Постанова

від 07.06.2011 по справі 2а-1775/10/0870

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

              

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 07 червня 2011 року   12:00                                    Справа №  2а-1775/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Садового І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: Приватного підприємства «Таір»

до: Мелітопольської об’єднаної Державної податкової інспекції  Запорізької області

про: визнання нечинним та скасування податкового повідомлення – рішення від 17.08.2009 №0001632301/0

ВСТАНОВИВ:

29.03.2010 Приватне підприємство «Таір» звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Мелітопольської об’єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення – рішення від 17.08.2009 №0001632301/0.

Ухвалою суду від 30.03.2010 відкрито провадження в адміністративній справі №2а-1775/10/0870, закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд на 19.04.2010. Розгляд справи відкладався до 12.05.2010 у зв’язку із неявкою позивача.

           Ухвалою суду від 12.05.2010 провадження у справі зупинено до розгляду Запорізьким окружним адміністративним судом справи №2а-1773/10/0870, винесення відповідного рішення з цієї справи та набрання ним чинності.

Ухвалою суду від 07.06.2011 провадження у справі поновлено зі стадії судового розгляду.

Позивач у судове засідання не з’явився, направив суду клопотання про проведення судового засідання без його участі у зв’язку із неможливістю прибуття. Згідно позовної заяви просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення – рішення від 17.08.2009 №0001632301/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 110 773 грн. 50 коп., у тому числі  36 924 грн. 50 коп. штрафні (фінансові) санкції. Зазначає, що висновки, викладені в акті перевірки про порушення позивачем  п.п.7.2.6, п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР є такими, що суперечать нормам чинного законодавства. Зазначає, що висновки податківців щодо відсутності взаємовідносин підприємства позивача з ТОВ «Тріумф – 2005», ПП «Варяг – 2006» спростовуються наданими позивачем первинними документами та даними бухгалтерського обліку, а тому позивач не порушував вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту. Просить позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з’явився, направив суду клопотання про розгляд справи без його участі.  Надав письмові заперечення на позов. Зазначає, що на порушення п.п.7.2.6, п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 139 335 грн., внаслідок віднесення до складу податкового кредиту сум, не підтверджених первинними документами, оскільки підприємства - контрагенти  ПП «Варяг-2006», ТОВ «Тріумф-2005» мають ознаки фіктивності. Оскільки судом доведено, що ПП «Варяг-2006» та ТОВ «Тріумф-2005» здійснювали фіктивне підприємництво, то є всі підстави стверджувати про те, що вся їх діяльність не була господарською, а всі документи, складені від імені підприємств, не відповідають дійсності та не мають юридичної сили. Висновки акту перевірки відповідають чинному законодавству. Просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з ч.1 ст.41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись приписами статей 33, 35, 41 КАС України суд розглянув справу на підставі наявних доказів, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Як вбачається з матеріалів справи фахівцями Мелітопольської ОДПІ Запорізької області була проведена позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства «Таір» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2005 по 31.12.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 31.12.2008. За результатами перевірки був складений акт №947/23/20506813 від 05.05.2009.

Перевіркою, зокрема, встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків. Встановлено, що правочини між ПП «Таір» та ПП «Варяг-2006» (код ЄДРПОУ 34114526), ТОВ «Тріумф-2005» (код ЄДРПОУ 33174867) відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п.1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Вказані висновки зроблено на підставі вироків Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26.05.2008 по справі №1-468 (2008) (ТОВ «Тріумф-2005») та від 03.11.2008 по справі №1-1117 2008р. (ПП «Варяг-2006»), в яких відображено покази свідків, а саме: керівників даних підприємств ОСОБА_1 (керівник ТОВ «Тріумф-2005») та ОСОБА_2 (керівник ПП «Варяг-2006»), які підтвердили відсутність на даних підприємствах найманих працівників, обладнання, приміщень та інших основних засобів та зайняття останніми фіктивною підприємницькою діяльності від імені зазначених суб'єктів господарювання.

Вироками Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26.05.2008 по справі №1-468 (2008) (ТОВ «Тріумф-2005») та від 03.11.2008 по справі №1-1117 2008р. (ПП «Варяг-2006») встановлено, що зазначені підприємства ніяких товарів не відвантажували, а лише виписували первинні документи.

Відповідно вироку Мелітопольського міського районного суду Запорізької області від 26.05.2008 по справі №1-468 2008р. громадянку ОСОБА_1 (керівник ТОВ «Тріумф-2005») засуджено за ст.28 ч.3, 205 ч.2, ст.366 ч.2 КК України, а саме за: злочин, здійснений організованою групою, за попередньою змовою; «фіктивне підприємництво» - дії, які призвели до втрат держави у особливо великих розмірах; «службове підроблення, підробка документів» – дії, які спричинили тяжкі наслідки. Вирок вступив у законну силу 10.06.2008.

Також відповідно до вироку Мелітопольського міського районного суду Запорізької області від 03.11.2008 по справі № 1-1117 2008р. громадянина ОСОБА_2 (керівник ПП «Варяг-2006») засуджено за ст.28 ч.3, 205 ч.2, ст.366 ч.2 КК України, а саме за: злочин, здійснений організованою групою, за попередньою змовою; «фіктивне підприємництво» - дії, які призвели до втрат держави у особливо великих розмірах; «службове підроблення, підробка документів» – дії, які спричинили тяжкі наслідки. Вирок вступив у законну силу 19.11.2008.  

В акті перевірки вчинено запис, що ПП «Таір» у перевіряємий період придбало запчастини для компресорів у ПП «Варяг-2005» та ТОВ «Тріумф-2005» на загальну суму 836 012 грн. 40 коп., в т.ч. ПДВ 139 335 грн. 40 коп.

Від даних операцій до складу податкового кредиту включено суму 139 335 грн.  

Вказані операції в бухгалтерському обліку відображені проводками Дт 202 «Куплені напівфабрикати» та Кт. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», в оборотно-сальдовій відомості по рахункам 631, в податковому кредиті по рахунку 644 «Податковий кредит», в реєстрах отриманих податкових накладних.

Податківцями зроблено висновок про порушення підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок і додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, а саме: підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму на суму 139 335 грн.

На підставі матеріалів перевірки Мелітопольською ОДПІ Запорізької області винесене податкове повідомлення – рішення від 17.08.2009 №0001632301/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 110 773 грн. 50 коп., у тому числі  36 924 грн. 50 коп. штрафні (фінансові) санкції.   

Не погодившись з прийнятим рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши представлені докази у їх сукупності вважаю, що позовні вимоги не підлягають  задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР із змінами та доповненнями (далі – Закон №168/97-ВР) платник податку  -  особа,  яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону №168/97-ВР податковий  кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР, пункту 18 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом ДПАУ №165 від 30.05.1997, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за №233/2037 (далі – Порядок заповнення податкової накладної) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари, на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. В пункті 18 Порядку заповнення податкової накладної зазначено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів, та скріплюється печаткою такого платника податку - продавця.

Але, як зазначила колегія суддів Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 26.06.2008 по справі №23/6, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону №168/97-ВР необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість у подальшому, якщо податковий орган доведе, що наведені в таких документах відомості не відповідають дійсності, наприклад у випадку, коли не проводилися самі операції тощо.

Зокрема, обов’язково повинно бути досліджено та з’ясовано, чи сплачувались податки продавцями товару та чи мали операції реальний характер.

Відповідно до п.4 Порядку заповнення податкової накладної сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з поставки товарів (послуг) продавця у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Таким чином, у покупця виникає право на податковий кредит у момент виникнення податкових зобов'язань у продавця.

Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов’язкових підстав  включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є виникнення податкових зобов’язань продавця та сплата цих  сум до Державного бюджету України.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми,  які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції -  формування доходів державного бюджету України (п.19 ст.1,  ст.9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно з Законом №168/97-ВР зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України (п.1.3 ст.1 цього Закону).

          Тобто, як видно з системного аналізу вищевказаних норм, Законом №168/97-ВР встановлений прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодування такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов’язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

Правила формування податкового кредиту визначені пунктом 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР.

Відповідно до зазначеного пункту податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за №250/2054 (далі - Порядок заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Так, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Ураховуючи наведене, для підтвердження правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, необхідне встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту. Обставини ж, встановлені перевіркою позивача (наявність вироків Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26.05.2008 по справі №1-468 (2008) (ТОВ «Тріумф-2005») та від 03.11.2008 по справі №1-1117 2008р. (ПП «Варяг-2006») – по контрагентам позивача, якими встановлено, що зазначені підприємства ніяких товарів не відвантажували, а лише виписували первинні документи) свідчить про направленість дій позивача при включенні сум до податкового кредиту на отримання податкової вигоди у вигляді зменшення сум податку, що сплачуються до бюджету.

Крім того, як вбачається з наданих матеріалів вироком Мелітопольського міжрайонного суду Запорізької області від 26.05.2008 по справі №1-468 2008р. та вироком Мелітопольського міжрайонного суду Запорізької області від 03.11.2008 по справі № 1-1117 2008р.) встановлено, що підприємства ТОВ «Тріумф-2005» та ПП «Варяг-2006» ніяких товарів не відвантажували, а лише виписували первинні документи. Вироки суду набрали законної сили.

Згідно ч.4 ст.72 КАС вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Також, як було встановлено матеріалами справи, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.06.2010 по справі №2а-1773/10/0870 за позовом Приватного підприємства «Таір» до Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області про скасування податкового повідомлення - рішення від 17.08.2009 № 0001622301/0, яким визначене податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 135 655 грн. 50 коп. на підставі матеріалів перевірки, оформленими актом від 05.08.2009 №947/23/20506813 у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2011 по даній справі скаргу ПП «Таір» залишено без задоволення, постанову суду від 03.06.2010 по справі №2а-1773/10/0870 залишено без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП «Таір» займається ремонтами компресорів, списання запчастин для ремонтів підтверджується даними бухгалтерського обліку та первинним документами (матеріальні звіти по рахунку 202 «покупні напівфабрикати» та видатковими накладними на відпуск у виробництво). Але, суд першої інстанції дійшов висновку, що підприємство не могло використовувати у виробництві запчастини придбані у ТОВ «Тріумф-2005» та ПП «Варяг-2006», у зв’язку з тим, що згідно вироків Мелітопольського міського районного суду Запорізької області по справам №1-468 2008 від 26.05.2008, №1-1117 2008р. від 03.11.2008 громадянку ОСОБА_1 (керівник ТОВ «Тріум-2005») та громадянина ОСОБА_2 (керівник ПП «Варяг-2006») засуджено за ч.3 ст. 28., ч.2 ст. 205, ч.2 ст.3 КК України, а саме за: злочин, здійснений організованою групою, за попередньою змовою;

-          «Фіктивне підприємництво» - дії, які призвели до втрат держави у особливо великих розмірах;

-          «Службове підроблення, підроблення, підробка документів» - дії, спричинили тяжкі наслідки.

Суд першої інстанції дійшов висновку та колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду погодилась з тим, що у ТОВ «Тріумф-2005» та ПП «Варяг-2006» (контрагенти позивача) відсутні необхідні умови для здійснення діяльності, а саме: відсутні трудові ресурси та необхідні основні фонди обладнання для здійснення підприємницької діяльності.

Вищевикладене свідчить про безпідставність віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ у зв'язку з відсутністю реального характеру господарських операцій, здійснюваних між позивачем та його контрагентами.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Викладене свідчить, що висновки фахівців податкової ґрунтуються на законодавстві, а спірне податкове повідомлення - рішення є законними та обґрунтованими.

Судові витрати слід віднести на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 94, 158, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Таір» до Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.08.2009 №0001632301/0 відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо  його не скасовано, набирає законної сили після повернення  апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного  провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                                    І.В.Садовий

Постанова складена у повному обсязі 07.06.2011