Постанова

від 09.06.2011 по справі 8/167пн

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/167пн

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.06.2011 р.           справа №8/167пн

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гези  Т.Д.

суддів

Будко Н.В., Зубченко І.В.

при секретарі: Бабечко А.Д.

за участю представників сторін:

від позивача:не з'явились

від відповідача:

не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Формат –18" м. Луганськ

на рішеннягосподарського суду

Луганської області

від10.03.2011 року

по справі№8/167пн

за позовомВідділу реклами Луганської міської ради м. Луганськ

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Формат –18" м. Луганськ

предмет спорустягнення заборгованості в сумі 323 974,36грн. за договором  №409 від 26.12.07р. (згідно заяви про зміну позовних вимог від 28.07.10р.)                      В С Т А Н О В И В:

Господарський суд Луганської області рішенням від 10.03.11р. по справі №8/167пн задовольнив позовні вимоги  Відділу реклами Луганської міської ради м. Луганськ (далі по тексту –Відділ реклами) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Формат –18"                 м. Луганськ (далі по тексту –ТОВ "Формат –18") про стягнення заборгованості в сумі               323 974,36грн. нарахованої за неналежне виконання відповідачем умов договору  №409 від 26.12.07р.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за умовами договору, передавши у користування відповідачу місця розміщення рекламоносіїв за адресами вказаними у договорі, що підтверджується доказами матеріалів справи. Відповідач свої зобов'язання по оплаті за користування усіма зазначеними у договорі №409 від 26.12.07р. місцями розміщення рекламоносіїв за період дії договору з 26.12.07р. по 26.12.08р. не вніс. Порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Луганська, затверджений рішенням Виконкому Луганської міської ради №358 від 21.12.07р., на підставі Типових правил розміщення зовнішньої реклами №2067.

Суд виходив з того, що вказані рішення та Порядок були чинними на час укладання сторонами  договору №409 від 26.12.07р.

Судом вказано на те, що факт скасування рішення Виконкому Луганської міської ради №358 від 21.12.07р. постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 12.02.08 року у справі №2а-76/2008, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.05.08 року у справі №22а-4656/08, -  не є підставою для автоматичного визнання недійсним усього договору №409 від 26.12.07 року або окремих його положень (пунктів), а також дня односторонньої відмови сторони (у даному випадку –користувача) від виконання умов договору, - воно  було підставою лише для внесення змін до останнього у порядку, встановленому його пунктом 7.1 договору.

Виходячи з того, що відповідач, не вирішивши питання про внесення змін до договору №409 від 26.12.07 року, суд дійшов до висновку, що він був зобов'язаний виконувати його умови у редакції, чинній у період з 26.12.07 року по 26.12.08 року, у т. ч. –щомісячно вносити плату у розмірі, встановленому п. 4.2 договору.

Відповідач, доказів перерахування позивачу боргу у сумі 323 974,36грн. суду не надав, тому позовні вимоги визнані судом обґрунтованими і задоволені у повному обсязі.

ТОВ "Формат –18" звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Луганської області від 10.03.11р. по справі №8/167пн скасувати повністю.

Заявник вважає, що сума позову є необґрунтованою, оскільки позивачем не були враховані проплати відповідача за договором  №409 від 26.12.07 року, які здійснені за спірний період з 26.12.07р. по 26.12.08р., а саме: у липні 2008р. було сплачено 10 405,56грн., та у жовтні 2008р. –5560,04грн., що він підтверджує доданими до скарги виписками банку.

Також, заявник в апеляційній скарзі посилається на те, що в момент укладання договору №409 від 26.12.07 року існували підстави для його недійсності, оскільки  Виконавчий комітет Луганської міської ради був некомпетентний встановлювати порядок плати, за яким визначається ціна такого договору, тому як, рішення Виконкому Луганської міської ради №358 від 21.12.07р. було скасовано постановою Ленінського районного суду           м. Луганська від 12.02.08 року у справі №2а-76/2008, яка залишена без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.05.08 року у справі №22а-4656/08.

Отже на думку скаржника, за приписами ст. 180 Господарського кодексу України укладання даного договору було неможливе через неможливість визначення такої істотної умови договору №409 від 26.12.07 року, як ціна.

Відділ реклами у відзиві просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 10.03.11р. по справі №8/167пн залишити без змін, вважає, що оскаржуване рішення прийнято при повному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Позивач у відзиві вказує на те, що розрахунок заявлених до стягнення коштів робився з урахуванням здійснених відповідачем проплат, що підтверджується довідкою по договору №409 від 26.12.07 року, укладеному між Відділом реклами  і ТОВ "Формат –18" на 30.04.10р.

Позивач у відзиві також зазначає, що посилання скаржника на те, що в момент укладання договору №409 від 26.12.07 року існували підстави для його недійсності є необґрунтованим, оскільки рішенням господарського суду Луганської області  від 18.08.10р. по справі №10/227пд, яке набрало законної сили, було відмовлено ТОВ "Формат –18" у задоволенні позову про визнання  договору №409 від 26.12.07 року недійсним.

Представники сторін двічі не з'являлися  у  судові  засідання  18.04.11р. та 06.06.11р. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується доказами матеріалів справи. Про наявність поважних причин  неявки  у судові засідання апеляційної інстанції уповноважених представників сторони суд не повідомили, своїми  правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися.

Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.11р. про порушення апеляційного провадження та від 18.04.11р. про відкладення розгляду справи явка сторін не була визнана обов'язковою.

Враховуючи викладене та те, що апеляційна інстанція, відповідно до ст. 101 Господарського процесуального  кодексу України, переглядає  справу за наявними  в  ній  доказами і не зв'язана доводами апеляційної скарги, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу ТОВ "Формат –18" за відсутністю її представника та представника позивача.

Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол.

Дослідивши докази матеріалів справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.12.07р. між позивачем (Робочий орган) та відповідачем (Користувач) укладено договір №409 про надання у тимчасове користування та використання місць для розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Луганська, - згідно якому робочий орган згідно рішення виконавчого комітету міської ради від 14.12.07 року №№352/3 та 352/6 передає, а  користувач  приймає по Акту приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору і додається до нього  (Додаток 1), у тимчасове платне користування рекламні місця, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, за адресами зазначеними у Договорі.

Цей договір набирає чинності з 26.12.07 року і діє протягом  строку дії дозволів до 26.12.08 року (п.2.1 договору №409 від 26.12.07 року).

Кінцевий строк дії договору встановлюється згідно з кінцевим строком дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами, зазначених у Додатках до цього договору, наданих  користувачеві (п.2.2 договору №409 від 26.12.07 року).

Користувач має право: відмовитися  від кожного місця, наданого у користування за цим договором, письмово попередивши про це робочий орган не менше, ніж за 30 днів до такої відмови (п.3.3.2 договору №409 від 26.12.07 року); інші права, передбачені цим договором та чинним законодавством України (п.3.3.3 договору №409 від 26.12.07 року).

Користувач зобов'язаний  своєчасно і у повному обсязі, згідно розділу 4  цього договору, здійснювати платежі за користування місцями (п.3.4.9).  

Плата за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, визначається згідно Порядку, встановленому рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради, і становить 28 415,16грн., у т.ч. 20% ПДВ 4735,86 грн. на місяць (п.4.2 договору №409 від 26.12.07 року), та сплачується з наступного дня  після прийняття рішення виконавчим комітетом Луганської міської ради  про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами у м. Луганську  щомісячно до 20 числа звітного календарного  місяця шляхом перерахування на розрахунковий рахунок  Відділу реклами  Луганської міськради (п.4.3 договору №409 від 26.12.07 року).

Позивач посилається на те, що відповідач у період дії договору №409 від 26.12.07 року з 26.12.07 року по 26.12.08 року неналежно виконував свої зобов'язання з внесення плати за користування усіма зазначеними у договорі місцями розміщення рекламоносіїв, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача борг в сумі 323 974,36грн.

Заявник вважає, що сума позову є необґрунтованою, оскільки позивачем не були враховані проплати відповідача за договором  №409 від 26.12.07 року здійснені за спірний період з 26.12.07р. по 26.12.08р., а саме: у липні 2008р. було сплачено 10 405,56грн., та у жовтні 2008р. –5560,04грн., що він підтверджує доданими до скарги виписками банку.

Судова колегія вважає даний довід скаржника безпідставним, оскільки це спростовується доказами матеріалів справи.

Як вже зазначалось вище, п.4.2 договору №409 від 26.12.07 року сторони передбачили, що плата за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, визначається згідно Порядку, встановленому рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради, і становить 28 415,16грн., у т.ч. 20% ПДВ 4735,86 грн. на місяць (розрахунок на додатку №2).

З розрахунку за надання в тимчасове користування та використання місць(я), для розтушування спеціальних конструкцій що використовуються для розміщення рекламо носіїв, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська ТОВ "Формат-18" вбачається, що плата за користування усіма зазначеними у договорі місцями розміщення рекламоносіїв становить 28 415,16грн., у т.ч. 20% ПДВ 4735,86 грн. на місяць (т. 1 арк. справи 14).

Позивачем, 12.07.10р. до матеріалів справи було надано Довідку по договору №409 від 26.12.07 року, укладеному між Відділом реклами  і ТОВ "Формат – 18" на 30.04.10р. з якої вбачається, що за період з грудня 2007р. по грудень 2008р. позивачем було нараховано відповідачу суму до сплати у розмірі 340 981,92грн., з якої відповідачем було сплачено              17 007,56грн., у зв'язку з чим заборгованість склала 323 974,36грн. (т.1 арк. справи 27).

Вказана довідка була отримана представником відповідача Маліборською К.О. 12.07.10р., про що свідчить підпис особи про отримання.

Таким чином, судова колегія вважає, що розрахунок заявленої до стягнення заборгованості за період з 26.12.07р. по 26.12.08р. в сумі 323 974,36грн. розраховувався позивачем  з  урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати, на яку йдеться посилання в апеляційній скарзі.

Відповідач в апеляційній скарзі також посилається на те, що в момент укладання договору №409 від 26.12.07 року існували підстави для його недійсності, оскільки  Виконавчий комітет Луганської міської ради був некомпетентний встановлювати порядок плати, за яким визначається ціна такого договору, тому як, рішення Виконкому Луганської міської ради №358 від 21.12.07р. було скасовано постановою Ленінського районного суду           м. Луганська від 12.02.08 року у справі №2а-76/2008, яка залишена без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.05.08 року у справі №22а-4656/08.

Отже на думку скаржника, за приписами ст. 180 Господарського кодексу України укладання даного договору було неможливе через неможливість визначення такої істотної умови договору №409 від 26.12.07 року, як ціна.

Судова колегія вважає даний довід скаржника безпідставним виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу" (в редакції, чинній на час укладення спірної угоди), якою встановлено, що розміщення   зовнішньої   реклами   у   населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.03 року  №2067 (далі по тексту –Правила №2067), відповідно до п. 3 яких зовнішня  реклама  розміщується  на підставі дозволів та у порядку,  встановленому виконавчими органами сільських,  селищних, міських рад відповідно до цих Правил; п. 32, - яким встановлено, що плата   за  тимчасове  користування  місцем  розташування рекламних  засобів,  що   перебуває   у   комунальній   власності, встановлюється   у   порядку,   визначеному   органами   місцевого самоврядування.

На основі Правил №2067 орган місцевого самоврядування –Виконком Луганської міської ради прийняв зокрема рішення від 21.12.07 року №358,  яким затвердив відповідний Порядок плати за тимчасове користування місцями розташування  рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади  міста Луганська.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, вказане рішення та Порядок №2067 були чинними на час укладання сторонами  договору №409 від 26.12.07р.

Відповідно до приписів частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання  в  момент його вчинення   стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу, - тобто не з підстав, які виникли після вчинення правочину, а тільки тих, яких сторона (сторони) не додержалися в момент його вчинення.

Наявність таких обставин по цьому спору відповідач не довів.

Як встановлено судом першої інстанції, та не спростовано відповідачем по справі, останній, дізнавшись про скасування вищезгаданого рішення міськвиконкому, не звернувся до  робочого органу (позивача) з приводу внесення змін до договору в частині визначення рівня місячної плати за користування місцями розміщення рекламоносіїв, але припинив внесення плати за користування ними.

Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та  розірвання    господарських   договорів   в односторонньому порядку не допускаються,  якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона  договору,  яка  вважає  за  необхідне змінити або розірвати договір,  повинна надіслати  пропозиції  про  це  другій стороні за договором. Сторона  договору,  яка  одержала  пропозицію про зміну чи розірвання  договору,  у  двадцятиденний  строк  після  одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У   разі   якщо   сторони  не  досягли  згоди  щодо  зміни (розірвання)  договору  або  у  разі   неодержання   відповіді  у встановлений   строк   з   урахуванням   часу   поштового   обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно частині 1 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо  предмета, місця, строків виконання тощо, - а частиною 3 тієї ж статті встановлено, що у разі  зміни договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту  досягнення  домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняються у такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, з приписами вказаної статті  кореспондується  пункт 7.1 укладеного між сторонами договору №409 від 26.12.07 року, відповідно до якого зміна його умов може мати місце лише шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

Крім цього, судова колегія звертає увагу скаржника на те, що з матеріалах справи мається рішення господарського суду Луганської області  від 18.08.10р. по справі №10/227пд, яке набрало законної сили, яким було відмовлено ТОВ "Формат –18" у задоволенні позову про визнання  договору  №409 від 26.12.07 року недійсним.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт скасування рішення Виконкому Луганської міської ради №358 від 21.12.07р. постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 12.02.08 року у справі №2а-76/2008, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.05.08 року у справі №22а-4656/08, -  не є підставою для відмови від виконання зобов'язань за договором №409 від 26.12.07 року щодо щомісячного внесення плати у розмірі встановленому п.4.2 договору, за період його дії з 26.12.07 року по 26.12.08 року, оскільки відповідачем не вирішено питання про внесення змін до даного договору, відповідно до п.7.1 договору.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 10.03.11р. по справі №8/167пн ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, як законне та обґрунтоване.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

                П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну  скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю  "Формат –18"                     м. Луганськ залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 10.03.11р. по справі  №8/167пн  залишити без змін.

Головуючий          Т.Д.  Геза

Судді:          Н.В.  Будко

          І.В.   Зубченко

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          1. відповідачу

          1. у справу

          1. ДАГС

          1. ГСЛО