Постанова

від 23.11.2006 по справі 28/250-06-6422а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

28/250-06-6422А

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"23" листопада 2006 р. Справа № 28/250-06-6422А

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Бойко Л.І.,

суддів: Величко Т.А., Жукової А.М.,

при секретарі судового засідання Храмшиній І.Г.

за участю представників сторін:

від позивача –Батрак Н.М.

від відповідача –не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу УПФУ в Малиновському районі м. Одеси

на постанову господарського суду Одеської області  від 11.09.2006р.

у справі № 28/250-06-6422А

за позовом: ТОВ „Тедес”

до: УПФУ в Малиновському районі м. Одеси

про скасування рішень

встановив:

ТОВ „Тедес” 30.06.2006р.звернулось до господарського суду Одеської області з адміністративним позовом про скасування рішень Управління Пенсійного Фонду України в Малиновському районі м. Одеси № 896 від 15.06.2006р. про донарахування внесків у сумі 2113,17 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 1559,71 грн. і № 897 від 15.06.2006р. про застосування фінансових санкцій в сумі 6180,00 грн., посилаючись на упередженість, необ'єктивність відповідача та безпідставність прийняття цих рішень.

Заперечуючи проти задоволення позову, Управління Пенсійного Фонду України в Малиновському районі м. Одеси послалось на відповідність своїх дій нормам діючого законодавства України і вказало на порушення позивачем вимог Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Постановою господарського суду Одеської області від 11.09.2006р. (суддя Гуляк Г.І.) позов ТОВ „Тедес” задоволено у повному обсязі, оскаржені рішення УПФУ в Малиновському районі м. Одеси скасовані, стягнуто з УПФУ в Малиновському районі на користь ТОВ „Тедес” 6,80 грн. судового збору, видано позивачу довідку на повернення надмірно сплаченого судового збору у сумі 95,20 грн. Постанова суду мотивована тим, що підприємство обґрунтовано не віднесло матеріальну допомогу до сум фактичних витрат на оплату праці та правомірно не нарахувало передбачені Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхові внески.

Не погодившись із винесеною постановою, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, в позові ТОВ „Тедес” відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

ТОВ „Тедес” вважає, що вимоги відповідача задоволенню не підлягають і просить залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши пояснення  представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом, судова колегія відзначає наступне.

Відповідно до Законів України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, “Про здійснення контролю за сплатою збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та збору на обов'язкове соціальне страхування”, Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, УПФУ в Малиновському районі м. Одеси на підставі направлення на перевірку № 8485/02 від 08.06.2006р. проведена позапланова перевірка правильності нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування товариства з обмеженою відповідальністю “Тедес” за період з 01.03.2003р. по 31.05.2006р. Підставою для проведення документальної перевірки слугував лист підприємства про перереєстрацію в Київський район м. Одеси.

За результатами проведеної перевірки УПФУ в Малиновському районі складено акт № 148 від 13.06.2006р., в якому зазначено про заниження підприємством фонду оплати праці, з якого обчислюються страхові внески на обов'язкове державне пенсійне страхування на суму 6180 грн., донарахування внесків у розмірі 32%, 32,3%, 31,8%, 4% у сумі 1989,57 грн. та донарахування внесків у розмірі 1-5% на суму 123,60 грн. З цим актом відповідач не погодився і 20.06.2006р. подав до УПФУ в Малиновському районі заперечення на нього.

На підставі вказаного акту перевірки, 15.06.2006р. Управлінням прийняті рішення: № 896 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно необчислених та несплачених страхових внесків, яким до підприємства застосовані штрафні санкції у сумі 1559,71 грн., та № 897 про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, на суму 6180,00 грн. Такі висновки відповідача обґрунтовані тим, що надана в грудні 2004р. 6 працівникам матеріальна допомога у розмірі 2190 грн., та у травні 2005р. 8 працівникам у розмірі 3990 грн., є прихованою ТОВ “Тедес” заробітною платою, з якої належало перерахувати страхові внески до УПФУ, оскільки вона не підтверджується відповідними документами (акт обстеження, заключення лікаря, свідоцтво, тощо). На думку відповідача, матеріальна допомога – це зарплата, так як фактично витрачена підприємством на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, мала систематичний характер,  і відноситься до категорії інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Господарський суд із доводами УПФУ в Малиновському районі не погодився і судова колегія вважає такий висновок суду обґрунтованим і законним, виходячи із такого.

Згідно з п.6 ст.17 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Пунктом 1 ст.19 цього Закону передбачено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця –на суми фактичних виплат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України “Про оплату праці”, виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Згідно ст.ст. 1, 2 Закону України “Про оплату праці”, заробітна плата –це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. До структури заробітної плати входить основна заробітна плата (винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці), додаткова заробітна плата (винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій) та інші заохочувальні та компенсаційні виплати (виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми).

Як вбачається із положень п.1.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Держкомстату України 13.01.2004р. № 5, для оцінки розміру заробітної плати працівників застосовується показник фонду оплати праці, до складу якого зокрема входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належить і матеріальна допомога, яка має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом, крім сум, вказаних у п.3.31). Однак пунктом 3.31 вказаної Інструкції передбачено, що до фонду оплати праці не відноситься матеріальна допомога разового характеру, що надається підприємством окремим працівникам у зв'язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання.

Наявні матеріали справи, а також надані представником позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції документи свідчать про те, що виплата ТОВ “Тедес” нецільової матеріальної допомоги не була пов'язана з трудовою діяльністю працівників, не залежала від складності та умов виконаної ними роботи, їх професійно-ділових якостей, результатів їх праці, а також умов трудового або цивільно-правового договору. Вона не носила систематичний характер, а була надана деяким працівникам одноразово на протязі календарного року у зв'язку із тяжким матеріальним положенням, тобто у зв'язку із сімейними обставинами, за рахунок чистого прибутку ТОВ “Тедес”, який залишився у його розпорядженні після сплати підприємством податків та інших платежів до бюджету та сплати витрат на оплату праці. Така нецільова матеріальна допомога не підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а тому на неї не нараховуються страхові внески збір в Пенсійний фонд України, згідно із положеннями пп.9.7.3 п.9.7 ст.9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

До того ж, актом перевірки ДПІ у Малиновському районі № 184/23-114/250047623 від 10.06.2005р. з питань дотримання товариством “Тедес” вимог податкового законодавства за період з 01.01.2003р. по 31.12.2004р., будь-яких порушень щодо нарахування, повноти та своєчасності перерахування підприємством до бюджету сум прибуткового податку з працівників не встановлено. При цьому твердження скаржника на неправомірність посилання позивача на цей акт перевірки, не приймаються судовою колегією до уваги, тому що ТОВ “Тедес” перевірялось УПФУ в Малиновському районі за період з 01.03.2003р. по 31.05.2006р. і зазначені в акті УПФУ в Малиновському районі порушення у 2004 році, а також у 2005 році, які є однаковими за своєю суттю, спростовуються вказаним актом перевірки податкового органу та наявними матеріалами справи.

Вищевикладене враховано судом першої інстанції при винесенні постанови, яка відповідає нормам діючого законодавства України, тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ухвалила:

Постанову господарського суду Одеської області від 11.09.2006р. у справі № 28/250-06-6422А залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.  

Суддя-доповідач                                                                       Л.І. Бойко

Судді:                                                                                          Т.А. Величко

                                                                                                       А.М. Жукова