Ухвала

від 23.04.2007 по справі 6-95/2007

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 6-95/07

Справа №  6-95/07

УХВАЛА

23    квітня    2007   

року   

Дзержинський    районний    суд       

м. Харкова  у  складі:

Головуючого  -  судді  -  Задорожного  М.І. за  участю  секретаря 

-  Суслової  Н.С.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу виконавчого документа на виконання

рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Правосуддя» від 16.04.2007 року по справі №

1-04/10-2007, в частині визнання за ОСОБА_1, що мешкає за адресою: м.

Харків,АДРЕСА_1,

ІПН НОМЕР_1, право власності

на житловий будинок з надвірними побудовами, що значаться відповідно до

технічного паспорту Харківського міського бюро технічної інвентаризації від 20.03.2007 року під літ. „А-1", „а", „Б", „Е", „Д" та знаходяться у м. Харкові 

по АДРЕСА_2,

ВСТАНОВИВ   :

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою

про видачу виконавчого документу, виходячи з того, що

16.04.2007     року рішенням           Третейського    

суду     при

Асоціації «Правосуддя» по справі № 1-04/10-2007,

позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені та

визнаний укладений між ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 договір застави №

б\н від 21.03.2007 року житлового будинку

з надвірними

побудовами, що значаться відповідно до технічного

паспорту Харківського міського бюро технічної

інвентаризації від 20.03.2007 року під літ.

„А-1",

„а", „Б", „Е", „Д" та знаходяться у м. Харкові по

АДРЕСА_2,- дійсним, а також визнано

за ОСОБА_1,                                що        мешкає:     м.    

Харків,     АДРЕСА_1, ІПННОМЕР_1

право власності на житловий будинок з надвірними

побудовами, що значаться відповідно до технічного паспорту Харківського

міського бюро технічної інвентаризації від 20.03.2007 року під літ. „А-1", „а", „Б", „Е", „Д" та

знаходяться у  м.   Харкові 

по АДРЕСА_2.

Рішенням           третейського               суда           при          Асоцації

„Правосуддя"     від    

16     квітня    2007    

року                  встановлені

наступні  факти:

21.03.2007 року між позивачем та відповідачем по справі був укладений договір позики

№1\02 за умовами якого позивач передав відповідачу грошову суму у розмірі 100 000 грн., що підтверджується відповідною розпискою. У свою чергу відповідач

зобов'язувався повернути предмет позики у строк до 05.04.2007 року у спосіб  передбачений  умовами 

договору.

В забезпечення виконання договору позики №1\02 від

21.03.2007 року між тими ж

сторонами був укладенний

договір застави № б\н від 21.03.2007 року. Предметом

застави      стали:       житловий      будинок      з     

надвірними

побудовами, що значаться відповідно до технічного

паспорту Харківського міського бюро технічної

інвентаризації від 20.03.2007 року, під літ.

„А-1",

„а", „Б", „Е", „Д", та знаходяться у м. Харкові по АДРЕСА_2. Предмет застави був переданий

відповідачем              в          якості            забезпечення             останнім

забов'язань, які закріплено в

договорі позики №1\02 від 21.03.2007 року. Загальна вартість предмета застави на момент укладання вказаних вище

договорів складала 125  000  гривень.

Згідно ст. 13 Закону України „Про заставу" договір

застави повинен бути укладений у

письмовій формі, а у

випадках, коли предметом застави є

нерухоме майно, -

договір     застави              повинен            бути            нотаріально

посвідчений.

Згідно ст. 220

ЦК України „Правові наслідки недодержання вимоги закону

про нотаріальне посвідчення договору" - У разі

недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий

договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору,

що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове

виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального

посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне

нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору застави, частково

виконанали його умови, а саме був переданий за актом від 21.03.2007 року предмет застави  на  користь 

позивача.

Договором застави №б\н від 21.03.2007 року визначений обов'язок відповідача по підготовці правоустановчих

документів та несеню витрат на нотаріальне посвідчення правочину, але

відповідач таких дій не здійснив, посилаючись на відсутність можливості

нести      витрати      за     

нотаріальне      посвідчення      даного

правочину. За таких умов суд робить висновок, що відповідач ухиляється від нотаріального

посвідчення договору застави №б\н від 21.03.2007 року, оскільки з моменту його укладення сторонами минув значний проміжок

часу, а отримані відповідачем грошові кошти за договором позики №1\02 від 21.03.2007 року є абсолбтно достатніми для несення витрат по забезпеченю виконання

обов'язку щодо підготовки правовстановлюючих документів та несення витрат на

нотаріальне посвідчення договору застави.

Отже третейський суд вважає можливим визнати договір застави №б\н,

укладений між позивачем та відповідачем 21.03.2007 року у відповідності до ст. 220 ЦК  України.

За умовами договору позики №1\02 від 21.03.2007

року відповідач зобов'язувався повернути грошову суму у

розмірі 100000,00 грн. у строк до 05.04.2007 року. Свої

зобов'язання відповідач не виконав. Пунктом 4 Договору

позики передбачено, що у разі прострочки виконання

своїх зобов'язань по поверненю суми позики, відповідач

зобов'язаний сплатити штраф у розмірі ЗО % від суми

невиконаного зобов'язання. При цьому, відповідно до ч.

1

ст. 622 ЦК України виплата

штрафних санкцій не

звільняє    відповідача              від           виконання            основного

зобов'язання. Отже, станом на момент подання позову

відповідач має заборгованність перед позивачем на

підставі договору позики №1\02 від 21.03.2007 року у

розмірі 100000,00 грн. основного боргу та

30000,00 грн.

- штрафних санкцій за невиконання зобов'язання. Пунктом

4 договора позики №1\02 від 21.03.2007 року передбачено

право позивача задовольнити свої вимоги за рахунок

предмета застави за договором застави, укладеним на

забезпечення виконання договора позики №1\02 від

21.03.2007 року, в порядку і на умовах, визначених

таким договором застави. Пунктом 1.6 Договору застави

б/н від 21.03.2007 року передбачено, що у

випадку, якщо

заставодавець допускає невиконання договору позики №

1\02 від 21.03.2007 року, заставодержатель

набуває

право звернення стягнення на предмет застави. При цьому

сторони            погодились,              що         з          моменту           набуття

заставодержателем права звернення стягнення на предмет

застави заставодержатель автоматично набуває права власності на предмет

застави. Встановлений сторонами правовий механізм набуття заставодержателем

права власності на предмет застави не суперечить ч. 6 ст. 20

Закону України „Про заставу" і ч. 1 ст. 591

ЦК України, та забезпечує належний захист прав та

інтересів обох сторін,      адже     передбачає     реалізацію     цього    

механізму

виключно   у   разі   

порушення   заставодавцем   забезпеченого заставою    зобов'язання.    Відповідно    до   

ч.2    ст.   

328    ЦК України   право  

власності   вважається   набутим  

правомірно, якщо   інше   прямо  

не   випливає   із  

закону   або   незаконність права  власності 

не  встановлена  судом.

Згідно із ст. 526

ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином,

відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного

законодавства. Статею 525

ЦК України одностороння 

відмова  від  зобов'язання 

не  допускається.

Відповідно   до     

ч.1   ст.16   ЦК   України     

кожна   особа має     право    

звернутися     до     суду    

за     захистом     свого особистого   немайнового  

та   майнового   права  

та   інтересу. Одним  із 

способів  захисту  цивільних    

прав  та  інтересів, згідно    з  

ч.    2    ст.    16   ЦК   України,    є  

визнання   права. Згідно      із     

ст.       328      ЦК      України      право     

власності набувається     на     підставах,      не    

заборонених     законом,

зокрема,    із   правочинів.    Відповідно  

до   ч.2    ст.    328   ЦК України   право  

власності   вважається   набутим  

правомірно, якщо   інше   прямо  

не   випливає   із  

закону   або   незаконність набуття   права  

власності   не   встановлена  

судом.    Статтею 392    ЦК   України   

встановлено    право   

власника    пред'явити позов   про  

визнання   його   права  

власності,    якщо   це  

право не  визнається  іншою 

особою.

09.04.2007 року між відповідачем та позивачем було укладено третейську угоду про

передачу даного спору до постійно діючого Третейського суду при при Асоціації

„Правосуддя"

16.04.2007 року Третейський суд при Асоціації «Правосуддя» у складі судді третейського

суду: Лещенко А.А. (м. Харків, пл. Свободи, 8, пов. 4, к.З) виніс рішення по справі № 1-04/10-2007, яким задовільнив позовні  вимоги    ОСОБА_1.

Суд дослідивши матеріали справи, враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 55,56 ЗУ „Про третейські суди",   ст.   368  ЦПК  України,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про видачу виконавчого документа на

виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Правосуддя»

від 16.04.2007 року по справі № 1-04/10-2007, в частині визнання за ОСОБА_1, що мешкає за адресою:     м.    

Харків,     АДРЕСА_1,     ІПН

НОМЕР_1, право власності на житловий будинок з надвірними побудовами, що значаться

відповідно до технічного паспорту Харківського міського бюро технічної

інвентаризації від 20.03.2007 року під літ.

„А-1", „а", „Б", „Е", „Д" та

знаходяться у м. Харкові по АДРЕСА_2  -  ЗАДОВОЛЬНИТИ.

Видати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1,     інд.код   НОМЕР_1,       виконавчий    документ

про     визнання     за             ОСОБА_1,     що

мешкає: м. Харків,АДРЕСА_1, (ІНФОРМАЦІЯ_1, інд.кодНОМЕР_1)

право власності на житловий будинок з надвірними

побудовами, що значаться відповідно до технічного паспорту Харківського міського

бюро технічної інвентаризації від 20.03.2007 року під літ. „А-1", „а", „Б", „Е", „Д" та

знаходяться у м. Харкові  по АДРЕСА_2.

Ухвала обов'язкова до виконання для всіх органів,

підприємств, організацій, посадових осіб та громадян та підлягає  виконанню 

на  всій  території 

України.