Рішення

від 24.04.2008 по справі 11/41

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/41

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.08                                                                                 Справа № 11/41

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Демос", м. Сєвєродонецьк Луганської області

до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосервіс та комерція»,                       м. Сєвєродонецьк Луганської області  

про стягнення 5386 грн. 20 коп.

суддя Москаленко М.О.

секретар судового засідання  Мелехова О.С.

за участю представників сторін:

від позивача – Молчанов С.В., дов. № 1/Д івд 30.03.2008

від відповідача –не прибув

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 4660 грн. 41 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості відповідача, стягнуту рішенням господарського суду Луганської області  від 23.11.2004 у справі № 18/40.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджено повідомленням № 03754011 від 22.04.2008 про вручення поштового відправлення.

Позовні вимоги позивачем мотивовані фактом тривалого невиконання відповідачем у  справі рішення господарського суду Луганської області від  23.11.2004 у справі № 18/40, яким з відповідача на користь позивача було стягнуто  боргу у сумі 19155 грн. 04 коп., пеню у розмірі 1329 грн. 83 коп., інфляційні нарахування на суму боргу у розмірі 1917 грн. 42 коп. та судові витрати. У зв'язку з несплатою відповідачем визначених у судовому рішення грошових сум позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 4660 грн. 41 коп. інфляційних нарахувань на суму основного боргу –19155 грн. 04 коп., та 3% річних у розмірі 725 грн. 79 коп.

Відзив на позовну заяву та інші витребувані господарським судом матеріали відповідачем у справі під час її судового розгляду надані не були, тому справа на підставі приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд встановив такі обставини.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 23.11.2004 у справі №18/401 за позовом ТОВ “Демос” до ТОВ “Автосервіс і комерція” з відповідача на користь позивача стягнуто борг у сумі 19 155 грн. 04 коп., що утворився внаслідок невиконання відповідачем умов укладеного сторонами договору, пеню у сумі                 1329 грн. 83 коп., втрати від інфляції в сумі 1 917 грн. 42 коп., витрати зі сплати державного мита в сумі 224 грн. 02 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 72 грн. 65  коп.

На виконання даного рішення було видано наказ суду, у відповідності з яким  загальна сума, що підлягала стягненню, становила 22 698 грн. 96 коп.

На виконання вказаного судового рішення відповідачем 24.12.2004 було сплачено  100 грн. 00 коп., 26.06.2006 було сплачено  1501 грн. 96 коп., що підтверджено наданою позивачем у справі довідкою.

Позивачем у дані справі заявлено до стягнення інфляційні втрати та 3% річних, нараховані за період з 01.12.2006 по 01.03.2008 виходячи з розміру заборгованості відповідача з урахуванням здійсненої останнім часткової оплати. За доводами позивача сплачені відповідачем грошові кошти зараховані у рахунок погашення заборгованості зі сплати інфляційних нарахувань на суму боргу,  3% річних та пені.  

Заявлені до стягнення інфляційні нарахування та 3% річних позивач обґрунтовує положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України, у відповідності з якими боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рішенням суду від 23.11.2004 у справі №18/401 встановлено факт існування у відповідача перед позивачем  грошового зобов'язання у сумі 19 155 грн. 04 коп. з оплаті вартості покрівельного матеріалу (левізолу), поставленого за укладеним сторонами у справі договором від 20.06.1999  №7/1.

На час розгляду судом даної справи  сума основного боргу за договором, яку відповідач повинен був сплатити за рішенням суду від 23.11.2004, відповідачем не сплачена. Відповідачем вказаний факт не спростований.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази у їх сукупності, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з таких підстав.

Згідно з приписами ст. 124 Конституції України судові рішення є  обов'язковими для виконання на усій території України.

Відповідно до ст. 161 Цивільного кодексу УРСР, а також ст. 526 Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004 та застосовується до тих прав та обов'язків що виникли та продовжують існувати після набрання законної сили, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу і інших актів законодавства.

У зв'язку з тим, що станом на 01.01.2004 продовжував існувати обов'язок відповідача за вказаними правовідносинами зі сплати грошових коштів, до наведених правовідносин застосовуються правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, що набули чинності з 01.01.2004, відповідно до п.4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та п.4 прикінцевих положень Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України  боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (аналогічні приписи містять положення  ст. 214 Цивільного кодексу Української РСР, які діяли до 01.01.2004).

У відповідності із ст.ст. 4, 5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Відповідно до ст.. 115 Господарського процесуального кодексу України  рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Господарським кодексом України та Законом України «Про виконавче провадження».

Виходячи з обставин справи  простроченим є грошове зобов'язання у сумі   19155 грн. 04 коп. з оплати вартості покрівельного матеріалу (левізолу), поставленого за договором від 20.06.1999 №7/1. На даний час вказане зобов'язання не є припиненим.

Розрахунок заявлених позивачем до стягнення сум інфляційних нарахувань на суму боргу та 3% річних зроблений з урахуванням вимог чинного законодавства та ґрунтується на фактичних обставинах справи.

Заперечень на позов відповідач не надав.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному  розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про те, що позовні вимоги підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам, тому підлягають задоволенню у повному обсязі з віднесенням на відповідача судових витрат у справі відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою присутнього у судовому засіданні представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Автосервіс і комерція”, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Новікова, б. 2, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 13380553 на користь: Товариства з обмеженою відповідальністю “Демос”, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Леніна, б. 4, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 13384717, 4660 грн. 41 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості , 725 грн. 79 коп. 3% річних, витрати зі сплати державного мита у сумі 102 грн. 00 коп., а також витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання рішення –25.04.2007.

Суддя                                                                                           М.О. Москаленко