4/264ад
ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
Іменем України
19.09.2006 року Справа № 4/264ад
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Лазненко Л.Л.
суддів Бородіної Л.І.
Журавльової Л.І.
секретар
судового засідання Чернікова Я.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Федоренко О.А., головний спеціаліст юридичної
служби,
довіреність №03-01/105 від 03.01.2006;
від відповідача: Лавренко В.М., представник по довіреності,
довіреність №б/н від 20.07.2006;
Лавренко М.Г., директор,
паспорт серії ЕК №65986 від 03.12.1997;
розглянув у відкритому
судовому засіданні матеріали
апеляційної скарги Луганського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів, м.Луганськ
на постанову
господарського суду Луганської області
від 20.06.2006
у справі № 4/264ад (суддя Батюк Г.М.)
за позовом Луганського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів, м.Луганськ
до відповідача Сільськогосподарського товариства з
обмеженою відповідальністю „Україна”,
с.Бунчуківка Білокуракінського району
Луганської області
про стягнення 17220 грн. 00 коп.
В С Т А Н О В И В:
Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Луганськ звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Україна”, с.Бунчуківка Білокуракінського району Луганської області 17220 грн. 00 коп. штрафних санкцій за нестворення у 2005 році робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Постановою господарського суду Луганської області від 20.06.2006 по справі №4/264ад (суддя Батюк Г.М.) в задоволенні позову відмовлено з мотивів, що відповідачем приймалися всі необхідні заходи щодо нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005 році, а позивачем не надано суду доказів проведення перевірки відповідача та встановлення будь-яких порушень діючого законодавства з вищевказаного питання, тобто не доведені обставини, на яких ґрунтується позовна заява.
Позивач у справі, не погодившись з висновком суду першої інстанції, звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з заявою №03-01/2504 від 01.04.2006 про апеляційне оскарження постанови господарського суду Луганської області від 20.06.2006 по справі №4/264ад, надалі –з апеляційною скаргою від 07.04.2006 №03-01/2701 з проханням скасувати оскаржену постанову по справі, прийняти нове рішення про задоволення позову.
За доводами апеляційної скарги місцевим господарським судом неправильно застосовано та порушено норми матеріального та процесуального права, неповно та необ”єктивно і невсебічно розглянута справа.
Позивачем висловлено в апеляційній скарзі, що відповідачем не вчинені певні дії щодо створення робочих місць відповідно до чинного законодавства для працевлаштування інвалідів на підприємстві, у тому числі не проведена атестація спеціальною комісією робочого місця, не проінформовані в установленому порядку відповідні державні установи про вакантні місця, де може бути використана праця інвалідів, не виконані взагалі приписи ст.ст.19, 20 Закону України „Про основи соціального захисту інвалідів в Україні” від 21.03.1991, з того має нести за це визначену діючим законодавством відповідальність.
Відзивом від 28.07.2006 №165 на апеляційну скаргу відповідач заперечив проти доводів позивача з посиланням на те, що на підприємство Законом України „Про основи соціальної захищеності інвалідів” в редакції, що діяла у 2005 році, не покладений обов'язок самостійно підшуковувати інвалідів і працевлаштовувати їх, що мусять виконувати центральні органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, а Фонд –сприяти створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів.
На думку відповідача після виконання цього відповідними державними органами, роботодавець організовує та надає робоче місце для конкретної особи, але на підприємство не було направлено жодного інваліда, що підтверджується довідкою Білокуракінського районного центру зайнятості №16/5-1253 від 24.07.2006, що є в матеріалах справи.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 12.07.2006 по справі №4/264ад для розгляду апеляційної скарги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову від 20.06.2006 призначена судова колегія у складі: Бородіна Л.І. –головуючий суддя, Журавльова Л.І. –суддя. Якушенко Р.Є. –суддя.
Ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 17.07.2006 відкрито апеляційне провадження у справі №4/264ад.
Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 26.07.2006 по справі №4/264ад для розгляду апеляційної скарги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову від 20.06.2006 у зв”язку з виходом з відпустки судді Лазненко Л.Л. здійснено заміну головуючого судді Бородіної Л.І. на головуючого суддю Лазненко Л.Л.
Ухвалою судової колегії від 27.07.2006 апеляційна скарга призначена до апеляційного розгляду на 08.08.2006.
Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 07.08.2006 по справі №4/264ад для розгляду апеляційної скарги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову від 20.06.2006 у зв'язку з відпусткою судді Журавльової Л.І. її виключено із складу колегії та введено суддю Перлова Д.Ю.
Ухвалою судової колегії від 08.08.2006 відкладений розгляд апеляційної скарги по справі №4/264ад на 19.09.2006, враховуючи заявлене позивачем клопотання, яке було задоволено.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 18.09.2006 по справі №4/264ад для розгляду апеляційної скарги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову від 20.06.2006 у зв”язку з відпусткою суддів Перлова Д.Ю. та Якушенко Р.Є. їх виключено із складу колегії та введено суддів Бородіну Л.І. та Журавльову Л.І.
Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Причиною виникнення спору по справі №4/264ад стало питання про правомірність стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Україна”, с.Бунчуківка Білокуракінського району Луганської області штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів”.
Судом першої інстанції зазначено, що за формою №10-ПІ (поштова-річна) за 2005 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу складає 80 осіб, фонд оплати праці штатних працівників –459,2 тис. грн., фактично на підприємстві відповідача працевлаштовано у 2005 році жодного інваліда. За розрахунком позивача (а.с.6-7) відповідач повинен був працевлаштувати у 2005 році 3 інваліда та перерахувати штрафні санкції за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2005 рік у сумі 17220 грн. 00 коп.
Згідно довідки Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 22.05.2006 №03-01/1792 вбачається, що у 2005 році підприємство не інформувало Фонд про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів (а.с.9).
Підприємство відповідача подавало вакансії за формою №3-ПН для осіб з обмеженими можливостями за період 2005.
У зв”язку з відсутністю на обліку в центрі зайнятості інвалідів, які мешкають на території Бунчуківської сільської ради (де розташовано підприємство) центр зайнятості не направляв на заявлені вакансії осіб, що мають групу інвалідності.
Згідно довідки Бунчуківської сільської ради від 07.06.2006 №518 встановлено, що Бунчуківською селищною радою разом з дирекцією СТОВ „Україна” проводилася робота по працевлаштуванню осіб з обмеженими можливостями серед мешканців населених пунктів с.Бунчуківка, с.Грицаївка.
Згідно довідки Білокуракінського районного центру зайнятості від 05.06.2006 №970 встановлено, що 17.05.2006 відбулося засідання „Круглого столу” (за результатами інформації Фонду за період 2005) з питання вирішення зайнятості осіб з обмеженими можливостями, в якому приймали участь: керівник СТОВ „Україна”, представника Білокуракінського районного центру зайнятості та УПСЗН та представник громадської організації інвалідів „Святителя Луки”, за результатами розроблено план спільних дій щодо заповнення вакансій для осіб з обмеженими можливостями.
З такого, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що відповідачем прийняті всі необхідні заходи щодо нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005 році та вказано у оскарженій по справі постанові стосовно ненадання позивачем доказів проведення перевірки відповідача та встановлення будь-яких порушень чинного законодавства.
Судова колегія вважає, що господарським судом Луганської області неправильно застосовано до спірних відносин сторін у справі приписів підпункту 3 пункту 4 та підпункту 3 пункту 5 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів.
Відповідно до цих приписів Фонд, відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів; Фонд має право здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій щодо додержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Таким чином, за змістом викладених приписів Положення про Фонд соціального захисту інвалідів не дає підстав для висновку про необхідність виключно виїзної форми перевірок підприємств відділеннями Фонду.
Понад з цим, судом неповно з'ясовані обставини, що входять до предмету доказування з цієї справи.
Відповідно до вимог чинного законодавства з питання соціальної захищеності інвалідів в Україні, встановлені певні вимоги до створення робочих місць інвалідів на підприємствах, порядку їх працевлаштування, а також визначено відповідальність підприємств за невиконання цих вимог у вигляді сплати штрафних санкцій.
Згідно з пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
У пункті 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів визначено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Згідно з пунктом 5 Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Однак, вказані питання судом першої інстанції не досліджувалися належним чином.
В судовому засіданні апеляційної інстанції повноважним та компетентним представником відповідача по справі доведено, що атестація робочих місць, де може використовуватися праця інвалідів, взагалі не здійснювалася, наказ про створення такої комісії не видавався, до колективного договору це питання не включалося.
Доводи відповідача щодо неможливості проведення згаданої атестації та здійснення певних заходів щодо створення робочих місць не є обгрунтованими та такими, що заслуговують бути прийнятими судом до уваги.
Працевлаштування інвалідів може здійснюватися органами, що приймають участь у цьому питанні, лише при наявності отриманої від підприємства інформації про вільні робочі місця на вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів у звітних періодах.
На час розгляду судом другої інстанції відповідачем не надано суду документальне підтвердження повідомлення відповідних державних установ про вищезазначене, а судом першої інстанції це не було з'ясовано належним чином.
Відповідно до пункту 2.1 Інструкції щодо заповнення державної статистичної звітності за формами №3-ПН „Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках”, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998 №244, звіт за формою №3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості щомісячно; а у графі 4 (з графи 2) проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями відповідно до статті 5 Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про зайнятість населення”, для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць (вакантних посад)зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під такими шифрами:...14-інваліди. Отже, звіти за формою державної статистичної звітності №3-ПН мають містити вичерпну інформацію про наявність на підприємстві вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів –протягом звітного періоду. Проте, у судових рішеннях з цієї справи не зазначено про дослідження попередніми судовими інстанціями звітів за формами №3-ПН.
З матеріалів справи (а.с.45-56) вбачається, що у звітах форми №3-ПН графи 4 не містить ніяких відомостей, тобто не заповнені, а звіт форми 10-ПІ поштова-річна „Звіт про зайнятість інвалідів”, позивачем одержаний від відповідача лише 06.03.2006, що свідчить про неінформування, у тому числі, вчасно про вільні на підприємстві робочі місця, на яких можливо використовувати працю інвалідів, а засідання „Круглого столу” за участю керівника СТОВ „Україна”, представника Білокуракінського районного центру зайнятості та управління соціального захисту населення, де обговорювалося питання зайнятості осіб з обмеженими можливостями, не є доказом належного виконання Закону України „Про соціальну захищеність інвалідів”, оскільки відбулося вже 17.05.2006, що не спростовано відповідачем.
Тому в даному разі висновок суду першої інстанції про інформування відповідачем Білокуракінського центру зайнятості про наявність вільних робочих місць, на яких може використовуватися праця інвалідів, не можна визнати обгрунтованим.
Понад з цим, відомості Білокуракінського районного центру зайнятості населення, викладені в довідках, що є в матеріалах справи, стосовно відсутності на обліку в центрі зайнятості інвалідів, які мешкають на території Бунчуківської селищної ради не є підставою для того, щоб вважати дотримання відповідачем приписів законодавства з питання створення робочих місць, де може використовуватися праця інвалідів і повідомлення про це відповідні державні органи, тобто вжиття відповідачем певних дій, який зобов'язаний був виконати.
За таких обставин, судова колегія не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо здійснення відповідачем всіх необхідних заходів щодо створення робочих місць, де може використовуватися праця інвалідів, а з того –дотримання відповідачем вимог закону „Про соціальну захищеність інвалідів в Україні” та відсутність підстав для сплати ним штрафних санкцій, передбачених цих Законом, оскільки виконані встановлені ним вимоги.
З оглядом на вищевикладені обставини, судова колегія вважає оскаржену постанову по справі такою, що прийнята при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи та неправомірно.
Позов у справі підлягає бути задоволеним.
Питання щодо судового збору судом не вирішується, оскільки позивачем не сплачувалося державне мито при наявності пільг, обумовлених Декретом Кабінету Міністрів України „Про державне мито” №7-93 від 21.01.1993.
У судовому засіданні 19.09.2006 були оголошені лише вступна та резолютивна частини даної постанови.
Повний текст постанови виготовлений протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 17, 94, 167, 195, 196, п.3 ст.198, п.1 ст.201, п.п.1, 3, 4 ст.202, ч.2 ст.205, 207, 254, п.6 Розділу VІІ „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів №03-01/2701 від 07.07.2006 на постанову господарського суду Луганської області від 20.06.2006 по справі №4/264ад задовольнити.
2. Постанову господарського суду Луганської області від 20.06.2006 по справі № 4/264ад (суддя Батюк Г.М.) скасувати.
3. Позов задовольнити.
4. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Україна”, с.Бунчуківка, Білокуракінського району Луганської області, р/р 260068332, МФО 304007, код 32268977 на користь Державного бюджету Білокуракінського району р/р 31217230600118, МФО 804013, код 24046834, код бюджетної класифікації 50070000 код платежу 550070000 адміністративно-господарські санкції в розмірі 17220 грн. 00 коп.
5. Доручити господарському суду Луганської області надати відповідний виконавчий лист згідно з вимогами ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.5 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку згідно ч.2 ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Л.Л.Лазненко
Суддя Л.І. Бородіна
Суддя Л.І. Журавльова
Суд | Луганський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 19.09.2006 |
Оприлюднено | 03.09.2007 |
Номер документу | 162572 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Луганський апеляційний господарський суд
Лaзненко Л.Л.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні