Постанова

від 11.09.2006 по справі 28/250-06-6422а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/250-06-6422А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

                       10:00 год.                                                 м.Одеса

"11" вересня 2006 р.Справа  № 28/250-06-6422А

За позовом  Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕДЕС";  

до відповідача  Управління Пенсійного Фонду України в Малиновському районі м.Одеси  

про скасування рішень 9852,88грн.

Суддя                       Гуляк Г.І.

при секретарі          Стадніченко Н.Л.

Представники:

Від позивача:      Батрак Н.М., Віннік О.М.  -  за дорученням;

Від відповідача:  Парапан Т.П. -  за дорученням;

Суть спору: позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю, звернувся до господарського суду з позовом про скасування рішення Управління ПФУ в Малиновському районі міста Одеси за №896 від 15 червня 2006 року про донарахування внесків до ПФУ в сумі 2113,17 гривень та застосування штрафних санкцій на сумі 1559,71 гривень та скасування рішення Управління ПФУ в Малиновському районі міста Одеси за №897 від 15 червня 2006 року про застосування штрафних санкцій в сумі 6180 гривень.

Позивачем мотивовані свої вимоги наступним:

Так, позивач відмічає, що у зв'язку зі зміною юридичної адреси та перереєстрацією у Київському районі, Управління ПФУ в Малиновському районі на прохання позивача, згідно листа № 112/06 від 23.05.2006р., в період з 8 червня по 13 червня 2006 року була проведена позапланова перевірка правильності обчислення та сплати ТОВ „Тедес” внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.03.2003р. по 31.05.2006р. За результатами якої був складений акт № 148 від 13.06.2006р..Згідно акту Управлінням ПФ України  в Малиновському районі міста Одеси було прийнято рішення № 896 від 15.06.2006р. про донарахування внесків до Пенсійного фонду України в сумі 2113,17 грн. та застосуванні фінансові санкції в сумі 1559.71 грн., а також рішення № 897 від 15.06.2006р. про застосування фінансових санкцій в сумі 6180,00 грн., тобто на загальну суму 9852.88грн..

Позивач вказує, що підставою для прийняття рішення є висновки відповідача про заниження позивачем фонду оплати праці внаслідок не включення до ФОП суми матеріальної допомоги, що була надана його працівникам у грудні 2004р. та у травні 2005р. та вважає що вказані висновки відповідача є безпідставними та суперечать діючому законодавству за наступних обставин: відповідачем не обґрунтований „обов'язок" позивача про включення до ФОП наданої його працівникам матеріальної допомоги; в розділі акту: „Причини відхилень" (а також і в інших розділах Акту) відсутні посилання   відповідача   на   норми   закону,   що   нібито   порушені   позивачем   та   які - обґрунтовують „обов'язок" Позивача про включення до ФОП наданої його працівникам матеріальної допомоги. Тобто на думку позивача,   вказані   висновки   відповідача   не   ґрунтуються   на   законі   і   є   цілком безпідставними.

Представник позивача пояснив, що матеріальна допомога, що була надана позивачем його працівникам, не відноситься до ФОП, оскільки вона не є складовою частиною заробітної плати. Вказана матеріальна допомога була виплачена деяким працівникам одноразово, на протязі календарного року, у зв'язку в сімейними обставинами - тяжким матеріальним становищем. Тобто згідно п. 3.31 „Інструкції зі статистики заробітної плати" затвердженої Наказом Держкомстату України від 13.01.2004р. №5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004р. за № 114/8713, така допомога не належить до ФОП, а відноситься до інших - не зарплатних виплат. На не зарплатний характер цієї допомоги вказує її незалежність від складності та умов виконаної працівниками роботи, професійно-ділових якостей працівників, результатів їх праці тощо відповідно до ст. 1, 2 Закону України „Про оплату праці" від 24.03.1995р. № 108/95 - ВР. Виплачена допомога не є об'єктом (базою) для начислення збору до Пенсійного фонду України.

Згідно п. 4.4. Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб"  від 22.05.2003р. № 889-1У  „базою (об'єктом) для нарахування збору в Пенсійний фонд України... є заробітна плата платника цього податку". Оскільки допомога носила не зарплатний характер - не була пов'язана з працею робітників - вона не є базою (об'єктом) для нарахування збору до Пенсійного фонду України. Допомога не підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, і тому на таку допомогу не нараховуються страхові внески - збір в Пенсійний фонд України.

Відповідно до ч. 1 ст.19 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. 1058-1У, страхові внески до солідарної системи Пенсійного фонду України нараховуються роботодавцями „на суми фактичних витрат на оплату праці...та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.., що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб". Допомога була виплачена кожному із працівників протягом звітного податкового року (2004р., 2005р.) сукупно в розмірі, що не перевищував межі розміру суми його доходу, визначеного згідно п.п. 6.5.1. п.6.5. ст.6 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб"  від 22.05.2003р. № 889-1У, встановленого на 01 січня даного року, та тому із працівників, які мали  право на податкову соціальну пільгу згідно п.п. 6.5.1. п.6.5. ст.6. Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб"  від 22.05.2003р. № 889-1У. За таких обставин допомога згідно п.п. 9.7.3. п.9.7. ст.9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб"  від 22.05.2003р. № 889-1У не належала до включення в доход, що оподатковується податком на доходи фізичних осіб.

Позивач відмічає, що згідно з вимогами діючого законодавства позивач цю допомогу не включав до оподаткованого доходу працівників та відповідно не нараховував на цю допомогу страхові внески - збір в Пенсійний фонд України, що було відображено в його податковій звітності за Ф 1-ДФ, а також не відносив її до валових витрат підприємства.

Крім цього, позивач зазначає, що у  червні 2005 року Державна податкова інспекція у Малиновському районі міста Одеси провела перевірку дотримання ТОВ „Тедес” вимог податкового законодавства за період з 01.01.2003р. по 31.12.2004р. порушень в нарахуванні, повноти та своєчасності перерахування до бюджету сум прибуткового податку з працівників позивача перевіркою не встановлено, що підтверджується актом перевірки від 10.06.2005р. №184/23-114/250047623.

Звідси, позивач робить висновок, що оскільки допомога не належала до включення в доход, що оподатковується податком на доходи фізичних осіб, на таку допомогу згідно діючому законодавству не може бути нараховані страхові внески - збір в Пенсійний фонд України , згідно ч. 1 ст.19 Закону ДПС, п.п.9.7.3. п.9.7. ст.9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб". Тобто, відповідач своїми протизаконними діями зобов'язує позивача робити те, що не передбачено діючим законодавством. Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі законів України і „...ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством".

На підставі вищевикладеного , позивач вважає, що  порушення , викладені в акті перевірки є  наслідком різного трактування відповідних положень документів, що відносяться до  цієї сфери, що змушує позивача звернутися з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Малиновському  районі м. Одеси.

Відповідач заявлений позов позивача не визнає, надав суду заперечення на позов в судовому засіданні 24 липня 2006 року, які були судом залучені до матеріалів справи та 11 вересня 2006 року за вхідним №19437 надано доповнення до заперечення на позов, згідно яких відповідач вказує, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058- IV від 09.07.2003 р., є основний нормативно - правовий акт в сфері державного пенсійного страхування. А саме на п. 1 ст. 19 - страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Згідно ст. ст. 1 - 2 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 року заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Ст. 2 цього Закону визначає складові частини заробітної плати: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (до них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми).

Так згідно п. 1.3. ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді: д) доходів у вигляді заробітної плати, нарахованих (виплачених, наданих) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом, а також заробітної плати, нарахованої особі за здійснення роботи за наймом у складі екіпажу (команди) транспортного засобу, який перебуває за межами території України, її територіальних вод (виключної економічної зони), у тому числі на якірних стоянках, та належить резиденту на правах власності або перебуває у його тимчасовому (строковому) користуванні та/або є зареєстрованим у Державному судновому реєстрі України чи Судновій книзі України;

До складу загального   місячного   оподатковуваного   доходу включаються, згідно п. 4.2.1. доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 1.3.Інструкції зі статистики заробітної плати затвердженої Наказом Держкомстату України 13.01.2004 N 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 р. за N 114/8713 , для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований, та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат.

Фонд оплати праці складається з:

фонду основної заробітної плати;

фонду додаткової заробітної плати;

інших заохочувальних та компенсаційних виплат (які включають винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. До них, зокрема, належить матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (50% працівників) (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом, крім сум, указаних у п.3.31).

Згідно з п.3.31 вищевказаної Інструкції до фонду оплати праці не відноситься матеріальна допомога разового характеру, що надається підприємством окремим працівникам у зв'язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання.

В ході перевірки ТОВ «Тедес»було встановлено, що матеріальна допомога у розмірі 2190 грн. в грудні 2004 року надана 50% працюючих (чисельність працюючих у цьому місяці складала 12 чоловік, а допомога на 6 працівникам), а у травні 2005 року матеріальна допомога у розмірі 3990 грн. в травні 2005 року надана 8 працюючим при чисельності працюючих 14, тобто більш ніж 50%. Для цього повинні бути надані відповідні документи (акт обстеження, висновок лікаря, свідоцтво, тощо). У випадку з працівниками ТОВ «Тедес»жодного з вищевказаних документів до заяв додано не було. Таким чином, було виявлено приховування заробітної плати у розмірі 6180 грн., з яких до управління Пенсійного фонду України належало перерахувати страхові внески за ставкою 32% -1989,57 грн., за ставкою 2% -123,60 грн.

На підставі п. З ч.9 ст. 106 Закону за приховування страхувальником суми заробітної плати, на які нараховуються страхові внески, було накладено штраф у розмірі всієї суми прихованої заробітної плати у розмірі 6180 грн. (рішення №897 від 15.06.2006 р. на суму 6180грн.).

На підставі п. 4 ч.9 ст. 106 Закону за донарахування сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків було накладено штраф у розмірі 1559,71 грн..

Представник відповідача не погоджується також тим, що позивач у позовній заяві  посилається на акт перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеса, оскільки планова документальна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання ТОВ "Тедес" вимог податкового та валютного законодавства за період діяльності була здійснена за період з 01.01.2003 року по 31.12.2004 рік, а рішення управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеса прийнятті у 2005 року. Також, слід зазначити, згідно з п.3.33 вищевказаної Інструкції до фонду оплати праці не відноситься матеріальна допомога разового характеру, ще надається підприємством окремим працівникам у зв'язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання, при умовах що фізична особа має право на отримання податкової соціальної пільги. Згідно п. 6.3.1. ст.6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податкова соціальна       пільга     застосовується     до нарахованого  місячного   доходу     платнику податку   у   вигляді заробітної   плати виключно за одним місць його нарахування (виплати). П. 6.3.2. ст. 6 вище згадуваного закону вказує на те, що платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги за формою, визначеною центральним податковим органом. Виходячи з вищевикладеного віднести до матеріальної допомоги разового характеру не можливо.

Представник відповідача звертає увагу суду на те, що з 1 січня 2004 року вступив в силу Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року 889-І\/, який докорінно змінив систему оподаткування доходів громадян, у тому числі й матеріальної допомоги. Якщо сума виплати не перевищує прожиткового мінімуму для працездатної особи, то оподаткуванню матеріальна допомога не підлягає, лише в тому випадку, якщо одержувач має право на податкову соціальну пільгу у місяці нарахування допомоги і виплату здійснює резидент (пп. 9 цього Закону). Матеріальна допомога - це зарплата. І якщо в поточному місяці сума зарплати працівника разом з матеріальною допомогою більше, ніж 510 грн., то право на соціальну пільгу втрачається. Отже, матеріальна допомога автоматично обкладається податком з доходів за ставкою 13 %. Слід підкреслити: у такому випадку його утримують з усієї суми, а не з суми перевищення над прожитковим мінімумом, як було раніше.

Позивач подав до суду заперечення на відзив від 28 липня 2006 року  вх. № 16139,  в яких навів свої зауваження стосовно неправомірності позиції відповідача, викладеній у відзиві на позовну заяву, які базуються на тому, що законодавством передбачені підстави, які надають право позивачу не включати до бази для нарахування внесків до Пенсійного фонду витрати, пов'язані з наданням працівниками підприємства додаткового блага, а  внаслідок цього не нарахування суми збору до Пенсійного фонду України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, суд встановив наступне:

З 8 червня по 13 червня 2006 року Управлінням Пенсійного фонду України  в Малиновському районі м. Одеси було проведено позапланову документальну перевірку правильності обчислення, повноти нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю „Тедес”  зобов'язання зі збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.03.2003 по 31.06.2006 року, висновки якої викладено в акті № 148 від 13 червня 2006 року  перевірки дотримання чинного законодавства на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Перевіркою загальної суми витрат, на які нараховуються страхові внески згідно діючим ставкам виявлено:  загальний фонд оплати праці та інші виплати , на які нараховуються  страхові внески на обов'язкове  державне пенсійне страхування, за обліковий період складає за звітом 221672,43 гривень, тоді як за перевіркою Управлінням пенсійного Фонду 227852,43грн. Відхилення складають 6180 грн., матеріальна допомога, яка не включена до ФОП та не відображена у звітах за 12 місяць 2004 року –2190 гривень, за 5 місяць 2005 року  - 3990 гривень.

В акті  перевірки  дотримання чинного законодавства на обов'язкове державне пенсійне страхування за № 148  від 13 червня 2006 року були зроблені відповідачем такі висновки:

- зниження (завишення) фонду оплати праці, з якого обчислюються страхові внески на обов'язкове державне пенсійне страхування (згідно ст. ст. 19,20 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування № 1058-1У від 09.07.2003 року” ) на суму +6180  гривень;

- донараховано (зайво нараховано)  внесків (згідно розділу 1 ст.ст. 19,20 розд. ХУ п. 8 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування № 1058-1У від 09.07.2003 року”) у розмірі 32%; 32,3%;31,8%;4%  + 1989,57 гривень.

- донараховано (зайво нараховано)  внесків (згідно розділу 1 ст.ст. 19,20 розд. ХУ п. 8 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування № 1058-1У від 09.07.2003 року”) у розмірі 1-5%  + 123,60 гривень.

На підставі вищенаведеного акту перевірки УПФУ в Малиновському районі м. Одеси було винесено рішення  за № 896 про донарахування до ПФУ в Малиновськомй районі міста Одеси в сумі 2113,17 гривень та  застосуванні фінансові санкції в розмірі 1559,71 гривень. На підставі п. 4 ч.9 ст.  106 Закону України  „Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-1У. Відповідно  до умов вищевказаного рішення  сума, яка в ньому вказана  , підлягає сплаті в 10-денний строк з дня одержання цього рішення.15 червня 2006 року було прийняте ще одне рішення за №897, згідно якого до ТОВ „Тедес” застосовані фінансові санкції відповідно до п. 3 ч.9 ст.  106 Закону України  „Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-1У в сумі 6180 гривень.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні в них докази, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування сторонами  норм матеріального та процесуального права, повноту, об'єктивність дослідження наданих доказів, суд вважає, що зазначені в акті перевірки Управління пенсійного фонду України  в Малиновському районі м. Одеси за № 148  від 13 червня 2006 року висновки не  ґрунтуються на чинному законодавстві України в частині, що вказані у висновках до розділу №1 являються недійсними у частині - зниження (завишення) фонду оплати праці, з якого обчислюються страхові внески на обов'язкове державне пенсійне страхування (згідно ст. ст. 19,20 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування № 1058-1У від 09.07.2003 року” ) на суму +6180  гривень;  донараховано (зайво нараховано)  внесків (згідно розділу 1 ст.ст. 19,20 розд. ХУ п. 8 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування № 1058-1У від 09.07.2003 року”) у розмірі 32%; 32,3%;31,8%;4%  + 1989,57 гривень, донараховано (зайво нараховано)  внесків (згідно розділу 1 ст.ст. 19,20 розд. ХУ п. 8 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування № 1058-1У від 09.07.2003 року”) у розмірі 1-5%  + 123,60 гривень.  Внаслідок цього і  рішення № 896 та №897 від 15 червня 2006 року  УПФУ в Малиновському  районі м. Одеси про донарахування внесків до ПФ України на суму 2113,17 гривень та застосування фінансових санкцій в сумі 1559,71 гривень та 6180 гривень.

Так, згідно із приписами п.1 ст. 19 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. № 1058-IV страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України „Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Отже, витрати, пов'язані із наданням матеріальної допомоги працівникам підприємства можуть бути базою нарахування страхових внесків на пенсійне страхування лише у разі, якщо вони відповідають ознакам витрат на оплату праці.

В ст.ст. 1,2 Закону України „Про оплату праці" від 24.03.1995р. № 108/95-ВР законодавцем визначено поняття „заробітна плата" та її складових частин.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

До структури заробітної плати входять основна заробітна плата (винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців), додаткова заробітна плата (винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій) та інші заохочувальні та компенсаційні виплати (виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми).

Вказана в акті  матеріальна допомога була виплачена деяким працівникам одноразово, на протязі календарного року, у зв'язку з сімейними обставинами - тяжким матеріальним становищем. Тобто згідно п. 3.31 „Інструкції зі статистики заробітної плати" затвердженої Наказом Держкомстату України від 13.01.2004р. №5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004р. за № 114/8713, така допомога не належить до ФОП, а відноситься до інших - не зарплатних виплат.

Зарплатний характер цієї допомоги вказує її незалежність від складності та умов виконаної працівниками роботи, професійно-ділових якостей працівників, результатів їх праці тощо відповідно до ст. 1, 2 Закону України „Про оплату праці" від 24.03.1995р. № 108/95 - ВР. Таким чином суд доходить висновку, що виплачена допомога не є об'єктом (базою) для начислення збору до Пенсійного фонду України.

Згідно п. 4.4. Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб"  від 22.05.2003р. № 889-1У  „базою (об'єктом) для нарахування збору в Пенсійний фонд України... є заробітна плата платника цього податку". Оскільки допомога носила не зарплатний характер - не була пов'язана з працею робітників - вона не є базою (об'єктом) для нарахування збору до Пенсійного фонду України. Допомога не підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, і тому на таку допомогу не нараховуються страхові внески - збір в Пенсійний фонд України.

Відповідно до ч. 1 ст.19 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. 1058-1У, страхові внески до солідарної системи Пенсійного фонду України нараховуються роботодавцями „на суми фактичних витрат на оплату праці...та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.., що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб".

Допомога була виплачена кожному із працівників протягом звітного податкового року (2004р., 2005р.) сукупно в розмірі, що не перевищував межі розміру суми його доходу, згідно п.п. 6.5.1. п.6.5. ст.6 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб"  від 22.05.2003р. № 889-1У, встановленого на 01 січня поточного року, та тому із працівників, які мали  право на податкову соціальну пільгу згідно п.п. 6.5.1. п.6.5. ст.6. Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб"  від 22.05.2003р. № 889-1У.

За таких обставин допомога згідно п.п. 9.7.3. п.9.7. ст.9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб"  від 22.05.2003р. № 889-1У не належала до включення в доход, що оподатковується податком на доходи фізичних осіб.

Крім цього, позивач зазначає, що у  червні 2005 року Державна податкова інспекція у Малиновському районі міста Одеси провела перевірку дотримання ТОВ „Тедес” вимог податкового законодавства за період з 01.01.2003р. по 31.12.2004р. порушень в нарахуванні, повноти та своєчасності перерахування до бюджету сум прибуткового податку з працівників позивача перевіркою не встановлено, що підтверджується актом перевірки від 10.06.2005р. №184/23-114/250047623.

Таким чином, проаналізувавши наведені нормативно-правові акти в аспекті спірних по даній адміністративній справі правовідносин, суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю „Тедес”  обґрунтовано не віднесено матеріальну допомогу  до сум фактичних витрат на оплату праці та правомірно не нараховано передбачені Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески, оскільки право на матеріальну допомогу фізичні особи, що перебувають у відносинах трудового найму з позивачем, є соціальною пільгою (додатковим благом в розумінні п.1.1 ст.1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб"), вартість якої не є ані основною, ані додатковою заробітною платою, ані різновидом компенсаційних чи заохочувальних виплат, та не відноситься до фактичних витрат на оплату праці.

Крім того, суд відзначає, що відповідно до вимог п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За поясненням представників органу ПФУ в засіданнях господарського суду перевірка правильності обчислення, повноти нарахування зобов'язання    зі    збору    на    обов'язкове    державне    пенсійне    страхування Товариством з обмеженою відповідальністю „Тедес”  здійснювалась у відповідності із правилами „Порядку оформлення результатів документальних перевірок з дотримання чинного законодавства платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління ПФУ від 21.03.2003 № 6-5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.05.2003р. за № 359/76X0.

Згідно із п.п.2.3.3 Порядку за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно висвітлити фактичні показники, виявлені в ході перевірки на підставі первинних документів бухгалтерського обліку платника в розрізі періодів. Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб платника.

В порушення викладених приписів Порядку в акті перевірки не має посилань на первинні документи бухгалтерського обліку, на підставі яких контролюючий орган, зокрема, розрахував суми заниження фонду оплати праці та зробив висновок щодо недоїмки зі страхових внесків, у зв'язку з чим суд вважає недоведеною суб'єктом владних повноважень правомірність оскаржених в рамках провадження поданій справі актів індивідуальної дії.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги доведені повністю та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 94 КАС України за рахунок відповідача відшкодовуються судові витрати в сумі 6,80 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст..87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Скасувати  рішення Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі за № 896 від 15 червня 2006 року  про донарахування внесків до Пенсійного фонду України в сумі 2113,17 гривень та застосування фінансових санкцій в сумі 1559,71 гривень.

3.          Скасувати  рішення Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі за № 897 від 15 червня 2006 року  про застосування фінансових санкцій в сумі 6180 гривень.

4.          Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Малиновськомй районі  м. Одеси (65007 , м. Одеса, Прохорівська,3/5, р/р 256083123706 в ВАТ „Ощадбанк” м. Одеса, МФО 328845, код  ЄДРПОУ 26302750)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Тедес” / 65104 м. Одеса, вул..Ільфа і Петрова,18, р/р 260091101306228 в АКБ „Райффайзенбанк України”, відділення „Приморське” РБУ у м. Одесі, МФО 328986, код ЄДРПОУ 25047623/  судовий збір у сумі 6  (шість) гривень 80 копійок.

5.          Видати Товариству з обмеженою відповідальністю довідку на повернення надмірно сплаченого судового збору в сумі 95,20 гривень.

Постанова може бути оскаржена в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили у порядку ст.254  Кодексу адміністративного судочинства України.

   Виготовлена та підписана 15 вересня 2006 року.

Суддя                                                                                 Гуляк Г.І.