Постанова

від 16.04.2008 по справі 43/557

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

43/557

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 16 квітня 2008 р.                                                                                    № 43/557  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

                                                                 Перепічая В.С.  (головуючого),

                                                               Вовка І.В.,

                                                            Гончарука П. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю  "Грінко-Київ" на постанову Київського апеляційного господарського суду  від 19.12.2007 року у справі № 43/557 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю  "Грінко-Київ"  до Товариства з обмеженою відповідальністю  "Бейсік"  про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2007 року позивач звернувся  до господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості  в сумі  33 800 грн. і штрафних  санкцій  в сумі  1 580 грн. у зв'язку  з невиконанням  зобов'язання за договором  від  26.12.2006 року  № 26-12/06   щодо  строків виконання  робіт з  створення   проекту "Бізнес-логістика".

Під час  розгляду справи в суді першої інстанції позивач  збільшив заявлені вимоги  та просив  стягнути з  відповідача штрафні  санкції в сумі          7 441,95  грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 25.10.2007 року в позові  відмовлено.  

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2007 року  зазначене рішення суду першої інстанції залишено  без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судом порушено  і неправильно застосовано норми  матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ним рішення скасувати, та позов  задовольнити.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представника  позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і   прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 26.12.2006 року між позивачем (замовник) та відповідачем ( виконавець) було укладено договір підряду від 03.11.2004 року, за умовами якого позивач доручає, а відповідач зобов'язується виконати роботи по впровадженню  програмного забезпечення "Бізнес-логістика" для м. Києва, які позивач зобов'язується прийняти та оплатити  

П.1.2 визначено, що замовник  на протязі  дії договору доручає впровадження  системного  забезпечення  в  інших місцях розташування своїх підрозділів шляхом підписання  додаткових угод.

За п.3.1 договору загальна вартість послуг за цим договором становить  65 858 грн., в тому числі  ПДВ-20%. Оплата  робіт  здійснюється    протягом трьох днів  з дня підписання  договору.

Згідно п.2.1.1 договору  виконавець   зобов'язується  адаптувати  систему  відповідно до  конкретних  умов  використання  її замовником згідно  з технічним завданням, що  оформлюється  окремим  документом і є  невід"ємною  частиною  даного договору.

П.2.1.2 договору передбачено зобов'язання   виконавця  забезпечити  замовника  системою згідно з  технічним  завданням  у десяти  тижневий строк після отримання платежу та підписання технічного завдання.

На виконання умов договору  позивач здійснив  передоплату  програмного забезпечення  в сумі 33 800 грн. протягом  3-х банківських днів після підписання  договору, що підтверджується матеріалами справи.

Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про стягнення  попередньої оплати і штрафних санкцій  у зв'язку  з невиконанням відповідачем  зобов'язання за договором підряду  щодо строків  виконання   робіт.

Згідно  ч.1 ст.887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Відповідно до ч.1 ст.888 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником.

Судом першої інстанції встановлено, що  замовник  всупереч вимог ч.1 ст.888 ЦК України та умов договору  не виконав зобов'язання  щодо надання підрядникові завдання на виконання проектних робіт  і не доручав підряднику підготувати таке завдання, чим  створив  неможливість виконання  договору   підрядником.

До того ж , за вимогами  ч. 2 ст. 849  ЦК України  якщо  підрядник  своєчасно   не  розпочав  роботу  або  виконує  її  настільки  повільно,  що  закінчення  її у  строк  стає  явно неможливим,  замовник  має  право  відмовитися від  договору  підряду  та  вимагати  відшкодування  збитків.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погодився й апеляційний господарський суд,  про відсутність  правових підстав  для   задоволення  заявлених  вимог  про  стягнення  заборгованості  у зв'язку  з невиконанням підрядником  зобов'язання за спірним  договором  щодо  строків виконання  робіт   й обґрунтовано  відмовив у позові.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків  суду.

За таких обставин, оскаржені судові рішення  відповідають матеріалам справи та вимогам закону, і тому підлягають  залишенню  без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

                                ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю  "Грінко-Київ"  залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду  від 19.12.2007 року –без змін.

Головуючий  суддя                                                           В.Перепічай  

Судді                                                                                    І. Вовк

                                                                                         П. Гончарук