Постанова

від 19.12.2007 по справі 48/258

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

48/258

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 19.12.2007                                                                                           № 48/258

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Мартюк А.І.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Коротченко В.Д. (дов. №03/Д від 18.12.2007 р.)

 від відповідача -не з'явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтро-Плюс ЛТД"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 25.09.2007

 у справі № 48/258  

 за позовом                               Українсько-Кіпрського виробничо-торговельного акціонерного товариства"Комета" з іноземними інвестиціями

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтро-Плюс ЛТД"

 про                                                  стягнення 134771 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Українсько-Кіпрське виробничо-торговельне акціонерне товариство “Комета” з іноземними інвестиціями (далі – позивач) звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтро-Плюс ЛТД” (далі – ТОВ “Інтро-Плюс ЛТД”, відповідач) 123816,16 грн., 3-х відсотків річних в розмірі 2584,87 грн., 8369,97 грн. інфляційних збитків, а також судових витрат та витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2007 р. у справі № 48/258 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 132186,13 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції, три відсотки річних в розмірі 2574,70 грн., витрати по сплаті держмита у розмірі 1346,69 грн. та 117,99 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині відмовлено.

Суд мотивував рішення тим, що товар за укладеним між сторонами договором був отриманий уповноваженою відповідачем особою, однак, в порушення умов договору, оплату відповідачем в повному обсязі здійснено не було.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати повністю і прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, вважаючи, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду – без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

31.12.2005 р. Українсько-кіпрським виробничо-торговельним акціонерним товариством “Комета” з іноземними інвестиціями було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю “Інтро-Плюс ЛТД” товар – гранітні плити на суму 288816,16 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-2240 від 31.12.2005 року, яка підписана Сірим В.В., уповноваженим відповідачем представником за довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серія ЯЛД № 911528 від 26.12.2005 року.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу  України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.

Відповідно до ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що 31.12.2005 р. між сторонами фактично був укладений договір купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання вимог договору позивач поставив відповідачу товар на суму 288816,16 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-2240 від 31.12.2005 року, яка підписана Сірим В.В., уповноваженим відповідачем представником за довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серія ЯЛД № 911528 від 26.12.2005 року.

Таким чином, позивачем було виконано вимоги договору в повному обсязі та поставлено відповідачу товар на суму 288816,16 грн., проте відповідач за поставлений товар розрахувався частково, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем станом на день подання позову склала 123816,16 грн.

Виходячи зі змісту ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 чинного Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

30.08.2006 р. позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про оплату №2-521 (а). Дана вимога була отримана відповідачем 14.09.2006 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштової кореспонденції. Таким чином, строк виконання договірного зобов'язання настав через 7 днів від моменту отримання вимоги, тобто 20.09.2006 р.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України 2004 р. боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з нарахованою господарським судом сумою інфляційних витрат у розмірі 8369,97 гривень, 3-х процентів річних у розмірі 2574,70гривень.

Твердження відповідача про те, що правочин між позивачем та відповідачем не був укладений, оскільки, видаткова накладна №РН-2240 від 31.12.2005 р. була підписана менеджером ТОВ “Інтро-Плюс ЛТД” Сірим В.В., який ніяких повноважень щодо укладання правочинів не мав судом не приймається з наступних підстав.

Відповідно до довіреності №911528 серія ЯЛД від 26.12.2005 р. (копія якої наявна в матеріалах справи), ТОВ “Інтро-Плюс ЛТД” уповноважило Сірого Володимира Володимировича на отримання від Українсько-Кіпрського виробничого-торгівельного акціонерного товариства “Комета” з іноземними інвестиціями цінностей: плита гранітна, кількістю шістсот п'ятдесят вісім.

Згідно з листом Міністерства фінансів України від 31.10.2000 р. № 053-29151, довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей.

Київський апеляційний господарський суд вважає, що ТОВ “Інтро-Плюс ЛТД”, надавши громадянину Сірому В.В. довіреність №911528 серія ЯЛД від 26.12.2005 р. уповноважило його отримати цінності, зазначивши при цьому перелік цінностей, які належить отримати (“плита гранітна; кількість - шістсот п'ятдесят вісім”). Довіреність була підписана керівником підприємства та головним бухгалтером, а також засвідчена печаткою ТОВ “Інтро-Плюс ЛТД”, отже громадянин Сірий В.В. мав всі передбачені законодавством повноваження прийняти товар.

Крім того, здійснення відповідачем часткової оплати товару, яка підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, та відсутність будь-яких заперечень щодо отриманого товару, свідчить про схвалення керівництвом відповідача дій особи, яка отримала вищевказаний товар.

Посилання відповідача на те, що договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся), в зв'язку з тим, що сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, зокрема, такої як ціна, є необґрунтовані, оскільки, відповідно до видаткової накладної №РН-2240 від 31.12.05 р. ціна товару (гранітна продукція) визначена в розмірі 288816,16 грн. та кількість товару зазначена 657.280 кв.м. В довіреності №911528 серія ЯЛД від 26.12.2005 р. зазначена назва товару – плита гранітна та визначена кількість товару – шістсот п'ятдесят вісім кв.м.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд обґрунтовано визнав позовні вимоги Українсько-Кіпрського виробничо-торговельного акціонерного товариства “Комета” з іноземними інвестиціями обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 101-103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтро-ПлюсЛТД” залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 25.09.2007 року у справі № 48/258 - без змін.

Справу № 48/258 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

 Головуючий суддя                                                                      Мартюк А.І.

 Судді                                                                                          

 21.12.07 (відправлено)