Постанова

від 15.04.2008 по справі 26/262 (4/1858-11/251)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

26/262 (4/1858-11/251)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 15 квітня 2008 р.                                                                                    № 26/262 (4/1858-11/251)  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

В. Овечкін  –головуючого,

Є. ЧерновВ. Цвігун

за участю представника:

Генпрокуратури УкраїниСахно Н.В. –(посв.№ 77 від 20.05.2004)

ТОВ "Світлана"Хом'як О.Г. –(дор.№ 475 від 13.08.2007)

ДВАТ "Шахта "Надія"Мокрій Р.З. –(дор.№ 09/08 від 08.01.2008)Гаврилів Б.І. –(дор.№ 09/357 від 04.04.2008)

розглянув касаційну скаргуТОВ "Світлана"

на рішенняЛьвівського апеляційного господарського суду від 31.01.2008

у справі№ 26/262(4/1858-11/251) господарського суду Львівської області

за позовомТОВ "Світлана"

доДВАТ "Шахта "Надія"

треті особиВАТ "ЦЗФ "Калінінська"ТОВ "Донкокс"

за участюпрокуратури Львівської області

про стягнення 550000 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 02.10.2007 (суддя: Ю.Деркач) в позові про стягнення грошових коштів від пропорційного зменшення ціни отриманого товару неналежної якості та кошти за недопоставку продукції, а також моральна шкода відмовлено.

Рішення господарського суду мотивовано тими обставинами, що враховуючи умови договору та норми права відповідач виконав свої зобов'язання в момент вручення товару перевізнику на ст. Соснівка, а позивачем не доведено факт нестачі товару при його поставці відповідачем на ст. Соснівка Львівській залізниці як первізнику, отже позивачем не доведено факт недопоставки товару тому в частині стягнення вартості недопоставленого товару слід відмовити. Умовами договору сторони передбачили приймання товару по якості згідно Інструкції № П-7 "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю", однак позивач жодного разу не відмовився приймати товар, представника відповідача для складання акту приймання не викликав, самого акту не надав, доказів реалізації товару кінцевому споживачу за цінами нижчими від встановлених договором не надав, тому в частині стягнення коштів, що є пропорційним  зменшенням ціни товару неналежної якості слід відмовити. Позивачем також не доведено завдання діями відповідача шкоди діловій репутації.           

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.2008 (судді: Я.Юрченко, Т.Процик, Н.Галушко) рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін з аналогічних мотивів та підстав.

Позивач в касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення та неправильного застосування  господарськими судами ст.ст. 664, 679, 681, 687, 712 ЦК України, ст.ст. 173-175, 193, 258 ГК України, ст.ст. 2, 5-7, 33, 34, 75, 83 ГПК України.

В обґрунтування своїх доводів скаржник посилається на формальний підхід судів до вирішення справи, ненадання належної оцінки всім обставинам справи, не врахування при новому розгляді справи висновків постанови Вищого господарського суду України від 13.03.2007.          

Відповідач у відзиві проти доводів касаційної скарги заперечив, вважає постанову апеляційної інстанції та рішення господарського суду першої інстанції такими, що відповідають фактичним обставинам та нормам чинного законодавства, просить залишити судові рішення в силі.

ТОВ "Світлана" звернулося із заявою від 07.04.2008 № 219 (вх.№ 3775 від 08.04.2008) про відвід суддів колегії від розгляду справи.

В судовому засіданні 08.04.2008 оголошено перерву до 15.04.2008 для вирішення питання про відвід суддів колегії у порядку, визначеному ст. 20 ГПК України.

Ухвалою заступника Голови Вищого господарського суду України від 09.04.2008           в задоволенні заяви ТОВ "Світлана" про відвід суддів колегії у справі відмовлено.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, заслухавши прокурора та представників сторін вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарським судом встановлено, що 16.01.2004 між Державним відкритим акціонерним товариством шахта „Надія" - продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світлана" - покупцем укладено договір № 16-01-04/1 за умовами якого продавець зобов'язався поставити та передати у власність покупця товар, який останній повинен прийняти та оплатити його у формі повної попередньої оплати (п. 4.1. Договору).

Пункт 1.2. Договору встановлює найменування товару: вугілля рядове енергетичне марки "Ж", зола не вище 27%, волога не вище 6,0%, ціна однієї тони вугілля без ПДВ 158,40 грн., ціна однієї тони з ПДВ 190,00 грн.

Згідно з п. 3.1. Договору якість вугілля відповідає вимогам ТУУ 10.1 - 32323256.001 - 2003 і посвідчується сертифікатом якості або якісним посвідченням та приймається партіями згідно ДСТУ-4096-2002, та інструкції П-7, П-6.

13.04.2004 між сторонами укладається додаткова угода № 2 до Договору, якою косяться зміни стосовно ціни вугілля: ціна однієї тони вугілля без ПДВ - 164,20 грн., а з ПДВ - 197,00 грн. В цій же угоді зазначається, що поставка вугілля здійснюється продавцем на умовах FСА „Інкотермсу 90р" на ст. Соснівка, Львівської залізниці і залізничний тариф зі ст. Соснівка до споживача проплачує покупець.

01.07.2004 р. та 13.08.2004 р. між сторонами укладаються відповідно угоди № 3 та № 4, якими вносяться зміни стосовно ціни вугілля.

З 13.06.2004 по 24.12.2004 відповідачем на виконання умов Договору відвантажено товар у кількості 13 414,30 тон на загальну суму 2 834 705,00 грн.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 173, 174,175 ГК України, ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 2 ст. 664 ЦК України визначає, що якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Отже, зобов'язання вважаються виконаними в момент вручення товару перевізнику. Факт такого вручення у випадку перевезення залізничним транспортом засвідчується, зокрема, квитанцією, у якій зазначаються дані про вантаж (ст. 23 Статуту залізниць України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, розділ 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 863/5084).

Відповідно до положень ст. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів), що і було виконано відповідачем. Для посвідчення прийняття вантажу до перевезення станція видала відправнику (відповідач) квитанції, копії яких містяться в матеріалах справи.

Також слід зазначити, що здійснення поставки товару на умовах FСА (Інкотермс 1990 року) зумовлює встановлення меж відповідальності сторін у спірному правовідношенні: відповідно до статей А.4 Розділу FСА Інкотермс 1990 року продавець зобов'язаний поставити товар на зберігання перевізнику чи іншій особі (наприклад, експедиційному агентству), обраному покупцем чи продавцем відповідно до пункту А.За в зазначеному місці або пункті (наприклад, транспортний термінал, або інший приймальний пункт) у день чи в межах терміну, визначеного для поставки, і погодженим або звичайним у такому пункті способом. Поставка перевізнику вважається   завершеною,   зокрема, при перевезенні залізничним транспортом - якщо кількість товару є достатньою для повного завантаження вагона  (або   контейнера,   що   перевозиться   залізницею),   то   продавець зобов'язаний завантажити вагон чи контейнер належним чином. Поставка вважається завершеною, коли завантажений вагон чи контейнер приймається залізницею або якоюсь особою, що діє від її імені. Якщо вагон чи контейнер повністю не завантажується товаром, то поставка вважається завершеною, коли продавець вручив товар на залізничному приймальному пункті  або завантажив його в інший транспортний засіб, наданий залізницею. Продавець зобов'язаний, згідно з пунктом Б.5 нести всі ризики загибелі або пошкодження товару до моменту, коли товар буде поставлений відповідно до пункту А.3 моменту поставлення товару відповідно до п. А.4. ризики загибелі або пошкодження товару несе покупець, як це передбачено п. Б.З.

Таким чином, враховуючи умови Договору, додаткової угоди до нього № 2 та норми права відповідач  виконав  свої зобов'язання по Договору  в  момент  вручення  вугілля перевізнику на ст. Соснівка, і з цього моменту до позивача (покупець) перейшли всі ризики загибелі або пошкодження товару (вугілля).

Позивачем не доведено факт нестачі вугілля при поставці його відповідачем на    ст. Соснівка, Львівської залізниці, як перевізнику.

Акти, складені Відкритим акціонерним товариством збагачувальна фабрика „Калінінська" як докази нестачі товару судом не прийняті до уваги, оскільки такі складені з порушенням вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої Держарбітражем при раді Міністрів СРСР № П-6 від 15.06.1965, а саме: - всупереч п. 16 Інструкції згідно даних вказаних в актах приймання щодо часу переваження продукції не вбачається факту зупинення її приймання; - всупереч п. 17 Інструкції не викликалися належним чином |  представники позивача та відповідача для участі у прийманні продукції за кількістю; всупереч п. 21 Інструкції  в актах  відсутні відомості про присутність представників громадськості при прийманні продукції та їх посвідчення; всупереч підпункту "ж" п. 25 Інструкції в актах відсутня дата відправлення продукції зі станції відправника; в супереч підпункту "з" п. 25 Інструкції в актах відсутня дата прибуття продукції на станцію призначення, час відкриття вагонів, час поступлення товару на склад отримувача; всупереч п. 26 Інструкції акти прийомки товару затвердженні пізніше ніж на наступний день після складення актів.

За таких обставин суд дійшов правомірного висновку щодо відмови в позові в частині стягнення вартості недопоставленої продукції, оскільки позивачем не подано належних доказів, які б підтверджували факт недопоставки вугілля в розмірі 169,9 тон.

Частиною 1 ст. 679 ЦК України передбачено, що продавець відповідає за недоліки | товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Відповідно до ч. 1 ст. 687 названого Кодексу перевірка додержання продавцем умов І договору купівлі-продажу щодо, зокрема, якості товару здійснюється у випадках та в : порядку, встановлених договором або нормами цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладеним сторонами Договором передбачено приймання товару за якістю на підставі  Інструкції № П-7 (п. 3.1. Договору). Отже, сторони взяли на себе обов'язок додержуватись у прийманні товарів за якістю усіх вимог названої Інструкції.

Між тим, позивач жодного разу не відмовився від прийняття товару. Позивачем не надано доказів відмови від договору у зв'язку з поставкою товару неналежної якості, як то передбачено ч. 2 ст. 678 ЦК України, згідно якої, у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право, зокрема, відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Доказів приймання вугілля, відвантаженого у відповідності з умовами Договору та Інструкції № П-7 "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю", затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р., яка діє на території України, позивачем не подано, доказів виклику представника вантажовідправника вугілля для складання акту прийому товару за якістю не надано, а тому посвідчення про якість рядового вугілля, складені ВАТ "ЦЗФ Калінінська" не приймаються судом як докази невідповідності купленої ним продукції вимогам якості передбаченим договором.

Позивачем не надано доказів надходження претензій щодо якості товару зі сторони третіх осіб як на його адресу, так і на адресу відповідача. Позивачем підписані акти звірки взаємних розрахунків, виходячи із ціни товару, зазначеної в укладеному між ними Договорі та додаткових угодах до нього.

Таким чином касаційна інстанція погоджується із висновками щодо не доведення  позивачем наявності правопорушення у вигляді поставки неякісного товару з боку відповідача та правомірною відмовою в позові в частині стягнення 200239,33 грн. Позивачем також не подано доказів про завдання діями відповідача шкоди його діловій репутації, а тому позовні вимоги в частині стягнення грошових коштів у розмірі 316336грн. в якості відшкодування моральної шкоди є безпідставними і не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають  значення для справи.

Обставини  справи,  які  відповідно  до  законодавства  повинні  бути  підтверджені  певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи скаржника про неналежну оцінку фактичних обставин не знайшли свого підтвердження в процесі касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень. Одночасно касаційна інстанція вважає, що відповідно до вимог ст.43 ГПК України постанова апеляційної інстанції та рішення господарського суду першої інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.2008 та рішення господарського суду Львівської області від 02.10.2007 у справі № 26/262(4/1858-11/251) господарського суду Львівської області залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Головуючий                                                                                                                    В. Овечкін          

судді                                                                                                                                Є. Чернов

                                                    В. Цвігун