язане було подавати заяви з вищевказаними скаргами.

Позивач зазначив, що суми ПДВ, включені ним до податкового кредиту: за січень 2007р. – в розмірі 8006,00грн., за лютий 2007р. – в розмірі 372,00грн. та за квітень 2007р. – в розмірі 12 466,00грн., були ним включені до податкового кредиту за датою отримання податкових накладних, перелік яких наведено в акті перевірки на сторінках 33-34, факт отримання товарів по яких від постачальників ДПІ не спростовує.

На думку позивача, Закон України «Про податок на додану вартість» не містить обмежень, які забороняють включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним, дата виписки яких не співпадає з датою їх отримання, у зв’язку з чим вважає, що 20844грн. обґрунтовано включені до складу податкового кредиту за датою отримання податкових накладних, а відтак донарахування податковими органами податкових зобов’язань з ПДВ разом зі штрафними санкціями на загальну суму 30165,00грн. суперечить нормам Закону України «Про податок на додану вартість» та є необґрунтованим.

Що стосується податкових повідомлень-рішень №0006982301/3 від 15.01.2010р., яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 34 742,00грн., та № 0014192301/2 від 06.11.2010р., яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 8763,50грн, внаслідок порушення п.п. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5, п.п. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7, п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», то позивач вищевказані порушення вимог Закону заперечує та пояснив, що протягом 2008р. ним, з метою погашення поточної заборгованості по відсоткам за кредит в іноземній валюті, здійснювалась покупка відповідної іноземної валюти на міжбанківській валютній біржі, а нарахування та погашення заборгованості здійснювалось протягом одного календарного дня.  У зв’язку з цим, посилаючись на вимоги п.п. 7.3.2, п.п. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивач вважає, що до складу валових витрат понесених в іноземній валюті у зв’язку зі сплатою відсотків за користування кредитами банку, МП «Корунд» мало право включити витрати, пов’язані зі сплатою таких відсотків в сумі балансової вартості іноземної валюти, використаної на сплату відсотків.  

Крім того, позивач зазначив, що посадовими особами ДПС у складі валових витрат по рядку 04.13 декларації не відображена балансова вартість проданої іноземної валюти, операції з продажу якої МП «Корунд» здійснювало протягом 2008р., в розмірі 42550грн. (підстава – п.п.7.3.5 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»), а також пояснив, що відповідно до п.п.7.3.7 п.7.3 ст.7 вищевказаного Закону платник податку має право включити до складу валових витрат будь-які витрати, пов’язані з оплатою послуг інших осіб, які здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням таких платників податку, у зв’язку з чим позивач вважає, що в перевіреному періоді він правомірно до складу валових витрат включив понесені ним витрати, пов’язані з оплатою послуг таких осіб в розмірі 2228,15грн.

На підставі викладеного, позивач вважає протиправним донарахування йому податкових зобов’язань по податку на прибуток на загальну суму 43505,50грн.

Згідно з ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.02.2010р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-1179/10/8/0170, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, вказаних у запереченнях на позов (том 1 а.с. 68-69).

Зокрема, щодо донарахування податку на прибуток відповідач зазначив, що, як було встановлено перевіркою, МП «Корунд» (Позичальник) був укладений кредитний договір від 20.08.2007р. № 052-07 із ЗАТ КБ «Приватбанк» про надання Позичальнику кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії із загальним лімітом 1500000 доларів США, який надається на придбання нерухомості, купівлю товарів, поповнення оборотних коштів, сплату податків на умовах виплати 13% річних, термін погашення кредиту – 02.06.2010р. Перевіркою зроблено перерахунок курсових різниць за період з 01.01.2007р. по 31.12.2008р. по офіційному валютному (обмінному) курсу НБУ при погашенні заборгованості по кредиту, визначеної в іноземній валюті та зроблено висновок про порушення підприємством вимог п.п.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 328507,38грн., що підтверджено на момент перевірки кредитним договором, виписками банку, документами, журналом-ордером по рахунку 312, 313, 502, 945.

Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до п.п.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством позивача необґрунтовано завищено склад валових витрат у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» за період з 01.01.2007р. по 31.12.2007р. на суму 187037,00грн. (аванс по бухгалтерському рахунку Дт 632) нерезиденту ТОВ «Атлант» (Білорусь, м. Мінськ), що підтверджується головною книгою за 2007р., журналами-ордерами по бухгалтерським рахункам 311, 632, контрактом № 070053-001 від 01.12.2006р., контрактом № 070224-200 від 01.12.2006р.

Таким чином, за висновком перевіряючих, позивачем у період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. неправомірно віднесено до складу валових витрат 328 507,38грн.

Відповідач також зазначив, що за результатами встановлених порушень п.п.5.4.6 п.5.4 ст.5, п.п.7.3.3 п.7.3 ст.7, п.п.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством завищена загальна скоригована сума валових витрат за період з 01.01.2007р. по 31.12.2008р. на 368906,69грн., а всього, як пояснив відповідач, перевіркою повноти визначення податку на прибуток за перевірений період встановлено його заниження наростаючим підсумком у сумі 10100,00грн. за 2007р. та зменшено збитків всього в сумі 328 507,00грн. за 2008р.

Що стосується донарахування податку на додану вартість, то, як зазначив відповідач, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2007р. по 31.12.2008р. було встановлено, що МП «Корунд», у порушення п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок  на додану вартість», завищено податковий кредит на 20844грн. При цьому зазначив, що за результатами попередньої комплексної документальної перевірки (акт перевірки від 13.04.2007р. № 2339/23-7/16328375) за період з 01 жовтня 2005р. по 31 грудня 2006р. додатком № 4 до акту перевірки підтверджено, що деякі податкові накладні, які були виписані у 2006р., але не приймали участі у формуванні податкового кредиту за 2006р.

На думку відповідача, згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» склад податкового кредиту конкретизується звітним періодом, а саме: податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку по ставці, встановленій п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 даного закону протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням  товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг в цілях їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, відповідач зазначив, що згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України  «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р. податкова накладна повинна бути отримана покупцем у звітному періоді, на який приходиться дата виникнення податкових зобов’язань продавця, тобто в момент її складання.

У разі ж відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг) (п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Однак, у порушення вищевказаної норми, заяви зі скаргою на постачальників за несвоєчасне надання податкових накладних МП «Корунд» до податкових декларацій  з ПДВ за 2007р. не надавались.

Відповідач також вважає, що Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. Тобто, якщо на дату виникнення права на податковий кредит (в тому числі і в частині окремих сум податку) платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку.

Таким чином, як зазначила ДПІ, в результаті вищевикладеного МП «Корунд» завищений податковий кредит по ПДВ за перевірений період в сумі 20844грн. та, як наслідок, занижена сума податкового зобов’язання з ПДВ за вказані звітні періоди на загальну суму 20844грн.

Відповідач також вказав, що винесені на підставі акту перевірки № 4772/23-7 від 29.05.2009р. ДПІ в м. Сімферополі стосовно МП «Корунд» податкові повідомлення-рішення від 15.05.2009р. № 0006982301/0 на загальну суму 34742грн. (10100грн. – податок на прибуток та 24642грн. – штрафні санкції) та № 0006972301/0 в загальній сумі 31266грн. (20844грн. – податок на додану вартість та 10422грн. – штрафні санкції по ПДВ) за результатами розгляду первинної скарги  МП «Корунд» були залишені без змін, але під час розгляду повторної скарги встановлено, що згідно з актом перевіркою правильності формування валових витрат  встановлено завищення скоригованої суми валових витрат за перевірений період на суму 368906,69грн., проте з урахуванням вказаних порушень, пояснень інспектора, який брав участь у проведенні перевірки від 26.10.2009р. з додатками до нього, а також того, що при визначенні повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток не були враховані відхилення сум податку на прибуток за 1 квартал 2008р., півріччя 2008р. та три квартали 2008р., сума штрафних санкцій з податку на прибуток у податковому повідомленні-рішенні від 15.06.2009р. № 0006982301/0 в розмірі 24642,00грн. визначена невірно та повинна складати 33405,50грн.

У зв’язку з цим, за результатами розгляду повторної скарги податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі від 15.06.2009р. № 0006982301/0 залишено без змін,  податкове повідомлення-рішення від 15.06.2009р. № 0006972301/0 скасовано в частині визначення податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 734,00грн. та в частині визначення штрафних санкцій з ПДВ в розмірі 367,00грн. та в цій же частині скасовано рішення ДПІ в м.Сімферополі від 21.08.2009р. № 4194/10/1/25-010, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, а також збільшено суму штрафних санкцій з податку на прибуток на 8763,50грн.

Заявою від 17.05.2010р. позивач змінив позовні вимоги та просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі: №0006982301/0 від 15.06.2009р., № 0006982301/1 від 28.08.2009р., № 0006982301/2 від 06.11.2009р. та № 0006982301/3 від 15.01.2010р. про нарахування податкових зобов’язань з податку на прибуток у сумі 10100грн. за основним платежем та штрафних санкцій у сумі 24642грн.; № 0014182301/2 від 06.11.2009р. про нарахування штрафних санкцій у сумі 8763,50грн., №0006972301/0 від 15.06.2009р., № 0006972301/1 від 28.08.2009р., №0014182301/2 від 06.11.2009р. та № 0014182301/3 від 15.01.2010р. про нарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість у сумі 20110грн. та відповідних штрафних санкцій у сумі 10055грн. (том 1 а.с. 82).

Заява від 17.05.2010р. про зміну позовних вимог прийнята до розгляду судом.

У судовому засіданні 03.06.2010р. позивач надав пояснення, де стосовно викладених відповідачем в акті перевірки висновків про завищення ним валових витрат у 2007р. на суму 40400грн. в результаті включення до складу валових витрат майнового поручителя витрат на страхування переданого під заставу майна, у тому числі за 1 кв. – на суму 10100грн. та за 4кв. – на суму 30300грн., пояснив, що стосовно перерахування МП «Корунд» страхової премії у 1 кварталі 2007р. в розмірі 10100грн. в акті перевірки не вказано, на підставі яких документів здійснено таке перерахування, а що стосується страхової премії в розмірі 30300грн., то фактично віднесення даної суми до валових витрат мало місце у 3 кв. 2007р., що підтверджується посиланнями відповідача в акті перевірки на платіжне доручення № 441 від 30.08.2007р., однак відповідачем безпідставно відображено завищення валових витрат на суму 30300грн. у 4 кв. 2007р., внаслідок чого відповідачем зроблені неправильні розрахунки прибутку, що підлягає оподаткуванню та неправильно визначені податкові періоди, а отже неправильно розрахована і сума штрафних санкцій, вказана у податкових повідомленнях-рішеннях №0006982301/0 від 15.06.2009р., № 0006982301/1 від 28.08.2009р., № 0006982301/2 від 06.11.2009р. та № 0006982301/3 від 15.01.2010р. (том 1 а.с. 142-143).

Крім того, у даних поясненнях МП «Корунд» зауважив, що посилання ДПІ на лист ДПА України від 31.03.2005р. № 2642/6/15-1316 є безпідставними, адже він стосується включення до валових витрат витрат на страхування власного майна майнового поручителя і ніякого відношення до МП «Корунд» не має, оскільки в договорі поручительства воно є боржником за кредитом, а не майновим поручителем. Не погоджується позивач і з твердженням ДПІ про те, що страхування будь-якого майна, наданого в заставу у зв’язку з отриманням кредиту, не є господарською діяльністю платника податку, адже підприємство отримує кредит для здійснення власної господарської діяльності і при цьому воно повинно надати банку відповідні гарантії та нести, зокрема, витрати зі страхування майна, наданого в заставу, що є істотною умовою кредитного договору, у зв’язку з чим, як вважає позивач, такі витрати на підставі п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» повинні включатися до складу валових витрат. До того ж, особливості включення витрат на страхування, як витрат подвійного призначення, до складу валових витрат, регулюється спеціальною нормою – п.п. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яка передбачає включення до складу валових витрат витрат на страхування саме майна платника податку, що призводить до її неоднозначного тлумачення навіть органами державної податкової служби, що є підставою для застосування конфлікту інтересів відповідно до п.п. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами  і доповненнями, який передбачає прийняття у таких випадках рішення на користь платника податку.

У судовому засіданні 08.07.2010р. позивач також надав письмові пояснення по справі, де зазначив, що оскільки віднесення суми страхової премії у розмірі 30300грн.              МП «Корунд» до валових витрат мало місце у 3-му, а не 4-му кварталі 2007р., то за даними відповідача, завищення валових витрат, зазначене у таблиці на стор. 15 акту, повинно становити за 3 кв. – 217037грн., за 9 міс. 2007р. – 227037грн., відповідно у зведених даних таблиці щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки сум податку на прибуток повинна бути вказана сума прибутку, що підлягає оподаткуванню, за 9 міс. 2007р. – 377345грн., нарахована сума податку – 94336грн., відхилення – 56759грн., штрафні санкції за цей податковий період розраховані відповідачем з суми 49284грн. Відповідно, у 4 кв. 2007р. відхилення між даними відповідача та даними МП «Корунд» у формуванні валових витрат вказуватись не повинні. Крім того, позивач зауважив, що відповідач у таблиці «Структура формування рядка 04.1 декларації за даними перевірки» припустився ще й арифметичної помилки. Так, арифметична сума всього по рядку гр. 4 кв. 07 фактично становить 8667833,26грн., а відповідачем вказана сума 8670324грн., розбіжність становить 2490,74грн. Відповідно, за 2007р. відхилення у формуванні валових витрат, показаних            МП «Корунд» у рядку 04.1 декларації, за даними відповідача, повинні становити 42891грн., а не 40400грн., що свідчить про невірність визначення відповідачем суми донарахованого податку на прибуток за 2007р., яка, виходячи з даних, вказаних у таблиці на стор. 15 акту перевірки, повинна становити 10723грн., а не 10100грн. (том 2 а.с. 45).

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.07.2010р.  по даній справі було замінено позивача по справі – Мале підприємство «Корунд» його правонаступником – Приватним підприємством «Корунд Техно» (том 2 а.с. 52).

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.09.2010р. провадження по даній справі було зупинено до 26.10.2010р. - до надання відповідачем розрахунку податкових зобов’язань та штрафних санкцій, а ухвалою від 26.10.2010р. провадження у справі було поновлено (том 2 а.с. 71, 73).

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.10.2010р. провадження по даній справі було зупинено у зв’язку з призначенням по справі судово-економічної експертизи документів (том 2 а.с. 76-77).

11.03.2011р. до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов висновок судово-економічної експертизи № 153/10 від 28.02.2011р., у зв’язку з чим ухвалою від 11.03.2011р. провадження у справі було поновлено (том 2 а.с. 78-91, 92).

У судовому засіданні 18.03.2011р. позивач заявив клопотання про стягнення з відповідача витрат на проведення судово-економічної експертизи в розмірі 2000,00грн. (том 2 а.с. 99).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

Мале підприємство «Корунд» має статус юридичної особи з 25.01.1991р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серія А01 № 147027, виданим Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим  (том 1 а.с. 52) та Статутом МП «Корунд» у новій редакції, державну реєстрацію якого проведено 25.09.1998р., з наступними змінами і доповненнями (том 1 а.с. 48-51).

Як свідчать матеріали справи, згідно з рішенням засновника № 1 від 26.05.2010р.            МП «Корунд» було перейменовано у Приватне підприємство «Корунд Техно», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серія А01 № 146927, виданим Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим  (том 2 а.с. 41), яке є правонаступником усіх прав та обов’язків МП «Корунд», що підтверджується п. 1.1 Статуту ПП «Корунд Техно» у новій редакції, державну реєстрацію якого проведено 28.05.2010р., номер запису 18821050005004002 (том 2 а.с. 42-43).

27.04-26.05.2009р. Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим проведена планова виїзна перевірка МП «Корунд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2008р., за результатами якої складено акт перевірки № 4772/23-7 від 29.05.2009р. (том 1 а.с. 13-44).

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем п.п. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5, п.п.7.3.3 п. 7.3 ст. 7, п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого донараховано податку на прибуток за 2007р. в сумі 10100грн., у т.ч. за 1 кв. 2007р. – у сумі 2525,00грн., за 4кв. 2007р. – 7575,00грн. та зменшено збитки за 2008р. в сумі 328507грн., а також порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р., з наступними змінами і доповненнями, та п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, в результаті чого донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість за перевірений період в сумі 20844,00грн., у т.ч. за січень 2007р. – в сумі 8006,00грн., за лютий 2007р. – в сумі 372,00грн., за квітень 2007р. – в сумі 12466,00грн.

Не погодившись з висновками даного акту перевірки, позивачем до ДПІ в м.Сімферополі АР Крим були подані заперечення, які не прийняті до уваги відповідачем (том 1 а.с. 89-95).

Висновки даного акту перевірки були покладені ДПІ в м. Сімферополі АР Крим  в основу податкового повідомлення-рішення № 0006982301/0 від 15.06.2009р., яким                   МП «Корунд» донараховано податкових зобов’язань з податку на прибуток в розмірі 34742грн., в тому числі 10100грн. основного платежу та 24642грн. штрафних санкцій, а також податкового повідомлення-рішення № 0006972301/0 від 15.06.2009р., яким                      МП «Корунд» донараховано податкових зобов’язань з податку на додану вартість в розмірі 31266грн., в тому числі 20844грн. основного платежу та 10422грн. штрафних санкцій  (том 1 а.с. 86-87).

Не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, МП «Корунд» оскаржило їх в порядку ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим (том 1 а.с. 96-102).

За результатами розгляду даної скарги, рішенням ДПІ в м. Сімферополі АР Крим за № 4194/10/1/25-010 від 21.08.2009р. скаргу позивача було залишено без задоволення, а вищевказані податкові повідомлення-рішення – без змін (том 1 а.с. 103-106).

У зв’язку з цим, 28.08.2009р. ДПІ в м. Сімферополі АР Крим були винесені податкові повідомлення-рішення № 0006982301/1 та № 0006972301/1 про визначення тих же самих сум податкових зобов’язань (том 1 а.с. 84, 88).

Не погодившись з даним рішенням ДПІ в м. Сімферополі АР Крим, а також винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, МП «Корунд» звернувся з повторною скаргою до ДПА в АР Крим (том 1 а.с. 107-113), за результатами розгляду якої рішенням ДПА в АР Крим № 2714/10/25-023 від 29.10.2009р. було залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі від 15.06.2009р. № 0006982301/0, а податкове повідомлення-рішення від 15.06.2009р. № 0006972301/0 скасовано в частині визначення податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 734,00грн. та в частині визначення штрафних санкцій з ПДВ в розмірі 367,00грн. та в цій же частині скасовано рішення ДПІ в м. Сімферополі від 21.08.2009р. № 4194/10/1/25-010, прийняте за результатами розгляду первинної скарги. Крім того, ДПА в АР Крим було прийнято рішення про збільшення суми штрафних санкцій з податку на прибуток на 8763,50грн. (том 1 а.с. 114-125).

У зв’язку з цим, 06.11.2009р. ДПІ в м. Сімферополі АР Крим були винесені податкові повідомлення-рішення № 0006982301/2, яким МП «Корунд» донараховано податкове зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 34742грн., в тому числі 10100грн. основного платежу та 24642грн.  штрафних санкцій (том 1 а.с. 83), №0014192301/2 про донарахування позивачу штрафних санкцій з податку на прибуток підприємств в розмірі 8763,50грн. (том 1 а.с. 83) та № 0014182301/2 про донарахування позивачу податкових зобов’язань з податку на додану вартість в розмірі 30165грн., в тому числі 20110грн. основного платежу та 10055грн. штрафних санкцій (том 1 а.с. 85).

Крім того, як свідчать матеріали справи, позивачем на вищевказані податкові повідомлення-рішення була подана повторна скарга до ДПА України (том 1 а.с. 127-133), яка рішенням ДПА України за вих.№ 13729/6/25-0115 від 30.12.2009р. була залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим від 15.06.2009р. № 0006982301/0 та № 0006972301/0 (від 28.08.2009р.  № 0006982301/1 та №0006972301/1) з урахуванням рішення ДПА в АР Крим від 29.10.2009р.  № 2714/10/25-023, прийнятого за розглядом повторної скарги (податкові повідомлення-рішення від 06.11.2009р. № 0006982301/2 та  № 0014182301/2 без змін (том 1 а.с. 134-138).

У зв’язку з цим, 13.01.2010р. ДПІ в м. Сімферополі АР Крим були винесені податкові повідомлення-рішення № 0006982301/3, яким МП «Корунд» донараховано податкових зобов’язань з податку на прибуток в розмірі 34742грн., в тому числі 10100грн. основного платежу та 24642грн.  штрафних санкцій (том 1 а.с. 58), №0014192301/2 про донарахування позивачу штрафних санкцій з податку на прибуток підприємств в розмірі 8763,50грн. (том 1 а.с. 59) та № 0014182301/3 про донарахування позивачу податкових зобов’язань з податку на додану вартість в розмірі 30165грн., в тому числі 20110грн. основного платежу та 10055грн. штрафних санкцій (том 1 а.с. 60).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Приватного підприємства «Корунд Техно» є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до  п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Ч. 2 ст. 17 КАС України визначена юрисдикція адміністративних судів щодо розгляду адміністративних спорів, до якої, зокрема, віднесені: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи суб’єктний склад та зміст правовідносин, що виникли між сторонами, суд вважає, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч.3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи правомірність податкових повідомлень-рішень ДПІ в м. Сімферополі АР Крим №0006972301/0 від 15.06.2009р., № 0006972301/1 від 28.08.2009р., № 0014182301/2 від 06.11.2009р. та № 0014182301/3 від 15.01.2010р. про нарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість у сумі 20110грн. та відповідних штрафних санкцій у сумі 10055грн., суд встановив наступне.

Як зазначено у п. 3.2.2 акту перевірки № 4772/23-7 від 29.05.2009р., за період з 01.01.2007р. по 31.12.2008р. МП «Корунд» задекларовано податкового кредиту по ПДВ в сумі 8515274грн., в той час як перевіркою повноти визначення податкового кредиту за цей період встановлено його завищення в сумі 20844,00грн., у т.ч. за січень 2007р. – в сумі 8006,00грн., за лютий 2007р. – в сумі 372,00грн., за квітень 2007р. – в сумі 12466,00грн.

Відповідач вважає, що у порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 та п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», МП «Корунд» у податкових деклараціях з ПДВ за січень 2007р., лютий 2007р. та квітень 2007р. було задекларовано податковий кредит по податковим накладним, виписаним постачальниками товарів (робіт, послуг) у минулих періодах - звітних місяцях 2006р.: квітні, червні, липні, серпні, листопаді та грудні на загальну суму 20 844грн., тобто на цю суму податковий кредит за січень 2007р., лютий 2007р. та квітень 2007р. завищена і, як наслідок, донараховане податкове зобов’язання по ПДВ за вказані звітні періоди на загальну суму 20844грн.

Вказане порушення, на думку відповідача, полягає в наступному.

Відповідно до п.п.7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України  «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р., (чинного на період перевірки позивача, з наступними змінами і доповненнями), податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках і оригінал податкової накладної надається покупцю, а копія залишається у продавця, слідує, що податкова накладна повинна бути отримана покупцем у звітному періоді, на який приходиться дата виникнення податкових зобов’язань продавця (правила визначення дати виникнення податкових зобов’язань встановлені п. 7.3 ст. 7 Закону).

Відповідач вважає, що вказаний висновок ґрунтується також на положеннях п. 6.1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037, яким встановлено, що оригінал податкової накладної надається покупцю товарів (послуг) на його вимогу і зазначений документ зберігається покупцем разом із розрахунковими, платіжними  документами з придбання товарів (послуг) у порядку і протягом терміну, визначеного для  зберігання облікових податкових документів та зобов’язань із сплати податків.

В акті перевірки також зазначено, що на виконання вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону позивач до податкових декларацій по ПДВ відповідних звітних періодів не надавав заяв до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим зі скаргами на постачальника за ненадання (несвоєчасне надання) податкових накладних, які є підставою для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Крім того, на думку відповідача, Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. Тобто, якщо на дату виникнення права на податковий кредит (в тому числі і в частині окремих сум податку) платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку.

Таким чином, проаналізувавши висновки ДПІ про завищення податкового кредиту на суму 20844,00грн. по податковим накладним попередніх податкових періодів, суд дійшов висновку, що встановлене перевіркою порушення полягає в тому, що підприємство формувало податковий кредит у податковому періоді, в якому отримувало від контрагентів податкові накладні, час отримання яких не співпадав з датою їх складання, тобто формування податкового кредиту відбувалось не за правилом першої події, встановленим у п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд вважає, що вказані висновки ДПІ є безпідставними та не ґрунтуються на положеннях Закону України «Про податок на додану вартість», з огляду на наступне.

П.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», з наступними змінами і доповненнями, визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної – вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Аналогічне положення закріплено і в листі ДПА України від 10.08.2006р. №15155/7/16-1517-10.

При цьому, жодних вимог до часу отримання покупцем податкової накладної, зокрема, що податкова накладна має бути отримана покупцем тільки у звітному періоді, коли вона складена та на який припадає дата виникнення податкових зобов”язань продавця, Закон України «Про податок на додану вартість» не містить.

Не навів такої норми і відповідач по справі.

В той же час, п. 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205,  передбачено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, зокрема, чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті  нормативно-правових актів,  що порушені платником податків.

Відповідно до п. 2.3.4 даного Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

уд вважає, що вказане свідчить про порушення відповідачем ч. 2  ст.19  Конституції  України, яка  зобов’язує органи  державної  влади  та  органи  місцевого  самоврядування,  їх  посадових  осіб  діяти  лише  в  межах  повноважень  та  у  спосіб,  передбачені  Конституцією  та  законами  України, а також ст. 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, яка встановлює, що посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

В силу п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).  

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Крім того, в силу п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як свідчать матеріали справи, в обґрунтування правомірності віднесення до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 20844,00грн., позивачем до перевірки були надані відповідні податкові накладні № 0120018/400 від 31.12.2006р. на суму 7999,99грн. (в.т.ч. ПДВ 1333,33грн.), № 1546 від 22.12.2006р. на суму 96,00грн. (в т.ч. ПДВ 16,00грн.), № 6461 від 30.06.2006р. на суму 85,60грн. (в т.ч. ПДВ 14,27грн.), № 13150 від 30.11.2006р. на суму 74,80грн. (в т.ч. ПДВ 12,47грн.), № 14292 від 31.12.2006р. на суму 32,20грн. (в т.ч. ПДВ 5,37грн.), № 46039 від 31.12.2006р. на суму 1 414,63грн. (в т.ч ПДВ 235,77грн.),  № 8226 від 28.12.2006р. на суму 210,00грн. (в т.ч. ПДВ 35,00грн.), № 390513/5 від 31.12.2006р. на суму 550,00грн. (в т.ч. ПДВ 86,28грн.), № 390349/5 від 31.12.2006р. на суму 550,00грн. (в т.ч. ПДВ 86,28грн.), № 390348/5 від 31.12.2006р. на суму 550,00грн. (в т.ч. ПДВ 86,28грн.), № 389293/5 від 31.12.2006р. на суму 1100,00грн. (в т.ч. ПДВ 172,56грн.), № 390187/5 від 31.12.2006р. на суму 550,00грн. (в т.ч. ПДВ 86,28грн.), № 390165/5 від 31.12.2006р. на суму 550,00грн. (в т.ч. ПДВ 86,28грн.), № 388272/5 від 31.12.2006р. на суму 500,00грн. (в т.ч. ПДВ 78,43грн.), № 390727/5 від 31.12.2006р. на суму 550,00грн. (в т.ч. ПДВ 86,28грн.), № 390793/5 від 31.12.2006р. на суму 550,00грн. (в т.ч. ПДВ 86,28грн.), № 384513/5 від 30.11.2006р. на суму 550,00грн. ( в т.ч. ПДВ 86,28грн.), № 1729 від 06.12.2006р. на суму 28405,00грн. (в т.ч. ПДВ 4734,17грн.), № 112 від 12.12.2006р. на суму 2985,45грн. (в т.ч. ПДВ 497,57грн.), № 604/9 від 21.12.2006р. на суму 74798,53грн. (в т.ч. ПДВ 12466,42грн.), № 390347/5 від 31.12.2006р. на суму 550,00грн. (в т.ч. ПДВ 86,28грн.), № 390667/5 від 31.12.2006р. на суму 550,00грн. (в т.ч. ПДВ 86,28грн.), № 390651/5 від 31.12.2006р. на суму 550,00грн. (в т.ч. ПДВ 86,28грн.), № 303 від 26.04.2006р. на суму 510,00грн. (в т.ч. ПДВ 85,00грн.), № 41853 від 22.08.2006р. на суму 7,58грн. (в т.ч ПДВ 1,26грн.), №58617 від 17.11.2006р. на суму 81,60грн. (в т.ч. ПДВ 13,60грн.), № 33785 від 11.07.2006р. на суму 81,60грн. (в т.ч. ПДВ 13,60грн.) дослідивши які, суд встановив, що вони складені платниками ПДВ з дотриманням вимог Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції  23.06.1997р. за № 233/2037, з наступними змінами і доповненнями (том 1 а.с. 209, 210, 212, 214, 216, 218, 220, 222, 224,  226, 228, 231, 233, 235, 237, 239, 241, 243, 245, том 2 а.с. 3, 10, 12, 14, 16, 18, 20, 22).

Вказані в них суми коштів, в т.ч. ПДВ, були сплачені позивачем відповідним контрагентам, що підтверджується наявними у справі копіями платіжних доручень (том 1 а.с.208а, 211, 213, 215, 217, 219, 221, 223, 225, 227, 229, 230, 232, 234, 236, 238, 240, 242, 244, 246, том 2 а.с. 11, 13, 15, 17, 19, 21, 23).

Разом з тим, як слідує з реєстрів отриманих податкових накладних, позивачем вищевказані податкові накладні 2006р. були отримані відповідно в січні, лютому та квітні 2007р. (том 1 а.с. 247-250, том 2 а.с. 4-7, 24-28).

Оцінивши доводи відповідача про те, що у порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач до податкових декларацій по ПДВ відповідних звітних періодів не надавав заяв до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим зі скаргами на постачальника за ненадання (несвоєчасне надання) податкових накладних, що могло б стати підставою для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту, суд вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Ч. 2 п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отже, вказаною нормою передбачено право, а не обов’язок платника податків – отримувача товарів на подачу заяви зі скаргою.

До того ж, така скарга подається платником у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення. В даному випадку таких дій з боку постачальників позивача не було.

Крім того, виходячи з даної норми, вона подається до податкової декларації за той звітний податковий період, в якому покупець включив до податкового кредиту суми за податковими накладними, які постачальник відмовляється надати або ним порушено порядок їх заповнення.

В даному ж випадку відповідачем не доведено, що позивач включав суми ПДВ в розмірі 20844,00грн. до податкового кредиту попередніх звітних періодів, коли податкові накладні були виписані, але фактично не отримані позивачем.

Навпаки, як свідчать матеріали справи, позивачем спірна сума ПДВ включена до податкового кредиту тих звітних періодів, коли ним фактично були отримані від постачальників належним чином оформлені податкові накладні, у зв’язку з чим положення п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Проте, жодних застережень відносно того, що при цьому дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) є датою складання податкової накладної та повинна співпадати  з нею, вказана норма та інші положення вказаного Закону не містить.

Крім того, у листі ДПА України № 20400/7/16-1517 від 21.09.2009р., який в розумінні п.п. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, є податковим роз’ясненням, зазначено, що при формуванні податкового кредиту платники податків мають право на включення до податкового кредиту податкових накладних, фактичне отримання яких відбулося в податкових періодах, наступних за тим, коли такі податкові накладні були виписані, але при умові документального підтвердження затримки такого отримання.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з того, що факт отримання спірних податкових накладних саме у тих звітних періодах, в яких на їх підставі було сформовано податковий кредит, підтверджується наявними в матеріалах справи реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, а отже, суд вважає, що позивачем податковий кредит сформовано правильно – датою отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як встановлено судом, у звітних періодах, коли спірні накладні були складені продавцями, але позивачем не отримані, до податкового кредиту відповідні суми ПДВ позивачем не включалися, тобто подвійного включення сум до податкового кредиту різних звітних періодів не відбувалося.

Доказів зворотного ДПІ в м. Сімферополі АР Крим суду не надано.

Крім того, суд вважає, що вказані висновки фактично позбавляють позивача на формування податкового кредиту на підставі належно оформлених та отриманих ним податкових накладних, що не ґрунтується на чинному податковому законодавстві України.

Суд вважає, що вказане свідчить про правильність формування позивачем протягом перевіреного періоду податкового кредиту, а відтак донарахування відповідачем позивачу спірної суми податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 20110грн. та застосування відповідних штрафних санкцій у сумі 10055грн. є необґрунтованим та суперечить фактичним обставинам справи, що є підставою для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в цій частині.

Перевіряючи правомірність винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим №0006982301/0 від 15.06.2009р., № 0006982301/1 від 28.08.2009р., № 0006982301/2 від 06.11.2009р. та № 0006982301/3 від 15.01.2010р. про нарахування податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств у сумі 10100грн. за основним платежем та штрафних санкцій у сумі 24642грн., а також № 0014182301/2 від 06.11.2009р. про нарахування штрафних санкцій у сумі 8763,50грн., суд встановив наступне.

Як слідує з акту перевірки, підставою такого донарахування, а також зменшення збитків всього на суму 328507,00грн. за 2008р., стали висновки ДПІ про завищення позивачем, у порушення вимог п.п. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5, п.п. 7.3.3 п. 7.3, п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валових витрат, в тому числі: 1) на суму 40400,00грн. за 2007р. внаслідок включення до складу валових витрат майнового поручителя на страхування переданого під заставу майна, оскільки, на думку ДПІ, майно (приміщення, яке надається в заставу, належить ТОВ «Універсам Марія», яке надано під заставу для страхування кредиту, не належить МП «Корунд» на праві власності; 2) на суму 328507,38грн. внаслідок включення до валових витрат курсової різниці по офіційному валютному (обмінному) курсу НБУ за період з 01.01.2007р. по 31.12.2008р. через придбання валюти для погашення заборгованості по кредиту, визначеної в іноземній валюті; 3) на суму 187037,00грн. внаслідок віднесення до валових витрат за період з 01.01.2007р. по 31.12.2007р. авансу на суму 187037,00грн. нерезиденту ТОВ «Атлант»; 4) на суму 2228,15грн. внаслідок сплати послуг інших осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податків.

Суд з вказаними висновками відповідача не погоджується та вважає їх необґрунтованими, з наступних підстав.

Судом встановлено, що МП «Корунд» (Позичальник) укладено кредитний договір №052-07 від 20.08.2007р. із ЗАТ КБ «Приватбанк» про надання позичальнику кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії із загальним лімітом 1500000 доларів США.

Кредит надається на придбання нерухомості, купівлю товарів, поповнення оборотних коштів, сплату податків на умовах 13% річних. Термін погашення кредиту – 02.06.2010р. (том 2 а.с. 55-59).

Як зазначено у висновку судово-економічної експертизи № 153/10 від 28.02.2011р., на вирішення якої було поставлено питання, зокрема, про те чи вірно визначені ДПІ в м.Сімферополі в АР Крим Приватному підприємству «Корунд Техно» податкові зобов’язання з податку на прибуток підприємств за 2007р. та чи вірно визначені відповідачем позивачу штрафні санкції з податку на прибуток підприємств за податковими періодами 2007-2008р.р., у деклараціях за відповідні податкові періоди 2008р. підприємством відображені прибутки і витрати, розраховані як різниця між балансовою вартістю заборгованості кредиту не лише на дату початку і кінця звітних періодів, але й на кожну дату, протягом якої відбувалася зміна валютного курсу долару США.

Як встановив експерт, в цілому на результат такий підхід не вплинув, прибуток оподаткування не спотворений. В результаті за 2008р. суми валових прибутків і валових витрат підприємства завищені в однаковому розмірі – на 270 360грн. Приведена інформація свідчить про те, що розбіжностей у формуванні прибутку або збитку при цьому розрахунку немає, але й відповідно немає і порушень. У разі виключення зі складу валових витрат в сумі 270 360грн. відповідно ДПІ повинна і зменшити суму валових доходів в сумі 270 360грн.

Крім того, експертним дослідженням встановлено, що формування валових витрат позивача по даним бухгалтерського обліку здійснювалось відповідно до чинного законодавства.

Так, валові витрати сформовані відповідно до ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997р., з наступними змінами і доповненнями.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на період перевірки позивача, з відповідними змінами та доповненнями) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду, у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; - або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

В розумінні п. 1.32 ст. 1 даного Закону господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу п. 5.11 ст. 5  Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Як зазначено експертом, усі валові витрати позивача, які задекларовані у податковому обліку, знайшли відображення у бухгалтерському обліку на підставі первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, що відповідає чинному законодавству.

Так, відповідно до п.п. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Як зазначено в акті перевірки та було встановлено експертом, на протязі 2008р. підприємством, з метою погашення поточної заборгованості по відсотках за кредит в іноземній валюті здійснювалася купівля відповідної іноземної валюти на міжбанківській валютній біржі. Нарахування і погашення заборгованості проводилося підприємством протягом одного календарного дня.

На підставі п.п. 7.3.2 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

При цьому, п.п. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 даного Закону передбачено, що у разі купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються. Сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти.

Таким чином, виходячи з вищенаведених норм Закону, суд доходить висновку про те, що до складу валових витрат, витрачених в іноземній валюті у зв’язку зі сплатою відсотків за користування кредитом банку позивач правомірно відніс витрати, пов’язані зі сплатою таких відсотків до суми балансової вартості іноземної валюти, використаної на сплату відсотків.

Крім того, відповідно до п.п. 7.3.7 п. 7.3 ст. 7 даного Закону до валових витрат платників податку - суб'єктів валютного ринку відносяться також будь-які витрати, пов'язані з оплатою послуг інших осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням таких платників податку.

Як встановлено експертизою, МП «Корунд» правомірно до складу валових витрат  віднесло понесені ним витрати, пов’язані зі сплатою послуг інших осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції, за його дорученням, на суму 2228,15грн. за 2008р.

Що стосується висновків ДПІ про завищення МП «Корунд» валових витрат на суму 40400грн. в результаті віднесення до складу витрат майнового поручителя витрат на страхування переданого під заставу майна, у т.ч. за 1 кв. – на суму 10100грн., за 4кв. – на суму 30300грн., то, на думку ДПІ, це порушення підтверджується договором страхування майна, заявою на страхування майна, наданого під заставу, договором поруки.

Судом встановлено, що відповідно до п. 2.2.12 кредитного договору від 20.08.2007р. №052-07 МП «Корунд» (Позичальник) взяв на себе зобов’язання  належним чином оформити договір (договори) застави в забезпечення виконання зобов’язань за даним договором, договір (договори) страхування заставленого майна, а також надати інші необхідні документи.

При цьому, п. 2.1.5 даного договору передбачено, що відповідно до даного договору Позичальник клопоче перед Банком про надання йому кредиту на оплату чергових страхових платежів відповідно до договорів страхування, укладених відповідно до п. 2.2.12 даного договору, та доручає Банку щорічно перераховувати необхідну для цього суму коштів відповідно до договорів страхування.

Як свідчать матеріали справи, 20.08.2007р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (Кредитор), ТОВ «Універсам Марія» (Поручитель) та МП «Корунд» (Боржник) був укладений договір поручительства (майнового), відповідно до п.1 якого Поручитель зобов’язався перед Кредитором відповідати за виконання Боржником своїх зобов’язань по кредитному договору № 052-07 від 20.08.2007р. у вигляді відновлювальної кредитної лінії із загальним лімітом 1500000,00 доларів США,  а також відсотків за користування кредитом, пені, штрафів та інших, передбачених вищевказаними договорами, санкцій, з вартості свого майна, яке передається Кредитору у заставу, а саме: нежитлові приміщення Універсаму, розташовані за адресою: АРК, м. Сімферополь, пр. Победи, 56 (том 2 а.с. 64).

В подальшому, 21.08.2007р. між ТОВ «Страхова компанія «Кредо» (Страховик) та ТОВ «Універсам «Марія» (Страхувальник) був укладений договір страхування майна №SIK9G053162, відповідно до умов якого були застраховані передані у заставу Банку нежитлові приміщення Універсаму, розташовані за адресою: АРК, м. Сімферополь, пр.Победи, 56, у зв’язку з чим Страховим агентом та Вигодонабувачем по договору страхування вказаний ЗАТ КБ «ПриватБанк» (том 2 а.с. 65-67).

Таким чином, як свідчать матеріали справи та було встановлено експертом, ці документи стосуються лише витрат, пов’язаних з отриманням позивачем валютного кредиту за кредитним договором від 20.08.2007р. № 052-07 і не мають ніякого відношення до врахування МП «Корунд» страхової премії у 1 кв. 2007р. в розмірі 10100грн.

Крім того, вказане свідчить про те, що страхування будь-якого майна, наданого в заставу у зв’язку з отриманням кредиту, є господарською діяльністю платника податку, адже підприємство отримує кредит для здійснення власної господарської діяльності і при цьому воно повинно надавати банку відповідні гарантії та нести, зокрема, витрати зі страхування майна, наданого в заставу, що є істотною умовою кредитного договору.

Тому за загальною нормою п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» такі витрати повинні включатися до складу валових витрат, але особливості включення витрат на страхування, як витрат подвійного призначення, до складу валових витрат, регулюється спеціальною нормою – п.п. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 вищевказаного Закону, де передбачено, що до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Посилання ДПІ в м. Сімферополі АР Крим на лист ДПА України № 1-42/6/15-1316 від 31.03.2005р. суд вважає безпідставним, оскільки відповідно до п.п. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, листи ДПА України не є нормативно-правовими актами.

Разом з тим, відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, як встановлено експертом, в акті перевірки не вказано, на підставі яких документів здійснено перерахування суми страхової премії в розмірі 30300грн.

Разом з тим, фактично віднесення позивачем до валових витрат  суми страхової премії в розмірі 30300грн. мало місце у 3 кварталі 2007р., що підтверджує посилання в акті перевірки на платіжне доручення № 441 від 30.08.2007р., однак завищення валових витрат відповідачем визначено за 4 квартал 2007р., відповідно до чого ним неправильно були зроблені розрахунки прибутку, що підлягає оподаткуванню та визначені суми податку на прибуток податковими періодами.

Так, за даними відповідача, завищення валових витрат, зазначене у таблиці на стор. 15 акту, повинно становити за кв. 217037грн., за 9 місяців 2007р. – 227037грн. і відповідно у зведених даних таблиці щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки сум податку на прибуток повинна бути вказана сума прибутку, що підлягає оподаткуванню, за 9 міс. 2007р. – 377345грн., нарахована сума податку – 94336грн., відхилення – 56759грн. Штрафні ж санкції розраховані відповідачем за цей податковий період із суми 49284грн.

В свою чергу, як зазначив експерт, у 4 кв. 2007р. відхилення між даними відповідача та даними МП «Корунд» у формуванні валових витрат вказуватись не повинні. Крім того, відповідач у таблиці «Структура формування рядка 04.1 декларації за даними перевірки» припустився і арифметичної помилки. Так, арифметична сума всього по рядку гр. 4 кв. 07 фактично становить 8667833,26грн., а відповідачем вказана сума 8670324грн., розбіжність становить 2490,74грн. Відповідно, за 2007р. відхилення у формуванні валових витрат, показаних МП «Корунд» у рядку 04.1 декларації за даними відповідача повинні становити 42891грн., а не 40400грн. Чим обумовлена зазначена розбіжність, в акті перевірки не пояснюється.

Таким чином, експерт дійшов висновку про те, що податкові зобов’язання з податку на прибуток підприємств за 2007р. визначені ДПІ в м. Сімферополі позивачу невірно.

Крім того, експерт дійшов висновку про неправомірність нарахування відповідачем штрафних санкцій з податку на прибуток у сумі 8763,50грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0014192301/2 від 06.11.2009р., адже, як було зазначено раніше, позивачем у відповідних податкових деклараціях по податку на прибуток підприємств за перевірений період були правильно визначені валові доходи та валові витрати за операціями в іноземній валюті і жодних розбіжностей у перерахунку балансової заборгованості за валютним кредитом, незважаючи на різну методологію такого розрахунку, між даними відповідача та МП «Корунд» немає.

Оцінивши висновок експерта № 153/10 від 28.02.2011р. по даній справі в порядку ст.86 КАС України, суд не знаходить підстав не довіряти висновкам експерта, оскільки при проведенні експертного дослідження експерт попереджений про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України за дачу завідомо хибного висновку, застосовував методи документальної перевірки: перевірка на вірність арифметичних підсумків та виведення результатів, встановлювалась повнота заповнення реквізитів, проводилась відповідність ведення бухгалтерського обліку вимогам законодавчих та нормативних актів, відповідність ведення бухгалтерського обліку та інше, а також співставлялись дані договірної документації з даними первинних документів, що підтверджують господарські операції про виконання договірних зобов’язань.

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності своїх податкових повідомлень-рішень суду не доведено.

Суд вважає, що вищенаведене є підставою для задоволення позовних вимог в повному обсязі та визнання спірних податкових повідомлень-рішень відповідача протиправними та їх скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40грн.

Згідно частини 5 статті 92 КАС України граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 27.04.2006 р. N 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» затверджені граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, згідно з додатком до цієї постанови.

Підпунктом 2 п.5 додатку до вказаної постанови КМУ встановлено, що витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, не можуть перевищувати нормативну вартість проведення відповідних видів судової експертизи у науково-дослідних установах Мін'юсту.

Згідно із наданою суду калькуляцією вартості роботи судового експерта по виконанню судової експертизи, експертом проведено експертизу виходячі із нормативної вартості експертогодини 53,70 грн. (без ПДВ) і витрачено на її проведення 38 годин дослідження, що складає 2040,60 грн.

Зазначений розмір вартості проведення судової експертизи не перевищує граничних розмірів, встановлених ст. ст. 87, 92 КАС України, з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590 і наказу Міністерства юстиції України від 9 квітня 2010 року N 288/7 “Про встановлення нормативної вартості однієї експертогодини у 2010 році”, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 квітня 2010 року за N 287/17582.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено за проведення судово-економічної експертизи 2000,00 грн., такі витрати позивача підтверджується  платіжним дорученням № 117 від 07.02.2011р. (том 2 а.с. 98).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає можливим стягнути з Державного бюджету України на корить позивача, понесені ним витрати за проведення судово-економічної експертизи у сумі 2000,00 грн.

У зв’язку зі складністю справи судом 18.03.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 23.03.2011р. постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим №0006982301/0 від 15.06.2009р., № 0006982301/1 від 28.08.2009р., № 0006982301/2 від 06.11.2009р. та №0006982301/3 від 15.01.2010р. про нарахування податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств у сумі 10100грн. за основним платежем та штрафних санкцій у сумі 24642грн.; № 0014182301/2 від 06.11.2009р. про нарахування штрафних санкцій у сумі 8763,50грн., №0006972301/0 від 15.06.2009р., № 0006972301/1 від 28.08.2009р., №0014182301/2 від 06.11.2009р. та № 0014182301/3 від 15.01.2010р. про нарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість у сумі 20110грн. та відповідних штрафних санкцій у сумі 10055грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Корунд Техно» (95034, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Победи, 56, ЄДРПОУ 16328375) 3,40грн.  судового збору та 2000,00грн. витрат за проведення судово-економічної експертизи.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                                          Кушнова А.О.