Рішення від 25.04.2008 по справі 15/22

15/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.08                                                                                 Справа № 15/22

За позовом

Приватного підприємства «Транзит-2003», м. Луганськ

до Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта Білоріченська»дочірнього підприємства Державної холдінгової компанії «Луганськвугілля», смт. Білоріченське, Лутугінський район, Луганська область

про стягнення 356370 грн. 86 коп.

Суддя Пономаренко Є.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Середа Р.С., представник по довіреності № 05 від 19.02.08;

від відповідача:  Заїка Н.М., представник по довіреності № 4 від 09.01.08; Бугаєнко В.А., провідний юрисконсульт по довіреності №3 від 09.01.08.

До початку слухання справи по суті жоден з учасників судового процесу не заявив вимогу про фіксування  судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги стягнути з відповідача –ДВАТ «Шахта Білоріченська»ДП ДХК «Луганськвугілля»на користь позивача –ПП «Транзит-2003»:

-          основну заборгованість в сумі 285 515 грн. 05 коп.;

-          інфляційні нарахування в сумі 40 452 грн. 92 коп.;

-          три відсотки річних в сумі 18 904 грн. 05 коп.;

-          пеню в сумі 11 264 грн. 15 коп.

У судовому засіданні 04.04.08 позивачем подано заяву про уточнення та збільшення розміру позовних вимог, у якій позивач просить стягнути з відповідача:

-          основну заборгованість в сумі 285 259 грн. 45 коп.;

-          інфляційні нарахування в сумі 40 444 грн. 56 коп.;

-          три відсотки річних в сумі 18 878 грн. 80 коп.;

-          пеню в сумі 11 788 грн. 05 коп.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач до прийняття рішення у справі вправі збільшити розмір позовних вимог.

Тому, вказана заява прийнята судом до провадження.

Відтак, предметом позову є вимоги по стягненню боргу в сумі 285 259 грн. 45 коп.; інфляційних нарахувань в сумі 40 444 грн. 56 коп.; трьох відсотків річних в сумі 18 878 грн. 80 коп.; пені в сумі 11 788 грн. 05 коп.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач позовні вимоги про стягнення боргу у заявленій сумі 285 259 грн. 45 коп. визнав повністю. В решті вимог по стягненню 71 111,41 грн. заперечує, посилаючись на ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Разом з тим, відповідач заявив клопотання про розстрочку виконання рішення про стягнення усієї заявленої суми 356 136,17 грн.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані  документи та вислухавши представників сторін суд встановив наступне.

Між сторонами у справі укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом від 20.04.04р. №2004, за яким позивач зобов'язався перевозити вантажі, а відповідач, як замовник за договором, зобов'язався вчасно сплачувати послуги по перевезенню.

Виконання зобов'язань позивачем підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем. Також, на підтвердження виконання зобов'язань по перевезенню сторонами щомісячно складалися акти виконаних робіт. Такі акти, підписані обопільно сторонами, за період у який утворився борг, заявлений до стягнення, надано до справи. Крім того, прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань за кожний місяць підтверджується актами звірення взаємних розрахунків, які складалися щомісячно.

Внаслідок невиконання відповідачем грошових зобов'язань утворився борг  за період з квітня 2005 р. по грудень 2006р. у сумі 285 259 грн. 45 коп.

Зазначена сума боргу визнана відповідачем повністю.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи позивача відповідачем не спростовано, належних доказів виконання зобов'язань, на підставі яких заявлено позовні вимоги не надано.

Відповідач відзивом на позовну заяву визнав позовні вимоги по стягненню основного боргу у повному обсязі.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

У зв'язку з визнанням позову відповідачем та враховуючи, що такі його дії не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб суд, керуючись ст. 78 Господарського процесуального кодексу України приймає рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми.

Так, вимоги про стягнення боргу у сумі 285 259 грн. 45 коп., інфляційних втрат у сумі 40 444 грн. 56 коп., трьох відсотків річних в сумі 18 878 грн. 80 коп.  та  пені в сумі 11 788 грн. 05 коп., нарахованої на підстав п. 4.4. договору, підлягають задоволенню повністю.

Заперечення відповідача проти вимог на суму 71111,41 (інфляційні, 3% річних, пеня) з посиланням на ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»судом відхиляються з наступних підстав.

Провадження у справі № 12/91б про банкрутство підприємства відповідача порушено ухвалою Господарського суду Луганської області від 07.06.2001р.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до статті 1 зазначеного Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Конкурсними кредиторами згідно ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»є - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Позивач у справі за заявленими позовними вимогами є поточним кредитором, оскільки заявлений до стягнення за позовною заявою борг та інші похідні вимоги виникли після порушення провадження у справі про банкрутство підприємства відповідача.

Виходячи з системного аналізу норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»на такі вимоги (поточні) мораторій у справі про банкрутство боржника не розповсюджується.

Зазначена правова позиція наведена у Рекомендаціях Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 04.06.2004 р. N 04-5/1193.

Так, у п. 5.4. даних Рекомендацій вказується, що при вирішенні питання про те, на які вимоги кредиторів поширюється мораторій, слід виходити з того, що мораторій поширюється на задоволення вимог конкурсних кредиторів за грошовими зобов'язаннями, та не поширюється на задоволення вимог поточних кредиторів.

Клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду по стягненню 356136,17 грн. судом відхиляється з наступних підстав.

Представник позивача категорично заперечив проти розстрочення рішення.

Згідно ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при  наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять  його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за  поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський  суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити  виконання рішення, ухвали, постанови, змінити  спосіб  та  порядок  їх виконання.

У п.1.2. Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 12.09.1996р. №02-5/333 зазначено, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Відповідно до п.2 вказаного роз'яснення підставою для відстрочки,  розстрочки,  зміни  способу  та порядку  виконання  рішення  можуть  бути  конкретні обставини, що ускладнюють  виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського  процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського  процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Доводи про те, що шахта перебуває у переліку підприємств згідно Закону України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування  підприємств паливно-енергетичного комплексу», а тому стягнення одразу всієї суми заборгованості може негативно вплинути на фінансове становище шахти судом не приймаються.

По-перше: вказаний Закон не унеможливлює прийняття судами рішень про стягнення з таких підприємств сум боргу у повному обсязі та не передбачає обов'язковості відстрочення судом прийнятих рішень. Даним Законом визначено інші механізми забезпечення сталого функціонування  підприємств.

По-друге: відповідачем не надано належних та допустимих доказів про те, що рішення суду про стягнення всієї суми одразу обов'язково негативно вплине на фінансове становище шахти. При цьому, відповідач вказує на можливий (тобто вірогідний) негативний вплив  на фінансове становище.

Наведені доводи незалежно від настання вірогідного негативного впливу на  фінансове становище підприємства не свідчать про наявність обставин, що ускладнюють  виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Як зазначається у абзаці першому п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України Про  практику  розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових  осіб  державної  виконавчої  служби та звернень учасників виконавчого провадження  від 26.12.2003 року №14, при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони  про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу  й  порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст.121 Господарського  процесуального кодексу України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання  рішення  (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна,  яке  за  рішенням  суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Несприятливе фінансове становище  не є тією винятковою   обставиною,  що  надає  право  на  розстрочку  виконання  грошового зобов'язання. Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Крім того, заявником не надано суду доказів, що підтверджують можливе поліпшення його фінансового становища протягом майже трьох років, на які він просить суд надати розстрочення виконання рішення.

Виходячи з наведеного, відсутні обставини, що дійсно могли б свідчити про винятковість випадку, яким ускладнюється виконання рішення або робиться неможливим та відповідно заява про розстрочення судом відхиляється.

Таким чином, позов підлягає задоволенню повністю, з відповідача підлягає стягненню борг у сумі 285 259 грн. 45 коп., інфляційні нарахування у сумі 40 444 грн. 56 коп., три відсотки річних в сумі 18 878 грн. 80 коп.  та  пеня в сумі 11 788 грн. 05 коп.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати у складі: 3563 грн. 71 коп. державного мита, а також 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта Білоріченська»дочірнього підприємства Державної холдінгової компанії «Луганськвугілля», смт. Білоріченське Лутугінського району Луганської області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 00176897, на користь Приватного підприємства «Транзит-2003», м. Луганськ, вул. Плеханова, б. 21, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 32743006, борг у сумі 285 259 грн. 45 коп., інфляційні нарахування у сумі 40 444 грн. 56 коп., три відсотки річних в сумі 18878 грн. 80 коп., пеню в сумі 11 788 грн. 05 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 3563 грн. 71 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі  118 грн. 00 коп. Наказ видати позивачу.

В судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України, підписано 29.04.2008 р.

На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя

Є.Ю. Пономаренко