Постанова
від 17.03.2011 по справі 2а-21938/10/0570
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2011 р. справа № 2а-21938/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16 год.00 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Наумової К.Г.

при секретарі Чухляк О.О.

Постановлена у нарадчій кімнаті о 16 год. 00 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Наумової К.Г.

При секретарі судового засідання – Чухляк О.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом – Приватного підприємства «Юз Транс» м. Харцизьк

до – Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області

про визнання протиправними дій, визнання протиправними рішень та скасування рішень

за участю

представників сторін :

від позивача – ОСОБА_1 (за довір.)

від відповідача – ОСОБА_2 (за довір.), ОСОБА_3 (за довір.)

Приватне підприємство «Юз Транс» (надалі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області (надалі – відповідач) про визнання протиправними дій ДПІ у м. Харцизьку під час проведення планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 29.05.07р. по 31.12.09р. та складання акту перевірки від 23.04.10р. за №1215/232/35078919, визнання протиправними дій ДПІ при складанні та направленні на адресу позивача рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій від 14.05.10р. №0001072340 на суму 219925,35грн., визнання протиправним рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій від 14.05.10р. №0001072340 на суму 219925,35 грн. та скасування рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій від 14.05.10р. №0001072340 на суму 219925,35грн.

За цим позовом 17.09.2010 р. було відкрито провадження по справі 2а – 21938/10/0570.

Також позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області про визнання протиправними дій ДПІ у м. Харцизьку Донецької області під час проведення планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 29.05.07р. по 31.12.09р. та складання акту перевірки від 23.04.10р. за №1215/232/35078919, визнання протиправними дій ДПІ при складанні та направленні на адресу позивача податкових повідомлень-рішень №0000612320/0 від 14.05.10р. на суму 618966,00 грн., №0000622320/0 від 14.05.10р. на суму 400744,50 грн., №0000631730/0 від 14.05.10р. на суму 99797,82 грн., №0000902320/1 від 26.07.10р. на суму 618589,50 грн., №0000622320/1 від 26.07.10р. на суму 400744,50 грн., №0000631730/1 від 26.07.10р. на суму 99797,82 грн.;визнання протиправними податкових повідомлень-рішень №0000612320/0 від 14.05.10р. на суму 618966,00 грн., №0000622320/0 від 14.05.10р. на суму 400744,50 грн., №0000631730/0 від 14.05.10р. на суму 99797,82 грн., №0000902320/1 від 26.07.10р. на суму 618589,50 грн., №0000622320/1 від 26.07.10р. на суму 400744,50 грн., №0000631730/1 від 26.07.10р. на суму 99797,82 грн. та скасування податкових повідомлень-рішень №0000612320/0 від 14.05.10р. на суму 618966,00грн., №0000622320/0 від 14.05.10р. на суму 400744,50 грн., №0000631730/0 від 14.05.10р. на суму 99797,82 грн., №0000902320/1 від 26.07.10р. на суму 618589,50 грн., №0000622320/1 від 26.07.10р. на суму 400744,50 грн., №0000631730/1 від 26.07.10р. на суму 99797,82 грн.

За цим позовом 18.10.2010 р. було відкрито провадження по справі 2а-23731/10/0570.

Ухвалою суду від 10 січня 2011 року адміністративні справи №2а-21938/10/0570 та №2а-23731/10/0570 було об»єднано в одне провадження та об»єднаній справі присвоєно номер2а-21938/10/0570.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним.

По-перше, позивач вважає, що в акті перевірки ДПІ відсутній підпис одного з перевіряючих. Позивач зазначив, що оспорене рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій та податкові повідомлення-рішення, винесені відповідачем, ґрунтуються на висновках органу податкової служби, що не відповідають дійсності і первинній документації підприємства, суперечать чинному законодавству України, тому є незаконними та необґрунтованими, і підлягають скасуванню. По суті виявлених порушень в результаті проведення перевірки позивач вважає наступне. По-перше, позивач зазначив, що висновок відповідача щодо заниження доходів від продажу товарів в сумі 354452 грн. та заниження валових витрат в сумі 354452 грн. зроблено безпідставно, всупереч акту перевірки та первинній документації. Позивач вважає, що відповідач повинний був врахувати як заниження, так і завищення об»єкту оподаткування. Відповідачем помилково, без врахування своїх же висновків, сума податку на прибуток в розмірі 354452 грн. безпідставно включена до прибутку, що підлягає оподаткуванню, і ця сума, як вважає позивач, включена в винесені податкові повідомлення-рішення від 14.05.2010р. №0000612320/0, від 26.07.2010р. №0000902320/1 та врахована при винесенні спірного рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій 14.05.2001р. №0001072340. Позивач також вважає, що відповідачем при складанні акту перевірки було встановлено віднесення позивачем до складу валових витрат витрати експедиційних послуг, які не перевиставлені покупцю ЗАТ «АТ Каргил». Експедиційні послуги отримані позивачем від ТОВ АМК «Трейдінг» на суму 1102270 грн..Позивач зазначив, що відповідачем безпідставно було знято з валових витрат зазначено суму та нараховані штрафні санкції, оскільки всі необхідні документи позивача щодо формування складу валових витрат у зв»язку з отриманням та сплатою експедиційних послуг, надано посадовим особам відповідача. Позивач зазначив, що, підприємство має усі докази здійснення експедиційних послуг у рамках ведення виробничої діяльності. Всі необхідні для проведення перевірки документи щодо формування складу валових витрат у зв»язку з отриманням та сплатою експедиційних послуг надано посадовим особам відповідача під час проведення перевірки. З урахуванням викладеного, вищевказані суми включені в винесені податкові повідомлення-рішення від 14.05.20010р. №0000612320/0, від 26.07.2010р. №0000902320/1 та враховані при винесенні спірного рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій 14.05.2001р. №0001072340. Щодо порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач вважає, що ним правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за експедиційними послугами, які пов»язані з його господарською діяльністю. Стосовно встановленого актом перевірки завищення балансової вартості основних засобів у зв»язку з нікчемними правочинами позивач зазначив, що висновок відповідача ґрунтується на його припущеннях щодо відсутності фактичної поставки запчастин та шин, основною діяльністю якого є здійснення вантажних перевезень. Факт виконання договорів купівлі-продажу автозапчастин підтверджено відповідними документами. Позивач зазначив, що чинним законодавством України на позивача не покладено обов»язку з перевірки добросовісності його контрагентів у здійсненні своєї господарської діяльності. Стосовно встановлення актом перевірки нарахування амортизації на придбані запчастини, отримання яких не підтверджено первинними документами, цей висновок витікає з попереднього висновку про безпідставність віднесення до складу валових витрат, понесених позивачем. Щодо встановленого актом перевірки порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету та проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів позивач вважає,що він не зобов»язаний нести відповідальність за правильність ведення податкового обліку його контрагентів. Що стосується висновків відповідача щодо отримання доходу, додаткового блага особами, що проводили готівкові розрахунки за отриманий товар, та утримання і перерахування з цих сум податку з доходів фізичних осіб до бюджету, позивач вважає такі висновки такими, що не відповідають чинному законодавству України.

ДПІ проти позову заперечує, посилаючись на наступне. Щодо застосування штрафних санкцій по рішенню про застосування штрафних(фінансових) санкцій №0001072340 від 14.05.2010р. відповідач заперечує з посиланням на ті обставини, що квитанції до прибуткових касових ордерів, отримані від контрагентів позивача, а саме від ТОВ «Комьюнити», ТОВ «Юліус-ТФ» та ПП «Наталка», надані до авансових звітів, не можуть бути документами, які підтверджують сплату готівкових коштів за отримані ТМЦ, та не можуть підтверджувати фактичні витрати платника податку(ОСОБА_4 та ОСОБА_5.) на здійсненням окремих цивільно-правових дій від імені ПП «Юз Транс». Перевіркою встановлено, що позивачем в порушення п.3.1 та 3.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затв. постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. N637(зареєстр. в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. №40/10320) проводилися готівкові розрахунки без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 219925,35 грн.Відповідач вважає, що квитанції до прибуткових касових ордерів, отримані від контрагентів позивача, а саме: ТОВ «Комьюнити», ТОВ «Юліус-ТФ» та ПП «Наталка», надані до авансових звітів, не можуть бути документами, які підтверджують сплату готівкових коштів за отримані ТМЦ, та не можуть підтверджувати фактичні витрати платника податку(ОСОБА_4 та ОСОБА_5) здійснення окремих цивільно-правових дій від імені ПП «Юз Транс». Крім того, відповідач зазначив, що згідно з поясненнями директора ТОВ «СН-Комьюніті» ОСОБА_6, рахунки, накладні та податкові накладні від імені ТОВ «СН-Комьюніті» на адресу позивача не виписувались, постачання автозапчастин не здійснювалось, розрахунки готівкою не проводились. ТОВ «Торгова фірма «Юліус» у березні 2008 року фінансово-господарську діяльність не здійснювала, податки до бюджету не сплачувала. Таким чином, як вважає відповідач, первинні документи, складені від імені директора ТОВ «СН-Комьюніті» ОСОБА_6, не мають юридичної сили і доказовості, у зв»язку з тим, що вони складені з порушенням вимог чинного законодавства невстановленими особами внаслідок здійснення нікчемного правочину. Стосовно не включення позивачем до складу скоригованого валового доходу отриманого доходу від реалізації послуг за 2008 рік у сумі 354452 грн. відповідач зазначив, що позивач не врахував коригування за 1 квартал 2008 року при складанні декларації з податку на прибуток за півріччя 2008 року, за 3 квартали та за 2008 рік, що призвело до заниження валового доходу за 2008 рік на 354452 грн. Щодо порушення позивачем п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відповідач зазначив, що позивач не визначив приріст запасів, які обліковуються на бухгалтерських рахунках 203 «Паливо» та 207 «Запасні частини».Стосовно правильності визначення валових витрат відповідач вважає, що позивачем включено до складу валових витрат витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Відповідач також зазначив, що несплачений позивачем податок на прибуток, податок на додану вартість внаслідок неправомірного формування валових витрат, амортизаційних відрахувань та податкового кредиту, є дохідною частиною Державного бюджету, власністю держави. Підприємством, як вважає відповідач, сплачувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об»єкту оподаткування, несплати податків, у зв»язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Таким чином, як вважає відповідач, правочини, укладені позивачем з його контрагентами, є нікчемними.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд,

ВСТАНОВИВ:

Позивач є юридичною особою, включений до ЄДРПОУ за номером №35078919 та як платник податків перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у м.Харцизьку Донецької області.

Державною податковою інспекцією у м.Харцизьку Донецької області на підставі направлень №138 від 29.03.20010р., №162 від 14.04.20010р. було здійснено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 29.05.2007р. по 31.12.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 29.05.2007р. по 31.12.2009р., на підставі якої складений акт від 23.04.2010 р. №1215/23-2/35078919.

Дану перевірку було проведено згідно плану перевірки ДПІ у м.Харцьзьку, затв. заступником начальника ДПІ у м.Харцизьку, 30.03.20010р., що підтверджується додатком №1 до акту перевірки.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у м.Харцизьку Донецької області були прийняті:

- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.05.2010р. №0001072340, яким до позивача згідно із ст..1Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” були застосовані фінансові санкції у сумі 219925грн.35коп.;

- податкове повідомлення-рішення №0000612320/0 від 14.05.2010р., яким позивачеві згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено суму податкового зобов‘язання з податку на прибуток в сумі 618966грн.00 коп., у тому числі основний платіж – 411211 грн.00 коп., штрафні ( фінансові) санкції в сумі 207755грн.00 коп. Штрафні (фінансові) санкції нараховані згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”;

- податкове повідомлення-рішення №0000631730/0 від 14.05.2010 р., яким позивачеві згідно до ст..20 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб» визначено суму податкового зобов‘язання з податку з доходів найманих працівників в сумі 99797грн.82коп., у тому числі основний платіж – 33265 грн.94 коп., штрафні ( фінансові) санкції в сумі 66531грн.88 коп. Штрафні (фінансові) санкції нараховані згідно п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”;

- податкове повідомлення-рішення №0000622320/0 від 14.05.2010р., яким позивачеві згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено суму податкового зобов‘язання з податку на додану вартість в сумі 400744грн.50 коп., у тому числі основний платіж – 267163 грн.00 коп., штрафні ( фінансові) санкції в сумі 133581грн.50 коп. Фінансові санкції застосовані до позивача на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Рішеннями Державної податкової адміністрації у Донецькій області №17173/10/25-013-5 від 16.07.2010р. №12173/10/25-013-5та Державної податкової адміністрації України №8043/6/25-04-15 від 13.08.2010р. за результатами розгляду скарги позивача в порядку адміністративного оскарження , рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій №0001072340 було залишено без змін, а скарги позивача – без задоволення.

Рішенням Державної податкової інспекції в м. Харцизьку Донецької області №17728/25-012-1 від 23.07.2010р. за результатами розгляду скарги позивача в порядку адміністративного оскарження , було скасовано податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2010 року №0000612320/0 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 376грн.50 коп., у тому числі 251грн. податку і 125,5 грн. - штрафної ( фінансової) санкції, а податкові повідомлення-рішення №0000622320/0 від 14.05.2010р. та №0000631730/0 від 14.05.2010р. - залишені без змін.

Суму податкового зобов»язання з податку на прибуток було зменшено, у зв»язку з допущеною ДПІ у м.Харцизьку Донецькою області арифметичною помилкою при розрахунку суми донарахованого податку.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем були складені податкові повідомлення-рішення від 26.07.2010р. № 0000631730/1 ,від 26.07.2010р. №0000622320/1, а також податкове повідомлення-рішення від 26.07.2010р. №0000902320/1, яким позивачеві згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було визначено суму податкового зобов‘язання з податку на прибуток в сумі 618589грн.50 коп., у тому числі основний платіж – 410960 грн.68 коп., штрафні ( фінансові) санкції в сумі 207629грн.50 коп.

За результатами подальшого адміністративного оскарження рішенням Державної податкової адміністрації №17298/10/25-013-5 від 01.10.2010р. податкові повідомлення-рішення №0000631730/0 від 14.05.20010р.(від 26.07.2010р. №0000631730/1), №0000622320/0 від 14.05.2010р.(від 26.07.2010р. №0000622320/1) були залишені без змін , а податкове повідомлення-рішення від 14.05.2010р. №0000612320/0(від 26.07.2010р. №0000902320/1) було скасовано в частині донарахованого податку на прибуток в сумі 88613 грн. та 40145 грн. штрафних санкцій.

За результатами цього адміністративного оскарженням відповідачем було складено податкове повідомлення-рішення від 08.10.2010р. №0001352320/0, яким позивачеві було визначено суму податкового зобов»язання з податку на прибуток в сумі 322347 грн. та штрафні санкції в сумі 167484 грн.50 коп. на загальну суму 489831 грн.50 коп.

По податковим повідомленням-рішенням від 26.07.2010р. №0000902320/1 та від 14.05.2010р. №0000612320/0.

У податковому повідомленні-рішення від 14.05.2010р. №0000612320/0 позивачеві було визначено суму податкового зобов‘язання з податку на прибуток в сумі 618966грн.00 коп., у тому числі основний платіж – 411211 грн.00 коп. .

Як зазначалось вище, у зв»язку з допущеною арифметичною помилкою, суму податкового зобов’язання з податку на прибуток було зменшено на 376грн.50 коп., у тому числі основний платіж – 251грн.00 коп., штрафні ( фінансові) санкції в сумі 125грн.50 коп., в результаті чого було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.07.2010р. №0000902320/1.

Із змісту акту перевірки вбачається, що підставою для визначення позивачеві суми податкового зобов‘язання з податку на прибуток послужив висновок податкового органу про те, що позивачем в порушення п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11, п.5.9 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.5.9 ст.5, п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5, п.п.8.7.1 п.8.7, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(із урахуванням змін та доповнень) було занижено податок на прибуток в сумі 411211 грн.00 коп., у т.ч. по періодах: 2007 рік – 24095 грн., 1 квартал 2008р. – 44349 грн., півріччя 2008 року – 124639 грн., 3 квартали 2008року – 120340 грн., 2008 рік – 183445 грн., 1 квартал 2009р. – 39818 грн., півріччя 2009р – 111334 грн., 3 квартали 2009 року – 158195 грн., 2009 рік - 203671 грн.

Підставою для визначення позивачеві суми податкового зобов»язання з податку на прибуток в сумі 88613 грн. та застосованих фінансових санкцій в сумі 40145 грн. слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем не включено до складу скоригованого валового доходу отриманий дохід від реалізації послуг за 2008 рік у сумі 354452 грн.

В акті перевірки зазначено, що у рядку 01.1 декларацій «доходи від продажу товарів(робіт,послуг) не включено до складу валового доходу продаж товару за 2008 рік у сумі 117936 грн.В ході проведення перевірки ДПІ було встановлено, що позивачем було реалізовано послуг за 2 квартал 2008 р. на суму 117936 грн. та виписані податкові накладні: ТОВ «СКВ-Агро» від 27.05.08р. №35 на суму 13573 грн., від 02.04.08р. №26 на суму 17559 грн., від 29.04.08р. №32 на суму 28464 грн., ЗАТ АТ «Каргіл» від 08.04.08р. №28 на суму 31407 грн., від 11.04.08р. №29 на суму 3494 грн., від 11.04.08р. №27 на суму 14630 грн., ТОВ «Агромікс» від 30.04.08р. №34 на суму 1047 грн., ПП «Амарант-Агро» від 29.04.08р. №33 на суму 4727 грн., ТОВ «Фідлайф» від 24.04.08р. №30 на суму 650 грн., від 29.04.08р. №31 на суму 500 грн., від 28.04.08р. №32 на суму 1885 грн., які були включені до податкових зобов»язань за квітень, травень 2008р. по рядку 1 декларації з ПДВ «операції на митній території , що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту товарів», але до складу скоригованого валового доходу за 2008 рік підприємством не включено.

Як вже зазначалось вище, рішенням Державної податкової адміністрації №17298/10/25-013-5 від 01.10.2010р. за результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 14.05.2010р. №0000612320/0(від 26.07.2010р. №0000902320/1) було скасовано в частині донарахованого податку на прибуток в сумі 88613 грн. та застосованих фінансових санкцій у сумі 40145 грн.

За таких обставин, позовні вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Підставою для визначення податку на прибуток в сумі 24095,00 грн. та застосовання фінансових санкцій в сумі 12047,50 грн. послужив висновок податкового органу про порушення позивачем п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині включення до складу скоригованих валових витрат за 2007р. витрат, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними і іншими документами у сумі 96380 грн.

Перевіркою встановлено, що при аналізі бухгалтерських рахунків, первинних документів та співставленні їх з даними, які задекларовано позивачем, при визначенні валових витрат за строчкою 04.1 декларації, не надано первинних документів на підтвердження задекларованих показників валових витрат.

Згідно до вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За вимогами ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 3 ст.9 цього Закону встановлено, що інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Під час розгляду справи позивач не надав жодних доказів , які б спростовували висновок акту перевірки в частині цього порушення, за таких підстав, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Підставою для визначення податку на прибуток в сумі 275567,5 грн. та застосованих фінансових санкцій в сумі 137783,75 грн. слугували встановлені актом перевірки порушення позивачем п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме позивачем віднесено до складу валових витрат витрати експедиційних послуг, які не перевиставлені покупцю ЗАТ «АТ Каргілл».Експедиційні послуги отримані позивачем від ТОВ АМК «Трейдінг» на суму 1102270 грн., у т.ч. за 2008 рік – 163120грн., 1 квартал 2009 р. - 221882 грн., півріччя 2009р. – 516971 грн., 3 квартали 2009р. – 691248 грн., 2009 рік – 939150 грн. В акті перевірки зазначено, що позивачем за період з листопада 2008р. по червень 2009р. отримано експедиційні послуги по перевезенню зерна ЗАТ «Каргілл» м.Київ від ТОВ «АМК Трейдінг», які включені до складу валових витрат.Калькуляція на перевезення вантажу ЗАТ «АТ Каргіл» відсутня, в актах виконаних робіт послуги експедиції не відображено, при сплаті відповідно платіжних доручень сплата зазначена «за надання транспортних послуг».З акту перевірки вбачається, що неможливо дані витрати класифікувати як витрати придбані для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

З акту перевірки та письмових пояснень відповідача вбачається, що до перевірки позивачем були надані договори №19/2007 від 01.11.2007р. про надання транспортних послуг та договір №А-3 від 01.08.2009р. про транспортне експедирування.

До матеріалів справи позивачем надані договір №А-05/2008 від 01.08.2008р. про надання послуг транспортно-експедиційного обслуговування та договір №А-3 від 01.08.2009р. транспортного експедирування.

Договір №19/2007 від 01.11.2007р. позивачем до матеріалів справи не наданий.

Згідно до пояснень позивача, наданих усно у судовому засіданні, виконання зазначеного договору не вплинуло на формування податкового зобов»язання з податку на прибуток за спірний період.

Між позивачем (Експедитор) та ЗАТ «АТ Каргілл»(Клієнт) був укладений договір №А-05/2008 від 01.08.2008р. про надання послуг транспортно-експедиційного обслуговування, згідно до вимог п.п.1.1. п.1 якого позивач зобов»язується за плату і за рахунок ЗАТ «АТ Каргілл» організувати перевезення вантажу автомобільним транспортом по території України за маршрутом, узгодженим з ЗАТ «АТ Каргілл», як власним автомобільним транспортом так і з залученням третіх осіб(пеервізників), укласти від свого імені договори перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також виконати інші дії, пов»язані з перевезенням.Підпунктом 1.4 п.1 цього договору ЗАТ «АТ Каргілл» на кожну партію вантажу подає позивачеві заявку на транспортно-експедиційне обслуговування, де зазначається інформація(яка містить певні реквізити згідно до п.п.1.4 договору). Заявка є невід»ємною частиною договору.

Згідно до пп.2.2.4 п.2 договору ЗАТ «АТ Каргілл» зобов»язаний сплатити позивачеві винагороду, передбачену договором, та відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені позивачем в інтересах Клієнта і за погодженням з Клієнтом, в цілях виконання договору.

Між позивачем(Експедитор) та ЗАТ «АТ Каргілл»(Клієнт) було укладено договір №А-3 від 01.08.2009р. транспортного експедирування, згідно до вимог п.п.1.2.1. п.1 якого позивач зобов»язується, зокрема, за плату і за рахунок ЗАТ «АТ Каргілл» організувати перевезення вантажу автомобільним транспортом по території України за маршрутом, узгодженим з ЗАТ «АТ Каргілл», як власним автомобільним транспортом так і з залученням третіх осіб(перевізників) У відповідності з пп.2.2.4 цього договору ЗАТ «АТ Каргілл» зобов»язаний сплатити позивачу винагороду, передбачену договором, та відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта і за погодженням з ЗАТ «АТ Каргілл».

Під вантажем згідно до пп.1.3 п.1 договору розуміється зерно сільськогосподарських культур(пшениця, ячмінь, ріпак, кукурудза, соняшник, шрот соняшниковий, лузга соняшникова).Згідно до пп.1.5 п.1 договору позивач зобов»язаний на кожну партію вантажу подати ЗАТ «АТ Каргілл» заявку, де зазначається наступна інформація:дата, місце завантаження та розвантаження; найменування вантажовідправника та вантажоотримувача; маршрут перевезення; адреса завантаження та розвантаження; відстань; контактні телефони; найменування, характер та параметри вантажу(вага брутто); ставка-нетто за перевезення(вартість фрахту та тариф); строки виконання.Форма заявки є невід»ємною частиною договору.

Між позивачем та ТОВ «АМК-Трейдинг» було укладено договір на експедиційне обслуговування №22 від 01.11.2008р., згідно до якого ТОВ «АМК-Трейдинг»(Експедитор) в інтересах позивача виконує пов»язані з перевезенням вантажу на автомобілях позивача транспортно-експедиційні операції: розробку маршруту перевезення, організацію забезпечення завантаження-вивантаження вантажу, супроводжування вантажу, інші операції, пов»язані з перевезенням.Строк дії договору – 11 місяців з дня підписання договору.

Додатковою угодою від 30.09.2009р. строк дії договору було продовжено до повного виконання сторонами своїх обов»язків за даним договором.

Згідно до вимог ст..1 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

За правилами ст..9 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Істотними умовами договору транспортного експедирування є, зокрема, вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Товарно-транспортна накладна — єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, який призначений для списування товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного й бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу й обліку виконаної роботи.

Згідно з п. 11.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. за №363) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні й дорожні листи вантажного автомобіля.

В матеріалах справи міститься узагальнений перелік документів, які було використано ДПІ при проведенні перевірки позивача, з якого вбачаються розбіжності між документами, наданими до перевірки, та документами, наданими до суду, з яких вбачається, що до перевірки були надані дорожні листи.

Однак, до матеріалів справи позивачем дорожніх листи або товарно-транспортні накладні не надані.

В якості доказів, що підтверджують надання ТОВ «АМК Трейдинг» експедиційних послуг позивачеві на виконання договору №22 від 01.11.2008р. позивач до матеріалів справи надав акти приймання-передачі наданих послуг та податкові накладні .

З актів приймання-передачі та податкових накладних вбачається, що вони підписані директором підприємства ТОВ «АМК-Тейдинг» ОСОБА_7

Однак, в результаті дослідження цих актів вбачається, що в кожному акті з перебігом строку приблизно в один місяць майже до 26 пунктів завантаження вантажу з пунктом розвантаження м.Донецьк, але всі вони підписані від експедитора одноособово цією особою, що фактично неможливо.

З пояснень відповідача вбачається, що до перевірки позивачем були надані акти виконаних робіт перевезення зернових, із зазначенням маршруту перевезення(маршрутні листи, та розрахунком т/км,грн.).

До матеріалів справи надані калькуляції вартості послуг по перевезенню зернових, до складу яких входять експедиторські послуги, але маршрут перевезення не зазначений.

Згідно до письмових пояснень відповідача калькуляція вартості послуг до перевірки позивачем надана не була.

За правилами п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 5.1 ст.5 цього Закону встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Платіжних доручень, які були надані до перевірки в якості підтвердження сплати отриманих послуг, позивачем до матеріалів справи не надано.Згідно до пояснень відповідача у призначенні платежу у зазначених платіжних дорученнях було зазначено «про надання транспортних послуг».

З актів приймання-передачі не вбачається, які саме експедиційні послуги були надані відповідачеві, актів виконаних робіт перевезення зернових, маршрутних листів, дорожніх листів, товарно-транспортних накладних, заявок до договорів, платіжних доручень, відповідних рахунків позивачем до матеріалів справи не надано.

З викладеного вбачається, що позивач не надав до суду первинних документів, які б спростовували висновок акту перевірки стосовно віднесення до складу валових витрат витрат експедиційних послуг, які не підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

За таких підстав, позовні вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Наступною підставою для визначення суми податкового зобов»язання з податку на прибуток послужив висновок ДПІ про порушення відповідачем п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5, п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині завищення балансової вартості основних засобів на початок звітного періоду у зв»язку з нікчемними правочинами, укладеними з ТОВ «СН-Комьюніті», ПП «Наталка», ТОВ «ТФ «Юліус».

Перевіркою показників, відображених у рядку 04.10 декларацій «Витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин» за період з 29.05.2007р. по 31.12.2009р. у сумі 92651 грн. встановлено, що позивачем придбавались запасні частини на вантажний автотранспорт, в подальшому ці запчастини підлягали амортизації і складали балансову вартість основних фондів.Балансова вартість основних засобів завищена на початок звітного періоду, у зв»язку з нікчемними правочинами.

Позивачем за 2009р. встановлено «ліміт суми на звітний рік» в розмірі 92651 грн., фактично ліміт складає 73882 грн., відхилення складає 19069 грн., у т.ч. за півріччя 2009 року – на 19069 грн., за 3 квартали – на 19069 грн., за 2009 рік – на 19069 грн.

Актом перевірки встановлено, що позивачем з 29.05.2007р. по 31.12.2009р. придбавались запасні частини у ТОВ «СН-Комьюніті», ПП «Наталка», ТОВ «ТФ «Юліус» за нікчемними правочинами. Згідно договорів, укладених позивачем з цими контрагентами позивач бере на себе зобов»язання прийняти та оплатити товар згідно з умовами договору. Постачання здійснюється транспортом за рахунок позивача. Термін постачання від ТОВ «СН-Комьюнити» - 01.04.08р.(договір від 05.03.08р.) та 01.05.2008р.(договір від 01.01.08р.), від ТОВ «Торгова фірма «Юліус» термін постачання – 01.04.2008р. Отримані запчастини списані на ремонт орендованих вантажних машин, але факт списання не підтверджено первинними документами, а саме з яких саме машин вони списані, не доведено, характеристика запчастин не зазначена. Актів виконаних робіт по ремонту вантажного транспорту також до перевірки не надано. Актом перевірки встановлено укладання угод без мети настання реальних наслідків.

З матеріалів справи вбачається наступне.

Між позивачем та ТОВ «СН-Комьюнити» були укладені договори б/н від 05.03.2008р.,б/н від 01.04.2008р. , за яким позивач придбав автозапчастини. Згідно до п.п.2.1 п.2 договору постачання товару здійснюється транспортом за рахунок ТОВ «СН-Комьюнити».Кінцевий термін поставки товару за п.п.2.2 п.2 договору від 05.03.2008р. – 01.04.2008р., від 01.04.2008р. – 01.05.2008р. Пунктом 3 договорів передбачений порядок розрахунків, за п.п.3.2 якого оплата товару здійснюється протягом 5 банківських днів після надання рахунку, податкових накладних або накладних з відміткою про приймання.Форма розрахунку згідно п.п.3.3 договорів: шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «СН Комьюнити» на підставі рахунку, виставленого позивачем ;на готівковий рахунок через касу ТОВ «СН-Комьюнити».

Згідно видаткових накладних №РН-0000047 від 06.03.2008р. на суму 18599,04грн., №РН-0000054 від 13.03.2008р. на суму 16104 грн., №РН-0000060 від 20.03.2008р. на суму 12122,77 грн., №РН-0000066 від 27.03.2008р. на суму 9921,36 грн., №РН-0000075 від 07.04.2008р. на суму 15286,96 грн., №РН-0000079 від 10.04.2008р. на суму 15153,60 грн., №РН-0000087 від 14.04.2008р., №РН-0000093 від 17.04.2008р. на суму 12955,32 грн., №РН-0000097 від 21.04.2008р. на суму 7552,76 грн.№РН-0000100 від 23.04.2008р. на суму 9480,05 грн., відповідними прибутковими ордерами та податковими накладеними №47 від 06.03.2008р. на суму 18599,04 грн., у т.ч. ПДВ – 3099,94 грн., №54 від 13.03.2008р. на суму 16104 грн., у т.ч. ПДВ – 2684 грн., №60 від 20.03.2008р. на суму 12122,77 грн., у т.ч. ПДВ – 2020,46 грн., №66 від 27.03.2008р. на суму 9921,36 грн., у т.ч. ПДВ – 1653,55 грн., №75 від 07.04.2008р. на суму 15286,96 грн., у т.ч. ПДВ – 2547,82 грн., №79 від 10.04.2008р. на суму 15153,60 грн., у т.ч. ПДВ – 2525,60 грн., №87 від 14.04.2008р. на суму 9571,32 грн., у т.ч. ПДВ – 1595,22 грн., №93 від 17.04.2008р. на суму 12955,32 грн., у т.ч. ПДВ – 2159,22 грн., №97 від 21.04.2008р., у т.ч. ПДВ – 1258,79 грн., №100 від 23.04.2008р., у т.ч. ПДВ – 1580,01 грн. на загальну суму 126747,2 грн. позивач отримав від ТОВ «СН-Комьюнити» автозапчастини.

Оплата отриманих запчастин здійснювалась позивачем готівковими коштами згідно до прибуткових касових ордерів(квитанції до прибуткових касових ордерів) №533672 від 06.03.2008р. на суму 10000 грн., №533673 від 07.03.2008р. на суму 8599,04 грн., №533674 від 13.03.2008р. на суму 10000 грн., №533675 від 14.03.2008р. на суму 6104 грн., №533676 від 20.03.2008р. на суму 10000 грн., №738135 від 21.03.2008р. на суму 2122,77 грн., №420525 від 27.03.2008р. на суму 9921,36 грн., №738037 від 07.04.2008р. на суму 10000 грн., №738043 від 08.04.2008р. на суму 5286,96 грн., №738044 від 10.04.2008р. на суму 10000 грн., №738045 від 11.04.2008р. на суму 5153,60 грн., № 738046 від 14.04.2008р. на суму 9571,32 грн., №738047 від 17.04.2008р. на суму 10000 грн., №738048 від 18.04.2008р. на суму 2955,32 грн., №738049 від 21.04.2008р. на суму 7552,76 грн., №738050 від 23.04.2008р. на суму 9480,04 грн. на суму 126747,17 грн..

З інформаційної довідки ДПІ у Святошинському районі м.Києва від 07.05.2010р. №3556/7/23-721 щодо проведення зустрічної перевірки ТОВ «СН-Комьюнити» у зв»язку з проведенням планової перевірки позивача вбачається наступне.ТОВ «СН-Комьюнити» зареєстрований платником податків у ДПІ у Святошинському р-ні м.Києва з 20.11.2007р., як платник податку на додану вартість з 03.12.2007р. Дата анулювання свідоцтва платника ПДВ – 24.07.2009р.Директор та головний бухгалтер підприємства – ОСОБА_6 Декларації з податку на прибуток підприємства не надає з моменту реєстрації. Довідкою встановлено ймовірне заниження ПДВ на загальну суму 2797775,72 грн. за квітень, травень 2008р., у т.ч. з ПП «Юз Транс». Звіти по ПДВ з показниками були надані за лютий 2008р., травень 2008р. Інформація про наявність на підприємстві основних засобів у вартісному виразі(згідно додатку К1) відсутня, інформація про наявність на підприємстві основних засобів, наявність складських, офісних приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів(власних, орендованих) відсутня;податкові декларації з податку на додану вартість надавались за січень 2008р. та лютий 2008 р. Згідно п.1.1 Інформаційної довідки стан платника податків «10» - запит на встановлення місцезнаходження.

Таким чином, ТОВ «СН-Комьюнити» не відобразило у податковій звітності податкові зобов»язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість за наведеними операціями.

Між позивачем та ТОВ «Торгова фірма «Юліус» був укладений договір б/н від 03.03.2008р., за яким позивач придбав автозапчастини. Згідно до п.п.2.1 п.2 договору постачання товару здійснюється транспортом за рахунок «Торгова фірма «Юліус».Кінцевий термін поставки товару за п.п.2.2 п.2 договору – 01.04.2008р. Пунктом 3 договору передбачений порядок розрахунків, за п.п.3.2 якого оплата товару здійснюється протягом 5 банківських днів після надання рахунку, податкових накладних або накладних з відміткою про приймання.Форма розрахунку згідно п.п.3.3 договору: шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок «Торгова фірма «Юліус»» на підставі рахунку, виставленого позивачем ;на готівковий рахунок через касу «Торгова фірма «Юліус».

Згідно видаткових накладних №РН-00000482 від 03.03.2008р. на суму 14806,32грн., №РН-0000087 від 10.03.2008р. на суму 19915,61 грн., №РН-0000088 від 17.03.2008р. на суму 13216,32 грн., №РН-0000095 від 24.03.2008р. на суму 15314,57 грн., відповідними прибутковими ордерами та податковими накладними №82 від 03.03.2008р. на суму 14806,32 грн., у т.ч. ПДВ – 2467,72 грн., №87 від 10.03.2008р. на суму 19915,61 грн., у т.ч. ПДВ – 3319,27 грн., №88 від 17.03.2008р. на суму 13216,32 грн., у т.ч. ПДВ – 2202,72 грн., №95 від 24.03.2008р. на суму 15314,57 грн., у т.ч. ПДВ – 2552,43 грн. на загальну суму 63252,82 грн., у т.ч. ПДВ – 10542,14 грн. позивач отримав від ТОВ «Торгова фірма «Юліус» автозапчастини.

Оплата отриманих запчастин здійснювалась позивачем готівковими коштами згідно до прибуткових касових ордерів(квитанції до прибуткових касових ордерів) №839370 від 03.03.2008р. на суму 10000 грн., №839372 від 04.03.2008р. на суму 4806,32 грн., №738132 від 10.03.2008р. на суму 10000 грн., №738133 від 11.03.2008р. на суму 9915,61 грн., №738134 від 17.03.2008р. на суму 10000 грн., №738135 від 18.03.2008р. на суму 3216,32 грн., №738136 від 24.03.2008р. на суму 10000 грн., №738137 від 25.03.2008р. на суму 5314,57 грн. на загальну суму 63252,82 грн.

З інформаційної довідки ДПІ у м.Харцизьку від 15.04.2010р. №2822/7/23-721 на виконання запиту ДПІ у Святошинському районі м.Києва про постачальника ТОВ ТФ «Юліус» у зв»язку з проведенням планової виїзної перевірки позивача вбачається наступне. ТОВ «ТФ «Юліус» зареєстрований платником податків у ДПІ у Святошинському р-ні м.Києва з 13.03.2007р., як платник податку на додану вартість з 16.03.2007р. Дата анулювання свідоцтва платника ПДВ – 09.02.2009р.Декларації з податку на надану вартість , з податку на прибуток підприємства не подані. Інформація про наявність на підприємстві основних засобів у вартісному виразі(згідно додатку К1) відсутня, наявність складських, офісних приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів(власних, орендованих) відсутня. Згідно довідки стан платника податків «10» - запит на встановлення місцезнаходження(місця проживання).

Згідно службової записки начальника відділу реєстрації та обліку платників податків ДПІ у Києво-Святошинському районі №617 від 10.03.2010р. ТОВ «Торгова фірма «Юліус» не перебуває на обліку в ДПІ у Києво-Святошинському районі.

Таким чином, ТОВ ТОВ «ТФ «Юліус»не відобразило у податковій звітності податкові зобов»язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість за наведеними операціями.

Між позивачем та ПП «Наталка» був укладений договір б/н від 05.07.2007р., за яким позивач придбав автозапчастини, паливно-мастильні матеріали. Згідно до п.п.2.1 п.2 договору позивач сплачує протягом 3 календарних днів з моменту отримання рахунку сплачує загальну вартість товару на розрахунковий рахунок ПП «Наталка».Оплата згідно до п.п.2.2 п.2 договору здійснюється як готівковим, так і безготівковим розрахунком.. Моментом отримання товару згідно до п.п.2.3 п.2 договору вважається дата оформлення накладної.

Згідно видаткових накладних №1184 від 05.11.2007р. на суму 23948,57грн., №1301 від 13.11.2007р. на суму 12861,36 грн., №1394 від 15.11.2007р. на суму 6891 грн., №1462 від 19.11.2007р. на суму 10486,68 грн.,№1632 від 29.11.2007р. на суму 12066 грн. відповідними прибутковими ордерами та податковими накладними №1184 від 05.11.2007р. на суму 23948,57грн., у т.ч. ПДВ – 3991,43 грн., №1301 від 13.11.2007р. на суму 12861,36 грн., у т.ч. ПДВ – 2143,56 грн., №1394 від 15.11.2007р. на суму 6891 грн., у т.ч. ПДВ – 1148,50 грн., №1462 від 19.11.2007р. на суму 10486,68 грн., у т.ч. ПДВ – 1747,78 грн., №1632 від 29.11.2007р. на суму 12066 грн., у т.ч. ПДВ – 2011 грн. на загальну суму 66254 грн. позивач отримав від ПП «Наталка» автозапчастини.

Оплата отриманих запчастин здійснювалась позивачем готівковими коштами згідно до прибуткових касових ордерів(квитанції до прибуткових касових ордерів) №1184/1 від 06.11.2007р. на суму 10000 грн., №1301 від 13.11.2007р. на суму 10000 грн., №1184 від 05.11.2007р. на суму 10000 грн., №1394 від 15.11.2007р. на суму 9752,36 грн., №1462 від 19.11.2007р. на суму 10000 грн., №1632 від 29.11.2007р. на суму 10000 грн., №1632/1 від 30.11.2007р. на суму 2066 грн..

З акту ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька від 20.04.2010р. №388/23-213-2 про неможливість проведення перевірки контрагента ПП «Наталка» з питань підтвердження відомостей, отриманих від позивача за листопад 2007 року вбачається наступне. Згідно інформаційних систем ДПІ ПП «Наталка» зареєстроване платником податків у ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька з 20.08.1999р. Дата анулювання свідоцтва платника ПДВ – 04.12.2007р.Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.12.2007р. по справі №45/197Б визнано банкрутом, остання звітність – декларація з ПДВ за вересень 2007р.

Таким чином, ПП «Наталка» не відобразило у податковій звітності податкові зобов»язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість за наведеними операціями.

У порушення п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем нараховано амортизаційні відрахування на вищезазначені придбані запасні частини, в результаті чого податковим органом встановлено завищення амортизаційних витрат на суму 70562 грн., у т.ч. за 3 квартали 2008р. на 13347 грн., 1 квартал 2009р. – на 13731 грн., півріччя 2009 року – на 24728 грн., 3 квартали 2009 року – на 35037 грн., 2009 рік – на 44703грн.

Як встановлено п.п. 5.2.1 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

З аналізу приписів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вбачається, що закон не пов’язує віднесення витрат до складу валових витрат з нормами витрат, встановлених підприємством – платником податків. За вимогами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати повинні бути підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку та пов’язані з веденням господарської діяльності.

Згідно до п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Як вбачається з п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів розуміється поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

П.п. 8.1.2. п. 8.1. ст.. 8 Закону визначено, що амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

П.п. 8.7.1. п. 8.7. ст.. 8 Закону платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Згідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському, затв. наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 та зареєстр. в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Актом перевірки встановлено, що позивачем були укладені договори оренди рухомого майна, а саме вантажних автомобілів та причепів з фізичними особами згідно переліку(арк..80 том №3 справи).

Отримані запчастини списані на ремонт орендованих вантажних машин, але актів виконаних робіт по ремонту цих автомобілів позивачем не надано.

Вартість оренди на зазначені автомобілі, враховуючи їх значну вартість, становила за період з 04.09.2007р. по 01.09.2009р. – по 50-100 грн. на місяць і тільки з 01.09.2009р. – 1500грн., 3000 грн.

Із Статуту позивача (стара редакція , дата реєстрації – 23.05.2007р.) та із змінами від 12.03.2008р. вбачається, що засновниками підприємства були, зокрема, ОСОБА_5,ОСОБА_4

З протоколу №2 збору учасників Приватного підприємства «Юз Транс» від 20.08.2007р. позивач прийняв до оренди транспортні засоби у фізичних осіб, зокрема у ОСОБА_4 - 2 автомобілі (КАМАЗ 53212) орендна плата на місяць 50 грн., ОСОБА_5. 2 автомобілі (КАМАЗ 53212), орендна плата на місяць 50 грн. та ОСОБА_9 – 1 КАМАЗ 5320 орендна плата на місяць 50 грн, ОСОБА_10 КАМАЗ 53212 орендна плата на місяць 50 грн.

Згідно до пояснень позивача автозапчастини придбавались на підставі нарядів-заказів на придбання запасних частин для підтримки автомобілів в технічно справному стані, які надані до матеріалів справи. Отримані запчастини були списані на ремонт орендованих вантажних машин.

В якості доказів, що підтверджують списання автозапчастин, позивач посилається на відповідні акти списання запчастин, які знаходяться в матеріалах справи.

З письмових пояснень відповідача вбачається, що вищезазначені наряди-закази до перевірки позивачем надано не було.

Крім цього, до перевірки а також до матеріалів справи не надані картки основних засобів обліку пробігу автомашин, на які списувались ці автозапчастини.

Як вбачається з цих нарядів-заказів, вони підписані механіком позивача – ОСОБА_5

При співставленні підписів на нарядах-заказах на придбання запасних частин для підтримки автомобілів у технічно справному стані та статуті позивача від 23.05.2007р., протоколів збору учасників ПП «Юз Транс» №1 від 27.04.2007р., №2 від 20.08.2007р., №3 від 01.02.2008р., змін до статуту від 12.03.2008р., вони підписані одним із засновником позивача – ОСОБА_5

Але, при співставленні цих підписів з підписами на нарядах-заказах, вбачається, що вони не ідентичні, тобто наряди-закази підписані іншою особою, ніж ОСОБА_5

Крім того, з аналізу нарядів-заказів вбачається, що автозапчастини придбавались у значній кількості з інтервалом майже в три дні.

Наприклад, з аналізу нарядів-заказів за 25.01.2008р. №11 та від 29.01.2008р. №12 вбачається, що позивач придбав ті ж самі автозапчастини на одні і ті самі автомобілі КАМАЗ 5320 НОМЕР_2 та КАМАЗ 5312 НОМЕР_1.

З актів списання запчастин взагалі не вбачається, запчастини з яких саме машин списувались та замінювались на нові. Крім того, акти списання були складені лише механіком ОСОБА_5

Позивач у позові зазначив, що ремонт автомобілів здійснювався його власними силами, акти виконаних робіт оформляються при виконанні робіт сторонніми організаціями.

Доказів надання послуг сторонніми організаціями позивач не надав.

Крім цього, позивачем не надано доказів необхідності заміни цих автозапчастин.

Згідно до вимог п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п.5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.1.32. ст.. 1 Закону під господарською діяльністю розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Аналіз наведених норм доводить, що необхідною умовою включення витрат до складу валових є їх використання у власній господарській діяльності.

Наведене доводить, що господарські операції позивача з придбання запчастин та подальшого їх використання у власній господарській діяльності не підтверджено належними доказами по справі.

Тобто, зазначене свідчить про відсутність об»єкту оподаткування у розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За таких обставин, висновок відповідача про порушення позивачем п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5, п.п.8.1.2 п.8.1, п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є обгрунтованим та вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Штрафні санкції застосовані ДПІ на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», приписами якого встановлено, що у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Отже, правомірність нарахування позивачеві податку на прибуток у сумі 322347 грн. обумовлює правомірність застосування ДПІ до позивача відповідних штрафних санкцій у сумі 167484грн.50 коп.

За таких підстав, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.05.2010р. №0000612320/0 та від 26.07.2010р. №0000902320/1 задоволенню не підлягають.

По податковим повідомленням-рішенням №0000622320/1 від 26.07.2010р. та №0000622320/0 від 14.05.2010р.

Податковим повідомлення - рішенням №0000622320/1 від 26.07.2010р. (№0000622320/0 від 14.05.2010р.) позивачеві згідно з п.п. ”б” п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначена сума податкового зобов‘язання з податку на додану вартість в розмірі 400744 грн.50 коп., у тому числі основний платіж – 267163 грн., штрафні(фінансові) санкції – 133581,5 грн. Штрафні санкції нараховані згідно п.п.17.1.3. п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у розмірі 50 відсотків.

З акту перевірки вбачається, що підставою нарахування позивачеві податку на додану вартість в сумі 267163 грн. стало порушення позивачем п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі Закон про ПДВ), в результаті чого занижено податок на додану вартість, у тому числі: у листопаді 2007 року на 11042 грн., березні 2008 року – 19999грн., квітні 2008 року – 11667 грн., листопаді 2008 року – 12392 грн., грудні 2008 року – 20232 грн., січні 2009 року – 11049 грн., лютому 2009 року – 16416 грн., березні 2009 року – 16912 грн., квітні 2009 року – 18326 грн., травні 2009 року – 19441 грн., червні 2009 року – 21250 грн., липні 2009 року – 16732 грн., вересні 2009 року – 22124 грн., жовтні 2009 року – 17027 грн., листопаді 2009 року – 17175 грн., грудні 2009 року – 15379 грн.

Актом перевірки встановлено, що внаслідок порушень, зазначених вище, підприємством завищено податковий кредит по рядку 10.1Б декларацій «придбання(виготовлення, будівництво, спорудження) з ПДВ на митній території України товарів(послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 % та нульовою ставкою на суму 267163 грн.

Вказане порушення, на думку ДПІ, виникло внаслідок безпідставного включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість (надалі ПДВ) , які не підтверджені первинними документами за господарськими операціями по придбанню автозапчастин, експедиційних послуг, які не пов»язані з господарською діяльністю. Актом перевірки встановлено, що податкові накладні за цими господарськими операціями позивачем були внесені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних .

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит –це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.

Як встановлено п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст.. 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.. 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

П.п. 7.4.5. п. 7.4. ст.. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

У відповідності до вимог п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм доводить, що об»єктом оподаткування є господарська операція з поставки товару, а підставою нарахування податкового кредиту є наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства і сплата продавцю вартості товару з ПДВ. Ці підстави є достатніми, але не вичерпними для визначення податкового кредиту.

У даному випадку суд повинен дослідити обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту, зокрема, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, тобто фактичне їх здійснення сторонами, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Як було встановлено вище, позивачем не доведено правомірність віднесення до складу валових витрат по придбанню автозапчастин у ТОВ «СН-Комьюніті», ПП «Наталка», ТОВ «ТФ «Юліус» та витрат на експедиційні послуги, отримані від ТОВ «АМК Трейдинг».

Неправомірність віднесення до складу валових витрат витрат, які не підтверджені первинним документами, призводить до неправомірності включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість за цими операціями.

Таким чином, визначення позивачеві податку на додану вартість в розмірі 267163 грн. є правомірним.

Отже, правомірність нарахування позивачеві податку на додану вартість у сумі 267163грн. призводить до правомірності застосування ДПІ до позивача відповідних штрафних санкцій у сумі 133581грн.50 коп.

За таких підстав, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000622320/0 від 14.05.2010р., №000622320/1 від 26.07.2010р. задоволенню не підлягають.

По податковим повідомленням-рішенням від 26.07.2010р. №0000631730/1 та від 14.05.2010р. №0000631730/0.

Податковим повідомлення - рішенням №0000631730/1 від 26.07.2010р. позивачеві згідно до ст..20 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначена сума податкового зобов‘язання з податку з доходів найманих працівників в сумі 99797 грн.82 коп., у тому числі основний платіж – 33265 грн.91 коп., штрафні (фінансові) санкції – 66531грн.88 коп. Штрафні санкції нараховані згідно п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення суми податкового зобов’язання послужив висновок податкового органу про порушення позивачем п.1.1, п.1.2, п.1.3, п.1.6 ст.1, п.2.1 ст.2, п.п.3.1.1, 3.1.3 п.3.1 ст.3, п.п.4.2.9 «г» п.4.2 ст.4, пп.6.5.2в п.6.5 ст.6, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст.8, п.16.1, п.п.16.3.5 п.16.3 ст.16,п.п «а» п.17.2 ст.17, п.п «а» і «б» п.19.2 ст.19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” та п.4 «Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги», затв. постановою КМУ від 26.12.2003р. №2035, в частині правильності та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за період з 25.07.2007р. по 31.12.2009р. на суму 33265,94грн., у т.ч. по періодах: грудень 2007р. – 9272,75 грн., березень 2008р. – 154,52 грн., липень 2008р. – 38,62 грн., вересень 2008р. – 2473,87 грн., жовтень 2008р. – 4950 грн., грудень 2008р. – 9060,38грн., січень 2009р. – 1431 грн., лютий 2009р. – 973,87 грн., березень 2009р. – 286,50грн., квітень 2009р. – 1521 грн., травень 2009р. – 654 грн., червень 2009р. – 2449,43 грн.

Однією із підстав для визначення позивачеві суми податкового зобов»язання з податку з доходів фізичних осіб послужив висновок акту перевірки в частині порушення пп.6.5.2в п.6.5 ст.6, пп.8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст.8, п.п «а» п.19.2 ст.19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” та п.4 «Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги», затв. Постановою КМУ від 26.12.2003р. №2035, в частині заниження нарахування податку з доходів фізичних осіб за перевірений період у ссумі 277,14 грн., у т.ч. березень 2008р. – 154,52 грн., липень 2008р. – 38,62 грн., грудень 2008р. – 38,63 грн., лютий 2009р. – 45,37 грн.Порушення було встановлено згідно відомості нарахування заробітної плати робітників, податкового розрахунку 1 ДФ, наказів по підприємству.

Підпунктом 8.1.1 п.8.1 ст. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець , який виплачує такі доходи на користь платника податку ( п.17.1. ст.17 Закону).

Підпунктом 8.1.2 п.8.1 ст.8 цього закону передбачено, що податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Відповідно до абз.2 пп.6.3.3 п.6.3 ст.6 наведеного Закону податкова соціальна пільга починає застосовуватися до доходів, визначених у підпунктах "а" - "д" цього підпункту при їх нарахуванні (виплаті), та закінчує застосовуватися при завершенні нарахування таких доходів, без подання відповідних заяв, визначених підпунктом 6.3.2 цього пункту.

Згідно до п.3 Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 р. N 2035, податкова соціальна пільга (далі - пільга) застосовується до нарахованого місячного доходу платника податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем нарахування (виплати), яке платник податку обирає самостійно, стосовно чого він подає працедавцю заяву про застосування пільги за встановленою Державною податковою адміністрацією формою.

Пунктом 4 цього Порядку встановлено, що пільга починає застосовуватися працедавцем з податкового місяця, в якому платник податку подав працедавцю заяву про її застосування з відповідними документами, і зупиняється з податкового місяця, в якому платник податку подав заяву про відмову від пільги або припинив трудові відносини з таким працедавцем.

За вимогами п.п.6.5.2 «в» Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» працедавець платника податку за місцем застосування податкової соціальної пільги здійснює перерахунок сум доходів, нарахованих такому платнику податку у вигляді заробітної плати, а також сум наданих податкових соціальних пільг, зокрема, під час проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з таким працедавцем.

Згідно до п.п.6.5.4 п.6.5 ст.6 наведеного Закону якщо працедавець з будь-яких причин не здійснює перерахунки, зазначені у підпункті 6.5.2 пункту 6.5 цієї статті, та/або не утримує суму недоплати чи її частину (крім випадку, зазначеного в абзаці другому підпункту 6.5.3 цього пункту) у встановлені цим пунктом строки, то така сума стягується податковим органом за рахунок такого працедавця і не включається до складу його валових витрат.

За правилами пп. п.19.2 «а» ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок;

Позивач не спростував висновок податкового органу стосовно вищезазначеного порушення .

За таких підстав, позовні вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Наступною підставою для визначення позивачеві суми податкового зобов»язання з податку з доходів фізичних осіб послужив висновок податкового органу про порушення позивачем п.1.1, п.1.2, п.1.3, п.1.6 ст.1, п.2.1 ст.2, п.п.3.1.1, 3.1.3 п.3.1 ст.3, п.п.4.2.9 «г» п.4.2 ст.4, пп.6.5.2в п.6.5 ст.6, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст.8, п.16.1, п.п.16.3.5 п.16.3 ст.16,п.п «а» п.17.2 ст.17, п.п «а» і «б» п.19.2 ст.19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” в частині неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб з суми коштів виплачених ОСОБА_4 як додаткове благо у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат в сумі 32988,80 грн. за період з 29.07.2007р. по 31.12.2009р., у т.ч. за грудень 2007р. – 9272,75 грн., вересень 2008р. – 2473,87 грн., жовтень 2008р. – 4950 грн., грудень 2008р. – 9021,75 грн., січень 2009р. – 1431 грн., лютий 2009р. – 928,50 грн., березень 2009р. – 286,80 грн., квітень 2009р. – 1521 грн., травень 2009р. – 654 грн., червень 2009р. – 2449,43 грн.

Актом перевірки та матеріалами справи встановлено наступне.

Як було описано вище, позивачем були укладені договори з ПП «Наталка», ТОВ «СН-Комьюнити», ТОВ «ТФ Юліус».

Розрахунки з наведеними підприємствами здійснювали готівковими коштами підзвітні особи позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_5, квитанції до прибуткових касових ордерів(надалі ПКО) від цих підприємств вони включали до складу авансових звітів.

ОСОБА_4 включені квитанції до ПКО від ТОВ «СН-Комьюнити», ТОВ «ТФ Юліус» на загальну суму 219927,27 грн., а до складу авансових звітів ОСОБА_5 включені квитанції до ПКО між ТОВ «СН-Комьюнити» на загальну суму -31891,08грн.. Тобто, кредиторська заборгованість перед ОСОБА_5 складає 31891,08 грн., перед ОСОБА_4 – 1,92 грн.

Актом перевірки встановлено, що позивачем станом на 31.12.2010р. не були виплачені кошти по авансовим звітам ОСОБА_5, а по авансовим звітам ОСОБА_4 були виплачені кошти з каси підприємства на загальну суму 219925,35 грн.(квитанції до прибуткових касових ордерів у додатку №2/1 до акту перевірки).

Згідно до вимог п.п.1.1 ст.1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

Підпунктом 1.2 ст. 1 наведеного Закону встановлено, що дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

За правилами п.п.1.6 ст.1 Закону загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі - оподатковуваний дохід).

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті); доходів, які підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу; доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Законом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід дорівнює сумі оподатковуваних доходів, виплачених (нарахованих) протягом такого звітного податкового місяця.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, отриманих (нарахованих) протягом такого звітного податкового року.

Відповідно п.п.2.1 ст.2 Закону платниками податку є: резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Згідно до п.3.1 ст.3 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід.

За приписами п.п.4.2.1. п.4.2 ст.4 цього Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються у тому числі доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Відповідно до п.п.4.2.9.»г» Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.

Згідно до ст..9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пп.2.4 п.2 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затв. наказом Міністерства фінансів України №88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно до п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Відповідно до п.п.16.1 ст.16 наведеного Закону податок, утриманий з доходів резидентів, підлягає зарахуванню до бюджету згідно з нормами Бюджетного кодексу України.

Відповідальність відповідно до 16.3.5 п.16.3 ст.16 цього Закону за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

За правилами п.п.»а» п. 17.2 ст.17 цього Закону особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент.

Підпунктом «а» п.19.2 ст.19 Закону встановлено, що особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок;

З аналізу викладеного вбачається, що квитанції до прибуткових касових ордерів, які включені до складу авансових звітів про використання коштів, наданих під звіт, підзвітною особою ОСОБА_4 та ОСОБА_5, не можуть вважатись документами, які підтверджують їх фактичні витрати в якості платників податку, та сума коштів, виданих з каси позивача, є додатковим благом.

Тобто, співпрацівники позивача є платниками податку з доходів фізичних осіб, і податок з доходів фізичних осіб утримується за рахунок фізичних осіб під час виплати оподатковуваного доходу.

За таких підстав, позивач був зобов»язаний утримати податок з доходів фізичних осіб з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та відповідно донарахування позивачеві суми податкового зобов»язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 33265,94 грн. суд вважає таким, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Штрафні санкції застосовані ДПІ на підставі п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», приписами якого встановлено, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Отже, правомірність нарахування позивачеві податку з доходів фізичних осіб у сумі 33265,94грн. призводить до правомірності застосування ДПІ до позивача відповідних штрафних санкцій у сумі 66531грн.88 коп.

За таких підстав, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000631730/0 від 14.05.2010р., №000631730/1 від 26.07.2010р. задоволенню не підлягають.

По рішенню про застосування штрафних(фінансових) санкцій від 14.05.2010р. №0001072340.

Із змісту акту перевірки вбачається, що підставою для застосування штрафних(фінансових) санкцій послужив висновок податкового органу про порушення позивачем розд.3 п.3.1, п.3.2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті України» , затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637 (зі змінами) в частині проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів у загальній сумі 219925,35 грн.

Згідно акту перевірки, ДПІ було встановлено, що у період, за який проводилась перевірка, позивачем були укладені договори з ПП «Наталка», ТОВ «СН-Комьюнити», ТОВ «Юліус-ТФ» .

Актом перевірки встановлено, що розрахунки із зазначеними підприємствами проводили ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за власні готівкові кошти, квитанції до прибуткових касових ордерів від цих підприємств вони включали до складу авансових звітів.

До складу авансових звітів ОСОБА_4 включені квитанції до прибуткових касових ордерів від ПП «Наталка», ТОВ «СН-Комьюнити», ТОВ «Юліус-ТФ» на загальну суму 219927,27 грн. До складу авансових звітів ОСОБА_5 включені квитанції до прибуткових касових ордерів від ТОВ «СН-Комьюнити» на суму (-31891,08 грн.). Згідно рахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами» станом на 31.12.2009р. у позивача є кредиторська заборгованість перед ОСОБА_5 у сумі 31891,08 грн. та перед ОСОБА_4 у сумі 1,92грн.

Таким чином, перевіркою встановлено, що позивачем станом на 31.12.2010 р. не були виплачені кошти по авансовим звітам ОСОБА_5, а по авансовим звітам ОСОБА_4 були виплачені кошти з каси підприємства на загальну суму 219925,35 грн.

П. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджено Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за N 40/10320 встановлено, що видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Згідно до п.п.3.1 п.3 Положення касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

За правилами п.п.7.3 п.7 Положення відповідальність за дотримання порядку ведення операцій з готівкою покладається на підприємців, керівників підприємств. Особи, які винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою, притягуються до відповідальності в установленому законодавством України порядку. У разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою органи державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі подання органів контролю згідно з законодавством України.

Ст.. 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу - за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум.

Ст... 2 цього Указу також визначено, що штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.

Відповідно до ст.. 3 Указу, контроль за додержанням особами, зазначеними у статті 1 цього Указу (крім банків), норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюються Національним банком України, здійснюють органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, Міністерства внутрішніх справ України та фінансові органи, а банками - Національний банк України.

Як встановлено судом, квитанції до прибуткових касових ордерів,відповідно надані до матеріалів справи, які включені до складу звітів про використанні коштів, наданих під звіт підзвітними особами, не є належними доказами по справі.

Позивач під час подання позову та під час судового розгляду справи не навів обставин та не надав жодних доказів, які спростовують висновки ДПІ викладені в акті перевірки по даному порушенню.

З огляду на зазначене, висновок відповідача про порушення позивачем розд.3 п.3.1, п.3.2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті України» , затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637 (зі змінами) в частині проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів у загальній сумі 219925,35 грн. є обґрунтованим.

За таких обставини, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій від 14.05.2010р. №0001072340 задоволенню також не підлягають.

Відповідно до п. 1. ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Ст. 71 КАС України також встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вимоги позивача про визнання протиправними дій ДПІ у м. Харцизьку Донецької області під час проведення планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 29.05.07р. по 31.12.09р. та складання акту перевірки від 23.04.10р. за №1215/232/35078919, визнання протиправними дій ДПІ при складанні та направленні на адресу позивача оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій задоволенню також не підлягають, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За вимогами ч.3 ст.2 цього Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень належить перевіряти, чи прийняті вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, із якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, з урахуванням сукупних доказів по справі, суд дійшов до висновку, що дії ДПІ у м. Харцизьку Донецької області під час проведення планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 29.05.07р. по 31.12.09р. та складання акту перевірки від 23.04.10р. за №1215/232/35078919, дії ДПІ при складанні та направленні на адресу позивача оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій відповідають вимогам діючого законодавства.

Крім цього, позивач не довів, у чому саме полягає протиправність цих дій.

Враховуючи викладене та, керуючись Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Законом України «Про податок на додану вартість», Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджено Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N637, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за N 40/10320, Указом Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки,

ст. ст. 2, 7 –12, 69-72, 94, 122-163, 254, та прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Приватного підприємства «Юз Транс» до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області про визнання протиправними дій ДПІ у м. Харцизьку під час проведення планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 29.05.07р. по 31.12.09р. та складання акту перевірки від 23.04.10р. за №1215/232/35078919 ; про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області при складанні та направленні на адресу позивача податкових повідомлень-рішень №0000612320/0 від 14.05.10р. на суму 618966,00 грн., №0000622320/0 від 14.05.10р. на суму 400744,50 грн., №0000631730/0 від 14.05.10р. на суму 99797,82 грн., №0000902320/1 від 26.07.10р. на суму 618589,50 грн., №0000622320/1 від 26.07.10р. на суму 400744,50 грн., №0000631730/1 від 26.07.10р. на суму 99797,82 грн.; про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень №0000612320/0 від 14.05.10р. на суму 618966,00 грн., №0000622320/0 від 14.05.10р. на суму 400744,50 грн., №0000631730/0 від 14.05.10р. на суму 99797,82 грн., №0000902320/1 від 26.07.10р. на суму 618589,50грн., №0000622320/1 від 26.07.10р. на суму 400744,50 грн., №0000631730/1 від 26.07.10р. на суму 99797,82 грн. та скасування податкових повідомлень-рішень №0000612320/0 від 14.05.10р. на суму 618966,00грн., №0000622320/0 від 14.05.10р. на суму 400744,50 грн., №0000631730/0 від 14.05.10р. на суму 99797,82 грн., №0000902320/1 від 26.07.10р. на суму 618589,50 грн., №0000622320/1 від 26.07.10р. на суму 400744,50 грн., №0000631730/1 від 26.07.10р. на суму 99797,82 грн.; про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області при складанні та направленні рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій від 14.05.10р. №0001072340 на суму 219925,35грн.; про визнання протиправним рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій від 14.05.10р. №0001072340 на суму 219925,35 грн. та скасування рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій від 14.05.10р. №0001072340 на суму 219925,35грн. - відмовити.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Скарга подається на ім’я Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Постанову підписано 22 березня 2011 р.

Суддя Наумова К.Г.


Суд	Донецький окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	17.03.2011
Оприлюднено	15.06.2011
Номер документу	16064986
Судочинство	Адміністративне

Наумова К.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 17.03.2011 по справі 2а-21938/10/0570ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —2а-21938/10/0570

Постанова від 17.03.2011

Постанова
від 17.03.2011 по справі 2а-21938/10/0570
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД