Постанова

від 10.05.2011 по справі 2а-2524/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

10 травня 2011 р.                                                                                    № 2а-2524/11/1370  

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                                                   Кравчука В.М.,

за участі секретаря судового засідання                     Ганачівської Л.Ю,

представників позивача                                        Триндяк Н.В., Вишевського К.В.,

представника відповідача                                        Задорожного І.В.,

розглянувши справу за адміністративним позовом

 ТзОВ "Кабельверк-Львів"   

до

 Державна податкова інспекція у Личаківському районі м.Львова   

про

 про скасування податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИВ:

03 березня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кабельверк-Львів»звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003522380/21036 від 06 вересня 2010 року.  

В обґрунтування позову позивач покликається на те, що зазначене рішення є протиправними, оскільки твердження відповідача про несвоєчасне оприбуткування готівки в касі 29.01.2009р. є безпідставним; не відповідає дійсності висновок ДПІ про не встановлення ліміту каси, оскільки такий було встановлено наказом № 37 від 02.09.2008р., що визнали вищестоящі податкові інстанції; висновок про перевищення ліміту залишку каси є безпідставним, оскільки фраза «чотириста п’ятсот п’ятдесят одна гривня»є опискою і не свідчить про порушення норм регулювання обігу готівки.  Щодо покликання про відсутність підтверджуючих документів на суму 951,19 грн., то такі документи наявні і підтверджують представницькі витрати. Окрім того, штраф застосовано з порушенням строків, передбачених ст. 250 Господарського кодексу України.

Відповідач позов заперечує. Вважає, що висновки, які зафіксовані в акті перевірки від 01.09.2010р. № 463/23-2/32970253, відповідають фактичним обставинам і підтверджують правопорушення, за які було застосовано штрафні (фінансові) стягнення.

Сторони неодноразово порушували процесуальні обов’язки, зокрема не подавали вчасно витребувані судом докази, не забезпечували явки представників у всі судові засідання, що перешкоджало розгляду справи у визначений законом строк.

З метою створення сторонами у справі необхідних умов для встановлення фактичних обставин останньої та правильного застосування законодавства, відповідно до ст. 11 КАС України Суд вимагав від ДПІ докази, які підтверджують її доводи. Заяв про фальшивість наданих суду доказів, зокрема письмових документів, від представників сторін не надходило.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ДПІ у Личаківському районі м. Львова провела планову виїзну перевірку ТзОВ «Кабельверк-Львів»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2010 р., за наслідками якої складено акт від 01.09.2010р. № 463/23-2/32970253 (а.с. 7 –12).

Під час перевірки встановлено несвоєчасне оприбуткування готівки в касі на суму 1685,22 грн., а саме: відповідно до банківської виписки ВАТ «Кредобанк»за 30.01.2009р. та чеку від 30.01.2009р. № 8106735 підприємством отримано з банківської установи готівку на виплати, пов’язані з оплатою праці та на господарські потреби в сумі 1685,22 грн. Дана готівка оприбуткована 29.01.2009р. згідно прибуткового касового ордеру від 29.01.2009р. № 2 та запису в касовій книзі за 29.01.2009 р. Оцінюючи ці обставини, ДПІ зробила висновок про несвоєчасне оприбуткування готівки в сумі 1685,22 грн., що є порушенням п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/10320 (надалі –Положення № 637) (а.с. 10).

Окрім того, встановлено, що підприємство зберігало готівку понад встановлений ліміт каси, а саме: у видатковому касовому ордері від 30.03.2010р. № 29 з каси видавалась готівка ОСОБА_4 на господарські потреби в сумі 4551,50 грн., а у графі про одержання готівкових коштів одержувачем власноручно написано прописом суму одержання –п’ятсот п’ятдесят одна грн. 50 коп. З цього податковий орган зробив висновок, що підприємство зберігало в касі за 30.03.2010р. понад встановлений ліміт каси 4000 грн. В акті зазначено також, що ліміт каси не встановлювався, наказ про це до перевірки не надано. На думку ДПІ, це свідчить про порушення вимог п. 2.8, п. 3.5. Положення № 637.

Встановлено також, що підприємством прийнято авансовий звіт, який не був підтверджений на повну суму відповідними розрахунковими документами на суму 951,19 грн., а саме відповідно до авансового звіту № 25 від 09.02.2009р. на суму 976,19 грн. надано підтвердження про витрачання готівки на суму 25,00 грн. Інших підтверджуючих документів не надано. Зроблено висновок про порушення підприємством п.2.11, п. 3.1 Положення № 637.

За наслідками перевірки на підставі ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 року № 436/95 (із змінами і доповненнями) прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.09.2010 року № 0003522380/21036 на суму 17337,29 грн. (а.с. 13).

Зазначене рішення було оскаржене в адміністративному порядку. За наслідками розгляду первинної скарги рішення залишено без змін, а скаргу –без задоволення.

01.10.2010р. на адресу ДПІ у м. Львові подано повторну скаргу № 291 (а.с. 15 –16). Рішенням ДПІ у м. Львові від 12.11.2010р. скаргу задоволено частково: частково скасовано рішення від 06.09.2010 року № 0003522380/21036 в сумі 12588,1 грн. ДПІ у м. Львові дійшла висновку, що твердження ревізорів про несвоєчасне оприбуткування готівки в касі 29.01.2009р. на суму 1685,22 грн. є безпідставним. Водночас, ДПІ у м. Львові зазначила, що наказом № 37 від 02.09.2008р. на підприємстві встановлено ліміт залишку каси в розмірі 2081 грн., тому перевищення встановленого ліміті становить не 4000 грн., а 1919 грн.

13.11.2010р. на адресу ДПА у Львівській області направлено повторну скаргу № 369. (а.с. 19-20).

18.11.2010 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова прийнято нове рішення № 0004462380/28442 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 4789,19 грн. (а.с. 14).

Рішенням ДПА у Львівській області від 20.01.2011 р. (а.с.22 –24):

- залишено без змін рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 06.09.2010р. № 0003522380/21036 з врахуванням рішення ДПІ у м. Львові від 12.11.2010р. № 21804/10/25-005/346 про результати розгляду первинної скарги;

- скасовано рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львові від 18.11.2010р. № 0004462380/28442 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 4789,19 грн.

В обґрунтування такого рішення ДПА у Львівській області зазначила, що прийняття нового рішення за порушення вимог Положення № 637 не передбачено Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затверджених наказом ДПА України від 21.06.2001 р. № 253.

03.02.2011р. підприємство подало скаргу № 33 до ДПА України (а.с. 25-26). Рішенням ДПА України від 17.03.2011р. рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львові від 06.09.2010 р. і  рішення ДПА у Львівській області від 20.01.2011р. залишено без змін, а скаргу –без задоволення.

Таким чином, на час вирішення спору оскаржуване Рішення від 06.09.2010р. діє в частині штрафу у розмірі 4789,19 грн., а саме:

- 3839 грн. –штраф за перевищення ліміту залишку готівки в касі на суму 1919 грн.;

- 951,19 грн. –штраф за порушення порядку оформлення авансового звіту на суму 951,19 грн.

Наказом № 37 від 02.09.2008р. на підприємстві встановлено ліміт залишку готівки в касі на 2009р., 2010 р. в сумі 2081 грн. (а.с. 29) згідно з розрахунком (а.с. 30).

Оцінюючи доводи сторін, висловлені у позовній заяві, в запереченнях, усних поясненнях під час судового засідання, а також письмові докази, Суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Застосування штрафу за перевищення ліміту залишку готівки в касі на суму 1919 грн. ґрунтується на тому, що у видатковому касовому ордері від 30.03.2010р. № 29 (а.с. 33) з зазначено, що каси підприємства видавалась готівка ОСОБА_4 на господарські потреби в сумі 4551,50 грн., а в графі про одержання готівкових коштів одержувачем власноручно написано прописом суму одержання –«Чотириста п’ятсот п’ятдесят одну грн. 50 коп.»З урахуванням ліміту каси в розмірі 2081 грн., перевищення становить 1919 грн.

Такий висновок є необгрунтованим та передчасний.

Податковий орган не надав значення, що власноручний запис про суму одержаних готівкових коштів є очевидно помилковий і не відповідає здоровому глузду. Враховуючи офіційний характер перевірки та з метою з’ясування дійсних обставин, ревізор зобов’язаний був запропонувати платнику податків надати пояснення щодо цих розбіжностей, опитати самого ОСОБА_4, пересвідчитися в тому яку саме суму готівки він отримав. Натомість, завідомо помилковому запису надано однобічну та упереджену оцінку. Про це, зокрема, свідчить і те, що в акті перевірки власноручний запис ОСОБА_4 відтворено неповно і неправильно: «п’ятсот п’ятдесят одна грн. 50 коп.», в той час як в ордері зазначено «Чотириста п’ятсот п’ятдесят одну грн.». Таким чином, істотні для справи обставини з’ясовані не були, докази (акт перевірки) в цій частині умисно спотворені, факт перевищення ліміту залишку готівки в касі достовірно не встановлено, а тому висновок податкового органу про вчинення правопорушення, зроблений без урахування цих обставин, не можна вважати обгрунтованим.

Щодо штрафу за прийняття авансового звіту, який не був підтверджений на повну суму відповідними розрахунковими документами на суму 951,19 грн., то такий є протиправним з огляду на таке.

У звіті № 25 від 09.02.2009 р. (а.с. 31) про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт зазначено, що ОСОБА_4 отримав на господарські потреби готівку в сумі 976,129 грн., з яких було витрачено на мийку 25 грн. і на представницькі витрати 951,19 грн. Представницькі витрати підтверджуються попереднім рахунком ПП ВКФ «Суверен»№ 388 від 09.02.2009р. на суму 121,00 грн., попереднім рахунком № 377 від 09.02.2009р. цього самого підприємства на суму 298,00 грн. рахунком офіціанта Вані Ресторан «Веселі пеньки»№ 8 від 10.02.2009 р. на суму 339,19 грн., документом Ресторану «Кавказ»від 09.02.2009 р. на суму 193 грн.

Зазначені документи, на думку суду, не є підтверджуючими документами, оскільки є попередніми рахунками і не підтверджують витрат, або ж не містять усіх реквізитів первинного документа, зокрема назви суб’єкта господарювання (як от рахунок офіціанта Ресторан «Веселі пеньки», ресторан «Кавказ»).

Водночас, відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Штраф за порушення вимог регулювання обігу готівки накладається за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності у сфері розрахунків, а тому відповідає усім ознакам адміністративно-господарської санкції, які наведені у ст. 238 ГК України.

Відповідно до ст. 241 ГК України адміністративно-господарський штраф –це грошова сума, що сплачується суб‘єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач перевірив період з 01.01.2009 р. по 31.03.2010 р. та нарахував штрафні санкції в розмірі 951,19 грн. за події, що мали місце 09.02.2009р. Акт перевірки складено 01.09.2010 р. Застосування штрафних (фінансових) санкцій відбулося 06 вересня 2010 року, шляхом прийняття оскаржуваного Рішення. З урахуванням вимог ст. 250 ГК України штраф може бути застосовано не пізніш як через один рік з дня порушення. Оскільки санкції застосовані за порушення, що мали місце 09.02.2009р., тобто більше як за рік до встановлення правопорушення, їх застосування відбулося без урахування строків, передбачених у ст. 250 ГК України. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі колегії суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 13.02.2007р.

З цих підстав неправомірним є застосування штрафних санкцій за це порушення у зв’язку із спливом строку. Відтак, рішення ДПІ від 06.09.2010 р. № 0003522380/21036 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 17377,29 грн. підлягає скасуванню в цілому.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із вимогами ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. В порушення зазначеної норми відповідач не надав суду жодних доказів правомірності прийняття ним оскаржуваного рішення, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення повністю.

Під час звернення до суду позивач сплати судовий збір у розмірі 3,40 гривень. Судові витрати у вигляді судового збору відповідно до ч. 1 ст. 94  КАС України слід стягнути на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, Суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003522380/21036 від 06 вересня 2010 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кабельверк-Львів»(ідентифікаційний код 32970253, м. Львів, вул. Ніщинського, 35) 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 16 травня 2011 року.

         Суддя                                                                                          Кравчук В.М.

З оригіналом згідно

         Суддя                                                                                 Кравчук В.М.