Ухвала

від 30.08.2011 по справі 2а-21938/10/0570

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції -

Суддя-доповідач - Лях О.П.

  ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 УХВАЛА

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2011 року  справа №2а-21938/10/0570           приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Лях О.П.

суддів  Горбенко К.П. ,  Попова В.В.

при секретарі            Турко І.Б.

за участю

представника позивача - Іващенко В.Й.

представників відповідача - Гриненко М.А., Малєєвої Т.С., Сударикової Н.М.

розглянувши у відкритому судовому  засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Юз Транс» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2011 року у справі № 2а-21938/10/0570 за позовом Приватного підприємства «Юз Транс» до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, -

 В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2011 року у справі  № 2а-21938/10/0570  відмовлено у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Юз Транс» до Державної  податкової інспекції у  м. Харцизьку Донецької області про визнання протиправними дій ДПІ у  м. Харцизьку під час проведення планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 29.05.07р. по 31.12.09р. та складання акту перевірки від 23.04.10р. за №1215/232/35078919 ; про  визнання протиправними дій Державної  податкової інспекції у  м. Харцизьку Донецької області при складанні та направленні на адресу  позивача податкових повідомлень-рішень №0000612320/0 від 14.05.10р. на суму 618966,00 грн., №0000622320/0 від 14.05.10р. на суму 400744,50 грн., №0000631730/0 від 14.05.10р.  на суму 99797,82 грн., №0000902320/1 від 26.07.10р. на суму 618589,50 грн., №0000622320/1 від 26.07.10р. на суму 400744,50 грн., №0000631730/1 від 26.07.10р. на суму 99797,82 грн.; про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень №0000612320/0 від 14.05.10р. на суму 618966,00 грн., №0000622320/0 від 14.05.10р. на суму 400744,50 грн., №0000631730/0 від 14.05.10р.  на суму 99797,82 грн., №0000902320/1 від 26.07.10р. на суму 618589,50грн., №0000622320/1 від 26.07.10р. на суму 400744,50 грн., №0000631730/1 від 26.07.10р. на суму 99797,82 грн. та скасування податкових повідомлень-рішень №0000612320/0 від 14.05.10р. на суму 618966,00грн., №0000622320/0 від 14.05.10р. на суму 400744,50 грн., №0000631730/0 від 14.05.10р.  на суму 99797,82 грн., №0000902320/1 від 26.07.10р. на суму 618589,50 грн., №0000622320/1 від 26.07.10р. на суму 400744,50 грн., №0000631730/1 від 26.07.10р. на суму 99797,82 грн.; про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області при складанні та направленні рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій від 14.05.10р. №0001072340 на суму 219925,35грн.; про визнання протиправним рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій від 14.05.10р. №0001072340 на суму 219925,35 грн. та скасування рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій від 14.05.10р. №0001072340 на суму 219925,35грн. у повному  обсязі.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення  судом  першої інстанції  норм  матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог .

Під час апеляційного розгляду справи представник позивача доводи апеляційної скарги  підтримав.

Представники відповідача проти доводів апеляційної скарги позивача – заперечували.  

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів  приходить до наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач є юридичною особою, включений до ЄДРПОУ за номером №35078919  та як платник податків перебуває на податковому обліку у Державній  податковій інспекції у м. Харцизьку Донецької області.

Державною податковою інспекцією у м.Харцизьку Донецької області на підставі направлень №138 від 29.03.20010р., №162 від 14.04.20010р. було здійснено  планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 29.05.2007р. по 31.12.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 29.05.2007р. по 31.12.2009р., на підставі якої складений акт  від 23.04.2010 р. №1215/23-2/35078919.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у м.Харцизьку Донецької області були прийняті оскаржувані рішення та повідомлення-рішення.

Як вбачається із акту перевірки,  підставою для визначення позивачеві суми податкового зобов‘язання з податку на прибуток  послужив висновок податкового органу про те, що позивачем в порушення п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11, п.5.9 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.5.9 ст.5, п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5, п.п.8.7.1 п.8.7, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(із урахуванням змін та доповнень) було занижено податок на прибуток в сумі 411211 грн.00 коп., у т.ч. по періодах: 2007 рік – 24095 грн., 1 квартал 2008р. – 44349 грн., півріччя 2008 року – 124639 грн., 3 квартали 2008року – 120340 грн., 2008 рік – 183445 грн., 1 квартал 2009р. – 39818 грн., півріччя 2009р – 111334 грн., 3 квартали 2009 року – 158195 грн., 2009 рік -  203671 грн.

Підставою для визначення позивачеві суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 88613 грн. та застосованих фінансових санкцій в сумі 40145 грн. слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем не включено до складу скоригованого валового доходу  отриманий дохід від реалізації послуг за 2008 рік у сумі 354452 грн.

В акті перевірки зазначено, що позивачем не включено до складу валового доходу продаж товару за 2008 рік у сумі 117936 грн. В ході проведення перевірки ДПІ було встановлено, що позивачем було реалізовано послуг за 2 квартал 2008 р. на суму 117936 грн. та виписані податкові накладні: ТОВ «СКВ-Агро» від 27.05.08р. №35 на суму 13573 грн., від 02.04.08р. №26 на суму 17559 грн., від 29.04.08р.  №32 на суму 28464 грн., ЗАТ АТ «Каргіл» від 08.04.08р. №28 на суму 31407 грн., від 11.04.08р. №29 на суму 3494 грн., від 11.04.08р. №27 на суму 14630 грн., ТОВ «Агромікс» від 30.04.08р. №34 на суму 1047 грн., ПП «Амарант-Агро» від 29.04.08р. №33 на суму 4727 грн., ТОВ «Фідлайф» від 24.04.08р. №30 на суму 650 грн., від 29.04.08р. №31 на суму 500 грн., від 28.04.08р. №32 на суму 1885 грн., які були включені до податкових зобов»язань за квітень, травень 2008р. по рядку 1 декларації з ПДВ «операції на митній території , що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту товарів», але до складу скоригованого валового доходу за 2008 рік підприємством не включено.  

Рішенням Державної податкової адміністрації №17298/10/25-013-5 від 01.10.2010р. за результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 14.05.2010р. №0000612320/0(від 26.07.2010р. №0000902320/1) було скасовано в частині донарахованого податку на прибуток в сумі 88613 грн. та застосованих фінансових санкцій у сумі 40145 грн.  З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку  про необґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Підставою для визначення податку на прибуток в сумі 24095,00 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 12047,50 грн. послужив висновок податкового органу про  порушення позивачем п.5.3.9  п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині включення до складу скоригованих валових витрат за 2007р. витрат, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними і іншими документами у сумі 96380 грн.

Перевіркою встановлено, що при аналізі бухгалтерських рахунків, первинних документів та співставленні їх з даними, які задекларовано позивачем, при визначенні валових витрат за строчкою 04.1 декларації, не надано первинних документів на підтвердження задекларованих показників валових витрат.             

Згідно до вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За вимогами ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 3 ст.9 цього Закону встановлено, що інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Оскільки позивач не надав жодних доказів, які б спростовували висновок акту перевірки в частині цього порушення, а  суд першої інстанції прийшов до правильного висновку  не необґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Підставою для визначення податку на прибуток в сумі 275567,5 грн. та застосованих фінансових санкцій в сумі 137783,75 грн. слугували встановлені актом перевірки  порушення позивачем  п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме позивачем  віднесено до складу валових витрат витрати експедиційних послуг, які не перевиставлені покупцю ЗАТ «АТ Каргілл».Експедиційні послуги отримані позивачем від ТОВ АМК «Трейдінг» на суму 1102270 грн., у т.ч. за 2008 рік – 163120грн., 1 квартал 2009 р. - 221882 грн., півріччя 2009р. – 516971 грн., 3 квартали 2009р. – 691248 грн., 2009 рік – 939150 грн. В акті перевірки зазначено, що позивачем за період з листопада 2008р. по червень 2009р. отримано експедиційні послуги по перевезенню зерна ЗАТ «Каргілл» м.Київ  від ТОВ «АМК Трейдінг», які включені до складу валових витрат.Калькуляція на перевезення вантажу ЗАТ «АТ Каргіл» відсутня, в актах виконаних робіт послуги експедиції не відображено, при сплаті відповідно платіжних доручень сплата зазначена «за надання транспортних послуг».  З акту перевірки вбачається, що неможливо дані витрати класифікувати як витрати придбані для їх подальшого використання   у власній господарській діяльності.

З акту перевірки та  письмових пояснень відповідача вбачається, що  до перевірки позивачем були надані договори №19/2007 від 01.11.2007р. про надання транспортних послуг та договір №А-3 від 01.08.2009р. про транспортне експедирування.

До матеріалів справи позивачем надані договір №А-05/2008 від 01.08.2008р. про надання послуг транспортно-експедиційного обслуговування та договір №А-3 від 01.08.2009р. транспортного експедирування.

Між позивачем (Експедитор) та ЗАТ «АТ Каргілл» (Клієнт)  був укладений договір №А-05/2008 від 01.08.2008р. про надання послуг транспортно-експедиційного обслуговування, згідно до вимог п.п.1.1. п.1 якого позивач зобов’язується за плату і за рахунок ЗАТ «АТ  Каргілл» організувати перевезення вантажу автомобільним транспортом по території України за маршрутом, узгодженим з  ЗАТ «АТ  Каргілл», як власним автомобільним транспортом так і з залученням третіх осіб(пеервізників), укласти від свого імені договори перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також виконати інші дії, пов’язані з перевезенням. Підпунктом 1.4 п.1 цього договору ЗАТ «АТ Каргілл» на кожну партію вантажу подає позивачеві заявку на транспортно-експедиційне обслуговування, де зазначається інформація(яка містить певні реквізити згідно до п.п.1.4 договору). Заявка є невід’ємною частиною договору.

 Згідно до пп.2.2.4 п.2 договору ЗАТ «АТ Каргілл» зобов’язаний сплатити позивачеві  винагороду, передбачену договором, та відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені  позивачем в інтересах Клієнта і за погодженням з Клієнтом, в цілях виконання договору.

Між позивачем(Експедитор) та ЗАТ «АТ Каргілл»(Клієнт) було укладено договір №А-3  від 01.08.2009р. транспортного експедирування, згідно до вимог п.п.1.2.1. п.1 якого позивач зобов’язується, зокрема,  за плату і за рахунок ЗАТ «АТ  Каргілл» організувати перевезення вантажу автомобільним транспортом по території України за маршрутом, узгодженим з  ЗАТ «АТ  Каргілл», як власним автомобільним транспортом так і з залученням третіх осіб(перевізників). У відповідності з пп.2.2.4 цього договору ЗАТ «АТ Каргілл» зобов’язаний сплатити позивачу винагороду, передбачену договором, та відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта і за погодженням з ЗАТ «АТ Каргілл».

Під вантажем згідно до пп.1.3 п.1  договору розуміється зерно сільськогосподарських культур(пшениця, ячмінь, ріпак, кукурудза, соняшник, шрот соняшниковий, лузга соняшникова).Згідно до пп.1.5 п.1 договору позивач зобов’язаний  на кожну партію вантажу подати ЗАТ «АТ Каргілл» заявку, де зазначається наступна інформація:дата, місце завантаження та розвантаження; найменування вантажовідправника та вантажоотримувача; маршрут перевезення; адреса завантаження та розвантаження; відстань; контактні телефони; найменування, характер та параметри вантажу(вага брутто); ставка-нетто за перевезення(вартість фрахту та тариф); строки виконання. Форма заявки є невід»ємною частиною договору.

Між позивачем та ТОВ «АМК-Трейдинг» було укладено договір на експедиційне обслуговування №22 від 01.11.2008р., згідно до якого ТОВ «АМК-Трейдинг»(Експедитор) в інтересах позивача виконує пов’язані з перевезенням вантажу на автомобілях  позивача транспортно-експедиційні операції: розробку маршруту перевезення, організацію забезпечення завантаження-вивантаження  вантажу, супроводжування вантажу, інші операції, пов’язані з перевезенням. Строк дії договору – 11 місяців з дня підписання договору.

Додатковою угодою від 30.09.2009р. строк дії договору було продовжено до повного виконання сторонами своїх обов’язків за даним договором.

Згідно до вимог ст..1 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

За правилами ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Істотними умовами договору транспортного експедирування є, зокрема, вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

 Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Товарно-транспортна накладна — єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, який призначений для списування товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного й бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу й обліку виконаної роботи.

Згідно з п. 11.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. за №363) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні й дорожні листи вантажного автомобіля.

В матеріалах справи міститься узагальнений перелік документів, які було використано ДПІ при проведенні перевірки позивача, з якого вбачаються розбіжності між документами, які  позивачем  не усунуті.

В якості доказів, що підтверджують  надання  ТОВ «АМК Трейдинг» експедиційних послуг позивачеві на виконання договору №22 від 01.11.2008р. позивач до матеріалів справи надав акти приймання-передачі наданих послуг та  податкові накладні .

З  актів приймання-передачі та податкових накладних вбачається, що вони підписані директором підприємства ТОВ «АМК-Тейдинг».

Однак, в результаті дослідження цих актів вбачається, що в кожному акті з перебігом строку приблизно в один місяць майже до 26 пунктів завантаження вантажу  з пунктом розвантаження м. Донецьк, але всі вони підписані від експедитора одноособово цією особою, що фактично неможливо.

За правилами п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»  господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 5.1 ст.5  цього Закону встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.  

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону до складу валових витрат включаються  суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Платіжних доручень, які були надані до перевірки в якості підтвердження сплати отриманих послуг, позивачем до матеріалів справи не надано. Згідно до пояснень відповідача у призначенні платежу у зазначених платіжних дорученнях було зазначено «про надання транспортних послуг».

З актів приймання-передачі не вбачається, які саме експедиційні послуги були надані відповідачеві, актів виконаних робіт перевезення зернових, маршрутних листів, дорожніх листів, товарно-транспортних накладних, заявок до договорів, платіжних доручень, відповідних рахунків  позивачем  до матеріалів справи не надано.

За таких підстав суд першої інстанції  дійшов  правильного висновку  про необґрунтованість позовних  вимог  в цій частині .

Наступною підставою для визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток  послужив висновок ДПІ про порушення відповідачем  п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5, п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині завищення балансової вартості основних засобів на початок звітного періоду у зв»язку з нікчемними правочинами, укладеними з ТОВ «СН-Комьюніті», ПП «Наталка», ТОВ «ТФ «Юліус».

Перевіркою показників, відображених у рядку 04.10 декларацій «Витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин» за період з 29.05.2007р. по 31.12.2009р. у сумі 92651 грн. встановлено, що позивачем придбавались запасні частини на вантажний автотранспорт, в подальшому ці запчастини підлягали амортизації  і складали балансову вартість основних фондів.

Позивачем за 2009р. встановлено  «ліміт суми на звітний рік» в розмірі 92651 грн., фактично ліміт складає 73882 грн., відхилення складає  19069 грн., у т.ч. за півріччя 2009 року – на 19069 грн., за 3 квартали – на 19069 грн., за 2009 рік – на 19069 грн.

Актом перевірки встановлено, що позивачем  з 29.05.2007р. по 31.12.2009р. придбавались запасні частини у  ТОВ «СН-Комьюніті», ПП «Наталка», ТОВ «ТФ «Юліус» за нікчемними правочинами. Згідно договорів, укладених позивачем з цими контрагентами позивач бере на себе зобов»язання прийняти та оплатити товар згідно з умовами договору. Постачання здійснюється транспортом за рахунок позивача. Термін постачання від ТОВ «СН-Комьюнити» - 01.04.08р.(договір від 05.03.08р.) та 01.05.2008р.(договір від 01.01.08р.), від ТОВ «Торгова фірма «Юліус» термін постачання – 01.04.2008р. Отримані запчастини списані на ремонт орендованих вантажних машин, але факт списання не підтверджено первинними документами, а саме на ремонт яких саме машин вони списані, не доведено, характеристика  запчастин не зазначена. Актів виконаних робіт по ремонту вантажного транспорту також до перевірки не надано.  Актом перевірки встановлено укладання угод без мети настання реальних наслідків.

Як вбачається із  матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «СН-Комьюнити» були укладені договори б/н від 05.03.2008р.,б/н від 01.04.2008р. , за яким позивач придбав автозапчастини. Згідно до п.п.2.1 п.2 договору постачання товару здійснюється транспортом за рахунок ТОВ «СН-Комьюнити».  Кінцевий термін поставки товару за п.п.2.2 п.2 договору від 05.03.2008р. – 01.04.2008р., від 01.04.2008р. – 01.05.2008р. Пунктом 3 договорів передбачений порядок розрахунків, за п.п.3.2 якого оплата товару здійснюється протягом 5 банківських днів після надання рахунку, податкових накладних або накладних з відміткою про приймання.Форма розрахунку згідно п.п.3.3 договорів: шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «СН Комьюнити» на підставі рахунку, виставленого позивачем ;на готівковий рахунок через касу   ТОВ «СН-Комьюнити».

Згідно видаткових накладних №РН-0000047 від 06.03.2008р. на суму 18599,04грн., №РН-0000054 від 13.03.2008р. на суму 16104 грн., №РН-0000060 від 20.03.2008р. на суму 12122,77 грн., №РН-0000066 від 27.03.2008р. на суму 9921,36 грн., №РН-0000075 від 07.04.2008р. на суму 15286,96 грн., №РН-0000079 від 10.04.2008р. на суму 15153,60 грн., №РН-0000087 від 14.04.2008р., №РН-0000093 від 17.04.2008р. на суму 12955,32 грн., №РН-0000097 від 21.04.2008р. на суму 7552,76 грн.№РН-0000100 від 23.04.2008р. на суму 9480,05 грн., відповідними прибутковими ордерами та податковими накладеними №47 від 06.03.2008р. на суму 18599,04 грн., у т.ч. ПДВ – 3099,94 грн., №54 від 13.03.2008р. на суму 16104 грн., у т.ч. ПДВ – 2684 грн., №60 від 20.03.2008р. на суму 12122,77 грн., у т.ч. ПДВ – 2020,46 грн., №66 від 27.03.2008р. на суму 9921,36 грн., у т.ч. ПДВ – 1653,55 грн., №75 від 07.04.2008р. на суму 15286,96 грн., у т.ч. ПДВ – 2547,82 грн., №79 від 10.04.2008р. на суму 15153,60 грн., у т.ч. ПДВ – 2525,60 грн., №87 від 14.04.2008р. на суму 9571,32 грн., у т.ч. ПДВ – 1595,22 грн., №93 від 17.04.2008р. на суму 12955,32 грн., у т.ч. ПДВ – 2159,22 грн., №97 від 21.04.2008р., у т.ч. ПДВ – 1258,79 грн., №100 від 23.04.2008р., у т.ч. ПДВ – 1580,01 грн. на загальну суму 126747,2 грн. позивач отримав від ТОВ «СН-Комьюнити» автозапчастини.

Оплата отриманих запчастин здійснювалась позивачем готівковими коштами згідно до прибуткових касових ордерів(квитанції до прибуткових касових ордерів) №533672 від 06.03.2008р. на суму 10000 грн., №533673 від 07.03.2008р. на суму 8599,04 грн., №533674 від 13.03.2008р. на суму 10000 грн., №533675 від 14.03.2008р. на суму 6104 грн., №533676 від 20.03.2008р. на суму 10000 грн., №738135  від 21.03.2008р. на суму 2122,77 грн., №420525 від 27.03.2008р. на суму 9921,36 грн., №738037 від 07.04.2008р. на суму 10000 грн., №738043 від 08.04.2008р. на суму 5286,96 грн., №738044 від 10.04.2008р. на суму 10000 грн., №738045 від 11.04.2008р. на суму 5153,60 грн., № 738046 від 14.04.2008р. на суму 9571,32 грн., №738047 від 17.04.2008р. на суму 10000 грн., №738048 від 18.04.2008р. на суму 2955,32 грн., №738049 від 21.04.2008р. на суму 7552,76 грн., №738050 від 23.04.2008р.  на суму 9480,04 грн. на суму 126747,17 грн..      

З інформаційної довідки ДПІ у Святошинському районі м.Києва від 07.05.2010р. №3556/7/23-721 щодо проведення зустрічної перевірки ТОВ «СН-Комьюнити» у зв’язку з проведенням планової перевірки позивача вбачається, що ТОВ «СН-Комьюнити» зареєстрований платником податків у ДПІ у Святошинському р-ні м.Києва з 20.11.2007р.,  як платник податку на додану вартість з 03.12.2007р. Дата анулювання свідоцтва платника ПДВ – 24.07.2009р.  Декларації з податку на прибуток підприємства не надає з  моменту реєстрації. Довідкою встановлено ймовірне заниження ПДВ на загальну суму 2797775,72 грн. за квітень, травень 2008р., у т.ч. з ПП «Юз Транс». Звіти по ПДВ з показниками були надані за лютий 2008р., травень 2008р.   Інформація про наявність на підприємстві основних засобів у вартісному виразі(згідно додатку К1) відсутня, інформація про наявність на підприємстві основних засобів, наявність складських, офісних приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів(власних, орендованих) відсутня;податкові декларації з податку на додану вартість надавались за січень 2008р. та лютий 2008 р.  Згідно п.1.1 Інформаційної довідки стан платника податків «10» - запит на встановлення місцезнаходження. Отже,  ТОВ «СН-Комьюнити» не відображені  у податковій звітності податкові зобов’язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість за наведеними операціями.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Торгова фірма «Юліус» був укладений договір б/н від 03.03.2008р., за яким позивач придбав автозапчастини. Згідно до п.п.2.1 п.2 договору постачання товару здійснюється транспортом за рахунок «Торгова фірма «Юліус».Кінцевий термін поставки товару за п.п.2.2 п.2 договору – 01.04.2008р. Пунктом 3 договору передбачений порядок розрахунків, за п.п.3.2 якого оплата товару здійснюється протягом 5 банківських днів після надання рахунку, податкових накладних або накладних з відміткою про приймання. Форма розрахунку згідно п.п.3.3 договору: шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок «Торгова фірма «Юліус»» на підставі рахунку, виставленого позивачем ;на готівковий рахунок через касу   «Торгова фірма «Юліус».

Згідно видаткових накладних №РН-00000482 від 03.03.2008р. на суму 14806,32грн., №РН-0000087 від 10.03.2008р. на суму 19915,61 грн., №РН-0000088 від 17.03.2008р. на суму 13216,32 грн., №РН-0000095 від 24.03.2008р. на суму 15314,57 грн., відповідними прибутковими ордерами та податковими накладними №82 від 03.03.2008р. на суму 14806,32 грн., у т.ч. ПДВ – 2467,72 грн., №87 від 10.03.2008р. на суму 19915,61 грн., у т.ч. ПДВ – 3319,27 грн., №88 від 17.03.2008р. на суму 13216,32 грн., у т.ч. ПДВ – 2202,72 грн., №95 від 24.03.2008р. на суму 15314,57 грн., у т.ч. ПДВ – 2552,43 грн. на загальну суму 63252,82 грн., у т.ч. ПДВ – 10542,14 грн.  позивач  отримав від ТОВ «Торгова фірма «Юліус» автозапчастини.

Оплата отриманих запчастин здійснювалась позивачем готівковими коштами згідно до прибуткових касових ордерів(квитанції до прибуткових касових ордерів) №839370 від 03.03.2008р. на суму 10000 грн., №839372 від 04.03.2008р. на суму 4806,32 грн., №738132 від 10.03.2008р. на суму 10000 грн., №738133 від 11.03.2008р. на суму 9915,61 грн., №738134 від 17.03.2008р. на суму 10000 грн., №738135 від 18.03.2008р. на суму 3216,32 грн., №738136 від 24.03.2008р. на суму 10000 грн., №738137 від 25.03.2008р. на суму 5314,57 грн.   на загальну суму 63252,82 грн.

З інформаційної довідки ДПІ у м.Харцизьку від 15.04.2010р. №2822/7/23-721 на виконання запиту ДПІ у Святошинському районі м.Києва про постачальника ТОВ ТФ «Юліус» у зв’язку з проведенням планової виїзної перевірки позивача вбачається наступне. ТОВ «ТФ «Юліус» зареєстрований платником податків у ДПІ у Святошинському р-ні м.Києва з 13.03.2007р.,  як платник податку на додану вартість з 16.03.2007р. Дата анулювання свідоцтва платника ПДВ – 09.02.2009р.  Декларації з податку на надану вартість , з податку на прибуток підприємства не подані. Інформація про наявність на підприємстві основних засобів у вартісному виразі(згідно додатку К1) відсутня, наявність складських, офісних приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів (власних, орендованих) відсутня.  Згідно довідки стан платника податків «10» - запит на встановлення місцезнаходження(місця проживання).

Згідно службової записки начальника відділу реєстрації та обліку платників податків ДПІ у Києво-Святошинському районі №617 від 10.03.2010р. ТОВ  «Торгова фірма «Юліус»  не перебуває на обліку в ДПІ у Києво-Святошинському районі.

Таким чином, ТОВ ТОВ «ТФ «Юліус» не відобразило у податковій звітності податкові зобов’язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість за наведеними операціями.

Між позивачем та ПП «Наталка» був укладений договір б/н від 05.07.2007р., за яким позивач придбав автозапчастини, паливно-мастильні матеріали. Згідно до п.п.2.1 п.2 договору позивач сплачує протягом 3 календарних днів з моменту отримання рахунку сплачує загальну вартість товару на розрахунковий рахунок ПП «Наталка».Оплата згідно до п.п.2.2 п.2 договору здійснюється як готівковим, так і безготівковим розрахунком.. Моментом отримання товару згідно до п.п.2.3 п.2 договору вважається дата оформлення накладної.

Згідно видаткових накладних №1184 від 05.11.2007р. на суму 23948,57грн., №1301 від 13.11.2007р. на суму 12861,36 грн., №1394 від 15.11.2007р. на суму 6891 грн., №1462 від 19.11.2007р. на суму 10486,68 грн.,№1632 від 29.11.2007р. на суму 12066 грн. відповідними прибутковими ордерами та податковими накладними №1184 від 05.11.2007р. на суму 23948,57грн., у т.ч. ПДВ – 3991,43 грн., №1301 від 13.11.2007р. на суму 12861,36 грн., у т.ч. ПДВ – 2143,56 грн., №1394 від 15.11.2007р. на суму 6891 грн., у т.ч. ПДВ – 1148,50 грн., №1462 від 19.11.2007р. на суму 10486,68 грн., у т.ч. ПДВ – 1747,78 грн., №1632 від 29.11.2007р. на суму 12066 грн., у т.ч. ПДВ – 2011 грн.  на загальну суму 66254 грн. позивач отримав від ПП «Наталка» автозапчастини.

Оплата отриманих запчастин здійснювалась позивачем готівковими коштами згідно до прибуткових касових ордерів(квитанції до прибуткових касових ордерів) №1184/1 від 06.11.2007р. на суму 10000 грн., №1301 від 13.11.2007р. на суму 10000 грн., №1184 від 05.11.2007р. на суму 10000 грн., №1394 від 15.11.2007р. на суму 9752,36 грн., №1462 від 19.11.2007р. на суму 10000 грн., №1632 від 29.11.2007р. на суму 10000 грн., №1632/1 від 30.11.2007р. на суму 2066 грн..

З акту ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька від 20.04.2010р. №388/23-213-2 про неможливість проведення перевірки контрагента ПП «Наталка» з питань підтвердження відомостей, отриманих від позивача за листопад 2007 року вбачається наступне. Згідно інформаційних систем ДПІ ПП «Наталка» зареєстроване платником податків у ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька з 20.08.1999р. Дата анулювання свідоцтва платника ПДВ – 04.12.2007р.  Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.12.2007р. по справі №45/197Б визнано банкрутом, остання звітність – декларація з ПДВ за вересень 2007р.

Таким чином, ПП «Наталка» не відобразило у податковій звітності податкові зобов’язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість за наведеними операціями.

У порушення п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем нараховано амортизаційні відрахування на вищезазначені придбані запасні частини, в результаті чого податковим органом встановлено завищення амортизаційних витрат на суму 70562 грн., у т.ч. за 3 квартали 2008р. на 13347 грн., 1 квартал 2009р. – на 13731 грн., півріччя 2009 року – на 24728 грн., 3 квартали 2009 року – на 35037 грн., 2009 рік – на 44703грн.

Актом перевірки встановлено, що позивачем були укладені договори оренди рухомого майна, а саме вантажних автомобілів та причепів з фізичними особами згідно переліку(арк..80 том  №3 справи).

Отримані запчастини списані на ремонт орендованих вантажних машин, але актів виконаних робіт по ремонту цих автомобілів позивачем не надано.

Вартість оренди на зазначені автомобілі, враховуючи їх значну вартість, становила за період з 04.09.2007р. по 01.09.2009р. – по 50-100 грн. на місяць і тільки з 01.09.2009р.  – 1500грн., 3000 грн.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що  господарські операції позивача з придбання запчастин та подальшого їх використання у власній господарській діяльності не підтверджені належними доказами по справі, а тому об’єкт оподаткування у розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»  - відсутній.

За таких обставин,  висновок відповідача про порушення позивачем п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5, п.п.8.1.2 п.8.1, п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є обґрунтованим.   

Штрафні санкції застосовані ДПІ на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», приписами якого встановлено, що у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Отже, правомірність нарахування позивачеві податку на прибуток  у сумі  322347  грн. обумовлює правомірність застосування ДПІ до позивача відповідних штрафних санкцій у сумі  167484грн.50 коп.

Крім того,  з  акту перевірки вбачається, що підставою нарахування позивачеві податку на додану вартість в сумі 267163 грн. стало порушення позивачем  п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі Закон про ПДВ), в результаті чого занижено  податок на додану вартість, у тому числі:  у листопаді  2007 року на  11042 грн.,  березні 2008 року – 19999грн.,  квітні 2008 року – 11667 грн., листопаді 2008 року – 12392 грн., грудні 2008 року – 20232 грн., січні 2009 року – 11049 грн., лютому 2009 року – 16416 грн., березні 2009 року – 16912 грн., квітні 2009 року – 18326 грн., травні 2009 року – 19441 грн., червні 2009 року – 21250 грн., липні 2009 року – 16732 грн., вересні 2009 року – 22124 грн., жовтні 2009 року – 17027 грн., листопаді 2009 року – 17175 грн., грудні 2009 року – 15379 грн.   

Актом перевірки встановлено, що внаслідок порушень, зазначених вище, підприємством завищено податковий кредит по рядку 10.1Б декларацій «придбання(виготовлення, будівництво, спорудження) з ПДВ на митній території України товарів(послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 % та нульовою ставкою на суму 267163 грн.

Вказане порушення,  виникло внаслідок безпідставного включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість (надалі ПДВ) , які не підтверджені первинними документами  за господарськими операціями по придбанню автозапчастин, експедиційних послуг, які не пов’язані з господарською діяльністю. Актом перевірки встановлено, що  податкові накладні за цими господарськими операціями позивачем були внесені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних .

Оскільки  позивачем не доведено правомірність віднесення до складу валових витрат по придбанню автозапчастин у ТОВ «СН-Комьюніті», ПП «Наталка», ТОВ «ТФ «Юліус» та  витрат на експедиційні послуги, отримані від ТОВ «АМК Трейдинг», віднесення до складу валових витрат, які не підтверджені первинним  документами, призводить до неправомірності включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість за цими операціями. А тому  визначення позивачеві податку на додану вартість в розмірі 267163 грн. є правомірним.

Штрафні санкції застосовані ДПІ на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», приписами якого встановлено, що у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Отже, правомірність нарахування позивачеві податку на додану вартість у сумі 267163грн. призводить до правомірності застосування ДПІ до позивача відповідних штрафних санкцій у сумі 133581грн.50 коп.

Податковим повідомлення - рішенням №0000631730/1 від 26.07.2010р. позивачеві згідно до ст..20 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначена сума податкового зобов‘язання з податку з доходів найманих працівників в сумі 99797 грн.82 коп., у тому числі основний платіж – 33265 грн.91 коп., штрафні (фінансові) санкції – 66531грн.88 коп. Штрафні санкції нараховані згідно  п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення суми податкового зобов’язання послужив висновок податкового органу про  порушення позивачем п.1.1, п.1.2, п.1.3, п.1.6 ст.1, п.2.1 ст.2, п.п.3.1.1, 3.1.3 п.3.1 ст.3, п.п.4.2.9 «г» п.4.2 ст.4, пп.6.5.2в п.6.5 ст.6, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст.8, п.16.1, п.п.16.3.5 п.16.3 ст.16,п.п «а» п.17.2 ст.17, п.п «а» і «б» п.19.2 ст.19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” та п.4 «Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги», затв. постановою КМУ від 26.12.2003р. №2035, в частині правильності та своєчасності  перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за період з 25.07.2007р. по 31.12.2009р. на суму 33265,94грн., у т.ч. по періодах: грудень 2007р. – 9272,75 грн., березень 2008р. – 154,52 грн., липень 2008р. – 38,62 грн., вересень 2008р. – 2473,87 грн., жовтень 2008р. – 4950 грн., грудень 2008р. – 9060,38грн., січень 2009р. – 1431 грн., лютий 2009р. – 973,87 грн., березень 2009р. – 286,50грн., квітень 2009р. – 1521 грн., травень 2009р. – 654 грн., червень 2009р. – 2449,43 грн.

Однією із підстав для визначення позивачеві суми податкового зобов»язання з податку з доходів фізичних осіб послужив висновок акту перевірки в частині порушення  пп.6.5.2в п.6.5 ст.6, пп.8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст.8, п.п «а» п.19.2 ст.19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” та п.4 «Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги», затв. Постановою КМУ від 26.12.2003р. №2035, в частині заниження нарахування податку з доходів фізичних осіб за перевірений період у ссумі 277,14 грн., у т.ч. березень 2008р. – 154,52 грн., липень 2008р. – 38,62 грн., грудень 2008р. – 38,63 грн., лютий 2009р. – 45,37 грн. Порушення було встановлено згідно відомості нарахування заробітної плати робітників, податкового розрахунку 1 ДФ, наказів по підприємству.

Підпунктом 8.1.1 п.8.1 ст. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.                Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець , який виплачує такі доходи на користь платника податку ( п.17.1. ст.17 Закону).

Підпунктом 8.1.2 п.8.1 ст.8 цього закону передбачено, що податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Відповідно до абз.2 пп.6.3.3 п.6.3 ст.6 наведеного Закону податкова соціальна пільга починає застосовуватися до доходів, визначених у підпунктах "а" - "д" цього підпункту при їх нарахуванні (виплаті), та закінчує застосовуватися при завершенні нарахування таких доходів, без подання відповідних заяв, визначених підпунктом 6.3.2 цього пункту.

Згідно до п.3 Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 р. N 2035, податкова соціальна пільга (далі - пільга) застосовується до нарахованого місячного доходу платника податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем нарахування (виплати), яке платник податку обирає самостійно, стосовно чого він подає працедавцю заяву про застосування пільги за встановленою Державною податковою адміністрацією формою.

Пунктом 4 цього Порядку встановлено, що пільга починає застосовуватися працедавцем з податкового місяця, в якому платник податку подав працедавцю заяву про її застосування з відповідними документами, і зупиняється з податкового місяця, в якому платник податку подав заяву про відмову від пільги або припинив трудові відносини з таким працедавцем.

За вимогами п.п.6.5.2 «в» Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» працедавець платника податку за місцем застосування податкової соціальної пільги здійснює перерахунок сум доходів, нарахованих такому платнику податку у вигляді заробітної плати, а також сум наданих податкових соціальних пільг, зокрема,  під час проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з таким працедавцем.

Згідно до п.п.6.5.4 п.6.5 ст.6 наведеного Закону якщо працедавець з будь-яких причин не здійснює перерахунки, зазначені у підпункті 6.5.2 пункту 6.5 цієї статті, та/або не утримує суму недоплати чи її частину (крім випадку, зазначеного в абзаці другому підпункту 6.5.3 цього пункту) у встановлені цим пунктом строки, то така сума стягується податковим органом за рахунок такого працедавця і не включається до складу його валових витрат.

За правилами пп. п.19.2 «а» ст.19  Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані  своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок;

Колегія суддів  погоджується  із висновком суду   першої інстанції  про порушення позивачем п.1.1, п.1.2, п.1.3, п.1.6 ст.1, п.2.1 ст.2, п.п.3.1.1, 3.1.3 п.3.1 ст.3, п.п.4.2.9 «г» п.4.2 ст.4, пп.6.5.2в п.6.5 ст.6, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст.8, п.16.1, п.п.16.3.5 п.16.3 ст.16,п.п «а» п.17.2 ст.17, п.п «а» і «б» п.19.2 ст.19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” в частині неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб з суми коштів виплачених  як додаткове благо у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат в сумі 32988,80 грн. за період з 29.07.2007р. по 31.12.2009р., у т.ч. за грудень 2007р. – 9272,75 грн., вересень 2008р. – 2473,87 грн., жовтень 2008р. – 4950 грн., грудень 2008р. – 9021,75 грн., січень 2009р. – 1431 грн., лютий 2009р. – 928,50 грн., березень 2009р. – 286,80 грн., квітень 2009р. – 1521 грн., травень 2009р. – 654 грн., червень 2009р. – 2449,43 грн.   

Актом перевірки встановлено, що позивачем станом на 31.12.2010р. не були виплачені кошти по авансовим звітам ОСОБА_6, а по авансовим звітам ОСОБА_7  були виплачені кошти з каси підприємства на загальну суму 219925,35 грн.(квитанції до прибуткових касових ордерів у додатку №2/1 до акту перевірки).

Згідно до вимог п.п.1.1 ст.1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

Підпунктом 1.2 статті  1 наведеного Закону встановлено, що дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

За правилами п.п.1.6 ст.1 Закону загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі - оподатковуваний дохід).

Відповідно п.п.2.1 ст.2 Закону платниками податку є: резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.  

Згідно до п.3.1 ст.3 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід.

За приписами  п.п.4.2.1. п.4.2 ст.4 цього Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються у тому числі  доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Відповідно до п.п.4.2.9.»г» Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді  суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.

Згідно до статті  9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»  підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно до п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”  податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Відповідно до п.п.16.1 ст.16 наведеного Закону податок, утриманий з доходів резидентів, підлягає зарахуванню до бюджету згідно з нормами Бюджетного кодексу України.

Відповідальність відповідно до 16.3.5 п.16.3 ст.16 цього Закону за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

За правилами п.п.»а» п. 17.2 ст.17 цього Закону особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент.

Підпунктом «а»  п.19.2 ст.19 Закону встановлено, що особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані  своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

З аналізу викладеного вбачається, що квитанції до прибуткових касових ордерів, які включені до складу авансових звітів про використання коштів, наданих під звіт, підзвітними  особами , не можуть вважатись документами, які підтверджують їх фактичні витрати в якості платників податку, та сума коштів, виданих з каси позивача, є додатковим благом.

Тобто, співпрацівники позивача є платниками податку з доходів фізичних осіб,  і податок з доходів фізичних осіб утримується за рахунок фізичних осіб під час виплати оподатковуваного доходу.

За таких підстав, позивач був зобов’язаний утримати податок з доходів фізичних осіб  та відповідно донарахувати суми податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі  33265,94 грн.

Штрафні санкції застосовані ДПІ на підставі п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», приписами якого встановлено, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Отже, правомірність нарахування позивачеві податку з доходів фізичних осіб  у сумі 33265,94грн. призводить до правомірності застосування ДПІ до позивача відповідних штрафних санкцій у сумі 66531грн.88 коп.

Колегія суддів погоджується також із висновком суду першої інстанції про порушення позивачем розд.3 п.3.1, п.3.2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті України» , затвердженого  Постановою Правління Національного банку України від   15.12.2004  N 637 (зі змінами) в частині проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів у загальній сумі 219925,35 грн. та правомірність застосування  штрафних(фінансових) санкцій від 14.05.2010р. №0001072340 .

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги – відсутні.  

На підставі викладеного, керуючись ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів , -

 У Х В А Л И Л А  :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Юз Транс» на постанову Донецького  окружного адміністративного суду від 17 березня 2011 року  у справі № 2а-21938/10/0570 за позовом Приватного підприємства «Юз Транс» до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області про визнання протиправними дій , визнання протиправними та скасування рішень  - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2011 року  у справі  № 2а-21938/10/0570 за позовом Приватного підприємства «Юз Транс» до Державної  податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області про визнання протиправними дій , визнання протиправними та скасування рішень  – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України  протягом 20 днів .

В повному обсязі  ухвалу складено 01.09.2011 року.

 Колегія суддів :                                                                                           О.П. Лях

                                                                                                                                          К.П. Горбенко

                                                                                                              В.В. Попов