Постанова

від 08.04.2008 по справі 6/384-07

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/384-07

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "08" квітня 2008 р.                                                          Справа №  6/384-07

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

при секретарі                                                              ,

за участю представників сторін:

від позивача: Великойваненка А.Г. - представника за довіреністю №1203/2007 від 12.04.2007 року,       

від відповідача: Грушка В.П. - директора,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт", м. Рубіжне Луганської області  

на рішення господарського суду Вінницької області

від "20" грудня 2008 р. у справі № 6/384-07 (суддя  Говор Н.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт", м. Рубіжне Луганської області     

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Немирів Газ-Сервіс", м. Немирів Вінницької  області   

про стягнення 284730,55 грн.

з перервою в судовому засіданні з 11.03.2008р. по 08.04.2008р. згідно ст. 77 ГПК України

 ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 20.12.2007р. у справі        № 6/384-07 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Немирів Газ-Сервіс" про стягнення  284730,55 грн. задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 16791,05 грн. за користування чужими грошовими коштами, 7718,14 грн. інфляційних втрат, 1599,07 грн. відшкодування витрат на державне  мито та 66,27 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження у справі в частині стягнення 135397,71грн. припинено.

В решті позову  відмовлено.

Вважаючи, що рішення прийнято з порушенням та неправильним застосуванням судом першої інстанції  норм матеріального права, а висновки викладені у рішенні не відповідають обставинам справи, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати судовий акт частково з підстав, зазначених у скарзі та постановити новий, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача 121857,46грн. неустойки, 7718,30грн. інфляційних втрат, 2963,19грн. 3% річних,                  16 791,38 грн.  за користування чужими коштами, 2847,31грн.  державного мита за подання позову, 1 423,66грн.  державного мита за подання апеляційної скарги, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 6852,30грн.  витрат, понесених на оплату  послуг адвоката.

Мотивуючи апеляційну скаргу позивач зазначає наступне:

- висновки суду першої інстанції щодо неможливості здійснення перерахунку неустойки у відповідності до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" є безпідставними та такими, що не відповідають обставинам справи, оскільки: позивачем цілком правомірно, враховуючи положення ст.ст. 6,551, 627 Цивільного кодексу України, а також ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України, було здійснено розрахунок неустойки (штрафу) в розмірі встановленому у договорі з урахуванням обмежень щодо строку їх нарахування, передбачених              ч.6 ст.232 Господарського кодексу України; у розрахунку штрафних санкцій та компенсаційних виплат позивачем були вказані всі необхідні для здійснення вірного розрахунку неустойки та інших санкцій періоди, за які було допущено прострочення та кількість днів порушення виконання зобов'язання;

- місцевий господарський суд невірно застосував норми матеріального права, що стало наслідком відмови у стягненні з відповідача трьох відсотків річних;

- враховуючи докази надані позивачем ( належним чином завірені копії протоколу узгодження послуги з надання правової допомоги від 02.08.2007р. № 0208.2007 та акту надання правової допомоги від 11.10.2007р. № 1110.2007, платіжне доручення від 12.10.2007р. № 21555) суд першої інстанції дійшов невірного висновку щодо відмови у відшкодуванні позивачеві фактично понесених ним витрат на оплату послуг адвоката.

24.03.2008р. на адресу апеляційної інстанції від ТОВ "Торгівельний дім "Євротрубпласт" надійшла заява, в якій позивач просить зменшити позовні вимоги та прийняти рішення про стягнення з ТОВ "Немирів Газ-Сервіс" 11172,78грн. неустойки,        7718,30грн. інфляційних втрат,  2963,19грн. 3% річних та 16791,38 грн. за користування чужими грошовими коштами, 2847,31грн. державного мита за подання позову,                      1423,66грн. державного мита за подання апеляційної скарги, 118 грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 6852,30грн. витрат понесених на оплату послуг адвоката.

В судовому  засіданні представник позивача пояснив, що дана заява є уточненням апеляційної скарги та підтримав доводи і уточнені вимоги скарги.

Відповідач не скористався правом надання письмового відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив  на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правилами, наданими суду першої інстанції (ч.2 ст.99 ГПК України).

Представник відповідача заперечив проти викладеного в апеляційній  скарзі  та надав пояснення в обгрунтування своєї позиції. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому  задоволенню виходячи з наступного.

В жовтні 2007р. в господарський суд Вінницької області звернулось ТОВ "Торгівельний дім "Євротрубпласт" з позовом до ТОВ " Немирів Газ-Сервіс" про стягнення з останнього 284730,55 грн., з яких 135397,71 грн.- борг за поставлений  товар, 121859,97 грн. - неустойка, 7718,30 грн.- інфляційні  втрати, 2963,19 грн. 3% річних,  16791,38 грн.  -17%  за користування чужими грошовими коштами та                 6852,30 грн. -витрати, понесені  на оплату послуг адвоката.

Обгрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилався на укладений між ним (Постачальник) та відповідачем (Покупець) договір поставки від 24.01.2006р.  за №2401/2006 ТД, за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець - прийняти і оплатити труби поліетиленові та комплектуючі партіями в кількості, асортименті та за цінами, узгодженими сторонами і визначеними в рахунках-фактурах (додатках) до угоди, які є її невід'ємними частинами (а.с.9-11).

Згідно п.4.1.1. договору поставка товару здійснюється на підставі замовлень Покупця.

Поставка кожної окремої партії товару  супроводжується передачею видаткової накладної.

На виконання умов договору позивач відвантажив відповідачу продукцію на загальну суму 182812,50 грн., що підтверджується видатковими накладними №5013 від 20.10.2006р., №6856 від 29.12.2006р. та №6857 від 29.12.2006р. (а.с.12-14).

Пунктом 5.1. договору передбачено, що оплата за відвантажений товар здійснюється не пізніше 30 банківських днів з моменту поставки.

Відповідач розрахувався за поставлену продукцію  частково, сплативши лише 47414,79 грн. Борг ТОВ "Немирів Газ-Сервіс" на момент заявлення позову склав 135397,71 грн.

Оскільки, відповідач порушив умови договору, позивач заявив вимоги про стягнення неустойки, інфляційних нарахувань, 3% річних, 17% річних за користування чужими грошовими коштами  та компенсації за оплату послуг адвоката.

За змістом ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона,  у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених   законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення  господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо,  а також шляхом підтвердження   прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч.1 ст.181 ГК України).

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Системний аналіз наведених норм права та обставин справи свідчить про обгрунтованість заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу. Однак, враховуючи, що представник ТОВ "Немирів Газ-Сервіс" надав в судове засідання докази повного розрахунку  за отриманий товар ( платіжні доручення на загальну суму 135397,71 грн.: за №397 від 09.11.2007р. на суму  31978,89 грн., за №398 від 09.11.2007р. на суму 8591,50 грн., за №399 від 09.11.2007р. на 94827,32 грн. та акт звіряння розрахунків станом на 14.11.2007р., з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену  останнім продукцію відсутня), суд першої інстанції правомірно припинив провадження у справі в частині стягнення основного боргу в зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п.1-1ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

В силу приписів ч.5 ст. 694 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст.536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Розмір процентів за користування  чужими грошовими  коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч.2 ст.536 ЦК України).

Пунктом 13.5. договору сторони узгодили, що у випадку прострочення Покупцем термінів оплати за продукцію понад 15 днів, Постачальник має право нараховувати проценти за використання чужих грошових коштів у розмірі 17% за весь період кредиту з моменту передачі продукції Покупцеві.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про доведеність та обгрунтованість позивачем вимоги про стягнення з відповідача  зазначених процентів у розмірі 16791,05 грн.  за весь період прострочення по кожній видатковій накладній.

Відповідно до норм чинного законодавства, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом                                           (ст.625 ЦК України).

Отже, вимоги Постачальника про стягнення з Покупця 7718,14 грн. інфляційних нарахувань та 2963,13 грн. 3% річних грунтуються на нормах чинного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За нормою ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 1 спеціального Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-131 (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 10.01.2002р. №9221 - 3), який регулює договірні правовідносини між платниками та  одержувачами грошових коштів щодо  відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових  коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку  платнику пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. В той же час, стаття 3 Закону, яка  носить імперативний характер,  вводить певні обмеження щодо меж згоди сторін, а саме: розмір пені,  передбачений  статтею 1 цього Закону,  обчислюється від суми  простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо   інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ст.232 Господарського кодексу України).

Пунктом 8.3. договору передбачений штраф в розмірі 0,5% вартості узгодженої партії продукції за кожен день прострочення.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання  зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому,   штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або  неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на викладене, сторони укладаючи договір, узгодили, що  за прострочення виконання зобов'язань з боржника  стягується   пеня.

Отже, вимога позивача про стягнення неустойки є правомірною та обгрунтованою.

Однак, зважаючи на положення ст.233 Господарського кодексу України, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір  належних до сплати штрафних санкцій до 1000 грн.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру", а згідно зі ст.12 цього Закону оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між  громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу  України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову – на відповідача; при відмові в позові – на позивача; при частковому задоволенні позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами.

До матеріалів позовної заяви долучено акт №1110.2007 про надання правової допомоги від 11.10.2007р. та протокол №0208.2007 узгодження послуги з надання правової допомоги щодо стягнення заборгованості за договором постачання, які містять відомості про надання позивачу юридичної допомоги адвокатом Олейніковим О.В., що діє на підставі  свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, виданого Луганською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією за №798 від 16.03.2005р. Крім того, на підтвердження факту оплати послуг адвоката  позивач надав платіжне доручення  від 12.10.2007р. №21555.

Якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для  вирішення спору (ст.38 ГПК України).

Таким чином, суд не був позбавлений можливості витребувати від позивача необхідні додаткові докази, зокрема, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Враховуючи  положення  ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу  України, характер спору, кількість  судових засідань, в яких адвокат приймав участь,  обсяг наданих адвокатом послуг, колегія суддів дійшла  висновку про відшкодування позивачу за рахунок відповідача  4000,00грн.  витрат, понесених на отримання зазначених послуг.

Підсумовуючи викладене, рішення господарського суду Вінницької області від 20.12.2007р. у даній справі слід скасувати в частині відмови в стягненні 3% річних, неустойки (пені) та змінити в частині стягнення адвокатських послуг та судових витрат.

В решті рішення місцевого господарського суду є обгрунтованим та законним, а тому відсутні передбачені законом підстави для його скасування.

  Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт", м. Рубіжне Луганської області задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 20 грудня 2007 року у справі № 6/384-07 скасувати в частині відмови в стягненні неустойки, 3% річних, витрат на послуги адвоката, прийнявши в цій частині нове рішення та змінити розмір судових витрат.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

"Провадження у справі в частині стягнення 135397 грн.71 коп. припинити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Немирів Газ-Сервіс",              (Вінницька область, м.Немирів, вул. Леніна,175, код 32061957 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт", ( Луганська область, м. Рубіжне, вул.Трудова,1, код 33090871) 16791,05 грн. за користування чужими грошовими коштами, 7718,3 грн. інфляційних втрат, 2963,19 грн.  3% річних, 1000 грн.  пені, 284,72 грн.  витрат на державне  мито, 86,93 грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу,142,36 грн. витрат на  подання  апеляційної скарги та 4000 грн.  витрат на послуги адвоката.

В решті позову відмовити."

3. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Вінницької області.

4. Справу № 6/384-07 повернути до господарського суду Вінницької області.

 Головуючий - суддя:                                                               

 судді::

 Віддрук. 4 прим.

1-до справи

2,3-сторонам

4-в наряд