Постанова

від 16.05.2011 по справі 2а/0570/1708/2011

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



Україна  

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 16 травня 2011 р.                                                             справа № 2а/0570/1708/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:  11 год. 45 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді  Зекунова Е. В.

при секретарі          Ковальському А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «ПКП Камея»

до Державної податкової інспекції в м. Краматорську

про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.01.2011 року №0000052302/0/1795, №0000062302/0/1796, 0000021701/0/1857/10/17-113

за участю

від позивача: ОСОБА_1, за дов. від 10.01.2011 року,

від відповідача: ОСОБА_2, за дов. від 06.12.2010 року,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Привате підприємство «ПКП Камея» звернулось до суду з адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Краматорську скасування податкових повідомлень-рішень від 18.01.2011 року №0000052302/0/1795, №0000062302/0/1796, 0000021701/0/1857/10/17-113

В обґрунтування вимог позивач зазначив, ДПІ у м. Краматорську проведена планова виїзна перевірка ПП «ПКП Камея» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009р. по 30.06.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 30.06.2010р., за результатами якої складено акт від 31.12.2010р. №2926/23-2/31509128.

За результатами перевірки відповідач виніс податкові повідомлення-рішення від 18 січня 2011 р.:

- №0000052302/0/1795, яким збільшено суму грошового зобов’язання за податком на прибуток на загальну суму 208338 грн.

- №0000062302/0/1796, яким збільшено суму грошового зобов’язання за податком на додану вартість 189930 грн.

- №0000021701/0/1857/10/17-113, яким збільшено суму грошового зобов’язання за податком з доходів фізичних осіб на загальну суму 70588 грн. 13 коп.

Позивач просить скасувати ці податкові повідомлення-рішення, посилаючись на неналежне застосування норм податкового законодавства відповідачем.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував. Надав письмові пояснення в яких зазначив, що необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704. Статтею 9 Закону України встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

ДПІ у м. Краматорську проведена планова виїзна перевірка ПП «ПКП Камея» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, оформленої актом від 31.12.2010р. №2926/23-2/31509128.

За результатами перевірки, на підставі наданих документів податковий орган зробив висновок, що за результатами угод між ПП «ПКП Камея» та контрагентами МКП «ХРА Модерн» за договорами про надання послуг «по монтажу-демонтажу виставкового обладнання», «по наданню послуг по виготовленню моделей ювелірних виробів», «по виготовленню рекламної продукції» та ТОВ «ТОП Сейл Сістем» за договором «про надання послуг по укладенню договорів», а також операціями з поставки техніки, ювелірного обладнання, правомірно визначити зміст та обсяг господарських операцій не можливо. Первинні документи між ПП «ПКП Камея» та вказаними підприємствами: договори, акти виконаних робіт, податкові накладні підписані невстановленими особами, відсутні прізвища, посади осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції. Таким чином, відповідно до пункту 2.4 Положення №88 зазначені первинні документи не мають юридичної сили.

Отже позивачем не підтверджено використання послуг та ТМЦ, отриманих від МКП «ХРА Модерн» та ТОВ «ТОП Сейл Сістем».

Таким чином, перевіркою позивача виявлено:

1) Порушення пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ПП «ПКП Камея», що привело до заниження податку на прибуток всього в сумі 166671 грн., в тому числі за 3 квартал 2009р. у сумі 24375 грн., за 4 квартал 2009р. у сумі 21250 грн., за 1 квартал 2010р. у сумі 20625 грн., за 2 квартал 2010р. у сумі 100421 грн.

2) Порушення пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ПП «ПКП Камея», чим занижено податок на додану вартість всього на суму 151944 грн., у тому числі за вересень 2009р. на суму 19500грн., за січень 2010р. на суму 17526, за березень 2010р. на суму 34582 грн., за травень 2010р. на суму 40943 грн., за червень 2010р. на суму 39393 грн.

3) Порушення пункту 1.15 статті 1, підпункту 4.2.6 пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, пункту 12.1 статті 12, пункту 17.2 статті 17, підпункту а пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - Закон №889), в результаті чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 56470,50грн., у тому числі: за квітень 2009р. у сумі 40068,0 грн., за листопад 2009р. у сумі 16297,50 грн., за лютий 2010р. у сумі 105,00 грн.

За результатами перевірки ДПІ у м. Краматорську винесені податкові повідомлення-рішення від 18.01.2011 року №0000052302/0/1795, №0000062302/0/1796, 0000021701/0/1857/10/17-113, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за податком на прибуток, за податком на додану та за податком з доходів фізичних осіб. Вважає, що зазначені спірні рішення прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просить відмовити в задоволені позову.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

Позивач – Приватне підприємство «ПКП Камея» зареєстровано рішенням Виконавчого комітету Краматорської міської ради від 25.05.2001р. №246р., код за ЄДРПОУ 31509128, адреса місцезнахоження: м.Краматорськ, вул.Бородіно, буд.9. засновник та директор ПП «ПКП Камея» - ОСОБА_3.

Відповідач - Державна податкова інспекція у м.Краматорську є суб’єктом владних повноважень, який  в даних правовідносинах реалізує повноваження надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні”.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Краматорську проведена планова виїзна перевірка ПП «ПКП Камея» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009р. по 30.06.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 30.06.2010р. За результатами перевірки складено акт перевірки від 31.12.2010р. №2926/23-2/31509128 та винесено податкові повідомлення-рішення від 18.01.2011 року №0000052302/0/1795, №0000062302/0/1796, 0000021701/0/1857/10/17-113.

Всі спірні податкові повідомлення рішення прийняті згідно статті 54 Податкового кодексу України на підставі зазначеного акту перевірки і стосуються визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб.

Як вбачається з Акту перевірки від 31.12.2010р. №2926/23-2/31509128 підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень  від 18.01.2011 року №0000052302/0/1795, №0000062302/0/1796, 0000021701/0/1857/10/17-113 стали висновки податкової інспекції про:

1) Порушення пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ПП «ПКП Камея», що привело до заниження податку на прибуток всього в сумі 166671 грн., в тому числі за 3 квартал 2009р. у сумі 24375 грн., за 4 квартал 2009р. у сумі 21250 грн., за 1 квартал 2010р. у сумі 20625 грн., за 2 квартал 2010р. у сумі 100421 грн.

2) Порушення пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ПП «ПКП Камея», чим занижено податок на додану вартість всього на суму 151944 грн., у тому числі за вересень 2009р. на суму 19500грн., за січень 2010р. на суму 17526, за березень 2010р. на суму 34582 грн., за травень 2010р. на суму 40943 грн., за червень 2010р. на суму 39393 грн.

3) Порушення пункту 1.15 статті 1, підпункту 4.2.6 пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, пункту 12.1 статті 12, пункту 17.2 статті 17, підпункту а пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - Закон №889), в результаті чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 56470,50грн., у тому числі: за квітень 2009р. у сумі 40068,0 грн., за листопад 2009р. у сумі 16297,50 грн., за лютий 2010р. у сумі 105,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що ПП «ПКП Камея» в порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі –Закон № 334/94-ВР) віднесено до валових витрат суму витрат, яка не підтверджена належним чином оформленими первинними документами.

Пунктом 5.1. статті 5 Закон № 334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У відповідності до абз.4 пп. 5.3.9 п.5.3 статті 5 Закон № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

По спірному податковому повідомленню-рішенню №0000052302/0/1795 від 18.01.2011р.

Наведеним спірним податковим повідомленням-рішенням виявлено заниження прибутку підприємства загальною сумою 208338 грн., у тому числі 166671 грн. основного платежу та 41667,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заниження прибутку спірним податковим повідомленням-рішенням виявлено на підставі пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР.

Висновками акту перевірки передбачено, що позивачем в порушення норм вищезазначеного підпункту занижено податок на прибуток всього в сумі 166671 грн., в тому числі за 3 квартал 2009р. у сумі 24375 грн., за 4 квартал 2009р. у сумі 21250 грн., за 1 квартал 2010р. у сумі 20625 грн., за 2 квартал 2010р. у сумі 100421 грн.

Як вбачається з акту перевірки, зазначене донарахування має місце внаслідок включення позивачем до складу валових витрат сум за наслідками здійснення господарських операцій між ПП «ПКП Камея» з МКП «ХРА Модерн» за договорами про надання послуг «по монтажу-демонтажу виставкового обладнання», «по наданню послуг послуги по виготовленню ескізів моделей ювелірних виробів та вирізку резинових форм», «по виготовленню рекламної продукції» та ТОВ «ТОП Сейл Сістем» за договором «про надання послуг по укладенню договорів», а також операціями з поставки техніки, ювелірного обладнання.

Всі порушення встановлені податковим органом при формуванні валових витрат підприємства. В акті перевірки зазначено, що первинні документи між ПП «ПКП Камея» та вказаними підприємствами: договори, акти виконаних робіт, податкові накладні підписані невстановленими особами, відсутні прізвища, посади осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, тому відповідно до пункту 2.4 Положення №88 зазначені первинні документи не мають юридичної сили. Відповідач вважає, що зазначені операції по придбанню товарів та послуг не відповідають документальному оформленню даних господарських операцій і витрати по їх придбанню не підлягають включенню до складу валових витрат, і до податкового кредиту відповідних періодів.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.01.2010р. між ПП «ПКП Камея» та МКП «ХРА Модерн» (далі -Виконавець) укладено договір, відповідно до якого Виконавець зобов’язується виготовити для Замовника рекламну продукцію.

На виконання умов договору, позивач 05.05.2010р. отримав рекламну продукцію (буклети, каталоги, рекламні прапорці, листівки, брошури) на загальну суму 196475,25 грн. Факт отримання товару посвідчується видатковою накладною від 05.05.2010р. №050503.

За наслідками здійснення господарської операції виконавець МКП «ХРА Модерн» склало і видало, а позивач прийняв податкову накладну від 05.05.2010р. №050503. Загальна сума за зазначеною податковою накладною відповідно до графи 11 складає 196475,25грн., у тому числі вартість послуг 163050 грн., податок на додану вартість 32610грн., податок на рекламу 0,5% - 815,25грн.

08.02.2010 р. між ПП «ПКП Камея» та ЗАТ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок» було укладено договір, предметом якого є виконання АТ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок» комплексу робіт та  послуг по організації участі позивача у виставці «Ювелір Експо Україна 2010 весна» з 13.05.2010 р. по 16.05.2010р. Згідно заяви-договору на участь у виставці с ЗАТ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок» від 16.03.2010 р. участь у виставці передбачалася на необладнаній площі. Виконання робіт по монтажу-демонтажу виставкового обладнання цим договором не передбачалось.

20.04.2010р. між ПП «ПКП Камея» та  МКП "Художньо-рекламне агентство "Модерн" (далі – МКП «ХРА Модерн») (ЄДРПОУ 21800650, м.Луганськ, далі –Підрядник), укладено договір підряду. За договором, підрядник приймає на себе виконання монтажу-демонтажу виставкового обладнання. Вартість робіт по договору складає 50000,00 грн. з ПДВ. На виконання умов договору від 20.04.2010р., між сторонами 18.05.2010р. підписаний акт №051803 та додаток до акту №ОУ-0001818 від 18.05.2010р., у якому перелічені виконані роботи.

За наслідками здійснення господарської операції підрядник МКП «ХРА Модерн» склало і видало, а позивач прийняв податкову накладну від 18.05.2010р. №180503. Загальна сума за зазначеною податковою накладною відповідно до графи 11 складає 50000,00грн., у тому числі вартість послуг 41666,67 грн., податок на додану вартість 8333,33грн.

26.06.2010р. між ПП «ПКП Камея» МКП «ХРА Модерн» (далі -Виконавець) укладено договір, відповідно до якого Виконавець зобов’язується надати послуги по виготовленню ескізів моделей ювелірних виробів та вирізку резинових форм. Вартість робіт по договору складає 200360грн. з ПДВ. На виконання умов договору між сторонами 30.06.2010р. підписаний акт у якому перелічені виконані роботи.

За наслідками здійснення господарської операції виконавець МКП «ХРА Модерн» склало і видало, а позивач прийняв податкову накладну від 30.06.2010р. №300623. Загальна сума за зазначеною податковою накладною відповідно до графи 11 складає 200360,00грн., у тому числі вартість послуг 166966,67грн., податок на додану вартість 33393,33грн.

У судовому засіданні встановлено, що рекламна продукція (буклети, каталоги, рекламні прапорці, листівки, брошури), згідно наказів ПП «ПКП Камея» №1/1 від 01.03.2010р., №5/1 від 29.04.2010р., №7/2 від 01.06.2010р. була виготовлена для  участі позивача у виставці «Ювелір Експо Україна 2010 весна» та розповсюджувалась робітниками підприємства на виставці, серед оптових покупців та торгівельних мережах міст Донецької області.

Виконання монтажу-демонтажу виставкового обладнання здійснювалось МКП «ХРА Модерн» на площі виставки «Ювелір Експо Україна 2010 весна», що проводилось АТ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок» у період з 13.05.2010 р. по 16.05.2010р. та підтверджується заявкою-договором на участь у виставці ПП «ПКП Камея» від 16.03.2010р., розпорядженні позивача від 06.05.2010р. №3 про відрядження у м.Київ 10 працівників підприємства, роздруківки з сайту  «Ювелір Експо Україна 2010 весна» про участь у виставці ПП «ПКП Камея» (порядковий номер переліку учасників виставки 92), посвідченнями про відрядження.

Щодо ескізів моделей ювелірних виробів та резинових форм виготовлених МКП «ХРА Модерн», то вони по теперішній час використовуються у виробничій діяльності ПП «ПКП Камея».

26.06.2009р. між ПП «ПКП Камея» та ТОВ «ТОП Сейл Сістем» (далі – Комерційний агент) укладено договір №1, яким Комерційний агент зобов’язується за рахунок підприємства заключати договори на надання послуг.

На виконання договору комерційний агент уклав від імені та за рахунок позивача 118 договорів із суб’єктами господарювання, за якими ПП «ПКП Камея» (Виконавець) на вимогу Замовника виконує послуги на виготовлення ювелірних виробів із сировини Замовника.

Це підтверджується звітами від 30.12.2009 р. про укладені договори №1 та № 2,  актами №30/09-21 від 30.09.2009, від 30.12.2009, №300660 від 30.06.2010р., №300307 від 30.03.2010 р., договорами на надання послуг та товарними накладними на отримання ювелірних виробів Замовниками від ПП «ПКП Камея» (Виконавця)

За отримані послуги, за укладення кожного договору позивач перерахував оплату TOB «ТОП Сейл Сістем» кошти у розмірі 3000 грн., на загальну суму 354000 грн.

За наслідками здійснення господарської операції, у зв’язку з виконанням договору №1 від 26.06.2009р. «ТОП Сейл Сістем» склало і видало, а позивач прийняв податкові накладні від №30/09-21 від 30.09.2009р. на загальну суму 117000грн., №301211 від 30.12.2009р. на загальну суму102000грн., №300307 від 30.03.2010р. на загальну суму 99000 грн., №300660 від 30.06.2010р. на загальну суму 36000грн.

Дослідженням книги обліку продажу ПП «ПКП Камея» встановлено, що господарські операції з суб’єктами господарювання (покупцями та замовниками послуг) з якими за агентською угодою від 26.09.2009р. з ТОВ «ТОП Сейл Сістем» позивачем укладались договори на надання послуг, за період з 01.04.2008р. по 31.03.2010р. не здійснювались.

29.12.2009р. згідно видаткової накладної №29/12-02 від  позивач придбав у ТОВ «ТОП Сейл Сістем» бумагу, та комп’ютерне обладнання – вінчестер, маніпулятор, адаптер. За наслідками господарської операції «ТОП Сейл Сістем» склало і видало, а позивач прийняв податкову накладну від №291204 від 29.12.2009р. на загальну суму 3157грн.

Крім того, ПП «ПКП Камея» згідно видаткової накладної №260306 від 26.03.2010р. отримало від «ТОП Сейл Сістем» ювелірне обладнання (пістолет восковщика, опока, шар ювелірний, набори шлифувальника та інш.), внаслідок чого отримав від поставщика податкову накладну від 26.03.2010р. №260306 на загальну суму 103237.80 грн.

У судовому засіданні встановлено, та не заперечується відповідачем, що придбане позивачем комп’ютерне та ювелірне обладнання (інструменти) оприбутковані та використовуються ПП «ПКП Камея» у виробничій діяльності ПП «ПКП Камея».

Придбані позивачем від МКП «ХРА Модерн» та ТОВ «ТОП Сейл Сістем» послуги, товари та продукцію оплачено частково. Це встановлено відповідачем під час перевірки та підтверджується довідкою від 24.03.2011р. №50 виданою ПП «ПКП Камея», за даними бухгалтерського обліку за позивачем значиться кредиторська заборгованість по взаєморозрахункам за період 01.04.2009р.-30.06.2010р. з контрагентами:

- МКП «ХРА Модерн» у сумі 347835,25 грн.

- ТОВ «ТОП Сейл Сістем» у сумі 208838,82 грн.

Посилання відповідача на те, що позивач безпідставно відніс до валових витрат частину суми не сплаченої контрагентам МКП «ХРА Модерн» та ТОВ «ТОП Сейл Сістем» за послуги, товари та продукцію, суд позбавлений можливості прийняти з огляду на те. що зазначене питання належить до правил ведення податкового обліку, які врегульовані статтею 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 зазначеної статті, яка регулює дату збільшення валових витрат, такою вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Аналіз зазначеної норми доводить, що позивач скористався першою та другою із подій, та сформував свої валові витрати у відповідності до вимог вказаної норми Закону .

Вартість отриманих ПП «ПКП Камея» від МКП «ХРА Модерн» та ТОВ «ТОП Сейл Сістем» послуг, товарів та рекламної продукції включена позивачем до складу валових витрат підприємства та податкового кредиту, що встановлено під час перевірки податковим органом та підтверджено під час розгляду справи.

В обґрунтування правомірності винесення спірних податкових рішень відповідач зазначив, що податковий орган зробив висновок про відсутність у  ПП «ПКП Камея» документів, що підтверджують використання у господарській діяльності послуг, товарів та рекламної продукції з огляду на наступне.

У ході перевірки ДПІ у м.Краматорську направлено до ПП «ПКП Камея» листи «Про надання пояснень та документального підтвердження» від 29.10.2010р. №43710/10/23-2 від 17.11.2010р. та від 17.11.2010р. №46275/10/23-2, згідно яких позивачу запропоновано надати до перевірки регістри бухгалтерського обліку за період з 01.04.2009р. по 30.06.2010р., відповідно до наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку» від 29.12.2000р. №356, яким передбачено застосування таких регістрів. На дату закінчення перевірки відповідач зазначених регістрів обліку не отримав.

Проте суд не погоджується із зазначеними доводами відповідача, оскільки під час перевірки ПП «ПКП Камея» податковому органу для вивчення були надані головна книга, зворотно-сальдові відомості, договори, видаткові накладні, акти виконаних робіт, послуг, товарно-транспортних накладних, матеріальних звітів, калькуляцій, платіжних доручень, виписок банку, авансових звітів, чеків, видаткових касових ордерів, актів списання, ВМД та інші первинні документи.

Щодо витребування у позивача для перевірки регістри бухгалтерського обліку за період з 01.04.2009р. по 30.06.2010р., відповідно до наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку» від 29.12.2000р. №356, суд зазначає, що відповідно до пунктів 2,5 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999р. питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів (п.2); підприємство самостійно:

визначає облікову політику підприємства;

обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;

розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства;

визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов'язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).

Згідно пункту 1. Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000р. №356 форма бухгалтерського обліку як певна система регістрів бухгалтерського обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них обирається підприємствами самостійно з додержанням єдиних засад бухгалтерського обліку та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

ПП «ПКП Камея» наказом «Про облікову політику» від 01.01.2008р. №1 обрав певну систему регістрів бухгалтерського обліку, а саме зведену обліково-сальдову відомість, головну книгу. Зазначені регістри бухгалтерського обліку, ведення яких не передбачено обліковою політикою підприємства, не відповідають приписам чинного законодавства. При цьому, відсутність регістрів бухгалтерського обліку не впливає на порядок формування валових витрат, оскільки за приписами пп. 5.3.9 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємства» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.5.11 статті 5 Закон № 334/94-ВР установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що витрати ПП «ПКП Камея» за договорами з МКП «ХРА Модерн» та ТОВ «ТОП Сейл Сістем» про надання послуг «по монтажу-демонтажу виставкового обладнання», «по наданню послуг послуги по виготовленню ескізів моделей ювелірних виробів та вирізку резинових форм», «по виготовленню рекламної продукції» за договором «про надання послуг по укладенню договорів», а також операціями з поставки техніки, ювелірного обладнання правомірно включені позивачем до складу валових витрат у зв’язку з тим, що послуги  та продукція пов’язані з господарською діяльністю ПП «ПКП Камея», а придбання цих послуг та продукції підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку.

По спірному податковому повідомленню-рішенню №0000062302/0/1796 від 18.01.2011р.

Наведеним спірним податковим повідомленням-рішенням виявлено заниження податку на додану вартість загальною сумою 189930 грн., у тому числі 151944 грн. основного платежу, та 37986 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заниження податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням виявлено на підставі підпунктів 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Пунктом 2 висновків акту перевірки передбачено, що позивач в порушення вищенаведених норм занизив податок на додану вартість суму 151944 грн., у тому числі за вересень 2009р. на суму 19500грн., за січень 2010р. на суму 17526, за березень 2010р. на суму 34582 грн., за травень 2010р. на суму 40943 грн., за червень 2010р. на суму 39393 грн.

Під час розгляду справи було встановлено, що зазначене порушення полягає у тому, що, виключивши суми зі складу валових витрат, пов'язані з придбанням послуг, товару та рекламної продукції за господарськими операціями, які досліджувались при розгляді попереднього спірного податкового повідомлення-рішення у даному рішенні, позивач безпідставно сформував частину податкового кредиту за податковими накладними виданими МКП «ХРА Модерн» від 05.05.2010р. №050503, від 18.05.2010р. №180503 та від 30.06.2010р. №300623, а також виданими «ТОП Сейл Сістем» від №30/09-21 від 30.09.2009р., №301211 від 30.12.2009р., №300307 від 30.03.2010р., №300660 від 30.06.2010р., від №291204 від 29.12.2009р. та від 26.03.2010р. №260306

Оскільки суд дійшов висновку щодо правомірності формування валових витрат відповідачем за спірними господарськими операціями при розгляді попереднього спірного податкового повідомлення-рішення у даному рішенні, правила включення сплачених за наслідками придбання сум податку на додану вартість відповідно до приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем дотримані.

В обґрунтування правомірності винесення податкового повідомлення-рішення №0000062302/0/1796 від 18.01.2011р., представник відповідача зазначив, що податкові накладні видані МКП «ХРА Модерн» від 05.05.2010р. №050503, від 18.05.2010р. №180503 та від 30.06.2010р. №300623, а також видані «ТОП Сейл Сістем» від №30/09-21 від 30.09.2009р., №301211 від 30.12.2009р., №300307 від 30.03.2010р., №300660 від 30.06.2010р., від №291204 від 29.12.2009р. та від 26.03.2010р. №260306 заповнені неналежним чином, а саме, завірені підписом без зазначення прізвища особи, яка її склала, отже не можуть бути підставою для віднесення понесених покупцем витрат з ПДВ до податкового кредиту.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на наступне.

Спеціальним законом, який визначає платників ПДВ, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України від 03.04.1997 № 168/97ВР "Про податок на додану вартість" (далі –Закон №168/97ВР).

Так, правила формування податкового кредиту визначені п. п. 7.4 –7.6 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в тому числі у зв’язку з придбанням товарів чи послуг за операціями з використанням векселів. Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами відповідно до пп. 7.2.6 цього Закону) на момент перевірки платника податку. При цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.

Відповідно до пп. 7.2.6 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. А згідно пп. 7.2.3 цього Закону - податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Датою ж виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг), у відповідності з пп. 7.3.1 зазначеного Закону вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Виходячи з норм пп. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР надані податкові накладні є такими документами, що підтверджують проведення господарської операції, оскільки містять відомості про продавця товару, за якими можливо в разі необхідності провести його перевірку щодо підтвердження зазначених у накладній відомостей, відомості про проданий товар, його вартість, суму ПДВ.

Таким чином, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму ПДВ.

Незначні недоліки в заповненні податкових накладних, одержаних від постачальника, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат з ПДВ до податкового кредиту.

Враховуючи наведене, суд вважає, що зменшення відповідачем податкового кредиту на додану вартість на суму 151944 грн. (у тому числі за вересень 2009р. на суму 19500грн., за січень 2010р. на суму 17526, за березень 2010р. на суму 34582 грн., за травень 2010р. на суму 40943 грн., за червень 2010р. на суму 39393 грн.), а також донарахування податку на додану вартість у зазначеній сумі  є безпідставним.

По спірному податковому повідомленню-рішенню №0000021701/0/1857/10/17-113 від 18.01.2011р.

Наведеним спірним податковим повідомленням-рішенням виявлено заниження податку з доходів фізичних осіб загальною сумою 75588,13 грн., у тому числі 56470,50 грн. основного платежу, та 14117,63 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заниження податку доходів фізичних осіб спірним податковим повідомленням-рішенням виявлено на підставі пункту 1.15 статті 1, підпункту 4.2.6 пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, пункту 12.1 статті 12, пункту 17.2 статті 17, підпункту а пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - Закон №889), в результаті чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 56470,50грн.

Пунктом 3 висновків акту перевірки передбачено, що позивач в порушення вищенаведених норм занизив податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 56470,50грн., у тому числі: за квітень 2009р. у сумі 40068,0 грн., за листопад 2009р. у сумі 16297,50 грн., за лютий 2010р. у сумі 105,00 грн.

Судом встановлено, що  засновник ПП «ПКП Камея» є ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) протягом квітня 2009р.- лютого 2010р. здійснила  поповнення статутного фонду зазначеного підприємства за рахунок майнових внесків у вигляді золота 999,9 проби та перламутру на загальну вартість 376470 грн.

Так, згідно актів передачі засновником внесено майно на загальну суму 376470 грн., зокрема:

актом від 09.04.2009р. б/н – золото 999,9 проби у кількості 200 гр. на суму 267120,00грн.;

актом від 09.04.2009р. № 108  - золото 999,9 проби у кількості 500 гр. на суму 108150,00грн.;

актом від 10.11.2009р. б/н – перламутр 1,2 у кільк.250 шт. на суму 500,00грн.;

актом від 01.02.2010р. б/н – перламутр 1,2 у кільк.350 шт. на суму 700,00грн.

Передача майна засновником підприємству «ПКП Камея» підтверджується прибутковими накладними від 09.04.2009р. №108, від 10.11.2009р. № 336, від 10.11.2009р. №337 та від 01.02.2010р. №75.

В обґрунтування правомірності винесення спірного податкового повідомлення-рішення №0000021701/0/1857/10/17-113 від 18.01.2011р. відповідач зазначив, що підприємство, яке в обмін на внесене до його статутного фонду рухоме майно надає фізичній особі корпоративні права, згідно із пунктом 1.5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року N 889-IV (далі – Закон №889- IV) є податковим агентом щодо вартості такого майна. Оскільки позивачем не утриманий податок з доходів ОСОБА_3 з суми внесеного до його статутного фонду за ставками визначеними у пункті 7.1 ст.7 Закону №889- IV, податковим органом донараховано «ПКП Камея» податок з доходів фізичних осіб у сумі 56470,50грн.

Суд не погоджується із зазначеними доводами відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до п.1.2. Закону України від 22 травня 2003 року N 889-IV (889-15) «Про податок з доходів фізичних осіб» доходом  є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна,  інших активів,  що мають вартість,  у тому числі цінних паперів або деривативів,  одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Згідно зі ст. 2 Закону N 889, платниками податку є: резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України. Згідно статті 3 Закону N 889 об’єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;  іноземні доходи.

Законом України N 889 операції фізичних осіб з корпоративними правами розглядаються як операції з інвестиційними активами. При здійсненні фізичними особами операцій з інвестиційними активами (зокрема, корпоративними правами) оподаткуванню підлягає інвестиційний прибуток від таких операцій.

Відповідно до  п.п. 9.6.2. Закону N 889, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв’язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права, а до продажу прирівнюються операції з повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента.

Таким чином, необхідно знайти різницю між доходом учасника від продажу корпоративних прав та витратами по їх придбанню. Позитивна різниця між вказаними величинами включається фізичною особою до річної декларації і підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб. Від’ємна різниця переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення за наявності таких майбутніх операцій.

Відповідно до пп. 9.6.1. Закону N 889 облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

Оскільки оподаткуванню підлягає не весь дохід від продажу, а тільки прибуток (доходи мінус витрати), які учасник розраховує самостійно, то в даному випадку юридична особа не є податковим агентом фізичної особи та не повинна утримувати податок з доходів фізичних осіб.

Таким чином, згідно з нормами Закону N 889 вклад (внесок) фізичної особи у вигляді майна (що знаходиться у власності такої особи) до статутного фонду юридичної особи - резидента є придбанням такою фізичною особою права власності на частку (пай) у статутному фонді такої юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у зв’язку із придбанням інвестиційного активу, і не є доходом згідно з нормами пункту 1.2 статті 1 Закону та не відноситься до операцій з купівлі-продажу майна відповідно до норм статей 11 та 12 Закону N 889. Під час здійснення внеску фізичної особи у вигляді майна до статутного фонду юридичної особи - резидента не виникає об'єкт обкладання податком з доходів фізичних осіб.

За вказаних обставин суд дійшов висновку про неправомірність прийняття ДПІ у м. Краматорську податкового повідомлення-рішення №0000021701/0/1857/10/17-113 від 18.01.2011р.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Нормами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);  безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що позивачем надані докази, якими він обґрунтовує свої вимоги і вони є належними.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення від 18.01.2011 року №0000052302/0/1795, №0000062302/0/1796, 0000021701/0/1857/10/17-113, діяв на підставі та у межах повноважень що передбачені Конституцією та законами України, проте не обґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З урахуванням зазначених обставин, суд задовольняє позов у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства «ПКП Камея» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.01.2011 року №0000052302/0/1795, №0000062302/0/1796, 0000021701/0/1857/10/17-113 задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені Державною податковою інспекцією у м. Краматорську від 18.01.2011 р. №0000052302/0/1795, №0000062302/0/1796, 0000021701/0/1857/10/17-113.

Стягнути з Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації доходів 22090200 – Державне мито, р/р 31112095700005 – Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ – 34687090, МФО – 834016, Банк – Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області на користь Приватного підприємства «ПКП Камея» судовий збір в розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 16 травня 2011року. Постанова виготовлена в повному обсязі 20 травня 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя                                                                                      Зекунов Е. В.