Рішення

від 10.05.2011 по справі 9/16/5022-326/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/16/5022-326/2011

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" травня 2011 р.Справа № 9/16/5022-326/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Гевка В.Л.             

Розглянув справу

за позовом  Приватного акціонерного товариства "Каштан Трейд", вул. Городоцька, 367, м. Львів, 79040            

до відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремеді ЛТД"- аптечний склад, вул. І.Франка, 16, м. Тернопіль, 46001            

про cтягнення заборгованості в сумі 1 918 грн. 25 коп., з яких: 1 899 грн. 76 коп. - заборгованість; 11 грн. 24 коп. - пеня; 7 грн. 25 коп. - штраф.

За участю представників сторін:

          позивача: не з'явився

          відповідача: не з'явився

        Сторони, в порядку ст.ст. 64,77  ГПК України, про дату, час, та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація  судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Суть справи: Позивач - Приватне акціонерне товариство "Каштан Трейд", вул. Городоцька, 367, м. Львів (далі по тексту - Позивач) звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремеді ЛТД"- аптечний склад, вул. І.Франка, 16, м. Тернопіль (далі по тексу –відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1 918 грн. 25 коп., з яких: 1 899 грн. 76 коп. - заборгованість; 11 грн. 24 коп. - пеня; 7 грн. 25 коп. - штраф.

          Позов обґрунтовується оглянутими в судовому засіданні оригіналами та належним чином завіреними копіями: договору поставки №А-1309/1 від 07.09.2010р.; видаткових накладних №43620017 від 28.12.2010р.; №43620016 від 28.12.2010р.;  №43620015 від 28.12.2010р.;  №43620018 від 28.12.2010р.;  №43620013 від 28.12.2010р.;  №43620009 від 28.12.2010р.;  №43620005 від 28.12.2010р.;  №43620007 від 28.12.2010р.;  №43620003 від 28.12.2010р.;  №43620004 від 28.12.2010р.; акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.12.2010р. по 31.12.2010р. та  іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 11.03.2011 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 28.03.2011 р. У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 12.04.2011р., на 26.04.2011р. та на 10.05.2011р. у зв'язку з неявкою представників в судове засідання та неподання сторонами витребуваних судом документів.

В процесі розгляду справи позивач подав заяву від 26.04.2011р. в якій просить суд стягнути з відповідача 918 грн. 25 коп., з них: 899 грн. 75 коп. –основного боргу; 11 грн. 25 коп. –пені та 7 грн. 25 коп. –штрафу нарахованого на підставі п.п. 8.5. Договору, у зв'язку з частковою оплатою відповідачем суми заборгованості в сумі 1 000 грн., що підтверджується довідкою банку від 21.04.2011р. №С-14-0000-106-14-204.

Відповідно до  ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач  вправі  до  прийняття  рішення  по  справі  збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову  або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд розцінює заяву позивача як заяву якою останній фактично зменшив суму позову та приймає її до розгляду, як таку, що подана в порядку ст. 22 ГПК України.

При цьому в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом, в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог господарського суду відсутні (п. 6. інф. л. ВГСУ від 13.08.2008 № 01-8/482. п. 17 інф. л. ВГСУ від 20.10.2006р. №01-8/2351).

          Одночасно, позивачем подано уточнення до розрахунку ціни позову від 04.05.2011р. №22, відповідно до якого, враховуючи подану заяву про зміну позовних вимог від 26.04.2011р., просить суд стягнути з відповідача: 899 грн. 76 коп. –основного боргу, 11 грн. 29 коп. –пені та 7 грн. 29 коп. –штрафу.

Таким чином суд розглядає справу, предметом розгляду якої є: 899 грн. 76 коп. –основного боргу; 11 грн. 29 коп. –пені та 7 грн. 29 коп. –штрафу нарахованого на підставі п. 8.5 Договору, 102 грн. –державного мита та 236 грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Представник позивача участь уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ст.ст. 64, 77 ГПК України.            

          Представник відповідача участь уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив,  витребуваних судом матеріалів не подав, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ст.ст. 64, 77 ГПК України. 

Розглянувши матеріали справи, пояснення представника позивача поданих в попередніх судових засіданнях, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 ЦК України та п. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи частини 1 статті 174 ГК України відповідно до якої господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Як встановлено судом 07 вересня 2010р. між приватним акціонерним товариством "Каштан Трейд" (як Постачальником), Позивачем у справі, та  Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремеді ЛТД" (як Покупцем), Відповідачем у справі, було укладено Договір поставки № А-1309/1 (далі по тексту –Договір).

Із аналізу змісту вказаного Договору в сукупності з іншими матеріалами справи вбачається, що між сторонами виникло господарське зобов'язання, а спір виник внаслідок неналежного виконання умов зобов'язання щодо поставки та оплати товару.

Із змісту ч.1 ст. 712 ЦК України, ст. 265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами укладеного між сторонами Договору, зокрема п.1.1., Постачальник, Позивач у справі, зобов'язувався передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні Покупцеві, Відповідачеві у справі, а Покупець зобов'язувався прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п.4.1 Договору ціна та товар встановлюється Постачальником у прайс-листі, що не є додатком до договору, формується в національній валюті України та зазначається в видаткових накладних.

Відповідно до п.п.5.4. та 5.5. Договору поставка партії товару вважається виконаною Постачальником в момент передачі партії товару в розпорядження покупця у названому місці поставки та підписання видаткової накладної. Датою передачі партії товару вважається дата прийому-передачі товару зазначена у відповідній накладній (відповідному товаросупроводжувальному документі).

Як стверджує Позивач та зазначене підтверджується матеріалами справи, він свої зобов'язання за Договорами виконав належним чином, а саме, передав у власність Відповідача, як Покупця, товар на загальну суму 1 899 грн. 76 коп.

Зазначений факт, зокрема, підтверджується наданими суду видатковими накладними: №43620017 від 28.12.2010р. на суму 298 грн. 64 коп.; №43620016 від 28.12.2010р. на суму 43 грн. 24 коп.;  №43620015 від 28.12.2010р. на суму 51 грн. 20 коп.;  №43620018 від 28.12.2010р. на суму 278 грн. 08 коп.;  №43620013 від 28.12.2010р. на суму 222 грн. 67 коп.;  №43620009 від 28.12.2010р. на суму 147 грн. 24 коп.;  №43620005 від 28.12.2010р. на суму 210 грн. 61 коп.;  №43620007 від 28.12.2010р. на суму 460 грн. 58 коп.;  №43620003 від 28.12.2010р. на суму 144 грн. 26 коп.;  №43620004 від 28.12.2010р. на суму 43 грн. 24 коп. (знаходяться в матеріалах справи). Зазначені видаткові накладні завірені печаткою та підписами представника Відповідача в графі про отримання товару від Позивача.

Проте, як вбачається з вказаних видаткових накладних в графі "підстава" зазначено Договір на поставку № А 1309 від 15.12.2009р.

Однак, як стверджує представник позивача у судових засіданнях та згідно поданого пояснення від 05.05.2011р., між приватним акціонерним товариством "Каштан Трейд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремеді ЛТД"- аптечний склад на момент здійснення поставок товару за вище вказаними накладними був чинним виключно договір № А-1309/01 від 07.09.2010р., і відповідно поставки за 28.12.2010р. відповідачу здійснювались за вищевказаним договором. Також він зазначає, що ніяких інших діючих договорів з 07.09.2010р. між сторонами не укладалось, а договір від 15.12.2009р. № А-1309 втратив чинність з моменту укладення Договору поставки від 07.09.2010р. №А-1309/1. Проте, помилково з технічних причин, при оформлені видаткових накладних в графі підстава зазначено попередній Договір поставки.

В підтвердження своїх пояснень позивачем надано суду для оцінки договори поставки від 15.12.2009р. №А-1309 та від 07.09.2010р. №А-1309/1.

При цьому судом встановлено, що пунктом 10.1 Договору від 07.09.2010р. №А-1309/1 сторони передбачили, що Договір вступає в дію з дати його укладання  обома Сторонами і діє на протязі одного року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами зобов'язання. Якщо по закінченні строку дії  Договору жодна з Сторін не заявить про своє бажання розірвати Договір, останній вважається кожен раз продовжений на такий самий строк і на тих самих умовах. Сторони домовились, що усі раніше укладені Сторонами договори купівлі –продажу (поставки) товару втрачають свою чинність з моменту підписання даного Договору. Дострокове розірвання договору можливе лише у випадках передбачених чинним законодавством.

Враховуючи вищевикладене, розглянувши та оцінивши подані докази позивачем, суд вважає належним чином підтвердженим факт поставки товару, за видатковими накладними від 28.12.2010р. саме за умовами Договору від 07.09.2010р. №А-1309/1, при цьому доказів протилежного відповідачем суду не надано.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Розділом 6 Договору сторони визначили порядок розрахунків, зокрема згідно п. 6.2. Покупець зобов'язаний оплатити вартість поставленого товару не пізніше 45 (сорока п'яти) календарних днів з дати прийому-передачі товару та згідно п. 6.3. Договору Покупець вважається таким, що виконав зобов'язання з дати надходження відповідної суми на банківський рахунок або до каси Постачальника.

Всупереч згаданих приписів закону,  положень укладеного між сторонами договору, відповідач свої зобов'язання по договору поставки товару № А-1309/1 від 07.09.2010р. виконав не належним чином, зокрема, не сплатив повністю вартість поставленого товару і станом на час звернення до суду позивачем неоплаченою відповідачем являлась сума 1899,76 грн.

Вказаний розмір заборгованості відповідає сумі погодженій взаємно сторонами у укладеному ними акті звірки взаєморозрахунків за період з 01.12.2010р. по 31.01.2011р., який як вбачається підписаний та завірений печаткою відповідача без застереження (належним чином завірена копія знаходиться в матеріалах справи).

Одночасно, позивачем надано суду докази часткової оплати відповідачем суми заборгованості у розмір 1 000 грн. (довідка банку від 21.04.2011р. № С14-0000-106-14-204) після звернення позивача з позовом до суду (платіж здійснено 11.03.2011р.). Вказаний платіж став підставою для подання позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду.

Враховуючи зазначене, розглянувши та оцінивши подані позивачем докази та матеріали справи, суд вважає, що доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму 899 грн. 76 коп. є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку.

Щодо стягнення штрафних санкцій, то судом встановлено наступне.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.

Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором  неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 8.4 Договору, за порушення грошових зобов'язань за цим договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день порушення виконання.

У зв'язку з наведеним та відповідно до ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України від 16.01.2003р., за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачу правомірно нарахована пеня в сумі 11 грн. 29 коп. із врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. (у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України).

Пунктом 8.5. Договору, сторони передбачили, що вразі прострочення Покупцем оплати товару Постачальник має право вимагати, а Покупець зобов'язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 10% річних, які нараховуються на суму заборгованості Покупця за весь період користування ним грошовими коштами, які належать до сплати Постачальнику.

Позивачем підтверджено той факт, що відповідачем на час звернення позивача до суду не виконано взятих на себе зобов'язань в частині оплати вартості поставленого товару за договором у розмірі 1899 грн. 76 коп., в зв'язку з чим, допущено прострочення виконання грошових зобов'язань перед позивачем.  А тому, суд вважає заявлену до стягнення позивачем суму 7 грн. 29 коп. штрафних санкцій правомірною та такою, що підлягає до задоволення  в повному обсязі.

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищезазначене, оцінивши докази у їх сукупності, розглянувши усі обставини справи та беручи до уваги те, що відповідач, станом на день розгляду справи заявлену в позові суму заборгованості не погасив (належних доказів протилежного не представив) суд вважає, що доводи позивача про порушення його майнових прав є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому порушене право Приватного акціонерного товариства "Каштан Трейд" підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремеді ЛТД"- аптечний склад  –899 грн. 76 коп. –основного боргу; 11 грн. 29 коп. –пені  та 7 грн. 29 коп. - штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Беручи до уваги те, що суд дійшов висновку про задоволення позову, а також те, що підставою для зменшення суми позовних вимог позивачем став платіж відповідача, який здійснений ним після звернення позивачем з позовом до суду суд вважає, що спір виник з вини відповідача, а тому, згідно ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 32-33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

                                                                             ВИРІШИВ:

          1. Позов задовольнити.

          2. Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремеді ЛТД"- аптечний склад, вул. І.Франка, 16, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 21153854 п/р  26008301000106 в ТФ ВАТ "ВТБ Банк, м. Тернопіль, МФО 338813, на користь  Приватного акціонерного товариства "Каштан Трейд", вул. Городоцька, 367, м. Львів, код ЄДРПОУ 33562817 п/р 2600112064 в ЛОД ПАТ "Райффайзен банк "Аваль", МФО 325570 –899 (вісімсот дев'яносто дев'ять)  грн. 76 коп.– основного боргу, 11 (одинадцять) грн. 29 коп. –пені, 7 (сім) грн. 29 коп. –штрафу, 102 (сто дві) грн. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

 Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України, через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                          В.Л. Гевко

          Повне рішення складено та підписано 17.05.2011р.