Постанова

від 08.05.2008 по справі 8/148-пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/148-ПН

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"08" травня 2008 р.                                                           Справа № 8/148-ПН

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні справу              

за позовом Державної  податкової  інспекції у м.Херсоні

до Приватного  виробничо-комерційного  підприємства "Квест"  

про визнання податкових зобов'язань, визначених за непрямими методами та за зустрічним позовом   про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

за участю представників сторін:  

від  позивача: Тосік Н.Г., Андрюк А.М., Савчишкіної О.М.,

від  відповідача: Южбабенко І.В.,          

                                            в с т а н о в и в:

Позовні вимоги за первісним позовом стосуються визнання податкових зобов'язань, визначених податковим органом підприємству „Квест” за непрямими методами, а саме: за податковим повідомленням-рішенням № 0000682301/0 від 31.01.2004 р. в сумі 497240 грн зобов'язання з податку на прибуток, штрафу такою ж сумою та за податковим повідомленням-рішенням № 0000692301/0 від цієї ж дати в сумі 330783,60 грн зобов'язання з податку на додану вартість та 331633,60 грн штрафу. Позивач повідомив, що підставою для звернення до суду з позовом за таким предметом є незгода відповідача з вчиненими нарахуваннями зобов'язань, викладена в заяві від 23.03.2004 р.

Відповідач проти позову заперечує, вважаючи про неправомірність визначення органом державної податкової служби податкових зобов'язань у заявлених сумах. ПВКП „Квест” заявило зустрічний позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000682301/0 та № 0000692301/0 стверджуючи, що ДПІ в м. Херсоні невірно визначала об'єкти оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, неправильно по суті застосовувала непрямий метод визначення податкового зобов'язання.

ДПІ в м. Херсоні проти зустрічного позову заперечує з тих же по суті мотивів, за якими наполягає на первісному позові.

Крім викладеного з матеріалів справи слідує, що дана справа розглядалася судами неодноразово.

Зокрема, провадження у справі порушено в порядку господарського судочинства ухвалою від 8 квітня 2004 року. За результатами розгляду справи 13 травня 2004 року винесено рішення, яким позовні вимоги, що стосувалися первісного позову, задоволені в повному обсязі.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 16 липня 2004 року назване рішення залишено без змін, а в подальшому постановою Вищого господарського суду України від 17 лютого 2005 року попередні судові рішення скасовані, а справа направлена на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи відповідачем було заявлено зустрічний позов з вказаними вище вимогами, який судом прийнято до провадження в межах провадження за первісним позовом. За результатами розгляду справи при новому розгляді судом винесено рішення від 4 травня 2005 року, згідно до якого судом відмовлено у задоволенні первісного позову та задоволено зустрічний позов.

В свою чергу постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 19 серпня 2005 року зазначене рішення залишено без змін. Але ухвалою Вищого адміністративного суду України від 4 грудня 2997 року названі судові рішення скасовані, а справа направлена на новий розгляд. При цьому касаційною інстанцією зазначено, що судом не досліджено безпосереднього переліку документів, які втрачені в наслідок крадіжки, а також не встановлено результати розслідування правоохоронними органами причин їх зникнення.

Новий розгляд справи проведено в період з 8 лютого по 8 травня поточного року. При розгляді справи судом встановлено, що податковим повідомленням-рішенням № 0000692301/0 від 31.01.2004 р. державною податковою інспекцією у м. Херсоні визначено приватному виробничо-комерційному підприємству „Квест” податкове зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) в сумі 330783,60 грн та 331633,60 грн штрафу. Іншим податковим повідомленням-рішенням № 0000682301/0 від 31.01.2004 р. цим же органом визначено тому ж платнику податків податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 497240 грн та 497240 грн штрафу. Податкові зобов'язання за цими податковими повідомленнями-рішеннями визначені за  непрямим методом.

Непрямий метод визначення сум податкових зобов'язань використано на підставі розпорядження ДПІ у м. Херсоні № 3-р від 20.01.2004 р., яким встановлено, що під час документальної перевірки, яка проводилась контролюючим органом, ПВКП „Квест” не надало для перевірки первинні бухгалтерські документи, регістри бухгалтерського обліку по рахункам, податкові та інші документи, що стосуються фінансово-господарської діяльності цього підприємства, та не підтверджено розрахунки, наведені у деклараціях по податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 18.05.2001 р. по 01.10.2003 р.

Обставини, встановлені контролюючим органом при перевірці, викладені в акті № 302/23-5/23-404/31488407/ДСК від 28.01.2004 р. „Про результати планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства Приватного виробничо-комерційного підприємства „Квест”, код за ЄДРПОУ 31488407 за період з 18.05.2001 р. по 01.10.2003 р.”.

Відповідно до п.п. 19.3.6 ст. 19 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі - Закон № 2181), в редакції, чинній на час проведення перевірки, винесення податкових повідомлень-рішень, та звернення позивача до суду з позовом, діяло правило, за яким якщо платник податків відмовляється узгодити податкове зобов'язання, нараховане податковим органом з використанням непрямого методу, податковий орган зобов'язаний звернутися до суду (господарського суду) з позовом про визнання такої суми податкового зобов'язання. При цьому обов'язок доведення того, що таке нарахування було зроблено належним чином, покладається на податковий орган.

За п.п. 4.3.1 ст. 4 того ж  Закону № 2181 якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків в зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства, а також якщо неможливо встановити суму податкових зобов'язань у зв'язку з відсутністю визначених законодавством  первинних документів, сума податкових зобов'язань може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може також застосовуватися у випадках, коли платник податків надає декларацію, але не підтверджує розрахунки, наведені в декларації, документами обліку в порядку, передбаченому законодавством.

Заявою від 23.03.2004 р. на адресу ДПІ у м. Херсоні ПВКП „Квест” повідомило про незгоду з визначенням йому зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток в загальній сумі 1656009 грн за результатами розгляду акту перевірки від 28.01.2004 р.

Відповідач не оспорює наявності підстав для застосування станом на час перевірки непрямих методів визначення податкових зобов'язань.

За відсутності первинних документів у платника податків при непідтвердженні ним розрахунків, наведених у деклараціях, документами обліку в порядку, передбаченому законодавством, позивач, за оцінкою суду, вправі був застосувати непрямий метод визначення податкових зобов'язань, таке повноваження за таких обставин контролюючий орган має на підставі наведеного п.п. 4.3.1 ст. 4 Закону № 2181.

Однак у первісному позові про визнання податкових зобов'язань, визначених за непрямим методом, слід відмовити, напроти, зустрічний позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень - задовольнити у зв'язку з наступним.

За змістом п.п. 4.3.2 ст. 4 Закону № 2181 у випадку, коли непрямий метод визначення податкових зобов'язань  застосовується у зв'язку з відсутністю окремих документів обліку, то визнавати за цим методом слід лише об'єкт оподаткування або його елементи, пов'язані з відсутніми документами.  Звідси  висновок, що за допомогою непрямого методу відновлюються елементи податкової бази, не підтверджені відповідними первинними документами, - в цьому полягає сутність непрямого методу  визначення податкового зобов'язання з огляду на мету його застосування - для визначення податкового зобов'язання. З врахуванням наведеного слід дійти висновку про те, що визначення податкових зобов'язань за непрямими методами мають претендувати  на об'єктивність такого визначення, чого не слідує з оцінки встановленого за перевіркою органом державної податкової служби.

Як слідує з тексту акта перевірки від 28.01.2004 р. валовий дохід підприємства ДПІ у м. Херсоні визначала, враховуючи дані щодо надходження коштів на банківський рахунок відповідача, застосовуючи по суті непрямий метод визначення податкових зобов'язань. При цьому встановлено завищення сум валового доходу на 732,35 тис. грн.

У тих же відносинах за ті ж податкові періоди в підході до питання про визначення валових витрат орган державної податкової служби непрямого методу не використовував та взагалі  валових витрат не визначав, прийнявши їх за нуль та пославшись на п.п. 5.3.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, за  яким не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Відповідно, податок на прибуток загалом визначався без відновлення такого елементу об'єкта оподаткування як валові витрати, а тому –не об'єктивно і в порушення п.п. 4.3.2 ст. 4 Закону  № 2181, п. 2 „Методики визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 697 від 27.05.2002 р., чинної на час перевірки та винесення податкових повідомлень-рішень. За цими нормами за непрямим методом податкове зобов'язання визначається за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебували з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов1язкового платежу).

При визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток орган державної податкової служби односторонньо, а тому не об'єктивно застосував непрямі методи визначення податкового зобов'язання, за непрямим методом визначалися не всі елементи податкової бази; оцінка витрат платника податків взагалі не проводилась, між тим така оцінка витрат за дефініцією непрямих методів визначення податкових зобов'язань, наведеною у п.2 згаданої Методики відноситься до сутності непрямих методів визначення податкових зобов'язань.

Аналогічні порушення вчинені ДПІ у м. Херсоні при визначенні податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Контролюючий орган визначив за непрямим методом загальну суму податкових зобов'язань з ПДВ в період з 18.05.2001 р. по 01.10.2003 р. в сумі 331489,60 грн.

Податковий кредит, як елемент податкової бази ПДВ при перевірці не встановлювався взагалі, прийнятий за нуль при зазначенні, що платник податку відніс до податкового кредиту 419921 грн. Не приймаючи заходів до відновлення непрямим методом такого елементу податкової бази ПДВ як податковий кредит, позивач послався на п.п. 7.4.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, за яким не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. При цьому, знову ж таки, орган державної податкової служби припустився порушень, вказаних у п.п. 4.3.2 ст. 4 Закону № 2181, п. 2 Методики визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами; односторонньо, не об'єктивно, з фіскальним ухилом при перевірці ігнорував вимогу про необхідність встановлення витрат платника податків, відповідно, - податкового кредиту з ПДВ, відновлення цього елементу податкової бази.

З врахуванням викладеного, позивач безпідставно не застосував метод аналізу інформації про доходи та витрати платників податків, який несе в собі інформацію про всю діяльність платника податку. Джерелом інформації для визначення бази оподаткування непрямими методами можуть бути дані, отримані в установленому законодавством порядку від органів державної влади, в тому числі митних органів, органів внутрішніх справ, банківських установ, звітні документи платника податку, результати попередніх перевірок, відомості від третіх осіб, які вступали у відносини з таким платником податку.

Згідно до наказу Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Так, за змістом пункту 1.1. Положення ним встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи). В той же час відповідно до пункту 1.2. Положення  господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктами 2.1. та  2.2. Положення визначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

В свою чергу пунктами 6.1. та 6.2. Положення передбачено, що  первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси підлягають обов'язковій передачі до архіву. Первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси до передачі їх до архіву підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерії у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером.

Крім того, у відповідності до пункту 6.10. Положення у разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітів керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення. Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду. Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також державній податковій інспекції - підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами, в 10-денний термін.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідач звертався до правоохоронних органів із заявою з приводу крадіжки документів, свідченням чому є постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 23.04.2003 р., винесена Суворовським ВМ ХМВ УМВС України в Херсонській області.

Оскільки правомірність визначення суто податкових зобов'язань у певних сумах контролюючим органом не доведена, суд не вбачає підстав як для визнання таких податкових зобов'язань, так і для визнання нарахованих за податковими повідомленнями-рішеннями штрафів, які за позицією ДПІ кореспондуються з визначенням зобов'язань, є наслідком визначення зобов'язань.

Крім того, стосовно застосування штрафів суд зауважує ще й наступне. Законом № 2181 не передбачено одночасне нарахування штрафних санкцій по пп. 17.1.3 та пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 цього Закону, оскільки останній підпункт застосовується у випадку виявлення заниження податкових зобов'язань у великих розмірах. Крім того, пункти 17.1.2 та 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону-2181 застосовуються у випадку, коли контролюючий орган самостійно донараховує податкові зобов'язання на підставі тільки пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181. В податкових повідомленнях рішеннях безпідставно міститься посилання на пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2  ст.4 Закону № 2181, як на підставу донарахування, хоча виставлені вони за формою "Н", яка стосується донарахувань за непрямими методами.

Підстави для відмови у задоволенні первісного позову одночасно слугують і підставами для задоволення зустрічного позову.

Судові витрати у справі відносяться на державний бюджет, з якого підлягають стягненню на користь відповідача витрати зі сплати державного мита, вчинені відповідачем при заявлені зустрічного позову.

На підставі  зазначених правових норм і керуючись статтями 158-163, пунктом 3 Прикінцевих та Перехідних положень КАС України,

                                                               п о с т а н о в и в :    

1.Відмовити у задоволенні первісного позову про визнання податкових зобов'язань, визначених за непрямим методом.

2. Зустрічний позов задовольнити.

3.Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 31.01.2004 р. № 0000692301/0 та № 0000682301/0.

4.Стягнути з державного бюджету на користь приватного виробничо-комерційного підприємства „Квест” компенсації по сплаті державного мита в розмірі 170 грн.

5.Роз'яснити сторонам, що дана постанова набирає законної сили  після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі  подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.          

                            Дата підпису постанови –13 травня 2008 року.                                    

                               Суддя                                                                  М.К. Закурін