Рішення

від 21.03.2011 по справі 527-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

527-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

21.03.2011Справа №5002-32/527-2011

Господарський суд Автономної республіки Крим  у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Петровец» ( 98109, АР Крим, м. Феодосія, вул.. Челнокова, 82, 98100, АР Крим, м. Феодосія, вул.. Челнокова, 106, кв. 44 ідентифікаційний код 32777611)

До відповідача Колективного підприємства Молодіжного Житлового Комплексу «Прометей» (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул.. Челнокова, 82, ідентифікаційний код 20735086)

Про  стягнення  17 404, 01     грн.

За участю представників:

Від позивача – Яницький О.В., довіреність б/н від 22.04.2010р. у справі.

Від відповідача –  не з'явився.

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу  України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Петровец» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Колективного підприємства Молодіжного Житлового Комплексу «Прометей» про стягнення  17 404, 01  грн., у тому числі  15 000, 00   грн. – суми основного боргу, 593, 01 грн. – 3% річних , 1 811, 00  грн. – інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду від 14.02.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 28.02.2011 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 28.02.2011р., від 09.03.2011р. розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов'язків за договором безвідсоткового займу від 16.09.2008р. в частині повного та своєчасного повернення грошових коштів,  внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача до суду  із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.

Відповідач жодного разу  без поважних причин, повноважного представника в судове засідання не направив, не зважаючи на те, що були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.

Відповідно до пункту 3.6 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 ( зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.  Отже, відповідач вважається повідомленими про час та місце судового розгляду справи.

Крім того, адреса зазначена в позовній заяві повністю співпадає з відомостями, що містяться в довідці Головного управління статистики в АР Крим на  відповідача станом на 23.01.2011р.  ( а.с. 42) .

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався  своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пунктом 4 частини  3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, приймаючи до уваги неодноразове відкладення розгляду справи, суд  вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів, та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також ту обставину, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача  не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України – за наявними у ній матеріалами.

Крім того, матеріали справи містять картку поштового повідомлення, що свідчить про те, що  відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи у господарському суді ( а.с. 37).

Відповідачем двічі до Господарського суду АР Крим надсилались телеграми із клопотанням про відкладення розгляду справи, які  були задоволені судом, проте до теперішнього часу відповідач обов'язки, покладені судом, не виконав та не надав суду витребувані документи.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

16.09.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Петровец» ( «Позикоодавець ) (позивач) та  Колективним підприємством Молодіжний Житловий Комплекс «Позичальник» (Орендар) (відповідач) був укладений договір безвідсоткової позики. ( а.с. 7).

Пунктом 1 статті 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Пунктом 1.1 Договору сторони встановили, що Позикодавець передає у власність Позичальникові грошові кошти, а Позичальник зобов'язується повернути таку ж суму грошових коштів, в порядку на умовах, визначених дійсним договором.

Відповідно до пункту 1.2 Договору сума позики становить 15 000? 00 грн.

Згідно з пунктом 2.1 Договору Позикодавець перераховує суму позики в безготівковій  формі на розрахунковий рахунок  Позичальника 16.09.2008р.

У виконання зазначеного пункту Договору Позикодавець перерахував Позичальникові 15 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 69 від 16.09.2008р. ( а.с. 8)., як вбачається із зазначеного платіжного доручення грошові кошти були перераховані на розрахунковий рахунок Позичальника, номер та реквізити якого повністю співпадають із номером та реквізитами  розрахункового рахунку Позивальника,  зазначеному в договорі.

Відповідно до пункту 2.2 Договору позика надається на строк 12 місяців з моменту зарахування суми позики на розрахунковий рахунок Позичальника.

Пунктом 2.5 Договору встановлено, що Позичальник зобов'язаний повернути грошові кошти Позикодавцю в останній день строку, зазначеного в пункті 2.2 Договору.

Строк дії Договору становить з моменту передачі грошових коштів та до повного виконання зобов'язань по дійсному договору.

Дослідивши всі представлені сторонами докази, наявні в матеріалах справи, та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, зазначити  наступне.

Пунктом 1 статті 1049  Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України,  зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Поняття "зобов'язання" необхідно розглядати як правовідношення, зміст якого можуть складати декілька обов'язків разом з кореспондуючими ним повноваженнями, метою яких є товарне переміщення соціальних благ з майнової сфери боржника в майнову сферу кредитора.

Підпунктом 3 пункту 1 статті 174 Господарського кодексу України встановлено, що  господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Підставою виникнення зобов'язання в даному випадку виступає  договір позики.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до пункту 1 статті 4 -3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Матеріалами справи підтверджується факт виконання позивачем свого зобов'язання щодо передачі грошових коштів відповідачеві.

Крім того, відповідачем підписаний акт звірки, з якого вбачається, що останній не заперечує проти факту надходження грошових коштів ( а.с. 10).

Неналежне виконання відповідачем обов'язку щодо повернення грошових коштів призвело до утворення заборгованості в розмірі 15 000, 00 грн., яка матеріалами справи підтверджується , а отже підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму  3% річних у розмірі 593, 01  грн. та 1 811, 00  грн. – інфляційних втрат.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

При застосування індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць, тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 числа відповідного місяця індексується із врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця, що зазначено в  «Рекомендаціях відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справи», викладених в Листі Верховного суду України  від 03.04.1997р. № 62-97р..

Таким чином, правильно слід починати нараховувати інфляційні втрати з жовтня 2009р.

Таким чином, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача за період з жовтня 2009р. по грудень 2010р.  повинна обраховуватися наступним чином:

інфляційні втрати =  ( (15 000, 00   грн. х 100,9  х 101,1  х 100,9 х 101,8 х 101,9 х 100,9  х 99,7 х 99,4 х 99,6 х 99,8 х 101,2 х 102,9 х 100,5 х  100,3 х  100,8 ) /  100 ) – 15 000, 00 грн. =  1 843, 51    грн.

Таким чином сума  інфляційних втрат становить 1 843, 51 грн., проте оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, заявлена позивачем сума  інфляційних втрат в розмірі 1 811, 00  грн. визнається судом такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, сума 3% річних за період з 18.09.2009р. по 10.01.2011р.  повинна бути розрахована наступним чином :

15 000, 00   грн. х  480 днів прострочення х 3% / 365 днів  = 591, 78  грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується сума 3% річних у розмірі 591, 78  грн.,  та саме в цьому розмірі  підлягає стягненню з відповідача.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Колективного підприємства Молодіжного Житлового Комплексу «Прометей» (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул.. Челнокова, 82, ідентифікаційний код 20735086) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Петровец» ( 98109, АР Крим, м. Феодосія, вул.. Челнокова, 82, 98100, АР Крим, м. Феодосія, вул.. Челнокова, 106, кв. 44 ідентифікаційний код 32777611) 15 000, 00  грн. заборгованості, 591, 78  грн. 3% річних, 1 811, 00  грн. – інфляційних втрат, 174, 03 державного мита та 235, 98 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представників у судовому засіданні 21.03.2011р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського  процесуального кодексу України та підписана 21.03.2011р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.    

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.