Постанова

від 10.03.2011 по справі 26/153 (10)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/153 (10)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

10.03.11                                                                                           Справа  № 26/153 (10)

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді                                                             Процика Т.С.

суддів                                                                                Дубник О.П

                                                                                Скрипчук О.С.

при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.

розглянув           у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Нафта-Львів»від 05.01.2011р.

на рішення           Господарського суду Львівської області від 22.12.2010р.

у справі                     № 26/153 (10)

за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Український промисловий банк», м. Київ

до відповідача           Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта-Львів», м. Львів

про          стягнення 18368967,59 грн.

за участю представників:          

від позивача          - Петрушко Я.Р. - представник;

від відповідача          - не з'явився.

Повна постанова складена 07.06.2011р.

Сторони належним чином повідомлені про час, дату і місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендованої кореспонденції).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.12.2010р. у справі № 26/153 (10), суддя Деркач Ю.Б., позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафта - Львів”(місцезнаходження: м. Львів, вул. Гайдамацька, 11, код ЄДРПОУ 31144427) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” (місцезнаходження: м. Київ, бул. Л.Українки, 26, код ЄДРПОУ 19357325, п/р. №29094003000, МФО 321024) заборгованість за Кредитним договором №14/К-06 від 19.01.2006 на загальну суму 18 345 955,77  (вісімнадцять  мільйонів триста сорок п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять гривень, 77 копійок), у тому числі:

- 11 540 336, 00 гривень –кредит;

- 5 256 766,67 гривень –заборгованість по процентах за період з 28.11.2008 р. до15.12.2010 р.;

- 1 179 643,66 гривень –пеня за несвоєчасне повернення кредиту;

- 369 209,44 гривень –пеня за несвоєчасну сплату процентів.

          Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафта-Львів” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” витрати на інформаційне - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн.  та 25 500 грн. державного мита.

Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями норм ст.ст. 509, 526, 530, 549, 552, 610, 612, 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст. ст. 193, 229, 230 Господарського кодексу України (далі ГК України), а також зокрема тим, що відповідач своїх зобов'язань за Кредитним договором належним чином не виконав, при настанні строку сплати кредиту та процентів –відповідні кошти не сплатив, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість за Кредитним договором в розмірі 18 345 955,77 грн., у тому числі: 11 540 336,00 грн. –заборгованість по кредиту, 5 256 766,67 грн. –заборгованість по процентах за період з 28.11.2008 р. до 15.12.2010 р., 1 179 643,66 грн. –пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 369 209,44 грн. –пеня за несвоєчасну сплату процентів.

Відповідач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 22.12.2010р. у справі № 26/153 (10), у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що рішення суперечить фактичним обставинам справи і не ґрунтується на належних доказах.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні заперечив доводи скаржника, просить рішення Господарського суду Львівської області від 22.12.2010р. у справі № 26/153 (10) залишити без змін, в задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскільки вважає, що скаржник не навів жодного порушення законодавства при прийнятті місцевим господарським судом рішення по справі, що свідчить про безпідставність апеляційної скарги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю його представника в іншому судовому процесі.

Суд відмовив у задоволенні поданого клопотання, оскільки таке необґрунтоване та документально не підтверджене.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

19 січня 2006 року між ТзОВ “Укрпромбанк” та ТзОВ “Нафта Львів” було укладено Кредитний договір № 14/К-06 про відкриття відновлювальної кредитної лінії, відповідно до п 1.1. якого Банк зобов'язався відкрити Позичальнику відновлювальну кредитну лінію у розмірі 10 000 000 грн., а з 24 квітня 2008 року кредитну лінію було збільшено до 15 000 000 грн. згідно з Договором про внесення змін та доповнень до Кредитного договору від 24 квітня 2008 року.

Згідно з п. п. 2.2. Кредитного договору Банк зобов'язався відкрити Позичальнику позичковий рахунок №2063802300641 в ТзОВ “Укрпромбанк” та здійснювати видачу кредиту шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника, відкритий в Банку, або шляхом оплати з позичкового рахунку розрахункових документів Позичальника.

Згідно з п. п. 1.1, 6.1.1 Кредитного договору Позичальник зобов'язався використати кредит за цільовим призначенням і повернути його у строк до 13 січня 2009 року. Договором про внесення змін та доповнень до Кредитного договору від 24.12.2008р. строк повернення кредиту продовжено до  19 жовтня 2009 року.

Згідно з п. 4.1 Кредитного договору повернення кредиту Позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на позичковий рахунок. Заборгованість за кредитом повертається Позичальником не пізніше останнього дня строку кредитної лінії, передбаченого п. 1.1. Кредитного договору.

Відповідно до  п.п.1.1, 4.4 Кредитного договору та Договору про внесення змін та доповнень до Кредитного договору від 14 лютого 2006 року Позичальник зобов'язується щомісячно в строк з 28-го числа по останній робочий день поточного місяця сплачувати на рахунок Банку плату (проценти) за користування кредитом в розмірі 19% річних, а з 01.09.2008р., відповідно до умов Договору про внесення змін та доповнень до Кредитного договору від 01.09.2008р. –в розмірі 22% річних.

Згідно з п. 4.6. Кредитного договору у разі несвоєчасного повернення заборгованості Позичальник зобов'язаний сплатити проценти з розрахунку 20% річних, а з 01.09.2008р. –в розмірі 23% річних.

Відповідно до п. 4.2 Кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються за період з дня надання кредиту по день його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. Нарахування та сплата процентів здійснюється в валюті кредиту.

Як свідчать матеріали справи, Банк виконав свої зобов'язання за Кредитним договором та надав Позичальнику кредит, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з позичкового рахунку та відповідними меморіальними ордерами.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зі змісту ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України слідує, що зобов'язання  повинні  виконуватися  належним  чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.

Згідно зі ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Статтею 230 Господарського кодексу України, статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Ст. 552 Цивільного кодексу України сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі та не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Пунктом 8.1 Кредитного договору передбачено, що у разі порушення термінів повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 0,1 % від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення, але розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла в період прострочення.

Позичальник порушив свої зобов'язання за Кредитним договором шляхом неповернення кредитних коштів, несплати процентів за його користування в розмірі та строки, визначені Кредитним договором.

Заборгованість Позичальника перед Банком за Кредитним договором по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів станом на 15 грудня 2010 року включно становить 18 345 955,77  грн.

Як правомірно встановлено місцевим господарським судом, відповідач своїх зобов'язань за Кредитним договором належним чином не виконав, при настанні строку сплати кредиту та процентів –кошти не сплатив, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість за Кредитним договором в розмірі 18 345 955,77 грн., у тому числі: 11 540 336,00 грн. –заборгованість по кредиту, 5 256 766,67 грн. –заборгованість по процентах за період з 28.11.2008 р. до 15.12.2010 р., 1 179 643,66 грн. –пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 369 209,44 грн. –пеня за несвоєчасну сплату процентів.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з рішенням місцевого господарського суду, оскільки відповідач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд ,      

П О С Т А Н О В И В :

1.          Залишити без змін рішення Господарського суду Львівської області від 22.12.2010р. у справі № 26/153 (10), а апеляційну скаргу без задоволення.

2.          Витрати по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

          Ця постанова може бути оскаржена у касаційному порядку.

       Головуючий суддя                                                                         Процик Т.С.

       Суддя                                                                                                Дубник О.П.

       Суддя                                                                                                Скрипчук О.С.