Постанова

від 16.04.2008 по справі 7/313-26/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/313-26/20

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 16.04.2008                                                                                           № 7/313-26/20

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Мартюк А.І.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Михайлова О.Ю. (дов. №2 від 31.01.08 р.)

 від відповідача -Мернік О.В. (дов. б/н від 06.06.08 р.)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветком"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 07.02.2008

 у справі № 7/313-26/20  

 за позовом                               Державного підприємства "Сніжневуглезбут"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветком"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 29040,23 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Державне підприємство “Сніжневуглезбут” звернулося до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ветком” на свою користь 29040,23 грн. (19936,02 грн. заборгованості, 7316,52 грн. збитків від інфляції, 1787,69 річних), 290,40 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Клопотанням від 15.06.2007 р. №115 Державне підприємство “Сніжневуглезбут” збільшило свої позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 8971,21 грн., 3% річних в сумі 1928,61 грн., 392,40 грн. витрат по сплаті держмита.

Клопотанням від 05.02.2008 р. №33 Державне підприємство “Сніжневуглезбут” збільшило свої позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 10865,13 грн., 3% річних в сумі 2216,99 грн., 494,40 грн. витрат по сплаті держмита.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.02.2008 р. у справі № 7/313-26/20 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ветком” на користь позивача 19936,02 грн. заборгованості, 7316,52 грн. збитків від інфляції, 1787,69 річних, 290,40 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “Ветком” подало до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на зазначене рішення суду, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, важаючи, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2008 р. у справі №7/313-26/20 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду змінити в частині розміру суми стягнення, з урахуванням збільшення позовних вимог.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

31.01.2004 р. між Державним підприємством “Сніжневуглезбут”, як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ветком”, як покупцем, був укладений договір поставки №ВС-27/04-У, відповідно до якого постачальник на умовах, передбачених договором, зобовязався передати у власність покупця вугільну продукцію.

Згідно з п. 6.1 Договору орієнтована кількість вугля, ціна однієї тони вугля, а також розрахунок вартості вугля, який необхідно поставити по Договору, оговорюється сторонами в додатковій угоді до данного договору.

Відповідно до п.3.5 Договору в підтвердження здійснення поставки, постачальник зобовязується підписувати разом з покупцем акти прийому-передачі.

Згідно з п.6.4 Договору оплата вартості поставленного вугілля повинна здійснюватись шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача у продовж 30 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі вугілля.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу 1454,00 тон вугільної продуції на загальну суму 269936,02 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі вугілля від 10.02.2004 р.

Відповідач за поставлену продукцію розрахувався частково, сплативши позивачу 250000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 19936,02 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами звіряння взаєморозрахунків від 01.03.2004 р. та 01.01.2006 р.

Статтями 193 Господарського кодексу України, 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно визнав позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості обґрунтованими.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача трьох процентів річних з простроченої суми та інфляційних витрат.

Однак, апеляційним судом встановлено, що місцевим господарським судом не враховано клопотання позивача про збільшення позовних вимог від 05.02.2008 р., в якому викладені нові розрахунки 3% річних та інфляційних витрат (з урахуванням часу прострочення), а також витрат по сплаті державного мита.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення 3% річних за період з 26.03.2004 р. по 07.12.2007 р. в сумі 2216,99 грн. та інфляційних витрат за період з 26.03.2006 р. по 01.12.2007 р. в сумі 10865,13 грн., 494,40 грн. витрат по сплаті державного мита є обґрунтованими, підтверджуються наявними матеріалами справи та підлягають задоволенню.

З твердженнями відповідача про те, що строк позовної давності щодо вимог позивача по Договору поставки №ВС-27/04-У від 31.01.2004 р. сплив 25.03.2007 р. колегія  суддів не погоджується з огляду на наступне.

В матеріалах справи є акт звірки, станом на 01.01.2006 р. підписаний сторонами, яким підтверджено існування заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 19936,02 грн.

Відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Посилання відповідача на те, що акт звірки розрахунків, станом на 01.01.2006 р. не можна розцінювати як документ, що підтверджує здійснення юридичного факту – дії, у розумінні ст.264 ЦК України, оскільки акт підписаний не уповноваженими особами підприємства, колегією суддів не приймається, оскільки акт підписаний та скріплений печатками сторін.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції належить змінити в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми трьох процентів річних, інфляційних витрат, та судових витрат, а в решті рішення необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 101, 102, п. 2 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд  

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Ветком” залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2008 року у справі №7/313-26/20 змінити в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ветком” на користь Державного підприємства “Сніжневуглезбут” трьох процентів річних, інфляційних витрат, та судових витрат та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ветком” (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, к.414, код 31280210), на користь Державного підприємства “Сніжневуглезбут” (86500, Донецька область, м. Сніжне, вул. Леніна, 32, код 32541267) 2216 (дві тисячі двісті шістнадцять) грн. 99 коп. трьох процентів річних з простроченої суми, 10865 (десять тисяч вісімсот шістдесят п'ять) грн. 13 коп. інфляційних витрат,  494 (чотириста дев'яносто чотири) грн. 40 коп. витрат по сплаті державного мита.

В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2008 року у справі № 7/313-26/20 залишити без змін.

Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

Справу № 7/313-26/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді