Ухвала

від 04.10.2011 по справі 2а-1179/10/8/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1179/10/8/0170

04.10.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Омельченка В. А. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Бєланова О.О.

за участю осіб:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 09.03.11,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О. ) від 18.03.11 у справі № 2а-1179/10/8/0170

за позовом Приватного підприємства "Корунд Техно" (пр. Перемоги, 56, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95034)

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.03.2011 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим №0006982301/0 від 15.06.2009, №0006982301/1 від 28.08.2009, №0006982301/2 від 06.11.2009 та №0006982301/2 від 15.01.2010 про нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у сумі 10100 грн. за основним платежем та штрафних санкцій у сумі 24642грн.; №0014182301/2 від 06.11.2009 про нарахування штрафних санкцій у сумі 8763,50 грн., №0006972301/0 від 15.06.2009, №0006972301/1 від 28.08.2009, №0014182301/2 від 06.11.2009 та №0014182301/3 від 15.01.2010 про нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 20110 грн. та відповідних санкцій у сумі 10055грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Корунд Техно" 3,40 грн. судового збору та 2000,00 грн. витрат за проведення судово-економічної експертизи (арк.с.103-111).

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки висновки перевіряючих, викладені в акті перевірки, не підкріплені належними доказами, спростовуються матеріалами справи та висновком експерта.

Не погодившись з постановою суду відповідач: Державна податкова інспекція в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим, 14.06.2011 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, у позові Приватному підприємству "Корунд Техно" відмовити (арк. с.114-115).

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

В судовому засіданні 04.10.2011 представник позивача наполягав на відмові в задоволенні апеляційної скарги, надав письмові заперечення на апеляційну скаргу ( т.2 арк. с. 128-129), просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, так як відповідач в апеляційній скарзі лише повторює висновки Акту перевірки.

Відповідач явку уповноважених представників в судове засідання, призначене на 04.10.2011, не забезпечив, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно (т. 2 арк.с.122-123), про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників відповідача.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

27.04-26.05.2009 Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим проведена планова виїзна перевірка МП «Корунд»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2008.

За результатами перевірки складено Акт № 4772/23-7 від 29.05.2009 про порушення позивачем п.п. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5, п.п.7.3.3 п. 7.3 ст. 7, п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого донараховано податку на прибуток за 2007р. в сумі 10100,00 грн., у т.ч. за 1 кв. 2007р. -у сумі 2525,00грн., за 4кв. 2007р. -7575,00грн. та зменшено збитки за 2008р. в сумі 328507,00 грн., а також порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997р., з наступними змінами і доповненнями, та п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, в результаті чого донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за перевірений період в сумі 20844,00грн., у т.ч. за січень 2007р. -в сумі 8006,00грн., за лютий 2007р. -в сумі 372,00грн., за квітень 2007р. -в сумі 12466,00грн. (том 1 а.с. 13-44).

На підставі акту перевірки, Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006982301/0 від 15.06.2009, яким МП «Корунд»(правонаступник Приватне підприємство «Корунд Техно») донараховано податкових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 34742,00 грн., в тому числі 10100,00 грн. основного платежу та 24642,00 грн. штрафних санкцій, а також

податкове повідомлення-рішення № 0006972301/0 від 15.06.2009, яким позивачу донараховано податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 31266,00грн., в тому числі 20844,00грн. основного платежу та 10422,00грн. штрафних санкцій (том 1 арк. с. 86-87).

Позивач оскаржив висновки та податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку відповідно до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим, та Державної податкової адміністрації в Автономній Республіки Крим, скарги були залишені без задоволення та були прийняті нові податкові повідомлення рішення, які є предметом оскарження (том 1 арк.с. 60, 84-88, 96-106, 114-125).

Позивач в обґрунтування правомірності формування податкового кредиту до перевірки надав відповідні податкові накладні № 0120018/400 від 31.12.2006р. на суму 7999,99грн. (в.т.ч. ПДВ 1333,33грн.), № 1546 від 22.12.2006р. на суму 96,00грн. (в т.ч. ПДВ 16,00грн.), № 6461 від 30.06.2006р. на суму 85,60грн. (в т.ч. ПДВ 14,27грн.), № 13150 від 30.11.2006р. на суму 74,80грн. (в т.ч. ПДВ 12,47грн.), № 14292 від 31.12.2006р. на суму 32,20грн. (в т.ч. ПДВ 5,37грн.), № 46039 від 31.12.2006р. на суму 1 414,63грн. (в т.ч ПДВ 235,77грн.), № 8226 від 28.12.2006р. на суму 210,00грн. (в т.ч. ПДВ 35,00грн.), № 390513/5 від 31.12.2006р. на суму 550,00грн. (в т.ч. ПДВ 86,28грн.), № 390349/5 від 31.12.2006р. на суму 550,00грн. (в т.ч. ПДВ 86,28грн.), № 390348/5 від 31.12.2006р. на суму 550,00грн. (в т.ч. ПДВ 86,28грн.), № 389293/5 від 31.12.2006р. на суму 1100,00грн. (в т.ч. ПДВ 172,56грн.), № 390187/5 від 31.12.2006р. на суму 550,00грн. (в т.ч. ПДВ 86,28грн.), № 390165/5 від 31.12.2006р. на суму 550,00грн. (в т.ч. ПДВ 86,28грн.), № 388272/5 від 31.12.2006р. на суму 500,00грн. (в т.ч. ПДВ 78,43грн.), № 390727/5 від 31.12.2006р. на суму 550,00грн. (в т.ч. ПДВ 86,28грн.), № 390793/5 від 31.12.2006р. на суму 550,00грн. (в т.ч. ПДВ 86,28грн.), № 384513/5 від 30.11.2006р. на суму 550,00грн. ( в т.ч. ПДВ 86,28грн.), № 1729 від 06.12.2006р. на суму 28405,00грн. (в т.ч. ПДВ 4734,17грн.), № 112 від 12.12.2006р. на суму 2985,45грн. (в т.ч. ПДВ 497,57грн.), № 604/9 від 21.12.2006р. на суму 74798,53грн. (в т.ч. ПДВ 12466,42грн.), № 390347/5 від 31.12.2006р. на суму 550,00грн. (в т.ч. ПДВ 86,28грн.), № 390667/5 від 31.12.2006р. на суму 550,00грн. (в т.ч. ПДВ 86,28грн.), № 390651/5 від 31.12.2006р. на суму 550,00грн. (в т.ч. ПДВ 86,28грн.), № 303 від 26.04.2006р. на суму 510,00грн. (в т.ч. ПДВ 85,00грн.), № 41853 від 22.08.2006р. на суму 7,58грн. (в т.ч ПДВ 1,26грн.), №58617 від 17.11.2006р. на суму 81,60грн. (в т.ч. ПДВ 13,60грн.), № 33785 від 11.07.2006р. на суму 81,60грн. (в т.ч. ПДВ 13,60грн.), вказані в них суми коштів, в т.ч. ПДВ, були сплачені позивачем відповідним контрагентам, що підтверджується наявними у справі копіями платіжних доручень (том 1 а.с.208а, 211, 213, 215, 217, 219, 221, 223, 225, 227, 229, 230, 232, 234, 236, 238, 240, 242, 244, 246, том 2 арк. с. 11, 13, 15, 17, 19, 21, 23).

Суд першої інстанції дослідив зазначені податкові накладні і дійшов вірного висновку, що вони складені платниками ПДВ належним чином з дотриманням вимог Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165.

Згідно Реєстрів отриманих податкових накладних, позивачем вищевказані податкові накладні 2006р. були отримані відповідно в січні, лютому та квітні 2007р. (том 1 а.с. 247-250, том 2 а.с. 4-7, 24-28).

26.10.2010 Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим призначено по справі судово-економічну експертизу документів на вирішення якої було поставлено питання, зокрема, про те чи вірно визначені ДПІ в м.Сімферополі в Автономній Республіці Крим Приватному підприємству «Корунд Техно»податкові зобов'язання з податку на прибуток за 2007р. та чи вірно визначені відповідачем позивачу штрафні санкції з податку на прибуток за податковими періодами 2007-2008р.р (том 2 а.с. 76-77).

28.02.2011 доводи та підстави донарахування податкових зобов'язань спростовані висновком судово-економічної експертизи № 153/10, відповідно до якого те, що підприємством відображені прибутки і витрати, розраховані як різниця між балансовою вартістю заборгованості кредиту не лише на дату початку і кінця звітних періодів, але й на кожну дату, протягом якої відбувалася зміна валютного курсу долару США, в цілому на результат не вплинув, об'єкт оподаткування не спотворений. В результаті за 2008р. суми валових прибутків і валових витрат підприємства завищені в однаковому розмірі -на 270 360,00грн.; розбіжностей у формуванні прибутку або збитку при цьому розрахунку немає, але й відповідно немає і порушень; у разі виключення зі складу валових витрат в сумі 270 360,00 грн. відповідно державна податкова інспекція повинна зменшити і суму валових доходів в сумі 270 360,00 грн. (том 2 а.с. 78-91, 92).

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На правовідносини, що склалися між сторонами поширюються положення статті 19 Конституції України, Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-IV, статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (далі -Закон України №168/97-ВР), Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " від 22.05.1997 №283/97-ВР (далі -Закон України №283/97-ВР), Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165.

Суд першої інстанції здійснив аналіз вищезазначеного діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.п.7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР від 03.04.1997 (чинного на період перевірки позивача, з наступними змінами і доповненнями), податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і оригінал податкової накладної надається покупцю, а копія залишається у продавця, слідує, що податкова накладна повинна бути отримана покупцем у звітному періоді, на який приходиться дата виникнення податкових зобов'язань продавця (правила визначення дати виникнення податкових зобов'язань встановлені п. 7.3 ст. 7 Закону).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 зазначеного закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної -вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

В силу п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Проте, жодних застережень відносно того, що при цьому дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) є датою складання податкової накладної та повинна співпадати з нею, вказана норма та інші положення вказаного Закону не містить.

Як вбачається з матеріалів справи, вказані в накладних суми коштів, в т.ч. ПДВ, були сплачені позивачем відповідним контрагентам, що підтверджується наявними у справі копіями платіжних доручень, спірна сума ПДВ включена до податкового кредиту тих звітних періодів, коли ним фактично були отримані від постачальників належним чином оформлені податкові накладні, у зв'язку з чим положення п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97 до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

Як встановлено судом, у звітних періодах, коли спірні накладні були складені продавцями, але позивачем не отримані, до податкового кредиту відповідні суми ПДВ позивачем не включалися, тобто подвійного включення сум до податкового кредиту різних звітних періодів не відбувалося.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту датою отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Доводи відповідача, щодо ненадання позивачем скарги на дії постачальника не можуть бути прийняті до уваги, оскільки подання такої скарги є правом, а не обов'язком платника податків, до того ж як вірно встановлено судом першої інстанції, скарга на дії контрагента подається платником в разі відмови від надання накладних, що в даному випадку не мало місця.

Що стосується правомірності нарахування відповідачем штрафних санкцій позивачу у зв'язку з завищенням валових витрат та безпідставного включення до складу валових витрат майнового поручителя на страхування переданого у заставу майна, судова колегія зазначає наступне.

20.08.2007р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк»(Кредитор), ТОВ «Універсам Марія»(Поручитель) та позивачем був укладений договір поручительства (майнового) (том 2 а.с. 64).

21.08.2007р. між ТОВ «Страхова компанія «Кредо»(Страховик) та ТОВ «Універсам «Марія»(Страхувальник) був укладений договір страхування майна №SIK9G053162, відповідно до умов якого були застраховані передані у заставу Банку нежитлові приміщення Універсаму, розташовані за адресою: АРК, м. Сімферополь, пр.Победи, 56, у зв'язку з чим Страховим агентом та Вигодонабувачем по договору страхування вказаний ЗАТ КБ «ПриватБанк»(том 2 а.с. 65-67).

Відповідач вважає неправомірним відображення позивачем завищення валових витрат майнового поручителя, витрат на страхування переданого у заставу майна, а також безпідставного включення до податкового кредиту витрат по накладним, час складення яких не співпадає з часом отримання.

Валові витрати сформовані відповідно до ст.5 Закону № 283/97-ВР, з наступними змінами і доповненнями.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 283/97-ВР (чинного на період перевірки позивача, з відповідними змінами та доповненнями) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 283/97-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду, у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 283/97-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; - або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 283/97-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу п. 5.11 ст. 5 вказаного закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

На підставі п.п. 7.3.2 п. 7.3 ст. 7 зазначеного закону витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

При цьому, п.п. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 даного Закону передбачено, що у разі купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються. Сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти.

Крім того, як зазначено у висновку судової експертизи, усі валові витрати позивача, які задекларовані у податковому обліку, знайшли відображення у бухгалтерському обліку на підставі первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, що відповідає чинному законодавству.

Таким чином, виходячи з вищенаведених норм Закону, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що до складу валових витрат, витрачених в іноземній валюті у зв'язку зі сплатою відсотків за користування кредитом банку позивач правомірно відніс витрати, пов'язані зі сплатою таких відсотків до суми балансової вартості іноземної валюти, використаної на сплату відсотків.

Висновки відповідача про неправомірне завищення позивачем валових витрат на суму 40400,00 грн. в результаті віднесення до складу витрат майнового поручителя витрат на страхування переданого під заставу майна, оскільки це не є господарською дільністю, не відповідають нормам Закону №283/97 і спростовуються наданими доказами.

Правила формування податкового кредиту визначені пунктом 7.4 статті 7 Закону №168/94. При цьому визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.

В розумінні п. 1.32 ст. 1 даного Закону господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Таким чином, страхування будь-якого майна, наданого в заставу у зв'язку з отриманням кредиту, є господарською діяльністю платника податку, адже підприємство отримує кредит для здійснення власної господарської діяльності і при цьому воно повинно надавати банку відповідні гарантії та нести, зокрема, витрати зі страхування майна, наданого в заставу, що є істотною умовою кредитного договору.

Таким чином, дії позивача щодо включення зазначених витрат до податкового кредиту є правомірними.

Згідно частині другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів правомірності, законності, обґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем суду не надано. Висновки перевіряючих, що викладені у акті перевірки, не підкріплені ніякими доказами і носять характер суб'єктивних припущень, спростовані висновком експертизи.

За таких умов факти вказаних порушень слід вважати неналежно встановленими.

У судової колегії відсутні підстави для неприйняття висновків судово-бухгалтерської експертизи з урахуванням статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якої обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.03.11 у справі № 2а-1179/10/8/0170 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.03.11 у справі № 2а-1179/10/8/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 10 жовтня 2011 р.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Г.П.Ілюхіна