Постанова

від 14.05.2008 по справі 47/451-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

47/451-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2008р.                                                                 Справа № 47/451-07

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О. А., судді Горбачова Л. П.,  Пуль О. А.

при секретарі –Пархоменко О.В.,

за участю представників:

позивача – Антоненка Д. О. (довіреність б/н від 25.09.2007 р.),

відповідача – Ткаченка С. В. (довіреність № ВКА 324604 від 24.10.2007 р.),

третьої особи – Антоненка (довіреність б/н від 19.03.2007 р.)

прокурора – Кріциної Н. Г. (посвідчення № 116 від 23.07.2007 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача вх. № 3658Х/2 на рішення господарського суду Харківської області від 15.11.2007 р. по справі № 47/451-07

за позовом ТОВ «Торнадо», м. Харків

до ВАТ «Банк «Фінанси та кредит»в особі філії «Слобожанське регіональне управління»ВАТ «Банк «Фінанси та кредит», м. Харків

третя особа ПП «Фатон», м. Харків

за участю прокуратури Харківської області, м. Харків

про стягнення 3644700,00 грн., -

встановила:

          Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача 3644700,00 грн. Під час судового розгляду справи в суді першої інстанції позивач збільшив розмір позовних вимог до 4191405,00 грн., з яких 3644700,00 грн. –основна сума боргу, 546705,00 грн. –збитки.

          Рішенням господарського суду Харківської області від 15 листопада 2007 р. (суддя Светлічний Ю. В.) позов був задоволений в повному обсязі і стягнуто з ВАТ «Банк «Фінанси і кредит»на користь ТОВ «Торнадо»3644700 грн. основної суми боргу, 546705 грн. збитків, 25500 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          ВАТ «Банк «Фінанси і кредит»з рішенням господарського суду Харківської області від 15 листопада 2007 р. не погодився, надіслав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в якій порушує питання про скасування зазначеного рішення та прийняття нового, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки воно не відповідає дійсним обставинам справи, прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

          Позивач, ТОВ «Торнадо», у запереченнях на апеляційну скаргу просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, вважаючи його таким, що винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

          Такої ж позиції дотримується третя особа.

          07.04.2008 р. до суду надійшло клопотання прокуратури Харківської області (вх. № 2187) про вступ прокурора у розгляд даної справи з метою захисту інтересів держави, яке було задоволено судом.

          Прокурор в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу відповідача і просив її задовольнити.

          В судовому засіданні 05.05.2008 р. відповідач заявив клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, ДПІ у Київському районі м. Харкова.

          08.05.2008 р. до суду надійшло клопотання такого ж змісту від ДПІ у Київському районі м. Харкова, яке підтримано прокурором.

          Судова колегія, розглянувши клопотання відповідача, прокурора та ДПІ у Київському районі м. Харкова, вважає його таким, що не підлягає задоволенню, оскільки питання про права та обв'язки ДПІ у Київському районі м. Харкова за податковими векселями, які були авальовані відповідачем, вже вирішено судовим рішенням в адміністративній справі № АС-13/98-07, яке набрало законної сили; питання про те, чи погашені податкові векселі, авальовані відповідачем, є питанням факту і не може бути самостійним предметом позовного провадження, в зв'язку з чим встановлення наявності або відсутності таких фактичних обставин не може порушувати права чи інтереси осіб, не залучених до участі в справі.

          07.04.2008 р. та 08.05.2008 р. до суду надійшли клопотання відповідача про залучення до матеріалів справи додаткових доказів та зупинення провадження у справі № 47/451-07 до вирішення Вищим адміністративним судом України касаційних скарг ДПІ у Київському районі м. Харкова та прокуратури Харківської області по справі № АС-13/98-07.

Також прокуратурою Харківської області 13.05.2008р. заявлено клопотання  ( вх. № 2900 )  про зупинення провадження у справі з зазначених підстав.

          Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача, задовольнила їх в частині залучення до матеріалів справи додаткових доказів і відмовила відповідачу та прокурору в зупиненні провадження по даній справі, виходячи з такого.

          Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

          Відповідно до ч. 1 ст. 158 КАС України судове рішення, яким суд вирішує адміністративний спір по суті, викладається у формі постанови.

          Постанова господарського суду Харківської області від 18.05.2007 р. у справі № АС-13/98-07, якою був вирішений по суті вищезазначений адміністративний спір між ПП «Фатон»і ДПІ в Київському районі м. Харкова, ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2007 р. у справі № 22-а-1215/07 була залишена без змін і відповідно до приписів ч. 3 ст. 254 КАС України набрала законної сили.

          Згідно з ч. 1 ст. 255 КАС України постанова адміністративного суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб.

          Адміністративний спір, на який посилається відповідач, вже вирішений в установленому законом порядку.

          Касаційне оскарження однією з його сторін судових рішень по справі відповідно до вимог КАС України не є підставою для того, щоб вважати, що оскаржувані судові рішення не набрали законної сили, а сам спір є не вирішеним.

          Зазначеного висновку не змінює те, що в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12.12.2007 р., якою було відкрито касаційне провадження № К-16689/07 за касаційними скаргами ДПІ у Київському районі м. Харкова і прокуратури Харківської області, зазначено про те, що зупинено виконання оскаржуваного судового рішення до закінчення касаційного розгляду справи та зупинено його дію.

          КАС України передбачено виключно можливість зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються, і не передбачено можливості зупинення дії оскаржуваних судових рішень.

          Судове рішення, яке набрало законної сили, може втратити законну силу та припинити діяти лише у випадку його скасування у встановленому законодавством порядку.

          Оскільки на час розгляду справи в апеляційному порядку такі обставини відсутні, то судові рішення в зазначеній адміністративній справі є такими, що мають законну силу.

          Для вирішення даного господарського спору не має значення, чи виконано судове рішення в адміністративній справі № АС-13/98-07.

          Крім того, як підтверджено матеріалами справи судове рішення в адміністративній справі № АС-13/98-07 виконано ДПІ у Київському районі м. Харкова до прийняття Вищим адміністративним судом України ухвали від 12.12.2007 р.

          В зв'язку з цим відсутні підстави для зупинення провадження по даній справі на вищезазначених підставах.

У судовому засіданні 05.05.2008р. було оглошено переву до 08.05.2008р.

08.05.2008р. у судовому засіданні було оголошено переву до 13.05.2008р. для виготовлення повного тексту постанови.

          Перевіривши в межах, передбачених ст. 101 ГПК України, законність і обґрунтованість рішення господарського суду Харківської області від 15.11.2007 р. по справі, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області без змін, виходячи з наступного.

          Як свідчать матеріали справи та було встановлено судом першої інстанції між позивачем і відповідачем були укладені такі договори про банківський строковий вклад: договір № Ю31/01 від 31.01.2007 р. на 1325000 грн., договір № Ю22/12 від 22.12.2006 р. на 1220000 грн., договір № Ю25/10 від 25.10.2006 р. на 1100000 грн.

          Відповідно до договору застави № МП 27/11/6 від 27.11.2006 р. майнові права ТОВ «Торнадо»за депозитними  договорами були передані в заставу.

          Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про заставу»у договорі застави визначаються суть зобов'язання, забезпеченого заставою.

          В п. 2 договору застави визначено суть зобов'язання, забезпеченого заставою, а саме: «зазначені майнові права передаються у заставу, як забезпечення виконання зобов'язань за Генеральним договором про авалювання векселів № 005/А від 27.11.2006 р. та додатковими угодами до нього, відповідно до якого Банк «Фінанси і кредит»здійснює авалювання податкових векселів, емітованих приватним підприємством «Фатон», код 33411273 на користь Державної податкової інспекції Київського району м. Харкова, загальною номінальною вартістю на суму, що не перевищує 5145000,00 грн., строком платежу до 30 вересня 2007 р.».

          Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заставою майнових прав було забезпечено виконання не будь-яких зобов'язань за генеральним договором про авалювання векселів № 005/А від 27.11.2006 р., а лише безпосередньо зобов'язань авалювання податкових векселів.

          В цих зобов'язаннях ПП «Фатон»повинно оплатити (погасити) авальовані податкові векселі, а у випадку здійснення платежу авалістом - відшкодувати сплачені ним суми.

          Обов'язок ПП «Фатон» надати підтвердження про погашення авальованих векселів не є складовою зобов'язань з їх авалювання, виконання яких забезпечено заставою майнових прав, в зв'язку з чим чинність застави майнових прав позивача не може пов'язуватися з тим, виконано чи ні третьою особою такий обов'язок.

          Також судова колегія вважає за необхідне відмітити, що третя особа до пред'явлення позивачем вимоги про часткове дострокове повернення депозитних вкладів повідомила відповідача про належне виконання зобов'язань за авальованими податковими векселями.

          Зазначені обставини підтверджуються направленими відповідачу листами, копії яких наявні в матеріалах справи.

          До цих листів було додано засвідчені копії податкових декларацій з ПДВ за відповідні податкові періоди з реєстрами податкових векселів до них на підтвердження погашення авальованих податкових векселів шляхом їх включення до загальної суми податкових зобов'язань.

          Саме в податкових деклараціях визначається загальна сума податкового зобов'язання, до якої згідно з приписами абз. 6 п. 11.35 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»повинні бути включені податкові векселі, термін сплати за якими настає після закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, в якому відбулася їх поставка органу митного контролю.

          Виключно податкові векселі, які підпадають під зазначену умову, були авальовані відповідачем.

          Зазначений спосіб погашення податкових векселів відповідає не тільки вимогам законодавства, а і умовам Генерального договору про авалювання векселів № 005/А від 27.11.06 р., відповідно до п. 2.6 якого, погашення авальованих податкових векселів можливе шляхом їх оплати грошовими коштами чи шляхом подачі декларації до податкового органу.

          Тому податкові декларації з доданими до них реєстрами податкових векселів є належним доказом погашення таких податкових векселів вищезазначеним шляхом.

          Постановою господарського суду Харківської області від 18.05.2007 р. у справі № АС-13/98-07 було визнано протиправною бездіяльність ДПІ у Київському районі м. Харкова по непогашенню авальованих відповідачем податкових векселів ПП «Фатон»грудня 2006 р. –лютого 2007 р.

          Ця постанова адміністративного суду набрала законної сили.

          Згідно з ч. 1 ст. 255 КАС України постанова адміністративного суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

          В ч. 1 ст. 36 ГПК України закріплено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

          Таким чином, резолютивна частина зазначеної постанови адміністративного суду містить дані про неправомірність непогашення ДПІ у Київському районі м. Харкова авальованих за відповідний період податкових векселів і, відповідно, про те, що третя особа належним чином виконала зобов'язання за авальованими податковими векселями.

          Колегія суддів приходить до висновку, що оскільки в резолютивній частині постанови господарського суду Харківської області від 18.05.2007 р. у справі № АС-13/98-07 містяться дані про вищевказані обставини і такі обставини мають значення для правильного вирішення спору, то це судове рішення є додатковим належним і допустимим письмовим доказом по справі виконання третьою особою зобов'язань за авальованими податковими векселями грудня 2006 р. –лютого 2007 р.

          Відповідач в апеляційній скарзі також визнає факт отримання від третьої особи до 01.08.2007 р. листів з доданими до них податковими деклараціями та реєстрами податкових векселів, які були включені до складу податкових зобов'язань, визначених в цих деклараціях, але зазначає, що вони не є належними доказами погашення авальованих податкових векселів, оскільки не відображають рішення векселедержателя –ДПІ у Київському районі м. Харкова про їх погашення.

          Однак, чинне законодавство не передбачає повноважень ні органів ДПС, ні інших органів державної влади на прийняття такого рішення.

          Погашення авальованих відповідачем податкових векселів відбулося в силу вимог Закону України «Про податок на додану вартість», в зв'язку з чим не потребувало прийняття додаткових рішень чи укладення угод учасниками досліджуваних правовідносин.

          Таким чином, документи, які були отримані відповідачем від третьої особи, є належними і допустимими доказами погашення ПП «Фатон»авальованих відповідачем податкових векселів.

          В акті від 25 вересня 2007 р. приймання-передачі векселів березня –квітня 2007 р. на загальну суму 994 915,87 грн. зазначено, що зобов'язання ПП «Фатон»за цими податковими векселями були виконані належним чином.

          Належне виконання зобов'язання означає і своєчасність його виконання.

          Зобов'язання банку щодо авалювання податкових векселів припинилося саме з моменту такого виконання, а не з моменту підписання 25.09.2007 р. акту приймання-передачі векселів, в якому лише констатовано наявність відповідних обставин.

          Такий висновок відповідає пункту 4.10 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, згідно з яким відповідальність банку як аваліста припиняється в разі оплати векселя платником.

          В зв'язку із зазначеним колегія суддів приходить до висновку, що на момент звернення позивача з вимогою про часткове повернення вкладів (01.08.2007 р.) забезпечені заставою депозитних коштів зобов'язання ПП «Фатон», а саме зобов'язання авалювання податкових векселів, припинилися внаслідок їх належного виконання. Також ПП «Фатон»було належним чином повідомлено відповідача про виконання зазначених зобов'язань.

          За частиною авальованих відповідачем податкових векселів, а саме векселями АА 0551189, АА 0551180, АА 0551179, АА 0551190, АА 0551188, АА  0551901, третьою особою 10.09.2007 р. були сплачені кошти в безготівковій формі.

          Однак зазначена обставина не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки обставини справи достеменно свідчать про те, що зобов'язання за всіма податковими векселями, авалювання яких було забезпечено заставою депозитних коштів позивача, вже були в установленому законодавством порядку виконані ПП «Фатон»станом на час пред'явлення вимоги позивача про часткове повернення вкладів.

          Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

          В зв'язку з цим з того ж моменту припинилося і право застави за договором застави № МП 27/11/6 від 27.11.2006 р.

          Після цього ТОВ «Торнадо»направило до відповідача вимогу від 01.08.2007 р. вих. № 63 про негайне повернення за договором № Ю31/01 від 31.01.2007 р. частини вкладу в сумі 1324900 грн., за договором № Ю22/12 від 22.12.2006 р. частини вкладу в сумі 1219900 грн., за договором № Ю25/10 від 25.10.2006 р. частини вкладу в сумі 1099900 грн.

          Згідно з умовами укладених між позивачем і відповідачем договорів про банківський строковий вклад (депозит) дострокове розірвання Договору з ініціативи Клієнта (ТОВ «Торнадо»), можливе після повного виконання Сторонами умов генерального договору про авалювання векселів № 005/А від 27.11.2006 р. та додаткових угод до нього, укладених між Банком та ПП «Фатон», та з письмової згоди Банку. За умови дотримання вищевказаної умови, дострокове повернення вкладу або його частини здійснюється на підставі письмового попередження Клієнтом Банку не менш, ніж за 3 (три) банківських дні до дати дострокового повернення.

          З вищевикладеного випливає, що в депозитних договорах було встановлено інші у порівнянні з вимогами ч. 2 ст. 1060 ЦК України умови повернення вкладів лише для того випадку, коли їх повернення відбувається внаслідок розірвання договорів.

          Оскільки право вкладника на повернення суми вкладу або його частини на першу вимогу є передбаченим законом правом вимагати дострокового виконання зобов'язання від банку, а не правом на розірвання договору, то вищенаведені умови депозитних договорів не можуть перешкоджати ТОВ «Торнадо»достроково вимагати повернення вкладу на підставі ч. 2 ст. 1060 ЦК України.

          ТОВ «Торнадо»просило відповідача повернути суми вкладів за депозитними договорами не повністю, а лише в частині.

          Внаслідок цього згадані договори залишаться чинними і після виконання банком вимоги щодо повернення частини вкладу.

          Це також свідчить про те, що вимога ТОВ «Торнадо»не є вимогою про розірвання депозитних договорів, оскільки її наслідком не є припинення зобов'язання як це передбачено ч. 2 ст. 653 ЦК України для розірвання договору.

          Таким чином, на вимогу ТОВ «Торнадо»від 01.08.2007 р. не поширюються положення вищенаведених пунктів депозитних договорів, якими встановлено інші у порівнянні з вимогами ч. 2 ст. 1060 ЦК України умови повернення вкладів лише для того випадку, коли їх повернення відбувається внаслідок розірвання договорів.

          Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що вимога позивача про часткове повернення депозитних вкладів, відповідає також встановленій в п. 6.3 кожного з депозитних договорів умові про те, що клієнт зобов'язаний надати банку письмову вимогу про повернення депозитних вкладів не пізніше, ніж за один банківський день до дати закінчення строку дії депозитного договору.

          Оскільки така вимога була пред'явлена 01.08.2007 р., а строк дії депозитних договорів було встановлено до 05.10.2007 р., то вона є пред'явленою із дотриманням зазначеного граничного строку.

          Тому є безпідставним посилання відповідача на те, що вимога позивача не підлягає задоволенню, оскільки не відповідає зазначеній умові.

          Також на підставі наявних в матеріалах справи доказів судом першої інстанції було встановлено, що 6 серпня 2007 р. між ПП «Талант Трейдінг»і ТОВ «Торнадо»було укладено договір поставки паперу.

          В п. 4.1 договору передбачено, що у випадку несплати в термін до 10.08.2007 р. в повному розмірі суми, зазначеної в п. 2.1 договору - 3644700 грн., ТОВ «Торнадо»повинно сплатити ПП «Талант Трейдінг»штраф в розмірі 15% від тієї ж суми коштів –546705 грн.

          В достатній сумі ТОВ «Торнадо»на той час не мало інших коштів, що підтверджується довідкою про наявні поточні рахунки, регістрами бухгалтерського обліку підприємства, а також виписками за рахунками ТОВ «Торнадо»в банківських установах.

          Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання вважається його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто як невиконання в повному обсязі, так і невиконання у встановлений договором строк.

          Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як випливає із вищезазначеного не тільки при невиконанні зобов'язання в повній сумі, але і у випадку лише його часткового виконання.

          Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 тієї ж статті).

          В п. 4.1 укладеного між сторонами договору передбачено, що штраф в розмірі 15 % від суми, зазначеної в п. 2.1 договору - 3 644 700 грн., ТОВ «Торнадо»повинно сплатити незалежно від відшкодування збитків у випадку несплати в термін до 10 серпня 2007 р. в повному розмірі тієї ж суми коштів.

          Оскільки законодавством та договором передбачено обчислення суми штрафу від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, тобто від всієї суми платежу у випадку його часткового здійснення, то навіть часткова оплата відповідачем суми, зазначеної в п. 2.1 договору від 06.08.2007 р., не могла б бути підставою для зменшення суми нарахованого штрафу.

          Строк виконання такої вимоги ТОВ «Торнадо»в депозитних договорах сторонами не було встановлено, вона підлягала виконанню в строки, передбачені ч. 2 ст. 530 ЦК України - у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, тобто до 8 серпня 2007 р.

          Документи, копії яких надані відповідачем до матеріалів справи, підтверджують те, що в період з 06.08.2007 р. до 10.08.2007 р., коли необхідно було виконати обов'язок з оплати коштів ПП «Талант Трейдінг»за договором від 06.08.2007 р., ТОВ «Торнадо»здійснювало оплату коштів лише за реально існуючими зобов'язаннями і не допускало необґрунтованого витрачання коштів.

          ТОВ «Торнадо»не мало можливості належним чином виконати обов'язок перед ПП «Талант Трейдінг»за рахунок інших коштів, окрім як тих, що повинні були бути повернуті відповідачем, і уникнути таким чином стягнення штрафу.

          Вищезазначені обставини свідчать про наявність безпосереднього причинного зв'язку між порушенням зобов'язань за депозитними договорами відповідачем і спричиненням збитків ТОВ «Торнадо»у вигляді 546705 грн. додаткових витрат, а саме сплачених ПП «Талант Трейдінг»штрафних санкцій.

          Обґрунтованість сплати позивачем даної суми штрафу підтверджується договором від 06.08.2007 р., рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Безпечне нерухоме майно»від 11 жовтня  2007 р. у справі № 4/6-2007, ухвалою господарського суду Харківської області від 15.10.2007 р. у справі № 35/498-07, наказом господарського суду Харківської області від 15.10.2007 р. у справі № 35/498-07.

          Вищезазначену суму штрафу ТОВ «Торнадо»сплатило ПП «Талант Трейдінг»на виконання наказу господарського суду Харківської області від 15.10.2007 р. у справі № 35/498-07, що підтверджується платіжним дорученням № 451 від 18.10.2007 р.

          Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

          Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати (зокрема сплачені іншим суб'єктам штрафні санкції), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

          Таким чином, відповідач повинен сплатити ТОВ «Торнадо»546705 грн. збитків, спричинених неповерненням суми основного боргу за депозитними договорами.

          Судовою колегією не приймаються  доводи відповідача про те, що висновки суду першої інстанції про погашення податкових векселів виходять за межі предмету спору, оскільки саме цими фактами позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

          Питання наявності чи відсутності певних фактів не може бути предметом самостійного судового провадження. Факт, що має юридичне значення, може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді конкретного спору про право цивільне.

          Ч. 1 ст. 32 ГПК України обставини, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, віднесені до кола обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, в зв'язку з чим господарський суд не тільки міг, але і повинен був встановити їх наявність або відсутність.

          Встановлення певного факту в ході розгляду господарського спору не є прийняттям рішення про права та обов'язки будь-якої особи, оскільки вирішення такого питання не є і не може бути самостійною матеріально-правовою вимогою.

          Також питання про права та обв'язки ДПІ у Київському районі м. Харкова за податковими векселями, які були авальовані відповідачем, вже вирішено судовим рішенням в адміністративній справі № АС-13/98-07, яке набрало законної сили.

          В зв'язку з цим також відсутні підстави для залучення до участі в справі у якості третьої особи ДПІ у Київському районі м. Харкова.

          Не може бути перешкодою для розгляду даної справи і те, що господарський суд Харківської області ухвалою від 12.12.2007 р. по справі N Б-39/210-07 порушив справу про банкрутство ПП "Фатон", оскільки в даній справі не розглядаються будь-які вимоги до цього підприємства, для задоволення яких внаслідок порушення провадження у справі про банкрутство законодавством встановлюється спеціальний порядок погашення (виконання).

          На час судового розгляду даної справи ПП «Фатон»не ліквідовано та може бути самостійним учасником судового процесу.

          Колегія суддів вважає, що відповідачем не було надано доказів, які б спростовували доводи позивача.

          Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апелянта, не відповідають фактичним обставинам справи, а господарський суд Харківської області повно та всебічно встановив обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.

          В зв'язку з цим підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 15 листопада 2007 р. по даній справі відсутні.

          На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, п. 1 ст. 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, -

постановила:

          Апеляційну скаргу ВАТ «Банк «Фінанси і кредит»залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Харківської області від 15.11.2007р. по справі № 47/451-07 залишити без змін.

Повний текст постанови підписано 13.05.2008р.

Головуючий суддя                                                            О. А. Істоміна

                      суддя                                                            Л. П. Горбачова

                       суддя                                                            О. А. Пуль