Рішення

від 14.06.2011 по справі 5010/773/2011-28/31

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

14 червня 2011 р.   

Справа № 5010/773/2011-28/31   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П.

При секретарі судового засідання: Кузишин У.Б.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:      Приватного підприємства «Новоцентр»

                          юридична адреса: вул. Кіквідзе, 11, м. Київ, 01103

                          поштова адреса: вул. Депутатська, 23-А, оф.2, м. Київ, 03115

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спурт-Ойл»

                            вул. Бориславська, 29, м. Івано-Франківськ, 76018

про                      стягнення  44671 грн. 66 коп.  в тому числі: 36901 грн. 67 коп.

                            основної заборгованості, 4432 грн. 88 коп. пені,

                            2450 грн. 39 коп. інфляційних втрат та  886 грн. 72 коп. 3% річних                          

Представники сторін в судове засідання не з"явилися

ВСТАНОВИВ:

          Приватним  підприємством «Новоцентр»подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спурт-Ойл»про стягнення   60480 грн. 92 коп., в тому числі: 36901 грн.  67 коп. основної заборгованості, 3615 грн. 62 коп. пені, 699 грн. 80 коп. 3% річних, 19263 грн. 83 коп. інфляційних втрат.

          В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов  договору поставки нафтопродуктів № 260810-01 від 26.08.10 в частині здійснення розрахунку за поставлений товар, у зв»язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 36901 грн. 67 коп. З огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем нараховано 3615 грн. 62 коп. пені, 699 грн. 80 коп. 3% річних, 19263 грн. 83 коп. інфляційних втрат.          

          Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 12.04.11 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 28.04.11.

          Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 28.04.11, в зв»язку з неявкою представників сторін, відкладено розгляд справи на 17.05.11, проте у зв»язку з хворобою судді судове засідання не відбулося; розгляд справи відкладено на 02.06.11.          

          Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 02.06.11, в зв»язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 14.06.11.

          Представники сторін  в судове засідання не з"явилися, причин нез"явлення суду не повідомили, хоча належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи ухвалою суду від 02.06.11 (вих.№9211-9213).

          Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 року № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

          Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

         Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

          Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представників сторін  в судовому засіданні  14.06.11  не надходило.

          Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальним правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.          

          За таких обставин, суд,  враховуючи  те, що сторони належним чином  повідомлені про час і місце розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами в межах строку встановленого ст. 69 ГПК України.              

          09.06.11 через загальний відділ господарського суду Івано-Франківської області надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх. № 4917/11-с вх); позивач просить суд стягнути з відповідача 44671 грн. 66 коп. в тому числі: 36901 грн. 67 коп. основної заборгованості, 4432 грн. 88 коп. пені, 2450 грн. 39 коп. інфляційних втрат та  886 грн. 72 коп. 3% річних .

          Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а тому заява позивача (вх. № 4917/11-с вх від 09.06.11) підлягає прийняттю та розгляду по суті, відповідно до зменшених позовних вимог.          

          При цьому суд виходить з того, що зменшення розміру позовних вимог не порушує процесуальних прав відповідача.          

          Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об»єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

          Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 26.08.10 між позивачем (далі - постачальник) та відповідачем (далі - покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 260810-01 (а.с. 9-12).

          Пунктом 1.1 Договору встановлено, що постачальник зобов»язується передати у власність покупця нафтопродукти, в подальшому –товар у відповідності з умовами, визначеними цим договором та/або додатками до нього (в подальшому додатки), які є його невід»ємною частиною.

          У відповідності до умов Договору,  позивач –Приватне підприємство «Новоцентр», поставило відповідачу товар  на загальну суму  248 878 грн. 79 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (а.с. 13, 15, 17), а саме:

- видатковою накладною № РН-100826-1  від  26 серпня 2010 року  

 на суму 95477 грн. 12 коп.;

- видатковою накладною № РН-101013-1  від  13 жовтня 2010 року  

  на суму 53618 грн. 36 коп.;

- видатковою накладною № РН-101027-1  від  27 жовтня 2010 року  

 на суму 99783 грн. 31 коп.;

          Факт отримання відповідачем вказаного товару підтверджується печаткою юридичної особи та підписом уповноваженого представника відповідача на зазначених вище видаткових накладних –ОСОБА_1, який діяв на підставі довіреностей на отримання  цінностей: № 89  від 26 серпня 2010 року, № 106  від 13 жовтня 2010 року,  № 107  від 27 жовтня 2010 року, (а.с.14, 16,18).

          Пунктом  5.1. договору сторони погодили, що оплата товару, за цим договором проводиться покупцем в безготівковій формі в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, протягом 10 календарних днів з моменту поставки товару.

          Всупереч умов угоди, покупець прийняті на себе договірні зобов»язання належним чином не виконав, вартість товару  оплатив частково в розмірі 211977 грн. 12 коп.,  оплату залишку вартості отриманого товару в сумі 36901 грн. 67 коп. не здійснив.           .

          Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов»язань.

          Згідно з ч.ч.1,7 ст.193  Господарського кодексу  України,  суб’єкти господарювання  та  інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських  договорів  застосовуються  відповідні  положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються  одностороння   відмова   від   виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

          У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України,  зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України за договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

          Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК  України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).          

          Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

          Приписами ст.33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Станом на день розгляду справи, відповідач не надав суду будь-яких документальних доказів, які б спростовували доводи позивача.          

          Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 36901 грн. 67 коп. за отриманий відповідачем на підставі  видаткових накладних товар, на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Приймаючи до уваги вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання ним боргу, а саме, часткової оплати відповідачем заборгованості за поставлений товар  в сумі 211977 грн. 12 коп.,  у суду достатньо підстав вважати, що вимога про стягнення з відповідача 36901 грн. 67 коп. заборгованості підлягає задоволенню.

          Факт прострочки виконання грошового зобов’язання за договором поставки нафтопродуктів № 260810-01від 26.08.10 підтверджується матеріалами справи.

          Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України,  у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.    

          Пунктом 6.3. договору поставки нафтопродуктів № 260810-01 сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати, зазначених в п. 5.1. договору покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день її нарахування, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

          Згідно з ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

          Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.

          Стаття 3 вказаного Закону встановлює, що розмір   пені,  передбачений  статтею  1  цього Закону,  обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено  правильність нарахування пені за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах; розрахунок здійснено у відповідності до вимог договору та чинного законодавства (а.с. 77).                    

          Положеннями статті 625 чинного Цивільного кодексу України передбачено обов’язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на  вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов»язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

          Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом  перевірено правильність нарахування позивачем інфляційних нарахувань та 3% річних . Розрахунок здійснено у відповідності до чинного законодавства (а.с. 63, 64).

          Факт прострочки виконання грошового зобов’язання за договором поставки нафтопродуктів № 260810-01 підтверджується матеріалами справи, не спростований відповідачем, отже вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі  4432 грн. 88 коп.,  інфляційних втрат  в сумі 2450 грн. 39 коп. та 3% річних в сумі 886 грн. 72 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

          Судові витрати за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.          

    На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України,                            ст.ст. 174, 193, 216 ГК України,  ст.ст. 509,  525, 526, 546, 549, 610, 611, 625, 629, 712 ЦК України, керуючись  ст.ст. 22, 33, 44, 49, 55, 75,  ст. 82,  ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

          позов Приватного  підприємства «Новоцентр»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спурт-Ойл»про  стягнення 44671 грн. 66 коп. в тому числі: 36901 грн. 67 коп. основної заборгованості, 4432 грн. 88 коп. пені, 2450 грн. 39 коп. інфляційних втрат та  886 грн. 72 коп. 3% річних задовольнити.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спурт-Ойл» (вул. Бориславська, 29, м. Івано-Франківськ, 76018; код 33163441) на користь Приватного  підприємства «Новоцентр»( юридична адреса: вул. Кіквідзе, 11, м. Київ, 01103поштова адреса: вул. Депутатська, 23-А, оф.2, м. Київ, 03115; код 33236603)  –36901 (тридцять шість тисяч дев»ятсот одну)грн. 67 коп. основної заборгованості, 4432 (чотири тисячі чотириста тридцять дві)грн. 88 коп. пені, 2450 (дві тисячі чотириста п»ятдесят)грн. 39 коп. інфляційних втрат,  886 (вісімсот вісімдесят шість)грн. 72 коп. 3% річних 446 (чотириста сорок шість) грн. 72 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

          Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.          

          Рішення господарського  суду  набирає  законної  сили   після   закінчення  строку  подання  апеляційної  скарги,  якщо апеляційну скаргу не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо  його  не  скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

          Суддя                                                                      І.П. Кавлак    

Повне рішення складено 16.06.11

Виготовлено в КП "Документообіг  госп. судів"