Постанова

від 10.04.2008 по справі 35/166-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

35/166-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 10 квітня 2008 р.                                                                                    № 35/166-07  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючий),

Харченка В.М.,

Борденюк Є.М.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні у м. Києві

за участю представника позивача:Шая А.С. та представника відповідача –Набокова А.М.

касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго"

на постановувід 02.10.2007

Дніпропетровського апеляційногогосподарського суду

у справі№ 35/166-07

господарського судуДніпропетровської області

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго"

доВідкритого акціонерного товариства "Завод "Дніпропрес"

простягнення 253205,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2007 року відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" звернулося з позовом до відкритого акціонерного товариства "Завод "Дніпропрес" про стягнення з відповідача заборгованості за перетоки реактивної електричної енергії в розмірі 253205,00 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2007 у справі № 35/166-07 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.10.2007, за тією ж справою, вищезазначене судове рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 17.05.2007, постанову апеляційного суду від 02.10.2007 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що судом при прийнятті постанови порушено норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 174, 275 ГК України, п. 6.11 Правил користування електричною енергію, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28, а також вимоги Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17.01.2002 № 19.

Відзиву на касаційну скаргу відповідач до Вищого господарського суду України не надіслав.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування Дніпропетровським апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.09.2002 між позивачем (енергопостачальник) та відповідачем (споживач), який є субспоживачем ЗАТ "Завод "Дніпрообленерго-Сервіс" (основний споживач), був укладений договір про постачання електроенергії ВАТ ЕК "Дніпрообленерго" для субспоживачів Дніпропетровської області № 17-1 СПЦ зі строком дії до 31.12.2002, який вважається щорічно продовженим, якщо жодна із сторін не заявить про відмову від нього.

Відповідно до умов договору позивач зобов'язався постачати відповідачу електричну енергію, а відповідач - оплачувати її в установлені договором строки та дотримуватися Правил користування електричною енергією. При цьому, відповідач зобов'язався сплачувати позивачу за спожиту активну електроенергію та здійснювати економічну компенсацію втрат основного споживача, які виникають через перетоки реактивної електроенергії в мережах, що належать основному споживачеві, відповідно до договору про надання послуг з передачі електроенергії, який окремо мав бути укладений з основним споживачем.

Додатковою угодою № 2/06 від 01.12.2006 до зазначеного договору, яка була підписана позивачем 25.12.2006, сторони змінили порядок компенсації втрат, що виникає через перетоки реактивної електроенергії в мережах основного споживача, та узгодили, що вказана компенсація сплачується безпосередньо позивачу.

Судами також було встановлено, що звертаючись до суду з цим позовом, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з економічної компенсації перетоків реактивної електроенергії за період з січня 2004 року по листопад 2006 року включно в сумі 253205,00 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 01.01.2004 основний споживач вважається таким, що не має приладів обліку електроенергії та, відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії, не проводить розрахунків за перетікання електроенергії із своїми споживачами. У цьому ж зв'язку позивач зазначав, що на умовах договору протягом зазначеного часу постачав електроенергію відповідачу та направляв йому щомісячні рахунки на компенсацію втрат на вказану суму, які відповідач не оплатив в повному обсязі.

Сукупності встановлених по справі обставин суди дали належну оцінку і, з урахуванням ст. 275 ГК України, вимог Правил користування електричною енергію, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28, а також вимог Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17.01.2002 № 19, дійшли до правильного висновку про безпідставність заявленого позову.

У цьому зв'язку, судами обґрунтовано зазначено, що відповідно до вимог зазначених нормативних актів, в будь-якому випадку, в тому числі і при зміні умов постачання електроенергії, порядок розрахунку втрат від перетікання реактивної електроенергії, порядок та строки здійснення компенсації цих втрат сторони повинні обумовити в договорі. При цьому,  відповідно до вимог тих же Правил користування електричною енергією, порядок обліку перетікання реактивної електричної енергії, порядок розрахунків за перетікання реактивної енергії (у разі приєднання електроустановок споживача безпосередньо до мереж постачальника електричної енергії за регульованим тарифом) є істотною умовою договору.

У зв'язку з тим, що сторони визначили вищезазначений порядок лише в додатковій угоді від 01.12.2006, яка набрала чинності з дати підписання, а саме з 25.12.2006, то саме з цього часу відповідач здійснює компенсацію втрат, що виникає через перетоки реактивної електроенергії в мережах, саме позивачу, тоді як в оспорюваний позивачем період часу діяла умова договору, згідно якої відповідач повинен був здійснювати вказану компенсацію основному споживачу.

Враховуючи викладене, висновок судів попередній інстанції про те, що у позивача відсутні правові підстави щодо покладення обов'язку оплати компенсації за перетікання реактивної електроенергії в період з січня 2004 року по листопад 2006 року на відповідача, є правильним.  

Посилання позивача у касаційній скарзі на те, що вказаний обов'язок відповідача прямо випливає із п. 5.5 Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії, також було предметом дослідження в суді апеляційної інстанції і обґрунтовано не прийнято ним до уваги, оскільки вказана норма містить лише порядок визначення розрахунків за перетікання реактивної енергії при різних схемах електропостачання, що не звільняє сторони від обов'язку врегулювати вказане в договорі відповідно до певних умов електропостачання.

Враховуючи вищезазначене, а також приймаючи до уваги, що інші наведені у касаційній скарзі доводи висновків попередніх судових інстанцій не спростовують, суд не приймає їх до уваги і вважає, що оскаржувана постанова відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.10.2007 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2007 у справі № 35/166-07 залишити без змін.

Головуючий                                                                                  Остапенко М.І.

Суддя                                                                                              Харченко В.М.

Суддя                                                                                              Борденюк Є.М.