Рішення

від 31.05.2011 по справі 13/120-10/10-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" травня 2011 р.                                                                  Справа № 13/120-10/10-11

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                                     Привалова А.І.

при секретарі                                                                               Казміренко Л.В.

розглянувши справу № 13/120-10/10-11

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-

                    Лізинг», м. Київ;

до                     товариства з обмеженою відповідальністю «Нова-Інвест»,

                    с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району;

про              стягнення 6 644 394,31 грн.

за участю представників:

від позивача:           ОСОБА_1, довіреність від 11.05.2011р. № 39;           

від відповідача:           ОСОБА_2 довіреність від 20.05.2011р. б/н.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

        До господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг»(надалі –позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Нова-Інвест»(надалі –відповідач) про стягнення 2 266 628,74 грн. заборгованості з лізингових платежів, 137884,39 грн. пені, 35613,91 грн. збитків від інфляції, 29583,68 грн. 3% річних, 727327,21 грн. штрафу, 3647356,38 грн. збитків.

        Позовні вимоги ґрунтуються на умовах невиконання відповідачем Договору фінансового лізингу № 019-03/2008-О від 11.03.2008р., укладеного між сторонами, в частині сплати всіх лізингових платежів.

Постановою Вищого господарського суду України від 15 березня 2011 року рішення господарського суду Київської області від 11.10.2010р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2010р. у справі № 13/120-10 скасовано в частині задоволених позовних вимог про стягнення 2266628,74 грн. заборгованості з лізингових платежів, 137884,39 грн. пені, 727327,21 грн. штрафу, 35613,91 грн. інфляційних втрат, 211353,38 грн. збитків та 3% річних в сумі 29583,68 грн. з передачею справи в цій частині позовних вимог на новий розгляд до господарського суду Київської області.

        Відповідно до автоматизованої системи розподілу справ в господарському суді справа № 13/120-10 передана на новий розгляд судді Привалову А.І.

        Ухвалою від 01.04.2011р. справу № 13/120-10 прийнято до провадження та присвоєно їй номер 13/120-10/10-11, розгляд справи призначено на 19.04.2011р., сторін зобов’язано надати суду документи, необхідні для подальшого розгляду справи.

        18.04.2011р. на вимогу ухвали суду від 01.04.2011р. до господарського суду Київської області через загальний відділ надійшли письмові пояснення позивача в частині позовних вимог, переданих на новий розгляд.

       Присутній у судовому засіданні 19.04.2011р. представник позивача зазначив, що відповідачем було сплачено початковий внесок за предмет лізингу, проте належних доказів суду не надано.

       Відповідач  в судове засідання 19.04.2011р. не з’явився, вимоги ухвали суду від 01.04.2011р. не виконав, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд належним чином не повідомив.

       Крім того, в судовому засіданні під час дослідження матеріалів справи у суду виникла необхідність витребування нових доказів у позивача.

        Ухвалою від 19.04.2011р. суд відклав розгляд справи на 17.05.2011р., у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, неподанням витребуваних доказів та необхідністю витребування нових доказів.  

       Присутній у судовому засіданні 17.05.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

       Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених в раніше поданому відзиві на позовну заяву.

        Згідно ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 31.05.2011р.  

       Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

11 березня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг»(за договором - лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Нова-Інвест»(за договором - лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу №019-03/2008-О.

Згідно п. 1.1. договору фінансового лізингу, лізингодавець приймає на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому договорі, зокрема, у Специфікації), та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах фінансового лізингу, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний Лізингоодержувачем.

У свою чергу лізингоодержувач зобов'язується вчасно прийняти предмет лізингу, що відповідає Специфікації, на умовах, зазначених у розділі 5 договору (п. 8.1.2. договору) та вчасно сплачувати всі платежі, передбачені договором фінансового лізингу та у змінах і доповненнях до нього.

Згідно Додатків № 1/1 «Специфікація»та  № 1/2 «Умови фінансування»від 11 березня 2008 року до Договору фінансового лізингу сторони визначили такі предмети лізингу:

       1. теслярський стіл  WТZ 150 00166, № 0-391-09-0733;

       2. стінний стіл WTW150/08, № 0-391-09-0734;

       3. проміжний транспортер WTW 150/03/ZW, № 0-391-09-0735;

       4. стінний стіл WTW150/08, № 0-391-09-0736;

       5. багатофункціональний міст WMS 100, № 0-392-09-0166;

       6. стінний стіл для транспортування виробів в магазин WTW150/08, № 0-391-09-0737;

       7. стінний магазин WLW 100/S-Schrauben, № 0-393-09-0112;

       8. центр для обробки балок з ЧПУ WBZ 100/6, № 0-390-09-0134;

       9. теслярський стіл WTZ 150 , № 0-391-09-0738.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною другою ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»визначено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ст. 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

       На виконання взятих на себе зобов'язань за договором фінансового лізингу ТОВ «Хюпо Альпе - Адріа - Лізинг»було укладено Договір купівлі - продажу              № 19 від 11 березня 2008 року із продавцем товару - ТОВ «Нова Інвест», за яким позивачем було придбано у власність з метою подальшої передачі у фінансовий лізинг відповідачу вищезгадане майно (згідно Додатку №1 «Специфікація»до Договору купівлі - продажу № 19 від 11 березня 2008 року), загальною вартістю 7269121,28 грн.

Факт передачі товару покупцю –ТОВ «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг»підтверджується видатковою накладною № РН-0000001 від 14.03.2008р. та Актом прийому-передачі від 14.03.2008р.

Згідно п. 3.1., 3.2., 3.3., 3.5. договору фінансового лізингу, відповідач зобов’язався своєчасно сплачувати позивачу всі передбачені договором платежі. Всі платежі, що здійснюються на підставі договору відповідач сплачує на умовах, вказаних в цьому договорі, Графіку лізингових платежів та Умовах фінансування, якщо інше не встановлено письмовою домовленістю сторін. Адміністративна комісія та початковий внесок лізингоодержувач сплачує протягом 5 робочих днів з моменту набрання чинності даним договором. З моменту сплати лізингодавцем авансового платежу продавцю до дати передачі предмету лізингу лізингоодержувач щомісячно сплачує лізингодавцю комісію за попереднє фінансування.

Як вбачається з реєстру розрахункових документів, наданих ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», відповідач 13.03.2008р. сплатив на рахунок позивача суму відшкодування частини вартості предмету лізингу в розмірі 1 453 824,26 грн., а також за період з березня по жовтень 2008 року перерахував адміністративну комісію та комісію за попереднє фінансування в загальній сумі 479316,31 грн.  

Відповідно до п. 5.1. договору фінансового лізингу, лізингоодержувач зобов’язаний оглянути предмет лізингу та в день поставки, передбачені договором купівлі-продажу, лізингоодержувач зобов’язаний самостійно контролювати дії продавця з поставки і передачі предмета лізингу. За результатами огляду, в вищезазначений термін, лізингоодержувач підтверджує, що поставлений предмет лізингу відповідає специфікації, він не пошкоджений, належної якості, належної комплектності, наявна вся необхідна документація (сертифікат походження, сертифікат якості, правила експлуатації, умови гарантійного обслуговування, технічні інструкції та інше). Після чого, в той же день, лізингоодержувач і лізингодавець підписують Акт приймання-передачі, складений за змістом та формою, викладеною в Додатку № 3 до цього договору, який засвідчує факт передачі предмета лізингу лізингоодержувачу в фінансовий лізинг.

Проте, в порушення п. 5.1. договору фінансового лізингу, в день отримання товару за договором купівлі-продажу –14.03.2008р., лізингоодержувач та лізингодавець Акт приймання-передачі предмету лізингу не підписали.

        Згідно  ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.12.2008р. позивач рекомендованим листом з описом вкладення направив на адресу відповідача лист за вих. № 558, в додаток до якого додав Акт прийому-передачі предмету лізингу, оформлений як Додаток № 3/1 до  Договору фінансового лізингу № 019-03/2008-О, та Додаток № 4/1 «Графік лізингових платежів» від 11.12.2008 р. до Договору фінансового лізингу № 019-03/2008-О від 11.03.2008р.», з проханням підписати та повернути підписані другі примірники вказаних документів до 19.12.2008р. (т. І, а.с. 155-158).

29.12.2008р. позивач направив відповідачу лист за вих. № 598, в якому повідомляв про розірвання Договору фінансового лізингу № 019-03/2008-О від 11.03.2008р. з 05 січня 2009 року, на підставі п. 5.17. договору, оскільки лізингоодержувач до теперішнього часу не підписав акт приймання-передачі предмету лізингу та Графік лізингових платежів (т. І, а. с. 159).

Відповідно до п. 5.17 договору, якщо відповідач відмовляється прийняти предмет лізингу або не приймає предмет лізингу у позивача, не пред’являючи при цьому  претензій до продавця й не інформуючи лізингодавця й продавця про свої претензії на підставах й у порядку, передбаченому п. 5.14 цього договору, позивач має право розірвати даний договір, а відповідач приймає на себе зобов’язання компенсувати лізингодавцю весь збиток понесений у зв’язку з цим. Після розірвання на цій підставі договору, всі платежі, сплачені відповідачем позивачу не повертаються, а відповідач втрачає право на пред’явлення будь-яких претензій до позивача на підставах невиконання або неналежного виконання умов даного договору.

Втім, умовам п.п. 18.1, 18.2, 18.3 договору фінансового лізингу передбачено, що договір може бути розірваний позивачем (лізингодавцем) в односторонньому порядку, якщо є хоча б одна з умов, яка вважається згідно договору істотним порушенням договору. Договір вважається розірваним з дня, який зазначений у листі про припинення Договору, але не раніше ніж через тиждень від дня відправлення письмового повідомлення іншій Стороні. Якщо до дня припинення дії договору лізингоодержувач усуне порушення, що стало підставою для припинення дії договору, за згодою лізингодавця, договір залишається таким, що не втратив свою чинність.

Згідно ч. 1 ст. 653 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

       Відповідач у відповідь на звернення позивача надіслав лист за вих. № 01 від 09.01.2009р., в якому зазначив, що вважає недоцільним приймати в лізинг обладнання, необхідне для функціонування заводу в той час, як сам завод не готовий до вводу в експлуатацію. При цьому, у даному листі відповідач не зазначає про те, що надає згоду на розірвання Договору фінансового лізингу № 019-03/2008-О від 11.03.2008р. з 05 січня 2009 року (т. І, а. с. 160).

        При цьому, пунктом 6.4. договору фінансового лізингу передбачено, що на чинність договору не впливають будь-які обмеження або навіть неможливість користування предметом лізингу внаслідок його часткового або повного пошкодження, або внаслідок юридичних або технічних, або економічних причин, випадків, надзвичайних подій або форс-мажору.  

Крім того, між лізингодавцем та лізингоодержувачем було підписано Акт прийому-передачі № 019/1 до Договору фінансового лізингу, який датовано 22 грудня 2008 року та яким зафіксовано факт передачі лізингодавцем лізингоодержувачу предмету фінансового лізингу загальною вартістю 7269121,28 грн.

Однак, як свідчить листування між сторонами, фактично Акт прийому-передачі № 019/1 від 22.12.2008р. - Додаток № 3/1 до договору фінансового лізингу було підписано сторонами пізніше, ніж дата, якою він датований.

       Також, 12.02.2009р. сторони підписали Додаток № 4/1 «Графік лізингових платежів»до Договору фінансового лізингу № 019-03/2008-О від 11.03.2008р.

Отже, складання та підписання обома сторонами договору фінансового лізингу Додатку № 3/1 - Акту прийому-передачі № 019/1 від 22.12.2008р. та Додатку № 4/1  - Графіку лізингових платежів за угодою свідчить про те, що як лізингодавцем, так і лізингоодержувачем було визнано існування зобов’язань за відповідним договором, а сам договір фінансового лізингу таким, що є чинним.

Підтвердженням факту існування договірних відносин між сторонами після 05 січня 2009 року свідчить також листи відповідача за вих. № 13 від 16.11.2009р., та вих. № 9 від 14.04.2010р., якими останній направляв, згідно з пп. 8.1.6. договору фінансового лізингу, документи, що відображають фінансовий стан підприємства (т. І, а. с. 164, 186).

Проте, позивач зазначає, що відповідачем було грубо порушено взяті за договором  зобов'язання щодо вчасної оплати всіх платежів, передбачених п.8.1.3. договору.

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

У зв'язку з тривалою несплатою (що значно перевищувала 30-денний строк) відповідачем лізингових платежів за договором фінансового лізингу, 25.05.2010р., на підставі звернення позивача, на договорі фінансового лізингу приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис за реєстраційним № 2863.

07.06.2010 р. відділом державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 19625039 щодо повернення відповідачем на користь позивача майна, згідно виконавчого напису нотаріуса № 2863 від 25.05.2010р.

В ході виконавчого провадження 14 червня 2010 року, згідно Акта вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні, та передачі їх стягувану серії АА № 019612, відповідачем у добровільному порядку було передано ТОВ «Хюпо Альпе- Адріа-Лізинг»наступне майно:

       1. теслярський стіл  WТZ 150 00166, № 0-391-09-0733;

       2. стінний стіл WTW150/08, № 0-391-09-0734;

       3. проміжний транспортер WTW 150/03/ZW, № 0-391-09-0735;

       4. стінний стіл WTW150/08, № 0-391-09-0736;

       5. багатофункціональний міст WMS 100, № 0-392-09-0166;

       6. стінний стіл для транспортування виробів в магазин WTW150/08, № 0-391-09-0737;

       7. стінний магазин WLW 100/S-Schrauben, № 0-393-09-0112;

       8. центр для обробки балок з ЧПУ WBZ 100/6, № 0-390-09-0134;

       9. теслярський стіл WTZ 150 , № 0-391-09-0738.

Умовами п. 18.1.3. договору передбачено, що договір може бути розірваний лізингодавцем в односторонньому порядку, якщо лізингоодержувач у строк, що перевищує 30 (тридцять) календарних днів від встановленої відповідно договору дати платежу, не виплачує будь-який із платежів, що підлягає до сплати за договором (включаючи пені і штрафи).

Позивач, зважаючи на значну заборгованість відповідача за платежами (включаючи пеню і штрафи) за договором фінансового лізингу, яка істотно перевищує 30-денний термін, користуючись своїм правом, наданим законом, та з урахуванням факту вилучення предметів лізингу у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса № 2863 від 25.05.2010р., розірвав Договір фінансового лізингу № 019-03/2008-О від 11.03.2008р. в односторонньому порядку, згідно п. 18.1.3. договору фінансового лізингу, про що лізингоодержувача було повідомлено листом за вих. № 685 від 21.06.2010р., одержаним останнім 30.06.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за № 02172070.

Таким чином, з 21 червня 2010 року Договір фінансового лізингу № 019-03/2008-О від 11.03.2008р. є припиненим.  

При припиненні дії договору фінансового лізингу, на підставі п.18.1.3., всі платежі, виплачені лізингодавцю на виконання даного Договору до припинення його дії, лізингоодержувачу не повертаються, а також лізингоодержувач зобов'язаний відшкодувати лізингодавцю збитки, які б відновили фінансовий стан лізингодавця у такий стан, у якому він мав би бути, якби лізингоодержувач виконував умови договору належним чином (п. 18.4. договору).

Припинення дії даного Договору не звільняє лізингоодержувача від виконання невиконаних за договором зобов'язань, строк виконання яких настав до моменту припинення дії договору. Протягом одного тижня від дня припинення дії договору лізингоодержувач зобов'язаний сплатити лізингодавцю всі платежі, які підлягають сплаті на день припинення дії договору (пп.18.4.3 Договору).

Відповідно до п. 3.4. договору, лізингоодержувач сплачує лізингові платежі зазначені в графіку платежів щомісяця на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв’язку. Лізингодавець направляє лізингоодержувачу рахунки, зазначені в цьому пункті договору, за 3 дні до дати платежу.

        Як вбачається з матеріалів справи, рахунки на оплату платежів за договором фінансового лізингу лізингодавець щомісячно відправляв по факсу за номером: 502 94 46, що зазначається у реквізитах лізингоодержувача до договору фінансового лізингу. На підтвердження цього позивачем додано Реєстр відправлених рахунків-фактур по факсу 502 94 46 на ім'я ТОВ «Нова-Інвест».

        Крім того, з вересня 2009 року по липень 2010 року позивач додатково здійснював відправку рахунків та відповідних податкових накладних відповідачу поштою рекомендованими листами із повідомленнями про вручення. Отримання відповідачем цих рахунків підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення за № 01675485, № 01709799, № 01703144, № 01757996, № 01757058, № 01924850, № 01925287, № 01757791, № 01988068, № 01988696, № 02172703, належним чином засвідчені копії яких додані до справи.

        Також, листом вих. № 575 від 30.03.2011р. позивач повторно надіслав усі виставлені відповідачу рахунки на оплату цінним листом з описом вкладення.

Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача перед позивачем за договором фінансового лізингу за період з травня 2009 року по червень 2010 року (з 1-го по 18-тий лізингові періоди), відповідно до виставлених рахунків на оплату, складає 2 266 628,74 грн. При цьому, моментом виникнення грошового зобов’язання за договором фінансового лізингу, згідно Додатку № 4/1 «Графік лізингових платежів»від 12.02.2009р., є 22.12.2009р.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов‘язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки, заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті лізингових платежів на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, а отже позовна вимога про стягнення з відповідача 2 266 628,74 грн. заборгованості підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

        Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

        Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 137 884,39 грн., яка нарахована за період з 22.12.2009р. по 16.06.2010р. включно, окремо по кожному виставленому рахунку.

        Згідно пункту 3.16. договору фінансового лізингу, якщо лізингоодержувач своєчасно не сплачує лізингові платежі та інші платежі, передбачені цим Договором, він зобов'язаний сплатити лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діє на момент прострочення грошового зобов'язання, від суми заборгованості за кожний день затримки платежу. Пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку сплати відповідного платежу та припиняє нараховуватися в той день, коли лізингоодержувач повністю сплатить прострочене грошове зобов'язання (п. 3.17. договору фінансового лізингу).

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.  

Відповідно до ч. 3 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність нарахування пені відповідно до вищевказаних вимог чинного законодавства та задовольняє її в сумі 137 884,39 грн. за розрахунками позивача, доданими до позовної заяви.

При цьому, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, відносно пропуску строку позовної давності, оскільки зобов’язання відповідача щодо оплати лізингових платежів, згідно Додатку № 4/1 «Графік лізингових платежів»від 12.02.2009р., за 1-12 лізингові періоди є простроченими, починаючи саме з 22.12.2009р.

Як вбачається із доданих до позовної заяви розрахунків пені за договором фінансового лізингу, позивач здійснив нарахування пені на суми прострочених відповідачем грошових зобов’язань, починаючи з 22.12.2009р. При цьому, строк позовної давності щодо звернення до суду відносно стягнення пені спливає 22.12.2010р. Позивач звернувся до суду з позовом 06.08.2010р., тобто у межах визначеного законодавством річного строку позовної давності.

Також, безпідставним є посилання відповідача на неправильне застосування позивачем при розрахунку пені вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, оскільки приписами п. 3.17. договору фінансового лізингу передбачено, що нарахування пені припиняється в той день, коли лізингоодержувач повністю сплатить прострочене грошове зобов'язання. А отже, при нарахуванні пені позивач не обмежений шестимісячним строком.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені визнаються судом обґрунтованими.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача, у зв'язку з порушенням пп. 8.1.6. п. 8.1. договору фінансового лізингу та на підставі п. 17.1.3. договору, штраф за ненадання лізингодавцю документів, що відображають фінансовий стан лізингоодержувача за І кв. 2010р.,  штраф у сумі 726 912,13 грн. та штраф у сумі 415,08 грн., згідно п. 14.16. договору, за порушення зобов’язання щодо укладення та підтримання чинності договору страхування предмета лізингу.

        Втім, позовні вимоги в частині стягнення штрафів підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

          Відповідно до п.п. 14.1., 14.4. договору фінансового лізингу лізингоодержувач зобов'язався на строк лізингу укласти та підтримувати чинним договір страхування предмета лізингу зі страховою компанією (страховиком) від ризиків та на умовах, прийнятних для лізингодавця. При чому при пролонгації договору страхування або укладенні нового договору страхування, такий договір повинен бути пред'явлений лізингодавцю протягом 3 (трьох) робочих днів від дня укладення (продовження дії) відповідного договору. ТОВ «Хюпо Альпе-Адріа- Лізинг»повинне бути вигодонабувачем, у випадках, передбачених договором, за договором страхування.

        При порушенні лізингоодержувачем умов, передбачених п.п. 14.1., 14.4 договору (щодо укладення та підтримання чинності договору страхування), предмет лізингу вважається незастрахованим, - а лізингодавець має право негайно застрахувати предмет лізингу від свого імені. У цьому випадку Лізингоодержувач зобов'язаний компенсувати Лізингодавцю витрати, пов'язані із страхуванням предмета лізингу, протягом одного тижня від дня одержання відповідного рахунку від лізингодавця і сплатити лізингодавцю штраф у розмірі 5 % від суми витрат лізингодавця на страхування предмета лізингу (п.14.16 договору фінансового лізингу).

        Судом встановлено, що у зв'язку з порушенням відповідачем свого зобов'язання за договором фінансового лізингу щодо укладення та підтримання чинності договору страхування предмета лізингу лізингодавцем (позивачем) від свого імені було укладено Договір страхування майна юридичних осіб № 1024654 від 04 лютого 2010 року та сплачено згідно умов останнього 1-шу та 2-гу частини страхового платежу по 4 150,74 грн. кожний.

        Таким чином, вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 415,08 грн., згідно п. 14.16. договору, за порушення зобов’язання щодо укладення та підтримання чинності договору страхування предмета лізингу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.  

        Крім того, згідно п. 17.1.3. договору фінансового лізингу, за порушення будь-яких умов, передбачених пунктами 5.8., 5.10., 6.1., підпунктами 8.1.6., 8.1.13. пункту 8.1.1 договору, лізингоодержувач у кожному випадку порушення зобов’язаний сплатити штраф розміром в 10% від вартості предмету лізингу.

        Підпунктом 8.1.6. пункту 8.1. договору фінансового лізингу передбачений обов'язок лізингоодержувача періодично надавати лізингодавцю проміжну фінансову звітність (баланс та звіт про фінансові результати), завірену підписами осіб, що мають право першого та другого підпису банківських документів і печаткою - щокварталу, але не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів після завершення календарного кварталу.

        Позивач стверджує, що відповідач в порушення умов договору не надав документів, що відображають фінансовий стан лізингоодержувача за І квартал 2010 року.

        Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

        Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

        Відповідачем надано до матеріалів справи копія листа за вих. № 9 від 14.04.2010р., яким на адресу позивача були надіслані баланс ТОВ «Нова-Інвест»та звіт про фінансові результати за І квартал 2010 року, та копія поштового повідомлення № 2541986 про вручення рекомендованого листа (т. І, а. с. 186). Оригінали вказаних документів були оглянуті судом у судовому засіданні.

Таким чином, відповідачем належними доказами доведено факт виконання умов пп. 8.1.6. п. 8.1. договору фінансового лізингу щодо надання лізингодавцю документів, які відображають фінансовий стан лізингоодержувача за І кв. 2010р., а тому позовні вимоги в частині стягнення  штрафу в сумі 726 912,13 грн. задоволенню не підлягають.

        Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 35613,91 грн. та 3 % річних у сумі 29 583,68, нараховані за несвоєчасну сплату комісії за попереднє фінансування, за несвоєчасне повернення коштів, витрачених на страхування предмету лізингу, та за несвоєчасну сплату лізингових платежів окремо по кожному виставленому рахунку.  

Відповідно до вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

        Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність нарахування інфляційних втрат та 3 % річних і задовольняє їх за розрахунками позивача, доданими до позовної заяви, які є арифметично вірними.

        Також, позивач просить стягнути з відповідача понесені ним збитки, які складаються з: 72 692 грн. витрат на послуги нотаріуса з приводу вчинення виконавчого напису від 25.05.2010р., 114 999,60 грн. витрат, сплачені за послуги ТОВ «Консалтингова компанія «Фонд боргових зобов’язань», щодо вилучення предмета лізингу, 11 500 грн. витрат на послуги з перевезення предмету лізингу, 2200 грн. витрат за проведення незалежної оцінки обладнання предмету лізинга, 9961,78 грн. витрат, пов’язаних із страхуванням предмета лізингу.

        За загальним принципом цивільного права, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

        Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

        Нормою ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

        До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

        - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

        - додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

         - неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною (ч. 1 ст. 225 ГК України).

        Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.         

        Збитками є, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

        Підставою для відшкодування збитків є наявність усіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини особи , яка заподіяла збитки. Відсутність хоча б однієї з зазначених складових, виключає склад правопорушення взагалі, а з ним відповідно і правові підстави відшкодування збитків.

        Судом встановлено, що у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань щодо сплати лізингових та інших платежів, згідно договору фінансового лізингу, позивачем з метою повернення належного йому на праві приватної власності майна було ініційовано вчинення виконавчого напису на договорі фінансового лізингу. За послуги приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левчук К.М., щодо вчинення виконавчого напису від 25.05.2010р. на Договорі фінансового лізингу № 019-03/2008-О від 11.03.2008р., зареєстрованому в реєстрі за № 2863, на підставі рахунку № 89 від 25.05.2010р., позивачем було сплачено кошти в сумі 72692,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 959 від 26 травня 2010р. та № 960 від 26 травня 2010р.

        Крім того, з метою транспортування предмета лізингу з території відповідача позивачем було укладено Договір перевезення №29/04/10-01 від 29 квітня 2010 року з перевізником - ТОВ «АВТОТРАНС-ЛОГІСТІК-ЕКСПЕДИЦІЯ», згідно якого предмет лізингу було транспортовано на територію позивача та про що було складено відповідний Акт № 1361 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 19.06.2010р.

        За надані ТОВ «АВТОТРАНС-ЛОГІСТІК-ЕКСПЕДИЦІЯ»послуги з перевезення вантажу, на підставі рахунку - фактури № 10-00091 від 30 квітня 2010 року, позивачем було сплачено 11500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 843 від 20 квітня 2010р.

        Також, відповідач має відшкодувати позивачеві витрати, пов'язані із страхуванням предмета лізингу, у сумі 9 961,78 грн. Факт перерахування страхових внесків на рахунок ЗАТ «Європейський страховий альянс»підтверджується платіжними дорученнями № 260 від 05 лютого 2010р. та № 841 від 30.04.2010р.

        Таким чином, суд вважає, що позивачем належними засобами доказування доведено понесення ним збитків на загальну суму 94 153 грн. 78 коп. (72692 грн. (послуги нотаріуса) + 11500 грн. (послуги з перевезення предмета лізингу) + 9961,78 грн. (витрати, пов'язані із страхуванням предмета лізингу)), а також вину відповідача у виникненні цих збитків.

        Втім, суд дійшов висновку, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення збитків у сумі 114 999,60 грн., витрачених позивачем на послуги ТОВ «Консалтингова компанія «Фонд боргових зобов'язань», та 2200 грн., сплачених ТОВ «РЕНТА ГРУП»за послуги з незалежної оцінки майна –предмета лізингу, оскільки позивач не доводить повного складу правопорушення, внаслідок якого він поніс зазначені збитки.

        При цьому, суд звертає увагу на відсутність причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та зазначеними збитками. Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, боржник під час примусового виконання виконавчого напису нотаріусу у добровільному порядку передав предмет лізингу, і в чому саме полягали послуги, надані ТОВ «Консалтингова компанія «Фонд боргових зобов'язань», з матеріалів справи не вбачається.

        Також, позивачем не доведено причинний зв’язку та вина відповідача у виникненні збитків на суму 2200 грн., витрачених позивачем на оцінку власного майна після його повернення.

        Таким чином, беручи до уваги вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

        Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при частковому задоволенні позову покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.  

        Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу  України, суд -

ВИРІШИВ:

        1.   Позов задовольнити частково.

        2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова-Інвест»(Київська область,  с. Софіївська Борщагівка, вул. Жулянська, 40, код 32903611) на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг»(м. Київ,  вул. Польова, 24, код 35378830) 2 266 628 грн. 74 коп. –основного боргу, 137 884 грн. 39 коп. –пені, 29 583 грн. 68 коп. –3% річних, 35 613 грн. 91 коп. –індексу інфляції, 415 грн. 08 коп. –штрафу, 94 153 грн. 78 коп. – збитків, 9 553 грн. 68 коп. –витрат по сплаті державного мита та 88 грн. 42 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

        Видати наказ.

        3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                    А.І. Привалов

Дата складення та підписання рішення в повному обсязі –06.06.2011 р.