Постанова

від 15.04.2008 по справі 19/148(32/269)-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

19/148(32/269)-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 15 квітня 2008 р.                                                                                    № 19/148(32/269)-07  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Муравйов О.В. –головуючийПолянський А.Г.Фролова Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Дніпропетровської міської ради

рішення тана постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2007 рокуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.12.2007року

у справі№ 19/148(32/269)-07 Господарського суду Дніпропетровської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Дімекс"

до -          Дніпропетровської міської ради-          Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації"

провизнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії

За участю представників сторін:від позивача:від відповідача –1:від відповідача –2:

не з'явивсяне з'явивсяне з'явився

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Дімекс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровської міської ради та комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2007 року по справі № 19/148(32/269)-07 (суддя Петренко І. В.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Дімекс" були задоволені частково: визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційною фірмою "Дімекс" право власності на прибудову літ. А№№-1 загальною площею 102,2 кв. м, розташовану в м. Дніпропетровську по пров. Парусний, 19. В решті позову провадження по справі припинено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.12.2007 року по справі № 19/148(32/269)-07 (головуючий суддя Лотоцька Л. О., судді Бахмат Р. М., Євстигнеєв О. С.) апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради було залишено буз задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2007 року по справі № 19/148(32/269)-07 - залишено без змін.

Дніпропетровська міська рада подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2007 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.12.2007 року, в якій вона просить оскаржені рішення місцевого суду та постанову апеляційного господарського суду скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційній фірмі "Дімекс" відмовити в повному обсязі, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу та доповненні до відзиву Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Дімекс" проти вимог та доводів скаржника заперечує.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, просять слухати справу без їх участі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 1117 ГПК України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 11110 ГПК України).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач є власником вбудовано-прибудованого приміщення кафе і магазину загальною площею 328 кв. м, літнього майданчику з навісом площею 119,8 кв. м та іншого нерухомого майна по пров. Парусний, 19 в м. Дніпропетровську відповідно до Свідоцтва про право власності від 14.09.1999р.

На підставі рішення виконкому міської ради від 21.09.2000 року №2457 між виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради (орендодавець) та  позивачем (орендар) 08.11.2000 року були укладені договори оренди земельної ділянки, згідно з якими орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне володіння і користування на умовах оренди земельні ділянки, розташовані по пров. Парусний, 19 в м. Дніпропетровську строком до 21.09.2015 року площею 0,0524 га по фактичному розміщенню кафе та площею 0,0031 га з цільовим призначенням земельної ділянки –фактичне розміщення кафе.

Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Дімекс" була здійснена реконструкція, внаслідок чого літній майданчик був реконструйований у прибудову літ А№№-1 загальною площею 102,2 мІ, яка за висновком Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" є самовільно збудованою прибудовою.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірна споруда була збудована позивачем на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети без належного дозволу, тобто в силу положень ч. 1 ст. 376 ЦК України є самочинним будівництвом.

Також судом встановлено, що позивач не порушив самочинним будівництвом права інших осіб; відповідачем-1 не доведено, що згідно з містобудівною документацією на даній земельні ділянці передбачено інше будівництво.

На підставі наведеного, з посиланням на ст. 376 ЦК України судом задоволені позовні вимоги про визнання права власності.

Суд першої інстанції припинив провадження у справі щодо  зобов'язання відповідача-2 зареєструвати спірне майно, оскільки відповідач-2 є суб'єктом владних повноважень, а тому такий спір повинен розглядатися за правилами КАС України.

Суд касаційної інстанції вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність порушень прав інших осіб самочинним будівництвом зроблений при невірному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), а якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи містобудування» закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється. 

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 1243 "Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів, їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Зазначені вище норми матеріального права не були застосовані судами першої та апеляційної інстанцій до спірних правовідносин. Наведені  в них обставини не були з'ясовані судами, що є порушенням ст. 43 ГПК України.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України встановлення обставин справи, збирання та оцінка доказів не належить до компетенції суду касаційної інстанції, що унеможливлює прийняття рішення по справі на цій стадії процесу.

За таких обставин прийняті у справі рішення місцевого суду та постанова апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, застосувати до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, встановити повно та всебічно на підставі допустимих доказів обставини, які мають значення для справи та вирішити спір відповідно до законодавства.

Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2007 року по справі № 19/148(32/269)-07 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.12.2007 року по справі №19/148(32/269)-07 Господарського суду Дніпропетровської області скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий   суддя                                                             О. В. Муравйов  

Судді                                                                                     А. Г. Полянський  

                                                                                              Г. М. Фролова