Постанова

від 14.05.2008 по справі 31/415

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

31/415

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 14.05.2008                                                                                           № 31/415

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Зеленіна  В.О.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Пан Атлас Сервіс"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 15.02.2008

 у справі № 31/415  

 за позовом                               Приватне підприємство "Софт Транс"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Пан Атлас Сервіс"

                                                  Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІА Транс експедиція"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 282658,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду м. Києва від 15.12.2008р. у справі № 31/415 позов ПП „Софт Транс” до ПП „Пан Атлас Сервіс”, ТОВ „ВІА Транс експедиція” про стягнення 282 658,98 грн. задоволено частково, з відповідача 1 на користь позивача стягнуто 236199,76 грн. вартості втраченого вантажу, судові витрати, в іншій частини позову відмовлено.

Не погоджуючись  з рішенням суду першої інстанції,  відповідач 1 звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, посилаючись на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, просить його скасувати в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні, проти вимог, викладених у апеляційній скарзі заперечував, просив суд залишити рішення суду без зміни, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, у матеріалах справи є поштове повідомлення про отримання відповідачем 2 ухвали про призначення справи до слухання з датою та місцем розгляду, причина неявки суду не відома, представники позивача та відповідача 1 вважають можливим розглянути справу за відсутністю представника відповідача 2.

Розглянувши справу за правилами розділу XII Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення, в зв'язку з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, 01.10.2003 р. між позивачем та ПП  “Пан Атлас Сервіс”, правонаступником якого є  відповідач-1, укладено договір доручення на надання експедиторських послуг №10-2003/02, за умовами якого, позивач зобов‘язався надавати вантажі для перевезення, а відповідач-1 зобов‘язався виконувати перевезення таких вантажів згідно з підтвердженою відповідачем-1 факсимільною заявкою позивача або узгодженого позивачем та відповідачем-1 графіку відвантаження, який є невід‘ємною частиною договору, а позивач в свою чергу  сплатити винагороду.

Згідно п.3.1, п. 3.2 умов договору, відповідач-1 зобов'язаний контролювати хід виконання перевезення вантажів позивача та терміново інформувати останнього про обставини, що заважають належному здійсненню перевезення; у випадку порушення третьою особою угоди, укладеної з відповідачем 1, негайно повідомити про це позивача та передати останньому  необхідні докази, такі як договір/заявка з  третьою особою, письмові пояснення з приводу укладеної з третьою особою угоди, інші докази, які можуть бути необхідні останньому для пред'явлення претензій до третьої особи, котра не виконала або неналежним чином виконала свої зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

02.03.2004 сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору від 01.10.2003, якою передбачена повна матеріальна відповідальність відповідача 1 за вантаж прийнятий до перевезення, якщо не доведе що втрата, порча, виникли з причин які відповідач 1 не мав можливості усунути або передбачити; у випадку порушення третьою особою угоди, укладеної з відповідачем 1, позивач має право вимагати від відповідача 1 відшкодування збитків, що нанесенні  йому третьою особою, при цьому відповідач 1 зберігає право регресу до такої особи по укладеному між ними договору.

Дана додаткова угода  постановою Київського  апеляційного господарського суду № 31/30  від 16.05.2007 визнана дійсною, постановою Вищого господарського суду України від 07.08.2007 постанова Київського апеляційного господарського суду залишена без змін.

Відповідно до замовлення № 45 від 23.12.2004 року  на автотранспорт для виконання перевезення маршрутом с. Гоголів – м. Керч – м. Сімферополь, 24.12.2004 відповідачем 1 був наданий автомобіль з причепом, водієм Куліш О.М., що був указаний в заявці, пред'явлено посвідчення водія № 170233, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу держ. номер 149 86 КА марки МАЗ 54323 2001, 2001 року випуску за номером КІС № 736603, свідоцтво про реєстрацію на напівпричіп держ.номер № 195 18 КА марки МАЗ 93866, 2002 року за номером КІС № 744817. Після завантаження вантажу, водій підписав видаткові та товарно-транспортні накладні ( а.с.10-26 т.1). Факт направлення заявки та прийняття вантажу, представник відповідача 1 в судовому засіданні  не заперечував.

Однак, вантаж, загальною вартістю 236 199, 76 грн., у пункт призначення доставлений не був, також не був повернутий позивачу, що свідчить про його втрату.

01.06.2005 р. позивач направив на адресу відповідача-1 претензію про відшкодування збитків у розмірі втраченого вантажу за №16-06/2005, в якій позивач просив відповідача -1 відшкодувати йому завдану втратою вантажу шкоду та перерахувати на його банківський рахунок грошові кошти у розмірі 236 239, 18 грн.       

Відповідач-1 відповіді на вказану претензію не надав, грошові кошти на банківський рахунок позивача не перерахував.

Заперечуючи проти рішення господарського суду, відповідач 1 наполягає на тому, що позивачем не дотриманий претензійний порядок вирішення спору; що відповідальність повинен нести відповідач 2 -  як перевізник вантажу.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Заперечення відповідача про недодержання претензійного порядку не відповідають дійсності, оскільки матеріали справи містять докази направлення претензії про відшкодування збитків, фіскальний чек  відділення поштового зв'язку про направлення цієї претензії на адресу відповідача 1 та документів в її обґрунтування  ( а.с.27-30  т.1)

Щодо відповідальності відповідача 2, то колегія суддів звертає увагу відповідача 1 на наступне.

Згідно із ст.932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору .

Відповідно ст. 934 ЦК України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що, відповідно до норм чинного законодавства та умов укладеного між позивачем та відповідачем-1 договору та додаткової угоди №1 від 02.03.2004 р. відповідач-1, який організовував виконання для позивача послуг, пов‘язаних з перевезенням вантажу, несе перед позивачем (власником вантажу) відповідальність за порушення своїх обов‘язків за договором, в т.ч., відповідає за втрату вантажу у розмірі вартості такого втраченого вантажу, а також несе відповідальність перед позивачем за шкоду, спричинену діями третіх осіб, із якими у відповідача-1 існували договірні відносини з приводу здійснення перевезень належного позивачу вантажу.

Статтею 22 ЦК України передбачено що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками визнаються, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).  

Відповідач не здійснив заходів для захисту своїх інтересів, не надано доказів отримання вантажу відповідачем 2,  хоча дійсно за ним зареєстрований даний тип автомобілю та причіп, однак водій Куліш О.М. у відповідача ніколи не працював, а вказаний автомобіль був відряджений з 22.12.2004 по 29.12.2004 за маршрутом Кременчук –Дніпропетровськ - Луганськ  про що свідчать: посвідчення про відрядження з відмітками про прибуття та вибуття транспортного засобу , товарно-транспортні накладні ( а.с.114-125 т.1) з водієм Кулічевським П.П., тому не міг бути на завантаженні  вантажу та його перевезенні у період з 23.12.04 ( момент заявки) – 26.12.2004 (строк доставки вантажу у пункт призначення).

Відповідно до ч.2 ст.909 ЦК України договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі, договір підтверджується складанням транспортної накладної, коносамента або іншого документа, передбаченого транспортними статутами та кодексами. Дана норма є обов'язковою.

В  товарно-транспортних накладних на відвантаження вантажу для перевезення, підписаних Куліш О.М., автопідприємством що здійснює перевезення вказаний відповідач 1, накладні про отримання або передачу вантажу перевізнику-відповідачу 2 як такі у природі відсутні.

Крім того, як вбачається, позивач та відповідач 1 не мають і не мали раніше  господарських взаємовідносин з відповідачем 2, таким чином перекладення відшкодування  збитків з відповідача 1  на відповідача 2 неможливо, а тому, суд не може взяти до уваги доводи  відповідача-1 стосовно того, що він є неналежним відповідачем у справі.

Враховуючи порушення, допущені відповідачем 1, умов укладеного договору, а саме: п.3.1, п.3.2,п.7.2, п.3 додаткової угоди до договору, зокрема, не проконтролював хід виконання перевезення, не проінформував позивача про настання обставин, що спричинили збитки, договір або інші документи та докази передання третій особі вантажу не оформив, тому   відповідач 1 зобов‘язаний відшкодувати позивачу завдану шкоду у вигляді реальних збитків незалежно від того, чи таку шкоду було завдано внаслідок дій відповідача-1 або внаслідок дій будь-яких третіх осіб.

Колегія суддів вдруге роз'яснює відповідачу 1 що він не позбавлений права звернутися до господарського суду з відповідним позовом до відповідача 2 за захистом своїх прав та інтересів у порядку регресу.

На підставі вищевикладеного апеляційна інстанція дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято у цілковитій відповідності із вимогами матеріального та процесуального права, відтак  підстави для його скасування чи зміни не вбачаються.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу ТОВ „Пан Атлас Сервіс” залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 15.02.2008 у справі № 31/415 залишити без змін.

2.          Матеріали справи повернути, доручити господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 15.05.08 (відправлено)