Рішення

від 24.05.2011 по справі 10/057-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" травня 2011 р.                                                                  Справа № 10/057-11

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                                                    Привалова А.І.

при секретарі                                                                                    Казміренко Л.В.

розглянувши справу № 10/057-11

за позовом                     приватного підприємства «Нафта-Люкс», м. Київ  

до                               приватного підприємства «Веста-Агросервіс», м. Сквира

про                               стягнення 61494,09 грн.

Представники:

від позивача:           ОСОБА_1 - директор (наказ № 3 від 20.03.2006 р.);

від відповідача:           не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Нафта-Люкс»(далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до приватного підприємства «Веста-Агросервіс»(далі-відповідач) про стягнення 61494,09 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки № 005 від 12.01.2010 р. в частині оплати отриманого товару, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 58171,12 грн., з огляду на наявність якої позивачем нараховано 2043,20 грн. пені, 407,20 грн. інфляційних втрат та 872,57 грн. 3 % річних.

Ухвалою суду від 07.04.2011 р. порушено провадження у справі № 10/057-11 та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 26.04.2011 р. розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, було відкладено.

В судових засіданнях 26.04.2011 р. та 24.05.2011 р. представником позивача надано документи, витребувані судом, та підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судові засідання 26.04.2011 р. та 24.05.2011 р. не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча останній належним чином повідомлений про місце і час судових засідань, що підтверджується відбитком штампу загального відділу на звороті у нижньому лівому куті ухвал суду від 07.04.2011 р. та від 26.04.2011 р. про направлення останніх на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві, яка підтверджена наданим суду витягом з ЄДРПОУ № 02/2-11/0219 від 21.04.2011 р. Вимоги ухвал суду від 07.04.2011 р. та від 26.04.2011 р. відповідач не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, до суду не надіслав.  

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

12.01.2010 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки № 005, відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2 якого постачальник взяв на себе обов’язок передати у власність покупця товар, а саме: паливно-мастильні матеріали, в кількості та асортименті, визначених у видаткових накладних, а покупець зобов’язується прийняти такий товар та оплатити його вартість.

Відповідно до п. 2.4 договору, постачальник зобов’язався поставляти товар покупцю в 3-х денний термін, з дня виставлення рахунку-фактури.

Так, на виконання умов п. 2.4 договору позивачем для оплати відповідачем товару виставлені рахунки-фактури № СФ-0000498 від 08.10.2010 р. на суму 31375,80 грн., № СФ-0000509 від 13.10.2010 р. - 16076,86 грн., № СФ-0000531 від 22.10.2010 р. - 33594,26 грн., всього на загальну суму 81046,92 грн.

Договором, зокрема п.п. 4.1, 4.2, 4.4, передбачено, що ціна товару на окрему її партію, вказується постачальником у рахунку-фактурі та передається покупцю факсимільним зв’язком і остаточно узгоджується покупцем шляхом підписання специфікації. Зміна остаточно узгодженої сторонами ціни товару, після його отримання або сплати покупцем рахунку-фактури не допускається. Покупець повинен сплатити рахунок-фактуру, виставлений постачальником, не пізніше 5-ти банківських днів з моменту поставки товару постачальником.

Виконуючи умови договору, позивачем, згідно з видатковими накладними № РН-0000478 від 08.10.2010 р. на суму 15862,50 грн., № РН-0000479 від 08.10.2010 р. - 15693,30 грн., № РН-0000495 від 14.10.2010 р. - 16076,86 грн., № РН-0000512 від 22.10.2010 р. - 16199,96 грн., № РН-0000513 від 22.10.2010 р. - 17394,30 грн., передано, а  відповідачем прийнято товар, всього на загальну суму 81046,92 грн.

Для отримання товару відповідачем видані довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії 12ААА № 727997 від 08.10.2010 р., серії 12ААА № 727998 від 13.10.2010 р., серії 12ААА № 728000 від 22.10.2010 р. на ім’я Тибулевича Вадима Вікторовича.

Проте, в порушення взятих на себе зобов’язань за договором, вартість товару  сплачена відповідачем лише частково в сумі 22875,80 грн., про що свідчать додані до матеріалів справи банківські виписки з особистого рахунку позивача, вартість товару в сумі 58171,12 грн. залишена відповідачем не сплаченою.

23.11.2010 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 45, надіслання якого підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку та опису вкладення у цінний лист від 23.11.2010 р., в якому пропонує відповідачу надати гарантійний лист та скласти графік погашення заборгованості у розмірі 58171,12 грн.

Проте, лист позивача залишений відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно з ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов’язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов‘язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.  

Відповідач в судові засідання від 26.04.2011 р. та від 24.05.2011 р. не з’явився, письмових пояснень чи доказів оплати отриманого товару не надав, факт порушення відповідачем зобов’язань судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача в частині оплати поставленого позивачем на підставі Договору № 005 від 12.01.2010 р. товару, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 58171,12 грн. основного боргу визнається судом правомірною та підлягає задоволенню.

Крім суми основної заборгованості позивач, у зв’язку із порушенням відповідачем строків оплати отриманого товару, просить суд стягнути пеню в сумі 2043,20 грн., нараховану від сум заборгованості по кожній накладній окремо, з урахуванням часткових оплат суми заборгованості.

Умовами п. 5.2 договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплати товару, останній зобов’язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору за кожний день прострочення.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно з вірним розрахунком, проведеним судом, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі, що перевищує заявлену позивачем до стягнення, проте суд задовольняє розмір пені в сумі 2043,20 грн., в межах заявлених позовних вимог.

Також, позивач, посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 5.2 договору, просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 407,20 грн., нараховані за період жовтень 2010 р. - лютий 2011 р. та 3 % річних у розмірі 872,57 грн., нараховані за період жовтень 2010 р. - березень 2011 р.

Відповідно до п. 5.2 договору, у випадку порушення покупцем строків оплати товару, останній зобов’язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з вірним арифметичним розрахунком, проведеним судом в частині  нарахування інфляційних втрат, враховуючи рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції, викладених у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі, що перевищує заявлену позивачем до стягнення, проте суд задовольняє розмір інфляційних втрат в сумі 407,20 грн., в межах заявлених позовних вимог.

Крім того, за вірним розрахунком суду щодо нарахування 3 % річних з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних в сумі 777,18 грн., нараховані окремо по кожній накладній, з урахуванням часткових оплат відповідачем суми заборгованості, із визначенням вірного періоду початку перебігу строку для їх нарахування (п.п. 4.4 договору … не пізніше 5-ти банківських днів з моменту поставки товару постачальником) в межах заявленого позивачем періоду, а саме:

-          Поставка товару, згідно з видаткової накладної № РН-0000478 від 08.10.2010 р.

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір процентів річних

Загальна сума процентів

31375.80

18.10.2010 - 26.10.2010

9

3 %

23.21

30675.80

27.10.2010 - 28.10.2010

2

3 %

5.04

29300.00

29.10.2010 - 31.10.2010

3

3 %

7.22

27200.00

01.11.2010 - 01.11.2010

1

3 %

2.24

21100.00

02.11.2010 - 02.11.2010

1

3 %

1.73

20100.00

03.11.2010 - 03.11.2010

1

3 %

1.65

18600.00

04.11.2010 - 04.11.2010

1

3 %

1.53

17000.00

05.11.2010 - 05.11.2010

1

3 %

1.40

14500.00

06.11.2010 - 08.11.2010

3

3 %

3.58

8500.00

09.11.2010 - 31.03.2011

143

3 %

99.90

Всього:                                                                                                                                                 147,50

- Поставка товару, згідно з видаткової накладної № РН-0000495 від14.10.2010 р.

16076.86

22.10.2010 - 31.03.2011

161

3 %

212.74

- Поставка товару, згідно з видатковими накладними №№ РН-0000512 та РН-0000513  від 22.10.2010 р.

33594.26

01.11.2010 - 31.03.2011

151

3 %

416.94

Враховуючи вищевикладені обставини, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при частковому задоволенні позову покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.    

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд -  

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «Веста-Агросервіс»(юридична адреса: 09000, Київська область, м. Сквира, вул. Щорса, 73; фактична адреса: 09000, Київська область, м. Сквира, вул. Київська, 36; код ЄДРПОУ 33370185) на користь приватного підприємства «Нафта-Люкс»(03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 93, оф. 450; код ЄДРПОУ 33935780) 58171,12 грн. заборгованості, 2043,20 грн. пені, 407,20 грн. інфляційних втрат, 777,18 грн. 3 % річних, а також судові витрати: 613,99 грн. витрат зі сплати державного мита та 235,64 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                             А.І. Привалов

Повне рішення складено - 07.06.2011 р.