Постанова

від 13.03.2008 по справі 6/523-42/1

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/523-42/1

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 13.03.2008                                                                                           № 6/523-42/1

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Іваненко  Я.Л.

 суддів:            Гарник Л.Л.

          Пантелієнка  В.О.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Ганченко М.О., дов. № 4730 від 26.12.2007 року

 від відповідача - Поліщук А.М., дов. № 22/468 від 03.03.2008 року

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закрите акціонерне товариство "Енергогенеруюча компанія "Укр-Кан Пауер"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 29.01.2008

 у справі № 6/523-42/1 (Паламар П.І.)

 за позовом                               Дочірня компанія "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України"

 до                                                   Закрите акціонерне товариство "Енергогенеруюча компанія "Укр-Кан Пауер"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення боргу, неустойки, сум за час прострочення виконання боржником грошового зобов"язання, ціна позову 439379,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2008 року у справі                     № 6/523-42/1 позов Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (далі-позивач) до Закритого акціонерного товариства „Енергогенеруюча компанія „Укр-Кан Пауер” (далі-відповідач) задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 1 905, 77 грн. три проценти річних з простроченої суми, 10 807, 22 грн. пені, 1 268, 93 грн. витрат по оплаті державного мита та 34, 08 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У позові в іншій частині відмовлено. Провадження в частині вимог про стягнення 114 180 грн. боргу припинено.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2008 року скасувати в частині стягнення пені та 3% річних і припинити провадження у справі. Вважає, що судом першої інстанції не звернуто уваги на ЗУ “Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги” від 13.11.1996 року № 486/96-ВР в якому наводиться, що у зв'язку з невиконанням державною зобов'язань по виплаті заробітної плати, пенсій, стипендій, інших грошових виплат населенню тимчасово забороняється нараховувати по розрахунках з 01.10.1996 року та стягувати з громадян України пеню за несвоєчасне внесення квартирної плати та житлово-комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична енергія, теплова енергія, водовідведення, утримання і експлуатація житла та при будинкових територій, сміттєзбирання, ліфтове господарство). Тому, на думку відповідача, в нього відсутня пряма провина в затримці оплати заборгованості перед позивачем, оскільки виконання зобов'язання в цілому залежить від виконання своїх обов'язків споживачами теплової енергії.

У відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях позивач просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2008 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що ні населення ні бюджетні організації не є стороною господарського зобов'язання, яке виникло у відповідача перед позивачем, а вимоги щодо стягнення боргу з урахуванням пені та 3% річних стосуються не населення чи бюджетних організацій, а відповідача, як боржника, а тому і норми ЗУ “Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги” не можуть бути застосовані при розгляді даної справи.

В судовому засіданні 13.03.2008 року представники сторін підтримали свої вимоги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду підлягає зміні з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 12.12.2006 року між позивачем та відповідачем був укладений договір №ПР/2007-Т/82 про надання послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, відповідно до умов якого позивач зобов'язався протягом 2007 року надавати відповідачу послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, а відповідач – оплачувати надані послуги на підставі акту передачі-приймання з транспортування природного газу до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Строк дії договору відповідно до умов п. 7.1 договору встановлений з 1 січня 2007 року до 31 грудня 2007 року включно.

Згідно актів приймання-передачі послуг з транспортування газу від 31.03.2007 року і 30.04.2007 року позивачем надано відповідачу протягом березня – квітня 2007 року послуг з транспортування 13 000 тис. м3 природного газу вартістю 1 021 800 грн.

З банківських виписок по особовому рахунку позивача вбачається, що частина заявленої до стягнення суми боргу в розмірі 300 00 грн. була сплачена відповідачем 15 та 18 червня 2007 року до часу звернення позивача в суд з позовом.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем безпідставно заявлено до стягнення  суму боргу в розмірі 300 00 грн., а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Також апеляційний суд погоджується з тим, що провадження у справі в частині стягнення боргу у розмірі 114 180 грн. підлягає припиненню відповідно до вимог п.11 ст. 80 ГПК України, оскільки зазначена сума була сплачена відповідачем 11 та 26 липня 2007 року (відповідно до банківських виписок ), тобто після звернення позивача в суд з позовом.

Посилання апелянта на ЗУ “Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги” від 13.11.1996 року № 486/96-ВР як на підставу звільнення останнього від сплати пені та 3% річних апеляційним судом до уваги не приймається, оскільки зазначеним Законом тимчасово заборонено нарахування по розрахунках з 01.10.1996 року та стягнення пені за несвоєчасне внесення квартирної плати та житлово-комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична енергія, теплова енергія, водовідведення, утримання і експлуатація житла та при будинкових територій, сміттєзбирання, ліфтове господарство) саме з громадян України, а тому відсутні підстави для звільнення відповідача від сплати пені та 3% річних на підставі вказаного Закону.

Більше того, за умовами спірного договору № ПР/2007-Т/82 від 12.12.2006 року позивач надає відповідачеві послуги саме з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, а не постачання природного газу.

Твердження ж відповідача, що постачання газу за умовами договору № ПР/2007-Т/82 від 12.12.2006 року здійснюється на виготовлення теплової енергії, яка в свою чергу споживається населенням, є безпідставним, оскільки спірний договір посилань на зазначені умови не містить. Жодних доказів з цього приводу відповідачем суду подано не було.

Окрім того, в силу своїх статутних повноважень відповідач здійснює господарську діяльність з виробництва теплової енергії не лише для потреб населення та бюджетних організацій, а й для потреб промислових споживачів.

Відповідно до ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 1 905, 77 грн. 3% річних з простроченої суми, оскільки ним прострочено виконання зобов'язання з оплати за спірним договором, та стягнення 10 807, 22 грн. пені, передбаченої п. 5.4 договору.

Апеляційний суд також погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення 12 486, 60 грн. штрафу задоволенню не підлягають, оскільки спірним договором передбачений інший вид відповідальності, ніж передбачений ч. 2       ст. 232 ГК України.

До матеріалів апеляційної скарги відповідач надав статут та свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 14.01.2008 року серія А00 № 780545, відповідно до якого Закрите акціонерне товариство “Енергогенеруюча компанія “Дартеплоцентраль” є правонаступником Закритого акціонерного товариства “Енергогенеруюча компанія “Укр-Кан Пауер”.

Відповідно до ст. 25 ГПК України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що в судовому засіданні 29.01.2008 року представник відповідача Поліщук А.М. надав довіреність № 22/154 від 24.01.2008, якою його уповноважив представляти інтереси ЗАТ “Енергогенеруюча компанія “Дартеплоцентраль”, що є правонаступником ЗАТ “Енергогенеруюча компанія “Укр-Кан Пауер” та не здійснив заміну ЗАТ “Енергогенеруюча компанія “Укр-Кан Пауер” на його правонаступника ЗАТ “Енергогенеруюча компанія “Дартеплоцентраль”.

Згідно ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Тому, на підставі викладено вище апеляційний суд здійснює заміну ЗАТ “Енергогенеруюча компанія “Укр-Кан Пауер” на його правонаступника ЗАТ “Енергогенеруюча компанія “Дартеплоцентраль”.

Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального права, і те, що судом не здійснено заміну відповідача його правонаступником, не вплинуло на суть рішення, а тому рішення слід змінити, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Енергогенеруюча компанія “ДАРтеплоцентраль” на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2008 року у справі № 6/523-42/1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2008 року у справі № 6/523-42/1 змінити.

3. Замінити відповідача Закрите акціонерне товариство “Енергогенеруюча компанія “Укр-Кан Пауер” на його правонаступника Закрите акціонерне товариство “Енергогенеруюча компанія “ДАРтеплоцентраль” (код ЄДРПОУ 21661022).

В решті рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2008 року у справі       № 6/523-42/1 залишити без змін.

4.Матеріали справи № 6/523-42/1 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Іваненко  Я.Л.

 Судді                                                                                          Гарник Л.Л.

                                                                                          Пантелієнко  В.О.

 18.03.08 (відправлено)