Постанова

від 13.05.2011 по справі 4-170-11

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №:4-170-11   

П   О   С   Т   А   Н   О   В   А

І м е н е м    У к р а ї н и

13.05.2011                                        Уманський   міськрайонний    суд  Черкаської області

 в складі:          судді                                        Кормана О.В.                                                  

                       при секретарі                                   Приходченко Н.П.

              за участю прокурора                    Пархети М.А.

          слідчого                              Шкіндера О.В.

розглянувши в залі судового засідання подання слідчого СВ Уманського МВ УМВС Шкіндера О.В. за погодженням з прокурором м.Умані про обрання міри запобіжного заходу -  взяття  під варту, відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Умань, Черкаської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, зі слів перебуваючого в цивільному шлюбі та маючого утриманні двох малолітніх дітей, не працюючого, раніше судимого: 1) 21 серпня 2003 року Уманським міськрайонним судом за ч.1 ст.189, ч.2 ст.190, 70 КК України до 3 років позбавлення волі, із звільненням від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки. Згідно постанови Уманського міськрайонного суду від 9 липня 2004 року звільнення від відбування скасоване і направлений для відбування покарання в місця позбавлення волі; 2) 29 березня 2007 року Уманським міськрайонним судом за ч.2 ст.186, 69, 71 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі; 3) 19 червня 2009 року Уманським міськрайонним судом за ч.2 ст.185, ст..395, ст..70 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнився 19.03.2011 року по закінченню строку відбування покарання, зареєстрованого в АДРЕСА_2, фактично проживаючого в АДРЕСА_1.

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190  КК України, -

                                                   В С Т А Н О В И В :

Слідчий СВ Уманського МВ УМВС України в Черкаській області Шкіндер О.В. за погодженням з прокурором м.Умань, звернувся до суду з поданням про обрання міри запобіжного заходу - взяття під варту, відносно обвинуваченого ОСОБА_2.

У поданні зазначив, що 07.05.2011 року слідчим відділенням Уманського МВ УМВС порушено кримінальну справу № НОМЕР_1, відносно ОСОБА_2, по факту відкритого викрадення майна гр. ОСОБА_3, за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України.  12 травня 2011 року дії ОСОБА_2 були перекваліфіковані з ч.2 ст.186 КК України на ч.2 ст.190 КК України. В ході провадження досудового слідства було встановлено, що 04.05.2011 року, близько 21:30 години, біля магазину «Барвінок»по вул. Р.Чорного м. Умань, гр. ОСОБА_2,  діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих спонукань, повторно, шляхом обману та зловживання довірою неповнолітнього ОСОБА_3, 1995 р.н., заволодів  його мобільним телефоном марки  –N 78-1», вартістю 1 800 гривень, із сім –картою мобільного оператора «Ді-джус», вартістю 30 гривень, спричинивши йому  матеріального збитку на загальну суму 1 830 гривень.

07.05.2011 року слідчим відділенням Уманського МВ УМВС порушено кримінальну справу № НОМЕР_2, відносно ОСОБА_2, по факту заволодіння майном гр. ОСОБА_4, шляхом обману, за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 190 ч. 2 КК України. В ході провадження досудового слідства було встановлено, що 05.05.2011 року, близько 19:40 години, по вул. Матросова м. Умань, гр. ОСОБА_2,  діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих спонукань, повторно, шляхом обману неповнолітнього ОСОБА_4, заволодів його мобільним телефоном марки kia –6500с», вартістю 1 700 гривень, із сім –картою мобільного оператора «Лайф», вартістю 10 гривень, на рахунку якої було 5 гривень, спричинивши йому  матеріального збитку на загальну суму 1 715 гривень.

7 травня 2011 року вказані кримінальні справи об’єднані в одне провадження.

Своє подання мотивує тим, що ОСОБА_2, є раніше судимим за вчинення злочину проти власності, судимість не знята і не погашена у встановленому законом порядку, перебуваючи на волі може ухилитися від явки в орган досудового слідства та суду, вчинити нові злочини, а також може перешкоджати встановленню істини по справі, підозрюється у вчиненні інших злочинів, а максимальна санкція, за вчинення злочинів, передбачених  ст. 190 ч. 2 КК України, передбачає позбавлення волі до трьох років.

Судом встановлено, що 7 травня 2011 року о 14 годині 30 хвилин ОСОБА_2 затриманий в порядку статті 115 КПК України.

10 травня 2011 року ОСОБА_2 суддею Уманського міськрайонного суду продовжено строк затримання до 10 діб.

12 травня 2011 pоку  ОСОБА_2  пред‘явлено обвинувачення  за ч.2 ст. 190 КК України

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 пояснив, що дійсно вчинив злочини, в яких йому пред’явлене обвинувачення, вину свою визнає. Просить не позбавляти його волі, так як хоче зберегти цивільний шлюб, утримувати своїх дітей, влаштувавшись на роботу, дати йому шанс виправитись. Свої злочинні дії пояснює тим, що посварився з батьками, і заволодів чужими телефонами, так як хотів вернути батькам грошовий борг.

Слідчий своє подання підтримав обґрунтовуючи його тими підставами, які зазначені у поданні, та доповнив, що обвинувачений раніше судимий, може вчинити нові злочини, ухилятись від явки до органів слідства та суду.

Прокурор підтримав подання слідчого, вважає за доцільне обрати запобіжний захід у вигляді взяття під варту, так як вважає, що вчинення ОСОБА_2 злочинів практично після звільнення з місць позбавлення волі, свідчить про те, що він не намагався стати на шлях виправлення.

Суддя, допитавши обвинуваченого, заслухавши пояснення слідчого, думку прокурора, дослідивши матеріали кримінальної справи №1701100288, вважає що подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Стаття 29 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути заарештований  або  триматися  під  вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв’язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 149 КПК України, можуть не забезпечити виконання  обвинуваченим процесуальних обов’язків, що випливають із ч. 2 ст. 148 КПК України, і його належної поведінки.

Згідно статті 148 КПК України запобіжні    заходи    застосовуються    до    підозрюваного, обвинуваченого,  підсудного, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися   від   дізнання,   слідства   або   суду,   перешкодити  встановленню  істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність,  а  також  для  забезпечення  виконання  процесуальних рішень.  Запобіжні заходи  застосовуються   за   наявності   достатніх підстав   вважати,   що  підозрюваний,  обвинувачений,  підсудний, засуджений буде намагатися ухилитися від слідства і суду  або  від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.

Тобто, при обранні будь-якого запобіжного заходу, а тим більше такого суворого як взяття під варту, повинна прийматись до уваги не лише тяжкість вчиненого злочину, а наявність підстав, перелічених у статті 148 КПК України.

Як встановлено у судовому засіданні та з матеріалів кримінальної справи ОСОБА_2  на даний час обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.190 КК України. Вказані злочин вчинено в той час, коли не погашено судимість за попереднім вироком суду, і у термін менше двох місяців з дня звільнення з місць позбавлення волі, що свідчить про те, що обвинувачений на шлях виправлення не став. Тобто, обвинувачений, повторно став на злочинний шлях, знову вчиняє умисні корисливі злочини, що на думку судді не може свідчити про можливість його виправлення та перевиховання в умовах, не пов’язаних з позбавленням волі, а може свідчити про те, що обвинувачений може продовжувати свою злочинну діяльність.

Згідно статті 150 КПК України при вирішенні  питання  про  застосування  запобіжного заходу крім обставин, зазначених у статті 148 цього Кодексу, враховуються тяжкість злочину,  у вчиненні якого підозрюється,  обвинувачується особа,  її вік,  стан здоров'я,  сімейний і матеріальний стан, вид діяльності,   місце   проживання   та   інші   обставини,   що  її характеризують.

Згідно статті 155 КПК України взяття під варту як запобіжний захід застосовується в справах про  злочини,  за  які  законом  передбачено  покарання  у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки.  У  виняткових  випадках цей  запобіжний захід може бути застосовано в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі  і на строк не більше трьох років.

Суддя враховує особу обвинуваченого, який по місцю свого проживання характеризується позитивно.  Проте, суд не може взяти до уваги як виключні обставини, факт перебування на його утриманні двох його дітей, так як суду не надано документальних підтверджень, що ОСОБА_2 являється батьком дітей, копії свідоцтв про народження яких долучено до справи, і в яких батьком зазначені інші особи. Суд враховує, що ОСОБА_2 раніше тричі судимий, після вчинення нових злочинів на шлях виправлення на ставав, що фактично спростовує його посилання на намагання утримувати дітей. Суд враховує і той факт, що звільнившись з місць позбавлення волі, ОСОБА_2 через невеликий проміжок часу знову вчинив за два дні підряд умисні корисливі злочини, що також не свідчить про усвідомлення ОСОБА_2 своєї протиправної поведінки та намагання стати на шлях виправлення, чи про намагання піклуватись за свою цивільну дружину та дітей. При цьому, нові злочини вчинені щодо неповнолітніх, що обтяжує відповідальність.

В даному випадку суд вважає, що, хоча санкція статті 190 ч.2 КК України передбачає максимальне покарання до 3 років позбавлення волі, проте поведінка обвинуваченого свідчить про можливість продовжувати ним свою злочинну діяльність.

Суддя ніяким чином не оцінює зібрані по справі докази, які викривають або виправдовують обвинуваченого, і враховує лише наявність достатніх підстав для обрання такого виду запобіжного заходу як взяття під варту, виходячи з матеріалів справи та внутрішнього переконання.

Згідно п.13 Пленуму Верховного Суду України №4 від 25.04.2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства»(зі  змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України № 10 від 11 червня 2004 р. та № 15 від 24 жовтня 2008 р.) обов’язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м’які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

          Приймаючи до уваги, що гр. ОСОБА_2 вчинив умисні злочини, маючи непогашені судимості за попередніми вироками суду, що може свідчити про можливість ним продовжувати свою злочинну діяльність, перебуваючи на волі може  ухилятись від явки в орган досудового слідства та суду, і перешкоджати встановленню істини по справі,   суддя вважає, що застосування більш м’якого ніж взяття під варту запобіжного заходу  може не забезпечити    належної процесуальної поведінки ОСОБА_2

               Керуючись ст.ст. 148-150, 155, 156, 165-1, 165-2  КПК України, суддя-

                                                      П О С Т А Н О В И В:

                 Подання задовольнити.

                  Обрати відносно  ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді  взяття під варту в  СІЗО № 30 м.Черкаси УДДУ з питань виконання покарань  строком на 2 місяці, про що йому оголосити в даній постанові.

          Строк тримання під вартою ОСОБА_2  рахувати з моменту його затримання, тобто з 14 години 30 хвилин 7 травня 2011 року.

          Роз’яснити    ОСОБА_2   його    право мати на слідстві захисника і побачення з ним до першого допиту з моменту  затримання, право на протязі трьох діб з дня винесення постанови подати апеляцію до Черкаського апеляційного суду.

                  Копію постанови направити прокурору м.Умані, слідчому,  начальнику  СІЗО №30 м. Черкаси УДДУ з питань виконання покарань та вручити обвинуваченому.

          Слідчому повідомити родичам  ОСОБА_2  про арешт останнього.

Суддя:                                                                    О.В. Корман