Постанова

від 30.01.2008 по справі 2а-252/2008

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-252/08

Справа

№ 2а-252/08

Україна

Харківський

окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

"30

" січня  2008 р.                                                                                                          

м.Харків 

Харківський

окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого

судді - Перцової Т.С.

при

секретарі - Карамушко І.І.

за участю

представників сторін :

позивача :

Зміївський  С.П. (дов. без № від

04.01.2008 р.), Доценко Л.М. (дов. без № від 04.01.2008 р.)

відповідача:

Костенко Р.В. ( дов. № 897/10/10-014 від 27.12.2007 р.)

Розглянувши

у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за

адміністративним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства ім.

Т.Г. Шевченко до Державної податкової інспекції у Богодухівському районі

Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000

472310/0 від 26.07.2007 року про визнання суми податкового зобов'язання, з

урахуванням фінансової санкції по ПДВ та рішення про застосування штрафних

(фінансових) санкцій № 0000492310/0 від 26.07.2007 року за порушення норм з

регулювання обігу готівки, -

ВСТАНОВИВ

:

Позивач,

Приватне сільськогосподарське підприємство ім.. Т.Г.Шевченко звернулося до

Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд

скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Богодухівському

районі Харківської області за №0000472310/0 від 26.07.2007 року про визнання

суми податкового зобов'язання, з урахуванням фінансових санкцій по ПДВ та

рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000492310/0 від

26.07.2007 року за порушення норм з регулювання обігу готівки. В обґрунтування

позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що п.11.29 ст.11 Закону

України “Про податок на додану вартість” не передбачає відповідальності у

вигляді штрафу за несвоєчасну сплату сільгоспвиробником  сум зобов'язань з податку на додану вартість

на окремий рахунок для наступного використання 

у власній господарській діяльності, крім випадків нецільового використання

таких коштів. В позові вказує, що актом перевірки не встановлено жодного випадку

нецільового використання ПСП ім.. Т.Г.Шевченко цих коштів, не зазначено

обставин, за яких відбулось таке нецільове використання. За відсутності

достеменно встановленого і документально підтвердженого факту нецільового

використання ПСП ім. Т.Г. Шевченко коштів у вигляді суми ПДВ, отриманої від

поставки продукції (робіт, послуг) власного виробництва, висновок перевірки про

порушення п. 11. 29 ст. 11 Закону України « Про ПДВ » вважає хибним. Окрім того

зазначає, що як випливає з положень п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок

на додану вартість», обчислений з операцій по поставці товарів (робіт , послуг)

власного виробництва, не є податковим зобов'язанням в розумінні п. 1.2 ст. 1

Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед

бюджетами та державними цільовими фондами».

 Також позивач пояснив, що висновок перевірки

по порушення ПСП ім.. Т. Г. Шевченко п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про ПДВ”  є помилковим і через це не може бути

підставою для самостійного визначення контролюючим органом податкових

зобов'язань з ПДВ. Так як підставою не включення до складу податкових

зобов'язань загальної декларації ПДВ на загальну суму 1378 грн.(хліб - 2584

грн. ПДВ 516,80 грн., ковбасні вироби на суму 2258 грн. ПДВ 451,60 грн.,

цукерки - 1826,30 грн. ПДВ 365,26 грн., напої 22180 грн. ПДВ 44,36 грн.), є той

факт що дана продукція не реалізовувала, а було використана у власному

виробництві, а саме на харчування працівників підприємства.                                                             

Крім того,  в діяльності ПСП ім.

Т.Г Шевченко не має випадків видачі готівкових коштів під звіт без звітування

за раніше отримані кошти, як і випадків проведення готівкових розрахунків без

подання одержувачем коштів розрахункового платіжного документу, який би

підтверджував сплату готівкових коштів, а тому у податкової інспекції не було

підстав для притягнення до відповідальності у вигляді штрафу згідно з абзацами

5 та 6 пункту 1 Указу Президента України №436 від 12.06.1995 року «Про

застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки ».

Позивач в

позові та представники позивача в судовому засіданні просили суд позов

задовольнити, оскаржувані рішення Державної податкової інспекції у

Богодухівському районі Харківської області скасувати в повному обсязі.

Відповідач

та його представник в судовому засіданні проти позову заперечують і вважають,

що  оскаржувані податкове

повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій

були прийняті ДПІ у Богодухівському районі Харківської області у відповідності

до вимог діючого законодавства по факту встановленого актом перевірки від 13

липня 2007 року № 374/30/233/00708207 порушення позивачем вимог п.4.1 ст.4 ,

п.11.29 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від

03.04.1997р., абз.2 п.4 Порядку акумуляції та використання коштів, які

нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на

додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного

виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на

давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини,

затвердженого  Постановою КМУ №271 від

26.02.1999р. (із змінами та доповненнями КМУ № 488 від 11.04.2002р.) -

несвоєчасний перерахунок коштів на спеціальний рахунок, п.2.11 ст.2 Положення

про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого

постановою Правління Національного банку Україна від 15.12.2004 року № 637  та абз. 5,6 п.1  Указу Президента України №436 від 12.06.1995

року «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу

готівки».

Суд,

вислухавши пояснення сторін, допитавши свідка, дослідивши в судовому засіданні

докази, надані сторонами, суд встановив наступне.

Згідно

свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ПСП ім. Т.Г Шевченко

зареєстровано Богодухівської районною державною адміністрацією 14.03.2000 р.,

номер запису про включення відомостей про юридичну особу  до ЄДР 1 450 120 0000 000314.

Згідно

довідки №659/10/15-008 від 25.05.07р., наданої ДПІ у Богодухівському районі,

позивач знаходиться на обліку у Державній податковій інспекції у

Богодухівському районі Харківської області і є платником фіксованого

сільськогосподарського податку; цей факт підтверджено актом перевірки та не

заперечується сторонами по справі.

Матеріалами

справи підтверджено, що в період з 20.06.2007р. по 10.07.2007р. ДПІ у

Богодухівському районі була проведена планова виїзна документальна

перевірка  Приватного

сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г. Шевченко з питань дотримання вимог

податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2005р. по 31.03.2007р,

про що складено акт перевірки  від 13

липня 2007 року № 374/30/233/00708207. За висновками акту встановлені порушення

позивачем вимог п.4.1 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість”

№168/97-ВР від 03.04.1997р., п.2.11 ст.2 Положення про ведення касових операцій

у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління

Національного банку Україна від 15.12.2004 року № 637, п.4,13 Постанови КМУ від

01.03.1999р. № 303 „Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за

забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору”,

пп..6.3.2 п.6.3, п.г п.п.4.2.9. п.4.2 ст.4 Закону України від 22 травня 2003

року № 889-IV „Про податок з доходів фізичних осіб”.

За

результатами перевірки, на підставі п.4.1, п.11.29 ст.11 Закону України “Про

податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997р., абз.2 п.4 Порядку

акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими

товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з

продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім

підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської

сировини, затвердженого  Постановою КМУ

№271 від 26.02.1999р. (із змінами та доповненнями КМУ № 488 від 11.04.2002р.)

та керуючись пп.б п.4.2.2 ст.4, пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України „Про

порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами”, відповідач прийняв оскаржуване податкове

повідомлення-рішення від 26.07.07р. № 0000472310/0, яким позивачеві визначено

суму податкового зобов'язання з ПДВ з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій

в загальному розмірі 140320,00 грн. (в т.ч. 1378 грн. - основний платіж, 138942

грн. - штрафні санкції ).

Також, за

висновками акту щодо порушення позивачем норм з регулювання обігу готівки, а

саме п.2.11 ст.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в

Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку Україна від

15.12.2004 року № 637  та абз. 5,6

п.1  Указу Президента України № 436 від

12.06.1995 року «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з

регулювання обігу готівки» ДПІ у Богодухівському районі Харківської області

прийнято рішення № 0000492310/0 від 26.07.2007 року про застосування штрафних

(фінансових) санкцій до позивача на загальну суму 19297,00 грн.

Допитана в

судовому засіданні в якості свідка головний державний податковий

ревізор-інспектор з питань відшкодування ПДВ - Гром О.А., яка брала участь у

проведенні виїзної планової перевірки ПСП ім. Т.Г.Шевченко з приводу

встановлених порушень пояснила суду наступне. На підставі направлень від

20.06.2007 року № 142 та від 04.07.2007 року № 150 та відповідно до

плану-графіку нею разом з фахівцями ДПІ у Богодухівському районі Харківської

області : Оксенич В.М., Жилко В.Є. та Белою С.С. було проведено планову

документальну перевірку фінансово-господарської діяльності  з питань дотримання ПСП ім. Т.Г.Шевченко

вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 31.03.2007

року. В ході перевірки були виявлені порушення позивачем вимог п.4.1 ст.4

Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997р.,

п.2.11 ст.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в

Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку Україна від

15.12.2004 року № 637, п.4,13 Постанови КМУ від 01.03.1999р. № 303 „Про

затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього

природного середовища і стягнення цього збору”, пп..6.3.2 п.6.3, п.г п.п.4.2.9.

п.4.2 ст.4 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV „Про податок з

доходів фізичних осіб”. Вказані порушення встановлені на підставі первинних

документів, наданих при перевірці представниками позивача, згідно яких кошти

перерахувались з пропущенням відповідного строку і на обліковій картці з ПДВ у

позивача мала місце недоїмка.

Після

допиту свідка за клопотанням представників позивача та відповідача, у зв'язку з

необхідністю проведення звірки сплати ПДВ від реалізації продукції власного

виробництва відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №271 від

26.02.1999 року "Про Порядок акумуляції та використання коштів, які

нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на

додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного

виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на

давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини", за

попередній періоди ухвалою суду від 26.09.2007 року провадження по справі було

зупинено до 29.10.2007 року.

28.10.2007

року до суду було надано зведену таблицю сплати позивачем ПДВ з продукції

власного виробництва.

Ухвалою

суду від 28.10.2007 року провадження по справі було поновлено.

В судовому

засіданні 29.10.2007 року представником відповідача було надано копії

документів щодо перерахування позивачем на спецрахунок сум ПДВ, які залишаються

в розпорядження сільгосптоваровиробника для цільового використання, копії

податкових декларацій позивача з ПДВ та копії його облікової картки з ПДВ.

Виходячи

зі змісту п. 11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість” дію

пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині

сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів

(робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних

товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської

сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та

м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками

незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума,

одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та

продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не

менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства - зупинено до

01.01.2008, в редакції Закону, яка діяла на момент проведення перевірки.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських

товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних

ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих

коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок

акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів

України.

Відповідно

до Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати

дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним

підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету

Міністрів України від 12.05.1999 № 805 та Порядку акумуляції використання

коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками

податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг)

власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів),

виготовлених на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини,

затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 271 від 26.02.1999

податковий облік сільськогосподарськими товаровиробниками повинен вестися в

розрізі окремих видів продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на

давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого

постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 № 271 (у редакції

постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 374).

По

результатам операцій із реалізації молока, худоби, птиці, вовни - подається

декларація № 1, по результатам операцій із реалізації продукції, товарів

(робіт, послуг) власного виробництва, крім молока, худоби (в тому числі молока

та м'яса живою вагою, реалізованих переробним підприємствам), птиці, вовни, крім

операцій з реалізації підакцизних товарів - подається декларацію № 2, по

результатам операцій із реалізації продукції не власного виробництва, тобто

покупної (покупні товарно-матеріальні цінності) та операцій з реалізації

підакцизних товарів та операцій з продажу молока, м'яса в живій вазі переробним

підприємствам - подається декларація № 3.

Згідно

даних податкових декларацій № 1 та № 2 податок на додану вартість

використовується сільськогосподарськими товаровиробниками за цільовим

призначенням, а по декларації № 3 здійснюються розрахунки з бюджетом, сплата до

бюджету та бюджетне відшкодування, в порядку встановленому Законом України «Про

податок на додану вартість».

Відповідно

до п. 7 Порядку нарахування виплат і використання коштів, спрямованих для виплати

дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за проданої ними переробним

підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, не перераховані на окремі рахунки

сільськогосподарських товаровиробників суми дотацій вважаються такими, що

використовуються не за цільовим призначенням. А згідно з п. 4 Порядку

акумуляції використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими

товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з

продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім

підакцизних товарів), виготовлених на давальницьких умовах із власної

сільськогосподарської сировини, не перераховані на окремий рахунок зазначені

кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і

підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

 Як вбачається зі змісту акту перевірки, під

час здійснення відповідачем перевірки Приватного сільськогосподарського

підприємства ім. Т.Г. Шевченко фактів нецільового використання позивачем

акумульованих коштів податку на додану вартість відповідно до п.11.29 ст.11

Закону України “Про податок на додану вартість” не встановлено.

Також слід

відзначити, що позивачем в судовому засіданні до суду надано копії платіжних

доручень установ банків, що підтверджують перерахування коштів на спецрахунок,

які у відповідності до пояснень представника відповідача та

свідка-перевіряючого в свою чергу в подальшому були використані за цільовим

призначенням і цей факт відповідачем в ході судового розгляду не спростований. 

За таких

обставин, з урахуванням наданих суду пояснень сторін, показань

свідка-перевіряючого та документів суд приходить до висновку, що суми ПДВ, які

позивач перерахував на спецрахунок, мають спеціальний режим, встановлений

п.11.21 та п.11.29 Закону України „Про податок на додану вартість”, зокрема ця

сума ПДВ повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських

підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва і оскільки

зазначена сума не підлягає перерахуванню до бюджету, остання не являється

податковим зобов'язанням позивача.

Беручи до

уваги вищенаведене, суд вважає, що відповідачем при винесенні оскаржуваного

податкового повідомлення-рішення були порушені вимоги п. 11.29 ст. 11 Закону

України “Про податок на додану вартість” щодо дії пункту 7.7 статті 7, пунктів

10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону, оскільки строки проведення розрахунків,

встановлених п.7.7 Закону до вказаних правовідносин не застосовуються.

Крім того,

як зазначено в п.1.5 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - штрафна

санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми

податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка

справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил

оподаткування, визначених відповідними законами.

Аналізуючи

положення п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно

до яких податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до

бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у

строки, визначені цим Законом або іншими законами України, суд приходить до

висновку, що  невід'ємною ознакою, яка

має вирішальне значення для визнання суми коштів податковим зобов'язанням є

наявність обов'язку по сплаті таких коштів до бюджетів або державних цільових

фондів.

Судом

встановлено, що частина суми штрафних (фінансових) санкцій згідно оскаржуваного

повідомлення рішення № 0000472310/0 від 26.07.2007 року в розмірі 138253 грн.

на підставі п.3.1.2 акту перевірки нарахована позивачу за несвоєчасне

перерахування коштів на спецрахунок. При цьому суму податкового зобов'язання

відповідач ні в акті ні в оскаржуваному рішенні при застосуванні штрафних

(фінансових санкцій не визначив.   

В зв'язку

з наведеним, суд робить висновок, що відповідачем при винесенні оскаржуваного

податкового повідомлення-рішення також було порушено вимоги Закону України «Про

порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами» щодо порядку застосування штрафних (фінансових) санкцій.

З приводу

порушення позивачем п.4.1 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість”

- заниження суми податкового зобов'язання, яка підлягає до сплати до бюджету у

розмірі 1378 грн. та нарахованої на нього штрафної (фінансової) санкції у

розмірі 689 грн. згідно оскаржуваного повідомлення рішення № 0000472310/0 від

26.07.2007 року слід зазначити наступне.

Так,

вказаної нормою закону визначено, що базою оподаткування операції з поставки

товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості,

визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням

акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів

(обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за

винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне

пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається

до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості

включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних

активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку

третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

 Порушення положень зазначеної норми закону є

можливим, лише в разі здійснення господарської операції, яка є об'єктом

оподаткування ПДВ відповідно до статті 3 Закону України «Про ПДВ» та при умові

настання дати виникнення податкових зобов'язань згідно з правилами п. 7 ст. 7

цього закону.

Позивачем

в судовому засіданні доведено та надано до суду первинні документи (накладні

внутрішньогосподарського призначення за №190 від 30.08.06р., №103 від

19.05.06р., №92 від 28.04.06р., №79 від 17.04.06р., №124 від 27.06.06р., №125

від 26.06.06р., №101 від 16.05.06р, №113 від 07.06.06р., №160 від 31.07.06р.,

№183 від 29.08.06р., №165 від 14.08.06р., №203 від 12.10.2006р., №191 від

28.0906р., №229 від 10.11.06р., №102 від 16.05.2006р., №141 від 17.07.2006р.,

№114 від 07.06.2006р., №192 від 28.09.2006р., №233 від 21.11.2006р., № 230 від

10.11.2006р., №204 від 13.10.2006р., №245 від 25.11.2006р., №5 від

05.01.2007р., №6 від 05.01.2007р.), що свідчать про використання покупної

продукції у власному виробництві, а саме для харчування працівників

підприємства. Відповідачем не доведено в судовому засіданні фактів продажу

несільськогосподарської продукції.

За таких

обставин, висновок відповідача щодо заниження позивачем суми податкового

зобов'язання, яка підлягає до сплати до бюджету у розмірі 1378 грн. є

помилковим, оскільки ґрунтується на довільному тлумаченні норм чинного

законодавства.

Враховуючи

вищенаведене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення

№  0000472310/0  від 

26.07.2007 року, яким ПСП ім.. Т.Г. Шевченко зобов'язано сплатити до

бюджету суму ПДВ в сумі 140320,00 грн. (основний платіж - 1378,00 грн., штрафні

санкції - 138942,00 грн.)  прийнято в

порушення вищевказаних норм чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Щодо

рішення № 0000492310/0 від 26.07.2007 року про застосування до позивача на

підставі п.2.11 ст.2 Положення про ведення касових операцій у національній

валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку

Україна від 15.12.2004 року № 637, штрафних (фінансових) санкцій у розмірі

19297 грн., суд вважає за доцільне зазначити наступне.

            Зі

змісту п. 3.2.4. Акту від 13 липня 2007 року № 374/30/233/00708207 “Про

результати виїзної планової перевірки Приватного сільськогосподарського

підприємства ім. Т.Г.Шевченко код 00708207 з питань дотримання вимог

податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 31.03.2007 р.”

вбачається, що порушення п. 2.11 ст. 2 “Положення про ведення касових операцій

у національній валюті в Україні”, затвердженого Постановою Правління НБУ від

15.12.2004 р. № 637 були встановлені стосовно видачі готівки під звіт з каси

підприємства без повного звіту конкретної підзвітної особи за раніше видані під

звіт кошти з відображенням розрахунків передбачених  штрафних санкцій в інформаційному додатку

таблиці № 7, невід'ємної частини Акту перевірки.

 Відповідачем згідно розрахунків по

інформаційному додатку таблиці № 7 донараховано суму штрафної санкції 3932,98

грн., яка складається з порушень, що мають відношення до двох підзвітних осіб:

ОСОБА_1на суму 964,75 грн. та ОСОБА_2на суму 

2968,23 грн.

             Згідно абз. 5 п. 1 Указу Президента “Про

застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” №

436/95 від 12.06.1995 р. за перевищення встановлених строків використання

виданої під звіт  готівки, а також за

видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих

коштів  у розмірі 25% виданих під звіт

сум.

  З наданих позивачем первинних документів, а

саме авансових звітів № 85 від 5.10.2005 р., № 85/2 від 12.10.2005 р., № 86 від

13.10.2005 р., № 87 від 17.10.2005 р., № 89 від 21.10.2005 р., № 90 від

25.10.2005 р., № 91 від 27.10.2005 р., № 92 від 28.10.2005 р., № 93 від

31.10.2005 р., № 94 від 03.11.2005 р., № 95 від 17.11.2005 р., № 96 від

25.11.2005 р., № 97 від 28.11.2005 р. судом встановлено, що при розрахунках з

підзвітною особою ОСОБА_1при здійснен6ні господарської діяльності позивача

дійсно допущено порушення термінів звітування.

            Відповідно до ст. 238 Господарського

кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил

здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути

застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого

самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи

організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення

правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види

адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування

визначаються цим кодексом, іншими законодавчими актами.

Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами

України.

Статтею

241 Господарського кодексу визначено штраф як адміністративно-господарську

санкцію. Згідно з названою статтею адміністративно-господарський штраф - це

грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у

разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Штраф встановлений Указом Президента “Про застосування штрафних санкцій за

порушення норм з регулювання обігу готівки” № 436/95 від 12.06.1995 р. підпадає

під поняття адміністративно-господарського штрафу відповідно до Господарського

кодексу.

            Строки застосування адміністративно-господарських

санкцій встановлені ст. 250 Господарського кодексу України, згідно якої  адміністративно-господарські санкції можуть

бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня

виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим

суб”єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської

діяльності.

З

урахуванням наведеного, суд вважає, що штрафні санкції в сумі 964, 75 грн.

підпадають під поняття адміністративно-господарського штрафу відповідно до

Господарського кодексу

 Як встановлено судом, розрахунки з підзвітною

особою ОСОБА_1були проведені в період з 05.10.2005р. по 28.11.2005 р., акт

перевірки складений 13.07.2007 року. Тобто, до позивача штрафні санкції в сумі

964, 75 грн. були застосовані з порушенням річного терміну, передбаченого

ст.250 господарського кодексу України.

З огляду

на викладене, суд не вбачає підстав для застосування до позивача згідно

оскаржуваного рішення № 000049310/0 прийнято 26 липня 2007 року штрафних

санкцій в сумі 964, 75 грн.

Щодо

виявлених перевіркою порушень по розрахункам з підзвітною особи ОСОБА_2. які

наведені в інформаційному додатку таблиці № 7 

Акту виїзної планової перевірки Приватного сільськогосподарського

підприємства ім. Т.Г.Шевченко від 13 липня 2007 року, судом встановлено

наступне.

За

результатами інвентаризації каси підприємства, проведеної під час перевірки

виявлено несвоєчасне оприбуткування в касу підприємства коштів  у сумі 0,50 грн.

Як

вбачається з досліджених в судовому засіданні авансових звітів № 24 від

07.12.2006 р., № 26 від 21.12.20069 р., № 27 від 22.12.2006 р., № 28 від

27.12.2006 р., № 29 від 27.12.2006 р., підзвітною особою ОСОБА_2. залишок

коштів у сумі 0,50 грн. було здано до каси підприємства, але своєчасно не

оприбутковано, що підтверджується  

наданими до суду письмовими пояснення касира підприємства ОСОБА_3,

підзвітної особи ОСОБА_2., наказом ПСП ім. Т.Г.Шевченко № 31/1від 04.07.2007р.

про проведення службового розслідування, наказом ПСП ім. Т.Г.Шевченко № 35/2

від 05.07.2007р. про проведення інвентаризації каси, актом № 1 про результати

інвентаризації наявних коштів від 06.07.2007р.

Відповідно

до п. 1.2. ст.1 Постанови Правління Національного банку України від 15 грудня

2004 року N 637 Про затвердження Положення про ведення касових операцій у

національній валюті в Україні Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13

січня 2005 р. за N 40/10320 оприбуткування готівки це проведення підприємствами

і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій

книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно

абз. 3 ст. 1 Указу Президента “Про застосування штрафних санкцій за порушення

норм з регулювання обігу готівки” № 436/95 від 12.06.1995 р за не

оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у

п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми - 0,50 грн., та тягне за собою

відповідальність у вигляді накладення штрафної санкції у сумі   2,50 грн.

            В даному випадку відповідач не

прийняв до уваги надані позивачем під час перевірки первинні документи та дав

невірну оцінку виявленому порушенню, що потягло до помилкового застосування

абз. 5 п. 1 Указу Президента “Про застосування штрафних санкцій за порушення

норм з регулювання обігу готівки” № 436/95 від 12.06.1995 р. за перевищення

встановлених строків використання виданої під звіт  готівки, а також за видачу готівкових коштів

під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів  у розмірі 25% виданих під звіт сум.

            В зв'язку з наведеним, суд зазначає,

що фінансова санкція у розмірі 2968,23 грн. згідно оскаржуваного рішення №

000049310/0 від 26 липня 2007 року застосована до позивача неправомірно.

Щодо

висновків п.3.2.4. Акту перевірки позивача від 13 липня 2007 року та

інформаційних додатках  таблицях № 8, 9

про порушення позивачем при здійсненні господарської діяльності п. 2.11 ст. 2

“Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”,

затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 - проведення  готівкових розрахунків без подання

(підзвітною особою) одержувачем коштів розрахункового (платіжного) документу

(товарного або касового чеку, квитанції до прибуткового  чеку, іншого письмового документу, який би

підтверджував сплату покупцем готівкових коштів ( підзвітною особою були

придбані товарно матеріальні цінності у приватних підприємців, а в рахунок

підтвердження проведення готівкових розрахунків з підприємцями були надані

накладні, а також товарно транспортні накладні на закупівлю жому  в Мурафського цукрового заводу, які не є

розрахунковими документами), судом встановлено, що відповідач посилаюсь на

вказаний припис Положення наводить норми Указу Президента “Про застосування

штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” № 436/95 від

12.06.1995 р., а не Положення про ведення касових операцій у національній

валюті в Україні, на яке вказує.

Згідно

п.2.11 ст. 2  Положення про ведення

касових операцій у національній валюті в Україні” затвердженого Постановою

Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 передбачено, що видача готівкових коштів

під звіт або на відрядження (далі -  під

звіт) здійснюється відповідно до законодавства України. Видача готівкових

коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю

вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10

робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі

(господарські)  потреби на строк не

більше  двох робочих днів, уключаючи день

отримання готівкових коштів під звіт. Якщо підзвітній особі одночасно видана

готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядження виробничих

(господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської

продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана

готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну

відрядження. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за

умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до

законодавства України.

За

порушення порядку проведення готівкових розрахунків, а саме, проведення

останніх без подання одержувачем коштів платіжного документа  (товарного або касового чека, квитанцію до

прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату

покупцем готівкових коштів абз. 6 п.1 

Указу Президента “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з

регулювання обігу готівки” № 436/95 від 12.06.1995 р. передбачено  штрафну санкцію - у розмірі сплачених коштів.

Дослідивши

первинні документи надані позивачем, а саме авансовий звіт № 9 від 01.02.2007

р., накладна № 10 від 01.02.2007 р., квитанція до прибуткового ордеру № 20 від

01.02.2007 р. на суму 2464,00 грн., авансовий звіт № 10 від 06.02.2007 р.,

накладна № 17 від 06.02.2007 р., квитанція до прибуткового ордеру № 37 від

06.02.2007 р. на суму 5668,00 грн., авансовий звіт № 12 від 09.02.2007 р.,

накладна № 10 від 09.02.2007 р., квитанція до прибуткового ордеру № 10 від

09.02.2007 р. на суму 1500,00 грн., 

авансовий звіт № 20 від 07.03.2007 р., накладна № б/н від 07.03.2007 р.,

квитанція до прибуткового ордеру № 89 від 07.03.2007 р. на суму 2000,00 грн.,

авансовий звіт № 21 від 15.03.2007 р., накладна № 75 від 15.03.2007 р.,

квитанція до прибуткового ордеру № 75 від 15.03.2007 р. на суму 1014,00 грн.,

суд дійшов висновку що надані  підзвітною

особою документи підпадають під визначення платіжного документу згідно  абз. 6 п.1 

Указу Президента “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з

регулювання обігу готівки” № 436/95 від 12.06.1995 р. та підтверджують сплату

покупцем готівкових коштів, тому висновок відповідача про порушення позивачем

вказаної норми Указу та нарахування штрафної санкції  в сумі 12646,00 грн. є неправомірними.

Дослідивши

первинні документи надані позивачем по розрахунках з ПСП “Явір” про отримання

жому в ТОВ “Мурафський цукровий завод”, а саме : авансовий звіт № 3 від

15.12.2006 р., товарно-транспортну накладну № 1321 від 15.12.2006р., авансовий

звіт № 8 від 16.12.2006 р., 

товарно-транспортну накладну № 1344 від 16.12.2006р., авансовий звіт №

13 від 18.12.2006 р., 

товарно-транспортну накладну № 1403 від 18.12.2006р., авансовий звіт №

15 від 20.12.2006 р., товарно-транспортну накладну № 1469 від 20.12.2006р.,

авансовий звіт № 16 від 22.12.2006 р., товарно-транспортну накладну № 1545 від

22.12.2006р., товарно-транспортну накладну № 1597 від 23.12.2006 р., авансовий

звіт № 17 від 25.12.2006 р. та  товарно-транспортну

накладну № 1647 від 25.12.2006р., авансовий звіт № 4 від 28.12.2006 р.,

товарно-транспортну накладну № 1780 від 28.12.2006р., авансовий звіт № 18 від

29.12.2006 р. та  товарно-транспортну

накладну № 1806 від 29.12.2006р., авансовий звіт № 25 від 29.12.2006 р.,

товарно-транспортну накладну № 1807 від 29.12.2006р., авансовий звіт № 2 від

11.01.2007 р.,  товарно-транспортну

накладну № 2144 від 11.01.2007р., товарно-транспортну накладну № 2033 від

10.01.2007 р., авансовий звіт № 3 від 13.01.2007 р. та  товарно-транспортну накладну № 2270 від

13.01.2007р., авансовий звіт № 5 від 17.01.2007 р., товарно-транспортну

накладну № 2406 від 17.01.2007р., авансовий звіт № 6 від 03.01.2007 р. та  товарно-транспортну накладну № 1922 від

03.01.2007р., авансовий звіт № 7 від 09.01.2007 р., товарно-транспортну

накладну № 2106 від 09.01.2007р., авансовий звіт № 8 від 19.01.2007 р.,

товарно-транспортну накладну № 2524 від 19.01.2007р., товарно-транспортну

накладну № 2515 від 19.01.2007р., авансовий звіт № 9 від 20.02.2007 р.,

товарно-транспортну накладну № 3705 від 20.02.2007р., авансовий звіт № 1 від

23.01.2007 р., товарно-транспортну накладну № 2748 від 23.01.2007р., авансовий

звіт № 2 від 25.01.2007 р., товарно-транспортну накладну № 2894 від

25.01.2007р.,  товарний чек  б/н від 26.01.2007 р., авансовий звіт № 3 від

26.01.2007 р.,  товарно-транспортну

накладну № 2994 від 27.01.2007р., авансовий звіт № 5 від 02.02.2007 р.,

товарно-транспортну накладну № 3326 від 02.02.2007р., авансовий звіт № 1 від

29.01.2007 р., товарно-транспортну накладну № 3122 від 29.01.2007р., авансовий

звіт № 2 від 02.02.2007 р., товарно-транспортну накладну № 3327 від

02.02.2007р., авансовий звіт № 3 від 06.02.2007 р., товарно-транспортну

накладну № 3527 від 06.02.2007р., авансовий звіт № 4 від 07.02.2007 р.,  товарно-транспортну накладну № 3555 від

07.02.2007р., авансовий звіт № 5 від 08.02.2007 р., товарно-транспортну

накладну № 3576 від 08.02.2007р., авансовий звіт № 6 від 12.02.2007 р. та  товарно-транспортну накладну № 3626 від

12.02.2007р., авансовий звіт № 7 від 13.02.2007 р. та  товарно-транспортну накладну № 3653 від

13.02.2007р., авансовий звіт № 8 від 15.02.2007 р. та  товарно-транспортну накладну № 3673 від

15.02.2007р., авансовий звіт № 9 від 16.02.2007 р. та  товарно-транспортну накладну № 3678 від

16.02.2007р. та довідок наданих  ПСП

“Явір” за  № 278 від 18.07.2007 р.  та  №

331 від 10.09.2007р. судом встановлено, що зазначені документи підтверджують

факт оплати позивачем-покупцем готівкових коштів на суму 1691,00 грн. 

Факти

взаємовідносин  із ПСП “Явір” по

відвантаженню жому із ТОВ “Муравський цукровий завод” по іншим,  відображеним в інформаційному додатку таблиці

№  9 

Акту від 13 липня 2007 року авансовим звітам (№4 від 31.01.2007р., №5

від 22.12.2005р, №3 від 16.12.2005р., №7 від 13.03.2007р., №8 від 16.03.2007р.,

№9 від 27.03.2007р., №2 від 29.03.2007р., №12 від 02.03.2007р., №13 від

06.03.2007р., №14 від 07.03.2007р., №10 від 22.02.2007р., №11 від 23.02.2007р.,

№11 від 28.02.2007р., №10 від 28.02.2007р., №28 від 28.11.2005р., №9 від

26.12.2005р., №8 від 30.12.2005р., №7 від 29.12.2005р., №6 від 28.12.2005р., №4

від 19.12.2005р., №5 від 15.12.2005р, №2 від 16.12.2005р.) позивачем

заперечується з вказівкою, що таких взаємовідносин та розрахунків не

відбувалося.

Підтверджуючих

первинних документів по вказаним в інформаційному додатку таблиці №  9  Акту

від 13 липня 2007 року авансовим звітам, які 

заперечується позивачем відповідачем до суду не надано та не доведено їх

фактичне здійснення.

З вище

наведеного випливає, що зазначені дані наведені в таблиці № 9 акту перевірки не

відповідають фактичним обставинам справи, і не підтверджуються первинними

документами.

За таких

обставин, висновок відповідача про порушення позивачем п.2.11 ст. 2  Положення про ведення касових операцій у

національній валюті в Україні” затвердженого Постановою Правління НБУ від

15.12.2004 р. № 637 та застосування з посиланням на абз. 6 п.1  Указу Президента “Про застосування штрафних

санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” № 436/95 від 12.06.1995

р. штрафної санкції  в сумі 2748,00 грн.

є неправомірним.

На

підставі наведеного суд приходить до висновку, що рішення про застосування

штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки №

0000492310/0 від 26.07.2007 року, яким ПСП ім.. Т.Г. Шевченко зобов'язано сплатити

до бюджету суму штрафних (фінансових) санкцій 19297,00 грн. прийнято

неправомірно, та тому підлягає скасуванню. 

Згідно ст.

71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи

бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування

правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача,

якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач

в ході розгляду справи не довів законність винесених ним рішень відносно

позивача з посиланням на відповідні первинні документи.

 Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, судові

витрати підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

 Керуючись ст. 8 Конституції України, ст.ст.4,

8, 17, 50, 94, 161-163, 164-167, 186 Кодексу адміністративного судочинства

України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний

позов Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г. Шевченко до

Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської

області  про скасування податкового повідомлення-рішення

№ 0000472310/0 від 26.07.2007 року про визнання суми податкового зобов'язання,

з урахуванням фінансової санкції по ПДВ та рішення про застосування штрафних

(фінансових) санкцій № 0000492310/0 від 26.07.2007 року за порушення норм з регулювання

обігу готівки -   задовольнити в повному

обсязі.

Скасувати

податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Богодухівському

районі Харківської області  №  0000472310/0 

від  26.07.2007 року  про визнання суми податкового зобов'язання, з

урахуванням фінансової санкції по ПДВ та рішення Державної податкової інспекції

у Богодухівському районі Харківської області № 0000492310/0 від 26.07.2007 року

про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання

обігу готівки.

  Стягнути з Державного бюджету на користь  Приватного сільськогосподарського

підприємства ім. Т.Г. Шевченко ( 62110, Харківська  область, Богодухівський район, с. Вінницькі

Івани, вул. Гагаріна,13, код 00708207) суму 

судового збору у розмірі 3,40 грн.

Постанова

набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне

оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про

апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений

строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі

подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної

сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова

може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного

адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом

подачі заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня проголошення

постанови та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з

одночасної подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або без попереднього

подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк,

встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.     

Постанова

виготовлена в повному обсязі 01.02.2008 року.

Суддя                                                 

(підпис)                                                     

Т.С. Перцова

             З оригіналом згідно. Постанова не набрала

законної сили.

            Оригінал знаходиться в матеріалах

справи.

            Суддя