Постанова

від 06.10.2006 по справі 2/99а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/99а

донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

УХВАЛА

Іменем України

03.10.2006 р.                                                                                       справа №2/99а

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Агапова  О.Л.

суддівВеличко  Н.Л., Алєєвої  І.В.,

при секретареві судового засіданняМаксіна В.В.

за участю представників сторін:

від позивача:,

від відповідача:,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДобропільська об'єднана державна податкова інспекція м.Добропілля

на постанову (ухвалу) господарського суду

Донецької області

від14.06.2006 року

по справі№2/99а

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Птахопідприємство "Маяк" с.Маяк

доДобропільська об'єднана державна податкова інспекція м.Добропілля

провизнання недійсними податкових повідомлень - рішень

Товариство з обмеженою відповідальністю “Птахопідприємство “Маяк” с. Маяк звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції (далі ОДПІ) про визнання недійсними податкового повідомлення –рішення від 11.01.2006р. № 0000022340/0 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 30407 грн., в  тому числі основний платіж в сумі 20271 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 10136 грн.; податкового повідомлення – рішення від 11.01.2006р. № 0000032340/0 про визначення суми податкового зобов'язання по платі за землю в сумі 769 грн., в тому числі основний платіж в сумі 89 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 680 грн.; податкового повідомлення –рішення від 11.01.2006р. № 0000042340/0 про визначення суми податкового зобов'язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 704 грн., в тому числі основний платіж в сумі 465 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 235 грн.

Доводи позовної заяви товариство обґрунтовувало тим, що його особливості внаслідок визнання банкрутом не зобов'язує його здійснювати донарахування податків у ліквідаційній процедурі.

Зокрема, позивач вказував на те, що донарахування податку на додану вартість по операціям, пов'язаним з ліквідацією основних засобів, неправомірне. Зазначене товариство обґрунтовує тим, що, оскільки відносно його введена процедура ліквідації та згідно ст. 23 Закону “Про відновлення платіжеспроможності боржника або визнання його банкрутом” підприємницька діяльність банкрута завершається, то він не є платником ПДВ в розумінні п.1.3 ст.1 Закону “Про податок на додану вартість”.

Позивач зазначав, що відповідно до п.7.8 ст. 7 Закону “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” з моменту прийняття ухвали судом про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу такого платника податків, зазначених у заяві, яка подається до суду, визначається згідно з нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", без застосування норм цього Закону. Враховуючи норми зазначеного закону, а саме ст. 23 та ст. 31, позивач дійшов висновку, що у нього не може виникати нових зобов'язань по сплаті податків. В обґрунтування зазначеного позивач посилався на Постанову Верховного суду від 06.04.2004р. у справі № 17/124.

В позовній заяві товариство вказувало, також, на неправомірність донарахування йому плати за землю. Позивач зазначав, що відповідно до Закону “Про плату за землю” платниками плати за землю є власники землі та землекористувачі, у тому числі орендатори. За вимогами Земельного кодексу припинення права користування земельною ділянкою здійснюється в разі припинення діяльності СПД. Як вважало товариство, оскільки його діяльність припинена в процесі банкрутства та ліквідації, то він не повинен нараховувати та сплачувати плату за землю.

Такі ж підстави позивач наводив в обґрунтування доводів позовної заяви щодо неправомірності нарахування йому податкового зобов'язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища.

ТОВ “Птахопідприємство “Маяк” вважало, також, неправомірним нарахування штрафних санкцій на підставі ст. 17 Закону “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, оскільки Преамбула цього Закону прямо вказує на те, що цей Закон не регулює також питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Постановою господарського суду Донецької області від 14.06.2006р. у справі № 2/99а (суддя Ханова Р.Ф.) позовна заява задоволена частково: визнані недійсними податкові повідомлення-рішення від 11.01.2006 року             № 0000022340/0 та  № 0000042340/0; податкове повідомлення-рішення 11.01.2006 року № 0000032340/0 визнане недійсним в частині визначення податкового зобов'язання по земельному податку в сумі 89 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 340 грн. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду через невірне застосування норм матеріального права.

В апеляційній скарзі податкова інспекція вказує на те, що господарський суд дійшов помилкового висновку, що Закон “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не застосовується до осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Добропільська ОДПІ зазначає, що Закон “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” лише встановлює умови виникнення податкових зобов'язань платників податків та порядок нарахування штрафних санкцій, але не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу.

Податковий орган зазначає, також, що господарський суд не врахував при прийнятті постанови, що позивач зареєстрований в якості платника податку на додану вартість та повинен сплачувати цей податок до бюджету. Як вважає відповідач, оскільки товариством не включені до обсягів поставки в книзі продажу і не відображені в податковій декларації обсяги поставки ТМЦ, то йому правомірно донарахований податок на додану вартість в сумі 4865 грн. та штрафні санкції в сумі 2433 грн. З викладеного відповідач дійшов висновку, що податкове повідомлення –рішення про донарахування податку на додану вартість в цій частині правомірне та відповідає вимогам чинного законодавства.

Заявник скарги наполягає, також, на правомірності прийняття податкового повідомлення –рішення про визначення податкового зобов'язання по платі за землю, оскільки, як  він вважає, відповідно до вимог чинного законодавства позивач є землекористувачем, згідно витягу з державного земельного кадастру і повідомлення Добропільського районного відділу земельних ресурсі від 10.02.2006р. № 17, та, повинен нараховувати та сплачувати земельний податок.

Відповідач в апеляційній скарзі вказує на помилковість висновку господарського суду щодо визнання недійсним податкового повідомлення –рішення про визначення суми податкового зобов'язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища, виходячи з наступного. Як вважає податкова інспекція, посилання господарського суду на п.8 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України і ДПА України від 19.07.1999р. № 162/379, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.08.1999р. за № 544/3837, щодо того, що перевірка позивача здійснена без участі органу Міністерства природи України, помилкове. Зазначене податковий орган обґрунтовує тим, що згідно ст. 2, 10, 11 Закону “Про державну податкову службу в Україні” до завдань органів державної податкової служби належить здійснення контролю за додержанням податкового, валютного та іншого законодавства з питань оподаткування. Відповідач вказує на те, що вищевказаною Інструкцією податковим органам надане право здійснювати контроль за правильністю обчислення, повнотою та своєчасністю сплати збору та подання розрахунків, тому  Добропільська ОДПІ вважає, що вона правомірно здійснила перевірку позивача за зазначеними питаннями та донарахувала йому сбір за забруднення навколишнього природного середовища.

Дослідивши матеріали справи судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

В основу повідомлень –рішень, які оспорювались, покладений акт від 01.12.2005р. № 310/23-0/00851956 про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2002р. по 30.09.2005р.

В акті перевірки позивачу інкримінувались порушення вимог:

- п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону “Про податок на додану вартість”, а саме,  позивачем як платником податку на додану вартість занижений об'єкт оподаткування з поставки товарів по операціям, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків та не включені до обсягів поставки у книзі продажу товарів (робіт, послуг), не відображені у податковій декларації з податку на додану вартість обсяги поставки по операціям з поставки товарно-матеріальних цінностей, в результаті чого занижений податок на додану вартість в сумі 20271 грн., в тому числі за період з 1 вересня 2004 року по 31 грудня 2004 року - в сумі 12497 грн., за період з 1 січня 2005 року по 30 вересня 2005 року - в сумі 7774 грн.

- ст. 2, 5 Закону “Про плату за землю”, а саме, товариство не обчислило земельний податок за земельну ділянку під будівлями площею 6,2 га., розрахунки земельного податку до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції не надані, в результаті занижений земельний податок за період з 1 травня 2004 року по 30 вересня 2005 року в сумі 89 грн., в тому числі з 1 травня 2004 року по 31 грудня 2004 року - 47 грн., з 1 січня 2005 року по 30 вересня 2005 року –42 грн.

- ст. 2, 4, 6, 8 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 року № 303, донарахування збору здійснене за IY квартал 2003 року за безлімітне розміщення відходів, а саме гною, який відноситься до малонебезпечного 4 класу відходів.

Стосовно податкового повідомлення –рішення від 11.01.2006 року № 0000022340/0 про визначення суми податкового зобов'язання по податок на додану вартість на загальну суму 30407 грн., в тому числі основний платіж в сумі 20271 грн. та штрафні санкції в сумі 10136 грн.

Як вбачається з висновків акту перевірки, порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону “Про податок на додану вартість” полягає у тому, що позивачем як платником податку на додану вартість занижений об'єкт оподаткування з поставки товарів по операціям, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, а саме, не включені до обсягів поставки у книзі продажу товарів (робіт, послуг), не відображені у податковій декларації з податку на додану вартість обсяги поставки по операціям з поставки товарно-матеріальних цінностей, в результаті чого занижений податок на додану вартість за перевіряємий період в сумі 20271 грн. (арк. справи 61).

Господарські операції, наслідки яких стали підставою для донарахування податкового зобов'язання, визначені актом перевірки (а.с. 55-57), первинні документи, що посвідчують їх здійснення, долучені до матеріалів справи (а.с. 81-94). Звітні податкові періоди, за які здійснені донарахування, визначені в акті перевірки (а.с. 55). Зазначені донарахування здійснені за вересень 2004 року в сумі 558 грн., жовтень 2004 року - 367 грн., листопад 2004 року - 3940 грн., грудень 2004 року - 7632 грн., березень 2005 року - 434 грн., квітень 2005 року - 573 грн., травень 2005 року - 152 грн., червень 2005 року - 383 грн., липень 2005 року - 2901 грн., серпень 2005 року - 158 грн., вересень 2005 року -3173 грн.    

При цьому, відповідач не заперечує, що декларації по податку на додану вартість за  вищезазначені податкові періоди (крім вересня, жовтня, листопада 2004 року) позивачем не надавались.

Відповідно до п.п. “б” п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, на підставі якого визначені податкові зобов'язання в повідомленні –рішенні, яке оспорюється, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Таким чином, оскільки податкові декларації з податку на додану вартість за грудень 2004 року та березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2005 року позивачем до податкового органу не подавалися) підстави для визначення податкових зобов'язань згідно нормам вищезазначеного підпункту відсутні, внаслідок чого визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за наведені звітні податкові періоди, та застосування штрафних (фінансових) санкцій зазначеним спірним податковим повідомленням-рішенням є безпідставним.

Судова колегія не приймає до уваги довід заявника скарги, що Закон “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” поширюється на платників, які знаходяться в стадії банкрутства, з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, постановою господарського суду Донецької області від 20.04.2004 року у справі № 15/23б Товариство з обмеженою відповідальністю “Птахопідприємство “Маяк” с. Маяк Добропільського району визнано банкрутом внаслідок його фінансової неспроможності та відкрита ліквідаційна процедура строком на 12 місяців до 20 квітня 2005 року (а.с. 73).  

Ухвалою у справі про банкрутство від 07.06.2005 року ліквідаційна процедура позивача продовжена на шість місяців до 20 жовтня 2005 року (а.с. 146).

Ухвалою суду від 31.05.2006 року термін ліквідаційної процедури продовжений до 21 червня 2006 року (а.с. 147).

Під час перевірки відповідачем встановлено, що при реалізації товарно-матеріальних цінностей (надалі - товару) в межах ліквідаційної процедури позивачем не була застосована 20 - відсоткова ставка оподаткування, тому відповідно до прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення визначені податкові зобов'язання по ПДВ.

Відповідно до преамбули Закону “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” цей Закон не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом”.

Згідно п. 7.8 ст. 7 Закону “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” з моменту прийняття ухвали суду про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу такого платника податків, зазначених у заяві, яка подається до суду, визначається згідно з нормами Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом”, без застосування норм цього Закону.

Таким чином, чинним законодавством встановлено, що норми Закону “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не застосовуються до осіб, на яких поширюються судові процедури, зазначені  Законом “Про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом”.

Судова колегія не приймає, також, до уваги довід заявника скарги, що позивач є суб'єктом підприємницької діяльності - юридичною особою, платником податків та інших обов'язкових платежів, в тому числі платником ПДВ, з наступних підстав.

Наслідки визнання боржника банкрутом викладенні у ст. 23 Закону “Про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом”, абзацом 3 пункту 2 якої передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав, а вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Таким чином, у зв'язку з визнанням боржника банкрутом у такої особи виникає особливий правовий статус, який є значно відмінним від статусу боржника, визначеного Законом “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Згідно з положеннями зазначеної статті у банкрута припиняється підприємницька діяльність (визначення якої наведене у статті 42 Господарського кодексу України) та припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також повноваження власника (власників) майна банкрута. При цьому підприємницька діяльність банкрота завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу.

Відповідач не заперечує, що технологічний цикл з виготовлення продукції на момент продажу товарів позивачем закінчений.  

Відповідно до ст. 25 Закону “Про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом” ліквідатор з дня свого призначення здійснює повноваження, визначені частиною 1 вказаної статті, а також здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом, серед зазначених повноважень відсутній обов'язок ліквідатора щодо сплати податкових зобов'язань, що виникають у ліквідаційній процедурі.

Випадок виникнення і порядок виконання таких зобов'язань нормами Закону не визначений, таким чином, з дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у боржника не можуть виникати нові зобов'язання зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Аналогічний висновок міститься  у постанові Вищого господарського суду України від 3 грудня 2003 року у справі № 17/124, залишеною без змін постановою Верховного Суду України від 6 квітня 2004 року.

Враховуючи викладене, відповідач не довів за якою з ознак, визначених ст. 2 Закону “Про податок на додану вартість” позивач є платником податку на додану вартість, та, що позивач є особою, яка згідно з Законом “Про податок на додану вартість” зобов'язана здійснювати утримання і внесення до бюджету податку на додану вартість.

Стосовно податкового повідомлення –рішення від 11.01.2006р. № 0000032340/0, про визначення суми податкового зобов'язання по платі за землю на суму 769 грн., в тому числі основний платіж в сумі 89 грн. та  штрафні (фінансові) санкції в сумі 680 грн.

Правовою підставою визначення відповідачем податкового зобов'язання зазначеним повідомленням –рішенням стали норми ст. 2, 5 Закону “Про плату за землю”.

Підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідачем визначені норми п.п. 17.1.1, 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Згідно пояснень розрахунку фінансових санкцій  340 грн. є штрафом, визначеним на підставі п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону за неподання розрахунків земельного податку за 2004 рік в сумі 170 грн. та за 2005 рік в сумі 170 грн.; 340 грн.  - штраф, визначеним відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 зазначеного Закону (а.с. 148).

 Як зазначено в п. 3 висновків акту перевірки, що товариство не обчислило земельний податок за земельну ділянку під будівлями площею 6,2 га. Розрахунки земельного податку до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції не надані, в результаті занижений земельний податок за період з 1 травня 2004 року по 30 вересня 2005 року в сумі 89 грн., в тому числі з 1 травня 2004 року по 31 грудня 2004 року - 47 грн., з 1 січня 2005 року по 30 вересня 2005 року –42 грн. (а.с. 61).

Аналогічно попередньому у цьому податковому повідомленні-рішенні підставою визначення податкових зобов'язань зазначений п.п. “б” п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Враховуючи, що при  досліджені попереднього спірного податкового повідомлення-рішення донарахування ПДВ визнане недійсним внаслідок порушення принципу законності, за цими ж обставинами визначення податкових зобов'язань в сумі 89 грн., також, недійсне.

Крім того, позиція відповідача стосовно визначення податку на землю підприємствам-банкрутам відрізняється від офіційної позиції Державної податкової адміністрації України, що викладена у листі  від 27.11.2000р.             № 15749/17/18-0617  (а.с. 114 - 115).

Безпідставність визначення податкового зобов'язання в сумі 89 грн., доводить безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 340 грн. відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 вищенаведеного Закону.

Довід ОДПІ щодо того, що позивач є власником земельної ділянки та повинен нараховувати та сплачувати плату за землю до уваги не приймається з підстав, викладених при досліджені правомірності нарахування ПДВ.

      Стосовно податкового повідомлення-рішення від 11.01.2006р. № 0000042340/0 про визначення суми податкового зобов'язання за збором за забруднення навколишнього природного середовища на суму 704 грн., в тому числі основний платіж в сумі 465 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 235 грн.

Збір за забруднення навколишнього природного середовища донарахований у зв'язку з порушенням, як вважає відповідач, ст. 2, 4, 6, 8 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 року № 303.   

Штрафні (фінансові) санкції визначені на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Як зазначено в п. 2 висновків акту перевірки, донарахування збору здійснене за IY квартал 2003 року за безлімітне розміщення відходів, а саме гною, який відноситься до малонебезпечного 4 класу відходів (а.с. 61).

Розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2003 рік наданий позивачем до податкового органу 9 лютого 2004 року (а.с.  95).

Згідно пункту 8 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої спільним наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України та Державної податкової адміністрації України від 19 липня 1999 року № 162/379 (зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 9 серпня 1999 року за № 544/3837), органи державної податкової служби залучають за попереднім узгодженням територіальні органи Мінприроди України для перевірки правильності визначення платниками фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів.

Відповідачем перевірка позивача була здійснена без участі органу Міністерства природи України.

Таким чином, виходячи з принципів належності та допустимості доказів визначених ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства акт перевірки в частині висновків податкового органу щодо безлімітного розміщення відходів позивачем як належний доказ встановленого порушення не приймається.

Таким чином, донарахування збору в сумі 465 грн. безпідставне, що доводить безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 235 грн.

На підставі викладеного, керуючись, Законом “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, Законом “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст. 2, 3 Закону “Про податок на додану вартість”, ст. 70, ст. 71, ст.94,  п.1  ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,  -

                                    У Х В А Л И В:

Постанову господарського суду Донецької області від 14.06.2006р. у справі   №  2/99а  залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з дати її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в місячний строк.

Головуючий:          О.Л.  Агапов

Судді:           Н.Л.  Величко

          І.В.  Алєєва

Ухвала підписана 06.10.2006р.

          Надруковано:  5 примір.

          1 –позивачу

          1 –відповідачу

          1 –до справи

          1 –ДАГС

          1 - господарському суду.